Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №442/5479/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/5479/24 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/811/2168/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Черевка В.В.

за участю: представника ОСОБА_1 – Попів-Кішко Р.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – Попів-Кішко Роксолани Йосипівни на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересованою особою у справі є орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, а особою, щодо якої розглядається справа, — ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИЛА:

04 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна. Заінтересованою особою у справі є орган опіки та піклування виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, а особою, щодо якої розглядається справа, — ОСОБА_2 .

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2026 року заяву залишено без розгляду, у зв`язку з повторною неявкою заявника в судове засідання.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_1 – Попів-Кішко Роксолана Йосипівна.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду його заяву про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна з підстав неявки заявника в судові засідання, призначені на 23 квітня 2026 року та 27 травня 2026 року. Звертає увагу, що 31 березня 2026 року його представник подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій підтримала заявлені вимоги в повному обсязі. Вважає, що за таких обставин у суду першої інстанції не було належних підстав для залишення заяви без розгляду. Посилається на положення статей 223, 257, 293, 294 ЦПК України та зазначає, що справа про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна розглядається в порядку окремого провадження, для якого встановлено особливості судового розгляду. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував поданої представником заяви про розгляд справи за її відсутності та не навів достатніх підстав, які б перешкоджали розгляду справи без участі заявника та його представника. Крім того, зазначає, що заява перебуває на розгляді суду з липня 2024 року, тобто майже два роки, однак питання про визнання ОСОБА_2 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна досі не вирішено по суті. Стверджує, що порушене питання залишається актуальним, оскільки ОСОБА_2 , який є його дідусем, за станом здоров`я потребує постійного нагляду та турботи, а заявник має намір і можливість здійснювати опіку над ним та, за його твердженням, доглядає за ним із 2019 року.

Просить ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2026 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – Попів-Кішко Р.Й. просила апеляційну скаргу задовольнити, покликаючись на доводи, викладені у скарзі. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам не повністю відповідає.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник повторно не з`явився у судові засідання та не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для залишення заяви без розгляду.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 293 ЦПК України справи про визнання фізичної особи недієздатною розглядаються в порядку окремого провадження. За частиною третьою статті 294 ЦПК України такі справи розглядаються за загальними правилами цивільного судочинства, але з урахуванням особливостей, установлених для окремого провадження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання позивача без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічне правило закріплено у пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України, відповідно до якого суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, застосування зазначених процесуальних наслідків можливе за наявності сукупності встановлених законом умов, а саме належного повідомлення заявника про дату, час і місце судового засідання, його повторної неявки, відсутності заяви про розгляд справи за його відсутності та за умови, що така неявка перешкоджає вирішенню спору.

Як убачається з матеріалів справи, 31 березня 2026 року представник ОСОБА_1 – Попів-Кішко Роксолана Йосипівна подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій підтримала заявлені вимоги у повному обсязі (а.с.85).

Таким чином, на час постановлення оскаржуваної ухвали в матеріалах справи містилася заява представника заявника про розгляд справи за її відсутності, у якій вона підтримала заявлені вимоги в повному обсязі, що свідчило про намір продовжувати розгляд справи без особистої участі представника.

Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із факту повторної неявки заявника в судові засідання, однак не надав належної оцінки поданій його представником заяві про розгляд справи за її відсутності, у якій остання підтримала заявлені вимоги в повному обсязі.

За таких обставин сам по собі факт повторної неявки заявника не був достатнім для залишення заяви без розгляду без з`ясування інших передбачених законом умов застосування такого процесуального наслідку. Суд першої інстанції не навів переконливих мотивів, які б свідчили про наявність установлених законом підстав для залишення заяви без розгляду, та не врахував волевиявлення представника заявника щодо розгляду справи за її відсутності.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду та застосував положення частини п`ятої статті 223 і пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України без належного обґрунтування наявності передбачених ними умов. У зв`язку із цим оскаржувана ухвала не може вважатися законною й обґрунтованою та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню з направленням справи до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – Попів-Кішко Роксолани Йосипівни задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 травня 2026 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 23.10.2026.

Головуючий

Судді