Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №461/10540/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №461/10540/25

Суддя: Крайник Н. П.

Справа № 461/10540/25 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О. Р.

Провадження № 22-ц/811/936/26 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н.П. Крайник

суддів: Я.А.Левика, М.М. Шандри

секретар Л.Ткачишин

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрик Олександра Вікторівна до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Львівського комунального підприємство “Львівавтодор”, Львівського комунального підприємства “Шляхово–ремонтне підприємство Галицького району” про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Львівського комунального підприємства “Львівавтодор”, Львівського комунального підприємства “Шляхово –ремонтне підприємство Галицького району”, у якому просив стягнути з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на його користь 94032,99 грн вартості відновлювального ремонту автомобіля, 25000 грн моральної шкоди та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 30.05.2025 року у м. Львові на площі Князя Ярослава Осмомисла,1 відбулася дорожньо - транспортна пригода, а саме внаслідок відшарування незакріпленої бруківки, яка відстрілювала, було пошкоджено транспортний засіб Citroen C4 Picasso з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Власником автомобіля є батько позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та посвідченням водія НОМЕР_3 . 30.05.2025 року на місце події було викликано поліцію, яка здійснила оформлення адміністративних матеріалів, в тому числі провела обстеження ділянки вулично - шляхової мережі на площі Князя Ярослава Осмомисла у м. Львові за результатами якого складено акт від 30.05.2025 року, яким встановлено, що на вказаній ділянці дороги покриття проїжджої частини має вибоїну, випадіння бруківки, знаки які попереджають про небезпеку відсутні, наявність огородження відсутня, навколо стічного каналізаційного люка не зафіксована бруківка розміром 10*10*10 см, відбувається її відстрілювання. За результатами обстеження, ділянку визнано такою, що не відповідає вимогам п. 52 ДСТУ-3587-2022. Відносно начальника відділу комунального господарства Галицької районної адміністрації Дубиняка Віктора Ігоровича уповноваженою особою УПП у Львівській області ДПП було складено вимогу-(припис) від 15.09.2025 року № 898 про усунення недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі на площі Кн. Осмомисла, 1 у м. Львові, які зазначені у акті від 30.05.2025 року. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02.10.2025 року у справі № 461/7794/25 встановлено, шо правопорушення, зазначене у протоколі мало місце 30.05.2025 року, таке не є триваючим, при цьому, до суду матеріал про адміністративне правопорушення надійшов 18.09.2025 року, тобто за межами передбаченого законом тримісячного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відтак, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 140 КУпАП зазначеною постановою суду було закрито у зв`язку з закінчення строків накладення адміністративного стягнення. Відповідно до висновку експерта № 22871 від 10.11.2025 року вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 94032.99 грн. Окрім того, позивачу внаслідок пошкодження автомобіля було завданої моральної шкоди, яку позивач оцінює в 25000 грн.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля 94032 грн 99 коп.

Стягнуто з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість моральної шкоди 15000 грн 00 коп.

Стягнуто з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного дослідження 7000 грн 00 коп.

Стягнуто з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 8000,00 грн. понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення оскаржила Галицька районна адміністрація.

Вважає рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що при ухваленні рішення, суд не врахував, що експертно транспортно-товарознавче дослідження № 22871 від 10.11.2025 року проведене лише 27.10.2025 року, а дорожньо –транспортна подія відбулась 30.05.2025 року. У звіті експерта чітко не прописано, які саме пошкодження отримав автомобіль 30.05.2025 року. Вважає, що автомобіль міг використовуватись у власних цілях з 30.05.2025 року до 27.12.2025 року, що призвело до ще більшого зносу деталей. Вважає, що вартість ремонту є штучно завищеною, з врахуванням того, що для ремонту автомобіля можна використати вживані, а не нові деталі, тому сума 94032,99 грн є надмірно високою. Окрім цього, у позові жодним чином не згадується про наявність страхового полісу у власника автомобіля, судом не з`ясовано, чи була отримана страхова виплата. Звертає увагу, що вулично - дорожня мережа, на якій сталася ДТП, перебуває на балансі ЛКП «Львівавтодор» та саме балансоутримувач повинен здійснювати нагляд за дорогами і у разі виявлення недоліків інформувати районну адміністрацію для вжиття заходів, що ЛКП «Львівавтодор» не виконується. Щодо стягнення моральної шкоди, зазначає, що її розмір не підтверджений належними доказами. Не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не долучено квитанції про оплату адвокатських послуг. Вважає, що сума, яка заявлена позивачем є неспівмірною зі складністю справи, в розрахунку не прописано,які саме матеріали , літературу, судову практику було використано, оскільки час для роботи склав аж 6 год. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу. У відзиві зазначила, що доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують правильні висновки суду першої інстанції. Експертне дослідження визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля було замовлено позивачем після завершення розгляду справи про адміністративне правопорушення, постанова у якій була прийнята 02.10.2025 року та набрала законної сили 13.10.2025 року. Вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів про пошкодження автомобіля, отримані 30.05.2025 року внаслідок відшарування незакріпленої бруківки. Окрім того, відповідач запрошувався на огляд автомобіля, однак представники Галицької РА на огляд не прибули. Твердження апелянта про те, що вартість ремонту автомобіля є штучно завищеною є безпідставними, оскільки висновок містить калькуляцію вартості відновлювального ремонту, вказані складові автомобіля,які потребують заміни. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Щодо страхового полісу, зазначає, що позивач не отримував страхову виплату, оскільки ДТП, яка відбулась внаслідок відшарування незакріпленої бруківки не є страховим випадком в розумінні ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». ЛКП «Львіватотодор», хоч і є балансоутримувачем ділянки дороги, на якій сталася ДТП, однак відповідальність за належне утримання та поточний ремонт покладено саме на Галицьку РА. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, просить стягнути на користь ОСОБА_1 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

ЛКП «Львівавтодор» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що твердження апелянта, що ЛКП «Львівавтодор» як балансоутримувач повинен здійснювати нагляд за станом дороги та інформувати про недоліки є його суб`єктивною думкою , зводиться до довільного тлумачення норм та не підтверджується жодним положенням Ухвали ЛМР від 21.04.2011 року №382 чи іншого нормативно-правового акта.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник Галицької районної адміністрації Ковалишин Н.О. та представник ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» Білик П.Б. апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити.

Представник позивача-Петрик О.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша–третя статті 89 ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частинами 1,2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільна дорога – це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; безпека автомобільних доріг - сукупність засобів, конструкцій, пристроїв, споруд, характеристик та показників (у тому числі інженерних, конструкторських, технічних, проектних, архітектурних, технологічних та інших рішень), при врахуванні та застосуванні яких забезпечується запобігання та зменшення кількості дорожньо-транспортних пригод та тяжкості їх наслідків; дорожнє покриття - укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів.

Згідно з ст.6 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить: виконання вимог законодавства та рішень органів виконавчої влади про дорожній рух і його безпеку; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, в тому числі: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобам.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов`язані забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху , при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху , своєчасно виявляти перешкоди дорожньому руху та забезпечувати їх усунення, а у разі неможливості – невідкладно позначати дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами.

Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 21 Закону України «Про дорожній рух», автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розміщеними на ній спорудами.. У містах вулиці та дороги поділяються на магістральні вулиці та дороги, дороги та вулиці місцевого значення.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Статтею 53 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом – моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Матеріалами справи встановлено, що 30.05.2025 року у м. Львові на площі Князя Ярослава Осмомисла,1 відбулася дорожньо - транспортна пригода, а саме внаслідок відшарування незакріпленої бруківки, яка відстрілювала, було пошкоджено транспортний засіб Citroen C4 Picasso з номерним знаком НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Власником автомобіля є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , та посвідченням водія НОМЕР_3 .

Уповноважденою особою УПП у Львівській області складено акт від 30.05.2025 року, яким встановлено, що на вказаній ділянці дороги покриття проїжджої частини має вибоїну, випадіння бруківки, знаки, які попереджають про небезпеку відсутні, огородження відсутнє, навколо стічного каналізаційного люку не зафіксована бруківка, відбувається її відстрілювання. За результатами обстеження ділянку визнано такою, що не відповідає вимогам п.52 ДСТУ-3587-2022.

15.09.2025 року уповноваженою особою УПП у Львівській області було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.140 КУпАП відносно начальника відділу комунального господарства Галицької районної адміністрації Дубиняка В.І.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 02.10.2025 року провадження у справі про адміністративне правопорушення № 461/7794/25 відносно ОСОБА_4 за ч.1 ст. 140 КУпАП закрито на підставі п.7 ст. 247 КУпАП, у зв`язку закінченням строків накладення адміністративного стягнення .

15.09.2025 року відносно начальника відділу комунального господарства Галицької районної адміністрації Дубиняка В.І. складено вимогу (припис) №898 про усунення недоліків в утриманні вулично-шляхової мережі на площі Кн.Осмомисла,1 у м.Львові.

З відповіді Галицької РА від 25.11.2025 року встановлено, що вимогу Управління патрульної поліції від 15.09.2025 року №898 виконано.

Як вбачається з висновку експерта від 10.11.2025 року №22871 вартість відновлювального ремонту автомобіля Citroen C4 Picasso з номерним знаком НОМЕР_1 становить 94032,99 грн./а.с.22-41/.

Відповідно до п.п. 2.1. ухвали Львівської міської ради № 382 від 21.04.2011 року з подальшими змінами, Галицькою районною адміністрацією передано на баланс Львівського комунального автотранспортно-дорожнього підприємства № 1339 вулично-дорожню мережу вздовж колій трамвайних маршрутів № 2 та № 6 згідно з додатком 2 та закріплено за ним майно на праві господарського відання.

Відповідно до п.п. 3 ухвали Львівської міської ради № 382 від 21.04.2011 року визначено Галицьку, Залізничну, Личаківську, Франківську, Шевченківську районні адміністрації головними розпорядниками коштів на утримання та поточний ремонт вулично-дорожньої мережі вздовж колій трамвайних маршрутів № 2 та № 6.

Відповідно до п.п. 5.2 ухвали Львівської міської ради № 382 від 21.04.2011 року, Галицьку районну адміністрацію, Залізничну районну адміністрацію, Личаківську районну адміністрацію, Франківську районну адміністрацію, Шевченківську районну адміністрацію зобов`язано відповідно до видатків, передбачених у міському бюджеті м. Львова, щорічно забезпечувати належне утримання та поточний ремонт вулично-дорожньої мережі вздовж колій трамвайних маршрутів № 2 та № 6.

Відповідно до п. 16 додатку 2 до ухвали Львівської міської ради № 382 від 21.04.2011 року, площа ОСОБА_6 входить до Переліку вулиць і площ вздовж трамвайного маршруту № 6 та перебувала на балансі Галицької районної адміністрації м. Львова до передачі на баланс Львівського комунального автотранспортно-дорожнього підприємства № 1339./а.с.51-57/.

Як вбачається з відповіді ЛКП “Львівавтодор” від 30.07.2025 року №1664, ЛКП “Львівавтодор” не є власником вулиць і доріг місцевого значення, що належать до комунальної власності, не займається їх утриманням та експлуатацією, в тому числі площі Князя Ярослава Осмомисла у м. Львові, оскільки дана площа утримувалась і продовжує утримуватись Галицькою районною адміністрацією на підставі ухвали ЛМР від 21.04.2021 року № 382 /а.с.64/

З відповіді Галицької районної адміністрації від 01.12.2025 року вбачається, що балансоутримувачем пл. Князя ОСОБА_7 станом на 30.05.2025 є ЛКП «Львівавтодор».

Судом також встановлено, що між Галицькою районною адміністрацією та ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» укладено договір від 06.03.2025 № 16 «Послуги з поточного ремонту доріг та тротуарів на території Галицького району м. Львова». (а.с.67-78).

У відповідь на адвокатський запит від 01.12.2025 року ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» надало інформацію про те, що будь-які ремонтні роботи у м. Львові проводяться за заявкою Замовника. До 30.05.2025 року жодних заявок на проведення ремонтних робіт (усунення недоліків) за адресою м. Львів, пл. Князя Ярослава Осмомисла, 1 від Галицької районної адміністрації не надходило. Відповідно, вказані роботи ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького 5 району» не проводились. /а.с.80/.

Ухвалюючи рішення про стягнення в користь позивача завдану матеріальну шкоду в розмірі 94032,99 грн, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт спричинення збитків позивачу, а саме внаслідок відшарування незакріпленої бруківки, яка відстрілювала, було пошкоджено транспортний засіб Citroen C4 Picasso з номерним знаком НОМЕР_1 , розмір майнової шкоди визначено відповідно до вимог ст. ст.12,81 ЦПК України, а відповідачем дані обставини не спростовано. Стягуючи в кориисть позивача моральну шкоду в розмірі 15000 грн, суд виходив з того, що зазначена сума відповідає вимогам розумності та справедливості з урахуванням встановлених судом обставин, за яких вона була спричинена.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки такі є обгрунтованими, відповідають встановленим обставинам справи.

За приписами пунктів 5, 10 Розділу І «Загальні положення» Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 19, власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об`єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов`язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об`єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об`єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється власниками дорожніх об`єктів або уповноваженими ними органами та уповноваженим підрозділом Національної поліції.

У Розділі ІІ «Обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій» визначено обов`язки і права власників дорожніх об`єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, зокрема, зазначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, дорожньо?експлуатаційні організації зобов`язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об`єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити – невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.

У постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 0508/1310/1012 та постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 748/60/17 зроблено висновоки, що якщо ДТП сталася внаслідок пошкодження проїзної частини та в результаті невиконання власником ( балансоутримувачем) покладених на нього вказаними нормативно-правовими актами обов`язків щодо належного експлуатаційного утримання автодороги, забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці, в тому числі, шляхом обмеження швидкості руху на вказаній аварійній ділянці шляхом встановлення попереджувальних дорожніх знаків, то останній несе відповідальність згідно з вимогами діючого законодавства.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції дійшов правильного та обгрунтованого висновку, що саме Галицька районна адміністрація несе відповідальність за завдані позивачу збитки, внаслідок незабезпечення безпеки дорожнього руху ділянки дороги, на якій сталося ДТП, оскільки відповідно до п.п. 3 ухвали Львівської міської ради № 382 від 21.04.2011 року головним розпорядником коштів на утримання та поточний ремонт вулично-дорожньої мережі вздовж колій трамвайних маршрутів №2 і № 6 визначено Галицьку районну адміністрацію.

Доводи апеляційної скарги, що саме балансоутримувач ЛКП «Львівавтодор» повинен здійснювати нагляд за дорогами і у разі виявлення недоліків інформувати районну адміністрацію для вжиття заходів, що ним не виконується, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки пп.5.2 ухвали Львівської міської ради №382 від 21.04.2011 року саме Галицьку районну адміністрацію зобов`язано щорічно забезпечувати належне утримання та поточний ремонт вулично-дорожньої мережі вздовж колій трамвайних маршрутів №2 та №6, в тому числі площу Князя Осмомисла, тому саме Галицька районна адміністрація відповідає за забезпечення належного стану вулично-дорожньої мережі цієї площі.

Доказом того, що Галицька районна адміністарція несе відповідальність за належне утримання та поточний ремонт вулично-дорожньої мережі на ділянці дороги, де було пошкоджено автомобіль є договір, укладений з ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» від 06.03.2025 року №16 про надання послуг з поточного ремонту доріг та тротуарів на території Галицького району м.Львова. За зазначеним договором ремонтні роботи працівниками ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» проводяться за заявкою замовника –Галицької районної адміністрації, однак до 30.05.2025 року жодних заявок на проведення ремонтних робіт за адресою м.Львів, пл.Князя Осмомисла,1 від Галицької районної адміністрації не надходило.

Наведене свідчить, що ЛКП «Львівавтодор» хоч і є балансоутримувачем вулично-дорожньої мережі вздовж колій трамвайних маршрутів №2 та №6, в тому числі площі ОСОБА_8 , однак відповідальність за належне утримання та поточний ремонт покладено на Галицьку районну адміністрацію.

Доводи апеляційної скарги, що вартість ремонту є штучно ззавищеною, з врахуванням того, що для ремонту автомобіля можна було використати вживані, а не нові деталі, тому сума 94032,99 грн є надмірно високою, колегія суддів вважає безпідставними з таких мотивів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.77 ЦПК України).

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Висновок експерта №22871 від 10.11.2025 року є належним доказом, який підтверджує вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля . Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Твердження апелянта про завищення вартості ремонту автомобіля є безпідставними, оскільки висновок містить калькуляцію вартості відновлювального ремонту, вказані складові автомобіля, які потребують заміни, пошкодження автомобіля підтверджено фотосвітлинами. Експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Посилання апеляційної скарги на ймовірність отримання позивачем страхової виплати є помилковим, оскільки ДТП, яка відбулась внаслідок відшарування незакріпленої бруківки, не є страховим випадком в розумінні ст.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Аргументи апеляційної скарги, що розмір моральної шкоди, стягнутий судом, не підтверджений належними доказами, колегія суддів не приймає до уваги, враховуючи наступне.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди – явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Внаслідок пошкодження автомобіля з вини відповідача, позивач отримав стрес, відбулося порушення звичних комфортних умов його проживання та членів його сім`ї, що спричинило йому не лише моральні страждання, але і змусило звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що потребувало як матеріальних витрат, так і затрат особистого часу, що негативно вплинуло на звичний режим його життя.

Зазначена ДТП сталася з вини відповідача, спричинила для позивача хвилювання з приводу можливості подальшої експлуатації автомобіля з врахуванням того, що він є багатодітним батьком та автомобіль ним використовується у сімейних та робочих цілях , він був змушений докладати зусиль для організації захисту та відновлення свого порушеного права.

З урахуванням встановлених обставин та розподілу тягаря доказування, відсутні підстави стверджувати, що відповідачем доведено відсутність протиправності та вини в завданні моральної шкоди.

При визначенні грошової компенсації моральної шкоди,суд пешої інстанції врахував засади розумності та справедливості, характер правопорушення, глибину душевних страждань та дійшов обгрунтованого висновку про стягнення 15 000 грн грошової компенсації моральної шкоди з Галицької районної адміністарції, як відповідальної особи за утримання та поточний ремонт ділянки дороги, на якій сталося ДТП.

Розподіл судових витрат проведений судом на підставі поданих стороною позивача доказів, а саме договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 20.10.2025 року, розрахунку №1 розміру надання професійної правничої(правової) допомоги, акту наданих послуг від 16.12.2025 року. Судом враховано складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг. Визначений судом розмір судових витрат відповідає критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності та справедливості, виходячи з конкретних обставин справи .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що до матеріалів справи не долучено квитанції про оплату адвокатських послуг є безпідставним, виходячи з наступного.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду міста Львова від 24 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 23 жовтня 2026 року.

Головуючий: Н.П. Крайник

Судді: Я.А.Левик

М.М. Шандра

Оригінал: reyestr.court.gov.ua