Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №452/2832/25 — Львівський апеляційний суд

Суд: Львівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №452/2832/25

Суддя: Шандра М. М.

Справа № 452/2832/25 Головуючий у 1 інстанції: Казана І.С.

Провадження № 22-ц/811/716/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

секретаря: Ткачишин Л.А.

за участю: ОСОБА_1 та її представника – ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Самбірська міська рада Львівської області, ОСОБА_3 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Заявник зазначає, що у 2003 році вона з сім`єю переїхала до квартири АДРЕСА_1 . По сусідству в цьому будинку в квартирі АДРЕСА_2 проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Вона опікувалась сім`єю ОСОБА_7 , вони спільно святкували дні народження та інші свята, допомагала їм вирішувати всі життєві питання: прибирала в домі, купувала продукти та ліки, записувала на прийоми до лікарів та супроводжувала до лікарні, готувала для них їжу, доглядала, здійснювала покупки, оплачувала їхні комунальні платежі. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , а 13.10.2019 – ОСОБА_5 . Процесом їх поховання займалась також ОСОБА_1 . Крім цього заявник взяла на себе й питання про встановлення пам`ятника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після смерті батьків ОСОБА_8 , який до того проживав у м. Ковель Волинської області, приїхав на похорон та вирішив залишитись у батьківській квартирі, де на той час фактично проживала ОСОБА_1 . ОСОБА_8 був ветераном Афганістану, мав контузії, через що не міг самостійно ходити по установах, тому оформив довіреність на заявницю щодо представництва своїх інтересів. З того часу ОСОБА_1 займалася оформленням ОСОБА_8 спадщини, вирішувала питання з газо-, водопостачанням, та інші, допомагала йому в побуті. Тобто фактично з часу смерті батьків ОСОБА_8 вони проживали однієї сім`єю та вели спільне господарство.

Після смерті ОСОБА_8 . ОСОБА_1 звернулась до Самбірської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадщини, однак нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальних дій, зазначивши про те, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом, а заявником не надано заповіту та жодного документу, який би підтверджував її право на спадкування за законом, за захистом своїх прав рекомендовано звертатись до суду. Враховуючи вищенаведене заявник вважає, що вона фактично проживала однією сім`єю з ОСОБА_8 , вела спільне господарство, доглядала, допомагала у вирішенні будь-яких питань, а тому має право на спадкування після його смерті.

На підставі наведеного просила встановити факт проживання її однією сім`єю з ОСОБА_8 як спадкодавцем, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04.02.2026 заяву ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із спадкодавцем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_3 , подавши апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції не перевірив наявності спору про право та не з`ясував коло осіб, права й інтереси яких можуть бути порушені внаслідок встановлення заявленого факту. Стверджує, що є спадкоємцем майна ОСОБА_8 , оскільки своєчасно звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим 17.06.2025 було заведено спадкову справу № 84/2025. Вважає, що встановлення факту проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім`єю може вплинути на її спадкові права, черговість спадкування, а також обсяг майна, що входить до складу спадщини. Наголошує, що незважаючи на наявність у матеріалах справи документів спадкової справи, які містили її персональні дані та відомості про місце реєстрації й проживання, суд не залучив її до участі у справі шляхом постановлення відповідної ухвали. На думку апелянтки, це позбавило її можливості реалізувати передбачені статтею 43 ЦПК України процесуальні права, зокрема ознайомитися з матеріалами справи, подавати докази, заяви та клопотання, надавати пояснення, заперечувати проти доводів заявниці й заявляти про наявність спору про право. Також зазначає, що суд не направив їй копії заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження та судових повісток за відомими суду адресами, а відомості про належне повідомлення її про дату, час і місце судових засідань у матеріалах справи відсутні. Вважає, що розгляд справи за таких обставин порушує принцип змагальності, рівності сторін та право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На підтвердження своєї позиції посилається на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Крім того, апелянтка вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягала розгляду в порядку окремого провадження, оскільки між нею та заявницею існує спір щодо спадкових прав. Звертає увагу на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем має для заявниці безпосереднє значення для оформлення спадщини на квартиру АДРЕСА_4 та грошові вклади, а тому відповідне питання, на її переконання, повинно вирішуватися в порядку позовного провадження. Також посилається на лист нотаріуса від 01 липня 2025 року, яким заявниці було роз`яснено необхідність звернення за місцем відкриття спадщини, та стверджує, що доказів відмови нотаріуса у видачі документа, який посвідчує відповідний юридичний факт, суду не надано. Окремо апелянтка заперечує доведеність факту проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Вважає, що суд не надав належної оцінки змісту та значенню досліджених доказів у їх сукупності, а також не врахував обставин, які, на її думку, спростовують існування між заявницею та ОСОБА_8 сімейних відносин. Зокрема, зазначає, що довіреність, видана спадкодавцем 27 грудня 2019 року, надавала ОСОБА_1 повноваження представляти його інтереси, однак сама по собі не підтверджує проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту чи наявності взаємних прав та обов`язків, характерних для сімейних відносин. При цьому строк дії довіреності, за твердженням апелянтки, закінчився 27.12.2022, тобто майже за два роки до смерті спадкодавця. Стверджує, що документи щодо оплати комунальних послуг, газопостачання, технічного обслуговування та інші письмові матеріали, на які посилається заявниця, стосуються переважно квартири, що належала матері спадкодавця — ОСОБА_5 , та обставин надання їй допомоги й догляду. На думку апелянтки, такі документи не підтверджують проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_8 однією сім`єю протягом установленого законом строку. На підтвердження наявності спору про право та обставин, які, на її думку, не були враховані судом першої інстанції, апелянтка посилається на свідоцтво про право на спадщину за законом від 04.06.2025 та витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від цієї ж дати. Стверджує, що ці документи підтверджують її правовий зв`язок зі спадкодавцем, наявність у неї спадкових прав та обставини, які мають значення для визначення складу спадщини й кола спадкоємців. Також посилається на довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_8 за адресою у м. Ковелі Волинської області, вважаючи її доказом проживання спадкодавця за іншою адресою. Зазначає, що неподання відповідних доказів до суду першої інстанції було зумовлене незалученням її до участі у справі та неповідомленням про її розгляд, тобто обставинами, які об`єктивно не залежали від її волі. У зв`язку з цим просить визнати причини неподання доказів поважними, поновити строк для їх подання та долучити відповідні документи до матеріалів справи.

Просить рішення суду скасувати, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник – ОСОБА_2 заперечили проти задоволення апеляційної скарги, представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 підтримала скаргу з підстав, зазначених у ній. Інші учасники справи у судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Самбір Львівської області помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.02.2018. До дня смерті він разом із дружиною ОСОБА_5 проживав за адресою: АДРЕСА_3 . Вказане підтверджується довідкою КП СМР «ЖЕК» м. Самбір від 09.07.2018 за № 4949.

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 16.10.2019 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Самбір Львівської області померла ОСОБА_5 . З лікарняного свідоцтва про смерть №188 від 14.10.2019 вбачається, що таке було видано ОСОБА_1 .

Із довідки виданої КНП СМР «ЖЕК» м. Самбір від 22.10.2019 вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала поховання ОСОБА_5 за власні кошти.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 20.02.1996 ОСОБА_5 була власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Довіреністю, виданою та посвідченою 27.12.2019приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу Малою М.В., ОСОБА_9 відповідно до попередньої домовленості уповноважив ОСОБА_1 вчиняти від його імені перераховані у довіреності дії.

Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, спадкоємцем майна ОСОБА_5 є її син – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадщина складається із квартири АДРЕСА_4 та грошових вкладів.

ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, ОСОБА_1 покликалася на те, що вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_8 , що мало місце не менш п`яти років до часу відкриття спадщини.

У частині першій статті 4 ЦПК України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права (див. постанови Верховного Суду від 15 січня 2026 року в справі № 442/5036/24).

Спір має бути справжнім і серйозним, а не гіпотетичним; він може стосуватися не лише фактичного існування права, але і його обсягу та способу здійснення; результат провадження повинен мати безпосереднє вирішальне значення для права, про яке йдеться, а лише слабкий зв`язок або віддалені наслідки не є достатніми для застосування пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 15 березня 2022 року у справі «Grzкda v. Poland», № 43572/18, § 257).

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 336/709/18-ц, від 14.04.2021 у справі № 205/2102/19-ц, від 03.08. 2022 у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).

Судом встановлено, що 13.06.2025 ОСОБА_3 , яка залучена до участі у справі як заінтересована особа, звернулася до приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Кушнерук А.Ю. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_8 .

На підставі цієї заяви відкрито спадкову справу № 84/2025.

Листом № 246/02-14 від 23.06.2025 приватний нотаріус Кушнерук А.Ю. повідомила ОСОБА_3 про необхідність надати свідоцтво про смерть та документи, що підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем.

Однак встановлено, що вказана вимога приватного нотаріуса Сидорук Н.В. не виконана.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 зазначила про те, що станом на день розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_3 не зверталася до суду для встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем. Також суду не надано доказів на підтвердження родинних відносин із ОСОБА_8 .

Сам по собі факт звернення ОСОБА_3 до нотарісуа із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 не свідчить про наявність спору про право, існування якого повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

За таких обставин, відсутні підстави для залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Крім цього колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час розгляду заяви ОСОБА_1 .

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 04 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 23.10.2026

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua