Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №452/4594/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 452/4594/25 Головуючий у 1 інстанції: Казан І.С.

Провадження № 22-ц/811/1231/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Черевка В.В.

за участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Самбірський відділ державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про зменшення заборгованості по сплаті аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про звільнення від заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачкою було досягнуто усної домовленості щодо сплати аліментів на утримання двох дітей, у зв`язку з чим відповідачка відкликала подану нею понад десять років тому заяву про стягнення аліментів. Однак у 2025 році позивачеві стало відомо, що відповідачка звернулася до Самбірського міськрайонного суду Львівської області із заявою про стягнення аліментів, унаслідок чого йому було нараховано заборгованість зі сплати аліментів за останні десять років. Позивач зазначає, що він щомісяця перераховував аліменти на банківські рахунки колишньої дружини та доньки, зокрема, загальна сума витрат за рахунком відповідачки перевищує 150 000,00 грн, а за рахунком доньки — 100 000,00 грн. Крім того, позивач вказує, що в розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданому Самбірським відділом державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області, наведено щомісячні суми заборгованості, які в окремі місяці перевищують розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також позивач зазначає, що починаючи з липня 2015 року перераховував кошти на банківську картку, яку спеціально відкрив для цієї мети та передав відповідачці й доньці. Кошти перераховувалися в різних сумах та з різною періодичністю на утримання дітей, що підтверджується банківськими виписками. 12.12.2023 Самбірським відділом державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 77579225 на підставі виконавчого листа № 2-952/2011, виданого 30.12.2011. У зв`язку з цим станом на січень 2025 року за позивачем наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі понад 250 000,00 грн. Позивач також зазначає, що звертався до органу державної виконавчої служби та надавав докази перерахування коштів на утримання дітей, однак державний виконавець не врахував їх під час визначення розміру заборгованості.

На підставі наведеного позивач просив задовольнити його позов.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.03.2026 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував досягнутої між ним та відповідачкою домовленості про добровільне утримання дітей, відповідно до якої він зобов`язувався добровільно сплачувати кошти на їх утримання, у зв`язку з чим відповідачка не пред`являла до примусового виконання виконавчий лист про стягнення аліментів. Вказує, що протягом майже десяти років відповідачка не зверталася до органів державної виконавчої служби з метою примусового виконання судового рішення про стягнення з нього аліментів. Зазначає, що на підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань здійснював грошові перекази на банківські картки відповідачки та її спільної з ним доньки. При цьому на час здійснення таких переказів виконавче провадження з примусового стягнення аліментів не було відкрито, а призначення платежів як сплати аліментів не зазначалося, оскільки сторони досягли домовленості щодо добровільного утримання дітей. Загальна сума переказаних ним коштів за період із 2013 до 2025 року становить 481 548,87 грн, що, на його переконання, має бути враховано під час визначення розміру заборгованості за аліментами. Також апелянт посилається на те, що з 2015 року проходить військову службу у Збройних Силах України, має статус учасника бойових дій, а заробітна плата є єдиним джерелом його доходу. Стверджує, що внаслідок отриманих під час проходження військової служби травм і захворювань потребує постійного лікування. Крім того, зазначає, що перебуває у шлюбі із ОСОБА_4 , яка з дитинства є особою з інвалідністю II групи, на підтвердження чого надано відповідні документи. На думку апелянта, зазначені обставини свідчать про його складне матеріальне становище та необхідність додаткових витрат на лікування і догляд за дружиною. Посилаючись на положення статті 197 СК України, апелянт вважає, що наявні обставини є підставою для часткового звільнення його від сплати заборгованості за аліментами. Наголошує, що неврахування здійснених ним грошових переказів у загальній сумі 481 548,87 грн за період із 2013 до 2025 року призводить до надмірного збільшення визначеної до стягнення заборгованості, що може істотно погіршити його матеріальне становище, позбавити можливості отримувати належне лікування та належним чином доглядати за дружиною, яка має інвалідність. З огляду на викладене просить врахувати добровільно перераховані ним кошти на утримання дітей, зменшити розмір заборгованості за аліментами на відповідну суму, а також урахувати обставини проходження військової служби, стан здоров`я та сімейне становище під час вирішення питання про звільнення від сплати заборгованості за аліментами.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, ОСОБА_3 заперечила проти задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду вказаним вимогам відповідає з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 30.12.2011 у справі № 2-952/2011 вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей - дочки ОСОБА_5 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх доходів щомісячно, починаючи з 19.12.2011 і до досягнення дітьми повноліття.

12.12.2023 державним виконавцем Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області відкрито виконавче провадження ВП №73579225 з виконання виконавчого листа № 2-952/2011 від 30.12.2011, виданого на виконання вказаного рішення суду.

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 22.08.2025 у справі № 452/2321/25 розмір аліментів змінено та присуджено стягувати із ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дня набрання судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 31.01.2025, здійсненим державним виконавцем Самбірського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області у ВП №73579225, заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з листопада 2013 року по січень 2025 року становить 442 620,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У статті 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Отже, статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням при цьому потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Відповідно до статті 197 СК України, з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами. За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 381/1553/19-ц.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами те, що заборгованість зі сплати аліментів виникла внаслідок його тяжкої хвороби чи інших обставин, які мають істотне значення в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України.

Надані позивачем банківські виписки, що містять відомості про рух коштів, придбання товарів або здійснення інших витрат, самі по собі не дають можливості встановити, що всі зазначені операції були спрямовані саме на виконання аліментних зобов`язань. Так само перекази коштів на рахунок відповідачки без конкретизації їх призначення не можуть розцінюватися як сплата аліментів.

Наведене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року в справі № 333/6869/19 (провадження № 61-5678св21), де зазначено, що «із наданих суду копій платіжних доручень можливо встановити тільки суму грошових переказів, валюту, дату здійснення цих фінансових операцій, одержувача та платника за кожним переказом. Інші відомості роздруківки не містять. Суд першої інстанції також не встановив, що перераховані кошти є аліментами із зазначенням будь-яких слів, словосполучення які б свідчили про це, а не є добровільною участю діда у витратах на дитину чи участі в інших витратах. Боржником не надано доказів, що він сплачував аліменти. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність дій державного виконавця та відсутність підстав для задоволення скарги».

Крім того, належних і допустимих доказів існування між сторонами домовленості щодо порядку сплати аліментів матеріали справи не містять. Відповідачка факт досягнення такої домовленості заперечувала, водночас підтвердила, що позивач дійсно передавав їй банківську картку. Однак, за її поясненнями, кошти на цю картку надходили для забезпечення побутових потреб сім`ї в період їх спільного проживання. Після припинення фактичних сімейних відносин позивач забрав банківську картку, а коштів на утримання дітей надалі не надавав.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, позивач не довів необхідних умов для застосування частини другої статті 197 СК України (тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення), а тому дійшов правильного висновку про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 23.10.2026

Головуючий

Судді