Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №461/2967/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №461/2967/25

Суддя: Ванівський О. М.

Справа № 461/2967/25 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В.

Провадження № 22-ц/811/1127/26 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Савуляк Р.В., Цяцяка Р.П.,

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника апелянта - Цесельської І.В., представника позивача - Миська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цесельської Інни Валентинівни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року та на додаткове рішення цього ж суду від 03 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокат Миська Тарас Григорович до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , в інтересах якого діє Миська Тарас Григорович , звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовував тим, що на власних акаунтах в соціальних мережах ОСОБА_1 опублікував серію дописів та відеоматеріалів, у тому числі з його ( ОСОБА_1 ) особистою участю, в яких відповідач розповсюджує недостовірну інформацію про позивача та висвітлює так звані "факти" з біографії та підприємницької діяльності позивача, які є неправдивими, неперевіреними і спрямовані на приниження його честі, гідності та ділової репутації. У своїх дописах відповідач акцентує увагу на гучних, недостовірних та дискредитуючих позивача висловлюваннях, використовуючи при цьому інструменти наклепу, висновки без жодних доказів та психічно забарвлені заяви, що викликають негативне сприйняття позивача серед громадян.

Зазначає, що ОСОБА_1 було опубліковано у всіх його аккаунтах у соціальних мережах серію дописів та відео, в яких відповідач стверджує про нібито вкрадене у держави озеро, 400 га землі біля Львова, висловлює безпідставні звинувачення у державній зраді, наркоторгівлі, рейдерстві, а також бізнес-схеми, до яких "начебто" причетний позивач, діяльність якого у всіх відео та дописах висвітлюється з негативного боку та пов`язується з протиправністю і незаконністю дій, причетністю до російських спецслужб. Також, відповідачем неодноразово публікувалась інформація щодо членів родини позивача та звинувачення їх у незаконній діяльності. Крім того, всі дописи та відео відповідача мають системний характер поширення недостовірної інформації та супроводжувалися фотознімками із зображенням позивача та членів його родини. Повідомлена недостовірна інформація про позивача у всіх дописах, шляхом поєднання відео та текстуального зображення, використання імені позивача, його фотографій та створення фотоколажів у своїй сукупності негативно та неправдиво характеризують позивача, що завдає шкоди його честі, гідності та діловій репутації, а також негативно впливає на господарську діяльність його підприємств.

Представник позивача наголошує на тому, що відповідач, публічно заявляючи про наявність "доказів" щодо нібито протиправної діяльності позивача, досі не звернувся до уповноважених правоохоронних органів або інших компетентних установ із офіційними заявами чи клопотаннями. Це суперечить вимогам чинного законодавства України, яке передбачає обов`язок кожної особи повідомляти про відомі їй факти вчинення злочину. Відповідач замість подання офіційних заяв, обмежився публікаціями у соціальних мережах, що свідчить про його небажання передавати так звані "докази" для юридичної оцінки, що вказує на відсутність реальних доказів, які б могли бути предметом розгляду в суді або підставою для порушення кримінального провадження. Відсутність звернень до уповноважених органів свідчить про намір відповідача використовувати інформаційний тиск виключно для дискредитації позивача у публічній площині, що створює ілюзію його причетності до неправомірних дій, що, у свою чергу, сприяє формуванню хибних суспільних уявлень, дестабілізації громадської думки та завдає суттєвої шкоди репутації позивача.

Окрім цього, вказує, що відповідач намагаючись створити максимально негативне уявлення про позивача, часто в постах вказує слово "ОСОБА_1", як прізвисько позивача, намагаючись прив`язати його до бандитського світу. Використовування такої маніпуляції є додатковим доказом того, що відповідач свідомо, цілеспрямовано намагається створити негативний образ позивача.

Узагальнюючи підстави позову, вказує, що основна частина відомостей про позивача оприлюднених ОСОБА_1 має характер фактичних тверджень. Навіть якщо окремі висловлювання містять ознаки оціночних суджень, вони все одно підлягають юридичній оцінці, оскільки всі дописи та відеоматеріали - як окремо, так і в сукупності - мають дискредитаційний характер щодо позивача, підривають його авторитет у суспільстві, формують негативне ставлення до нього, а також порочать його честь, гідність і ділову репутацію як фізичної особи, громадянина України та суб`єкта підприємницької діяльності. Так, гучні заяви відповідача про участь позивача у незаконному обігу наркотиків є наклепом і серйозним звинуваченням, яке не підтверджене жодними доказами. В Україні діяльність, пов`язана з незаконним обігом наркотичних речовин є злочином і розслідується правоохоронними органами, а жодних заяв чи кримінальних проваджень щодо цього стосовно позивача немає. Відсутність доказів у цій частині демонструє наклепницький характер інформації. Однак, такі висловлювання активно привертають увагу читачів створюючи додаткові охоплення для дописів відповідача. Законодавство чітко вказує, що власник уповноважений самостійно розпоряджатись своїм майном та вільно укладати будь-які договори стосовно нього. Твердження про наявність будь-якого впливу позивача на прийняття рішення щодо набуття того чи іншого майна у власність його родичами чи будь-ким іншим, є вигаданим та не відповідає дійсності. Використання прізвиська « ОСОБА_4 » при ототожненні з позивачем, намагання таким чином прив`язати позивача до кримінальних кіл є порушенням його немайнових прав та свідчить про цілеспрямоване поширення недостовірної інформації, що підтверджується вищезазначеним рішенням Франківського районного суду міста Львова у справі № 465/5352/18 від 26.10.2018 року. Пряме зазначення імені позивача у дописах та відео, а також використання прихованих прийомів з метою ототожнення його з незаконними діями чи з іншими особами щодо яких здійснюється обвинувачення у незаконних діях, несе в собі виключно безпідставний та необґрунтований характер, є нічим іншим як наклепом та поширенням неправдивої інформації автором-відповідачем.

Відтак, поширена відповідачем інформація є необґрунтованою, не підкріпленою доказами та недостовірною, підлягає спростуванню у спосіб, аналогічному тому, в який вона була поширена та вилученню з публічного доступу такої інформації, зважаючи на її характер, значну репутаційну шкоду підприємницькій діяльності позивач просить стягнути з відповідача відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень.

Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2 інформацію, яка була опублікована ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на власних сторінках у соціальних мережах у дописах та відео в яких міститься недостовірна інформація про ОСОБА_2 , а саме:

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 07 грудня 2024 року що починається з тексту: « ІНФОРМАЦІЯ_34» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 13 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_35.» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від ІНФОРМАЦІЯ_4 що починається з тексту: « ІНФОРМАЦІЯ_36» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від ІНФОРМАЦІЯ_4 що починається з тексту: « ІНФОРМАЦІЯ_37» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_9 ;

- на YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38) відео від ІНФОРМАЦІЯ_4 з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_39 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від ІНФОРМАЦІЯ_4 що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_40 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

- на YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38) відео від ІНФОРМАЦІЯ_12 : «ІНФОРМАЦІЯ_41 » за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від ІНФОРМАЦІЯ_15 що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_42» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 25 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_43» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 27 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_44» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 .

Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) здійснити спростування поширеної недостовірної інформації відносно ОСОБА_2 , а саме інформації поширеної:

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від ІНФОРМАЦІЯ_19 що починається з тексту: « ІНФОРМАЦІЯ_34» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 13 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_35.» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8

- на YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38) відео від ІНФОРМАЦІЯ_4 з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_39 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- на YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38) відео від ІНФОРМАЦІЯ_12 : «ІНФОРМАЦІЯ_41 » за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від ІНФОРМАЦІЯ_15 що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_43» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 27 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_44» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 ;

в такий самий спосіб та ідентично (адекватно) до форми поширення недостовірної інформації, шляхом повідомлення ОСОБА_1 про це у відео та у дописах з подальшим опублікуванням, без права видалення, на власних сторінках у соціальних мережах - YouTube (ІНФОРМАЦІЯ_38), ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1), не пізніше 10 днів з дня набрання даним судовим рішенням законної сили.

Зобов`язано ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) видалити зі своїх сторінок у соціальних мережах наступні дописи та відео, а саме:

ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 13 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_35.» за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від ІНФОРМАЦІЯ_6 » за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8

- на YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38) відео від ІНФОРМАЦІЯ_4 з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_39 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 ;

- на YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38) відео від ІНФОРМАЦІЯ_12 : «ІНФОРМАЦІЯ_41 » за посиланням:

ІНФОРМАЦІЯ_14 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 27 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_45» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору - 5133 гривень 60 копійок.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані з оплатою проведення експертизи - 31000 гривень 00 копійок.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року заяву Миськи Т.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу пов`язану з розглядом справи задоволено частково.

Ухвалено у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Миська Тарас Григорович до ОСОБА_1 , про захист честі, гідності та ділової репутації додаткове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 23250 (двадцять три тисячі двісті пятдесят) гривень 00 копійок - компенсації витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями суду представник ОСОБА_1 - адвокат Цесельська Інна Валентинівна подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вважає, що рішення суду є необґрунтованими, незаконними, необ`єктивними та такими, що прийняті з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції лише припустив, а позивач не довів, що спірні сторінки у Facebook та YouTube належать саме відповідачу. Матеріали справи не містять жодних технічних даних (IP-адрес, логів доступу, Device ID, метаданих), які б підтверджували адміністрування сторінок ОСОБА_1 , суд зробив висновки виключно за зовнішніми ознаками (ім`я, фото), які є у відкритому доступі й можуть бути використані будь-ким. Крім того, позивач не звертався до адміністратора системи реєстрації доменних назв чи хостинг-провайдерів для ідентифікації справжнього власника ресурсів, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду.

Стверджує, що відповідач не є автором чи творцем оспорюваної інформації, публікації є лише ретрансляцією (переповіданням) загальновідомих відомостей, які раніше вже були оприлюднені журналістами у відомих ЗМІ (ІНФОРМАЦІЯ_46) та становлять суспільний інтерес. Переповідь уже відомої інформації не створює нової відповідальності.

Також, спірні дописи містять власну критичну оцінку та оціночні судження, достовірність яких не підлягає доведенню в судовому порядку. ОСОБА_19 є екснародним депутатом України та національним публічним діячем. Згідно з практикою ЄСПЛ та Верховного Суду, межі допустимої критики щодо публічної особи є значно ширшими, ніж щодо пересічного громадянина. Позивач мав довести наявність «явного злого умислу», чого зроблено не було.

Крім того стверджує, що позивач не надав жодних доказів реальних репутаційних втрат, зниження доходів, втрати клієнтів чи партнерів. Суд обмежився лише загальними припущеннями та не з`ясував, у чому саме полягали моральні страждання позивача.

Що стосується додаткового рішення, то покликається на те, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу було подано представником позивача через систему «Електронний суд» 20 лютого 2026 року, тобто з пропуском встановленого законом п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення (13 лютого 2026 року). Клопотання не містило заяви про поновлення цього строку. За практикою Великої Палати Верховного Суду, у такому разі заява має залишатися без розгляду.

Заявлений представником позивача час на надання послуг є штучно завищеним і неспівмірним із складністю справи.

Також, матеріали клопотання не містять жодних доказів (квитанцій, платіжних доручень) на підтвердження того, що позивач дійсно поніс ці витрати та сплатив кошти адвокату. В Акті здачі-приймання наданої допомоги факт проведення розрахунку також не зафіксовано.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - Цесельської І.В. на підтримання апеляційної скарги, представника позивача - Миська Т.Г. на заперечення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частково задовольняючи позовні вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 поширив через мережу Інтернет необмеженому колу осіб інформацію відносно ОСОБА_2 , не перевіривши її достовірність, зміст якої ганьбить честь гідність та ділову репутацію позивача, оскільки в ній містяться відомості про події, факти, які не відповідають дійсності, однак негативно висвітлюють позивача перед суспільством, що є підставою для визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_21 , у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний спростувати в мережі Інтернет поширену ним інформацію та сплатити позивачу на відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Стаття 201 ЦК України передбачає, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної , художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Стаття 299 ЦК України передбачає, що фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації . Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконання нею трудових, службових, громадських інших обов`язків.

Згідно зі ст. 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожному гарантується судовий захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Позови про захист честі, гідності чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема фізична особа, в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Статтею 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших медіа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж медіа в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до роз`яснень п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно з роз`ясненнями п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів, недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Судом першої інстанції встановлено, що на Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_1) в дописі від 07 грудня 2024 року зі змістом тексту: ІНФОРМАЦІЯ_47 » (посилання на допис: ІНФОРМАЦІЯ_48/).

На ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 13 грудня 2024 року, що зі змістом текстку: «ІНФОРМАЦІЯ_48 » (посилання на допис: ІНФОРМАЦІЯ_49/).

На ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 14 грудня 2024 року що починається з тексту: « ІНФОРМАЦІЯ_50 » (посилання на допис: ІНФОРМАЦІЯ_5/).

На ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 17 грудня 2024 року що зі змістом: «ІНФОРМАЦІЯ_51?» (посилання на відео: ІНФОРМАЦІЯ_52/).

На ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від ІНФОРМАЦІЯ_4 що зі змістом: «ІНФОРМАЦІЯ_53.» (посилання на допис ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

На YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38) відео від 17 грудня 2024 року з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_39 » з висловленнями, зокрема: «ІНФОРМАЦІЯ_54». (посилання на відео: ІНФОРМАЦІЯ_10 ).

На ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 18 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_40 » за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_55/.

На YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38) відео від 21 грудня 2024 року з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_56.». Зміст відео фактично дублює тези з попередніх дописів автора, у тому числі твердження про нібито співпрацю ОСОБА_41 з ОСОБА_35 та іншими особами. (посилання на відео: ІНФОРМАЦІЯ_14 ).

На ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 21 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_57.» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16 ).

На ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 25 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_57» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 ).

На ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в дописі від 27 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_58 » (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 ).

Судом встановлено, що зміст інформації наведеної стороною позивача у позовній заяві відповідає змісту наведених вище матеріалів. Сам зміст цих матеріалів стороною відповідача не оспорюється.

Інші посилання публікацій, зокрема:

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 11 грудня 2024 року що містить в собі текст: « ІНФОРМАЦІЯ_59» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_27 ,

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 16 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_60.» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_28 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 17 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_60.» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_29 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 20 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_61» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_30 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 21 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_62» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_31

не відтворюються, у зв`язку із тим, що при відкритті відповідного посилання публікації не відтворюються, відтак вони не були досліджені судом, а тому судом першої та апеляційної інстанці не надано оцінку їх змісту.

Для підтвердження викладених у позові фактів, позивачем було подано до суду висновок експерта №1214/02/2025 за результатами семантико-текстуального дослідження, проведеного за заявою громадянина ОСОБА_2 від 20.02.2025 року.

Так, відповідно до висновку експерта №1214/02/2025 від 20.02.2025 року, у фрагментах тексту допису від 07 грудня 2024 року " ІНФОРМАЦІЯ_63.", розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 . У даному дописі Відповідачем було зазначено негативні висловлювання про свавілля, і злочинні дії у підготовці до здачі ворогу частини території та інші звинувачення на адресу Позивача.

Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , які містяться у тексті допису від 07 грудня 2024 року розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_48, (наведені у п. 1 дослідницької частини Висновку експерта під номерами 2, 3, 4, 5, 6, а саме:

2. «ІНФОРМАЦІЯ_63.»;

3. «... ІНФОРМАЦІЯ_64...»;

4. «ІНФОРМАЦІЯ_65.»;

5. «ІНФОРМАЦІЯ_67»;

6. «ІНФОРМАЦІЯ_68.»),

є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, і викладена у формі фактичних тверджень.

У фрагментах тексту допису від 13 грудня 2024 року, розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 , міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 .

У цьому дописі відповідач відкрито звинувачує позивача у наркоторгівлі, використовує гучні вислови, але не підтверджує свої слова жодними доказами. Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , які містяться у тексті допису від 13 грудня 2024 року, розміщений за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 наведені у п. 7 дослідницької частини Висновку експерта, є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, і викладена у формі фактичних тверджень, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_69.».

У фрагментах тексту допису від 14 грудня 2024 року " ІНФОРМАЦІЯ_70.", розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 .

У своєму дописі відповідач негативно висловлюється щодо позивача, звинувачує у чергових злочинах та не надає жодної фактичної інформації. Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_64 , які містяться у тексті допису від 14 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , (наведені у п. 9 дослідницької частини Висновку експерта під номерами 1, 3, 4, а саме:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_71.»;

3. «ІНФОРМАЦІЯ_71,»;

4. «... ІНФОРМАЦІЯ_71»…),

У фрагментах текстів з відео від 17 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7 та від 17 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 , а саме: "ІНФОРМАЦІЯ_72.", міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 .

У чергових текстах та відео відповідач використовує образливі порівняння, як щодо позивача, так і щодо пересічних мешканців області, що може сприйматися як свідоме приниження честі та гідності. Крім того, відповідач знову висуває звинувачення щодо нібито співпраці позивача з країною-агресором, що є надзвичайно серйозним твердженням, яке потребує переконливих доказів та за яке передбачена кримінальна відповідальність. Однак жодних підтверджень своїх слів відповідач так і не надав, що свідчить про маніпулятивний характер висловлювань та ймовірне прагнення привернути увагу до себе та збільшити охоплення.

Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , яке міститься у текстах з відео від 17 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_73/ та від 17 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_74/ (наведене у п. 13 дослідницької частини Висновку експерта), є твердженням, в якому об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, і викладена у формі фактичних тверджень, а саме:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_75».

Текст від ІНФОРМАЦІЯ_4 , розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_9 , а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_76.", розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 , міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 . Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , які містяться у тексті з відео від 17 грудня 2024 року, розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10, наведені у дослідницької частини Висновку експерта під номерами 1, 2, 3, а саме:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_77.»;

2. «ІНФОРМАЦІЯ_78.»;

3. «ІНФОРМАЦІЯ_79.»,

У тексті з відео від ІНФОРМАЦІЯ_4 , розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_11 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_40 », наявні висловлювання, що містять інформацію негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 . Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , які містяться у тексті з відео від 18 грудня 2024 року, розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_55/, наведені у п. 16 дослідницької частини Висновку експерта під номерами 1, 2, а саме:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_80 ).»;

2. «ІНФОРМАЦІЯ_81. ….»,

У фрагментах тексту з відео від 21 грудня 2024 року "ІНФОРМАЦІЯ_82 ]", розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 , інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 . Міститься

У своїх відео на Youtube-каналі, відповідач розповідає про компанії, які належать позивачу та водночас розповідаючи про якісь злочинні схеми, невідомі зв`язки та теорії змови, які не підтверджені жодними доказами, але подаються відповідачем, як фактичне, доведене твердження. Дані відео містять схожу інформацію, яка поєднується гучними заголовками, риторичними запитаннями та відсутністю правдивих тверджень.

Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , наведені у п. 30 дослідницької частини Висновку експерта під номерами 1, 2, 4, 5, 7 - 10, а саме:

1. «ІНФОРМАЦІЯ_83 ? [ частина 2 ] (заголовок);

2. «ІНФОРМАЦІЯ_84 »;

4. ІНФОРМАЦІЯ_85

5. ІНФОРМАЦІЯ_86;

7. «ІНФОРМАЦІЯ_87.»;

8. «ІНФОРМАЦІЯ_88 »;

9. «ІНФОРМАЦІЯ_90 »;

10 ІНФОРМАЦІЯ_91.

У кінцевому результаті - на ОСОБА_86 », які містяться у тексті з відео від 21 грудня 2024 розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 , є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, і викладена у формі фактичних тверджень.

У тексті допису від 21 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16 , міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 . Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , які містяться у тексті допису від 21 грудня 2024 року, розміщеному за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_32 , наведені у п. 22 дослідницької частини висновку експерта, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_92.», є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, і викладена у формі фактичних тверджень.

У тексті допису від 25 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 , а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_92» міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 .

У даному дописі відповідач згадує про участь позивача у партії " ОСОБА_87 ", однак, звинувачення у роботі з російськими олігархами, які були опубліковані Відповідачем є неправдивими фактами, які жодним чином не стосуються Позивача. Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , які містяться у тексті допису від 25 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 , наведені у п. 24 дослідницької частини Висновку експерта, є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, і викладена у формі фактичних тверджень.

У фрагментах тексту допису від 27 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 , а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_93 » міститься інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_2 .

Висловлювання негативного характеру стосовно особи ОСОБА_2 , які містяться у тексті допису від 27 грудня 2024 року, розміщеного за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_18 , наведені у п. 26 дослідницької частини Висновку експерта, є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, і викладена у формі фактичних тверджень.

Інші заявлені в позовних вимогах публікації не відтворюються за посиланням, зокрема:

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 11 грудня 2024 року що містить в собі текст: « ІНФОРМАЦІЯ_59» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_27 ;

- на ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у відео від 16 грудня 2024 року що починається з тексту: «ІНФОРМАЦІЯ_60.» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_94/.

На думку колегії суддів, наявними в матеріалах справи доказами, наданими позивачем, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що поширена відповідачем інформація щодо позивача є оціночними судженнями з приводу його публічної діяльності.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істиною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Ознаками оціночного судження є відсутність у його складі посилань на фактичні обставини та відсутність можливості здійснити перевірку такого судження на предмет його відповідності дійсності.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Не має характеру оціночних суджень інформація, яка стосується конкретних подій, конкретної особи та подається як установлений факт.

Судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.

У справі «Бразільє проти Франції» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що для розрізняння тверджень щодо фактів та оціночних суджень необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань.

Позивач є публічною особою, у зв`язку з чим його діяльність і вчинки є об`єктом ретельного громадського контролю, а межа їх допустимої критики є значно ширшою, ніж щодо окремої пересічної особи, що узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні суду «Сіреджук проти України» Європейський суд з прав людини в черговий раз зазначив, що критичні оціночні судження не підлягають доведенню. Проте, якщо поширена інформація має форму обвинувачення, сформульованого як пряме твердження про потенційні кримінальні зловживання, це є досить серйозним. У разі тверджень однієї особи щодо поведінки іншої особи може бути важко встановити різницю між твердженнями щодо фактів та оціночними судженнями. Однак, навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. За таких обставин Європейський суд з прав людини не вбачав порушень у тому, що національні суди вимагали обґрунтування тверджень щодо фактів, які лежали в основі висловлених думок, які за відсутності достатніх доказів могли вважатися наклепницькими.

Тобто, слід розрізняти критику діяльності та стверджувальні висловлювання що мають місце у цій справі. Критикуючи будь-чию діяльність, особа висловлює свою оцінку дій та вчинків іншої особи і така інформація дійсно є оціночними судженнями. Однак інформація, повідомлена ОСОБА_1 , є фактичними твердженнями про вчинення позивачем злочинних дій, а не оцінкою його діяльності при виконанні посадових обов`язків, тому правдивість такої інформація могла бути предметом перевірки судами.

Поширена відповідачем інформація стосувалася особисто ОСОБА_2 та крім негативної оцінки його діяльності містить посилання як на такі, що реально існують, факти вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, а також інших дій, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Матеріали справи не містять жодного обвинувального вироку щодо позивача, доказів існування кримінальних проваджень, які б підтверджували наведені звинувачення, рішень суду про незаконність набуття майна чи фіктивність правочинів та будь-яких інших належних і допустимих доказів на підтвердження поширеної інформації.

Крім того, судом досліджено витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» наданий позивачем, згідно якого щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_33 , відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, незняті та непогашені судимості чи розшук.

Оцінивши зміст публікацій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідні висловлювання мали стверджувальну форму, при цьому автор не використовував мовні засоби, характерні для припущень, повідомлення суб`єктивних думок або власних поглядів, а відтак, поширена інформація, враховуючи її зміст, загальний контекст, не може вважатись оціночними судженнями, а є констатацією фактів з використанням різкої лексики, що є надмірним, з огляду на ситуацію та обставини, за яких відбувалось поширення такої інформації.

За своїм змістом поширена інформація порушує немайнові права позивача, а також шкодить діловій репутації, так як фактично є прямим обвинуваченням у злочинних діях.

Враховуючи обставини справи, зважаючи на баланс прав на свободу слова, вираження поглядів та на повагу до честі та гідності, недоторканність ділової репутації, презумпцію невинуватості, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 , інформації, поширеної щодо нього ОСОБА_1 в своїх публікаціях на сторінці ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), YouTube-каналі (ІНФОРМАЦІЯ_38), у зв`язку з чим вона підлягає спростуванню у той же спосіб, в який її було поширено, а саме шляхом розміщення відповідачем на свої сторінці у соціальній мережі в такий самий спосіб та ідентично (адекватно) до форми поширення недостовірної інформації, шляхом повідомлення ОСОБА_1 про це у відео та у дописах з подальшим опублікуванням, без права видалення, на власних сторінках у соціальних мережах - YouTube (ІНФОРМАЦІЯ_38), Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не пізніше 10 днів з дня набрання даним судовим рішенням законної сили.

Крім вимоги про визнання поширеної інформації недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, позивач також пред`явив вимогу про стягнення моральної шкоди, завданої поширенням недостовірної інформації в розмірі 1 000 000 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4. ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати зокрема у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях .

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно керувався тим, що внаслідок поширення відповідачем висловлювання негативного, принизливого характеру, ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, яка виразилася у приниженні його честі та гідності, а також ділової репутації. Однак колегія суддів вважає, що сума стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. є завищеною та таку слід зменшити до 10 000 грн.

Що стосується додаткового рішення суду, то слід вказати наступне.

Частково задовольняючи заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги задоволено частково, позивач надав докази понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, та відповідач довів неспівмірність таких витрат зі складністю справи, ціною позовних вимог, та з обсягом наданих адвокатом послуг з професійної правничої допомоги та вважав, що адекватний розмір судових витрат сторони позивача повинен становити 30000 грн. Судові витрати суд присудив позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 23250 (77, 5% від 30000) гривень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.12.2024 між адвокатським об`єднанням «Фортіус» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги № 16/12, та додаткову угоду №2 до вказаного договору від 02.04.2025.

Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 19.02.2026, загальна вартість наданих послуг, які стосуються надання правничої допомоги у даній справі складає 44000 гривень.

Безпідставними є покликання апелянта на пропуск позивачем строку на подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки сторони не були присутні на проголошенні судового рішення (вступної та резолютивної частини) 13.02.2026, у зв`язку із чим таке проголошення фактично не відбулось, а повний текст було складено 23.02.2026, то строк з якого необхідно відраховувати 5-ть днів на подання доказів про понесення судових витрат у даному випадку суд вірно обчислював саме з моменту складення повного тексту рішення.

Отже, оскільки немайнові вимоги судом задоволено, що становить 75% від усіх заявлених вимог, а також те, що майнову вимогу задоволено на 10%, що складає 2,5% від загального розміру вимог (1 вимога - 25% усіх заявлених вимог, 10% від цієї вимоги становить 2,5% від усіх заявлених вимог), то суд першої інстанції вірно присудив позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 23250 (77, 5% від 30000) гривень.

Однак враховуючи те, що колегія суддів зменшила розмір стягнутої моральної шкоди з 100 000 грн. до 10 000 грн., то зменшенню підлягають і витрати на правову допомогу. Оскільки позов задоволено на 75,25 %, то з відповідача слід стягнути в користь позивача 22 575 грн. витрат на правову допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

у х в а л и в:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цесельської Інни Валентинівни - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 лютого 2026 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

В решті рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Додаткове рішення Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2026 року змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22 575 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок - компенсації витрат на правничу допомогу.

В решті додаткове рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 22.10.2026 року.

Головуючий: О.М. Ванівський

Судді: Р.В. Савуляк

Р.П. Цяцяк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua