Постанова від 08 жовтня 2026 р. у справі №333/1864/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 333/1864/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження №33/807/1141/26Головуючий у 1-й інстанції Ходько В.М.

Єдиний унікальний №333/1864/26Доповідач в 2-й інстанції Кольц Д.М.

Категорія – ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кольц Д.М., за участі ОСОБА_1 та його захисника Сінцової Т.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Згідно з постановою суду, 05 лютого 2026 року о 20 годині 35 хвилин водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sorento, державний номерний знак НОМЕР_1 , по Оріхівському шосе, 14А км, в м. Запоріжжі, з явними ознаками наркотичного сп`яніння. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря нарколога відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у момент зупинки та оформлення матеріалів він є діючим військовослужбовцем ЗСУ, про що працівники поліції знали достовірно з першої хвилини спілкування. Оскільки працівники поліції проігнорували участь ВСП та положень ст.266-1 КУпАП, усі їхні подальші вимоги щодо проходження медичного огляду, направлення до лікаря та фіксація відмови є незаконними, а всі отримані внаслідок цього докази – безумовно недопустимими.

Вказав, що з відеозапису вбачається, що він перебував у кабінеті лікаря та на території мед закладу тривалий час, поводився спокійно, адекватно та не робив жодних спроб утекти. Тривале очікування та складнощі у здачі біоматеріалу були викликані виключно фізіологічною нездатністю в умовах сильного стресу, психологічного тиску та присутності сторонніх осіб. Лікар грубо порушив положення Інструкції № 1452/735 та не запропонував йому альтернативу (здати кров або слину) і передчасно припинив процедуру. Зазначив, що згідно Інструкції у разі відмови від огляду складається акт (висновок заповнюється лише за результатами огляду та аналізів). У наданому висновку лікар взагалі залишив ключовий пункт 10 порожнім, а тому він є нікчемним.

Вказав про відсутність доказів законної зупинки транспортного засобу. Фіксація відеозапису починається з моменту, коли автомобіль вже стоїть припаркованим. Рапорт поліцейського про «фільтраційні заходи на блокпосту» нічим не підтверджений, а свідки не залучалися.

Зазначив, що йому не було роз`яснено правових наслідків його фізіологічних труднощів, що робить таку відмову юридично нікчемною.

Патрульні повністю проігнорували обов`язок роз`яснити його права на ознайомлення з матеріалами, надання пояснень та користування правовою допомогою адвоката (його підпис було отримано механічно).

Заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Сінцову Т.В., які підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції в повному обсязі виконав наведені вимоги закону.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 КУпАП), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, наявних у матеріалах справи.

Так, зокрема винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 584104 від 05 лютого 2026 року, згідно з яким ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп`яніння;

- направленням водія на огляд до КНП «ОКЗПНД та СЗХ» ЗОР з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 05 лютого 2026 року, у якому зазначено, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння (розширені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, № 344 від 05 лютого 2026 року, яким зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження повного медичного огляду;

- відеозаписом, на якому зафіксована поведінка ОСОБА_1 під час проведення огляду в закладі охорони здоров`я, тривалість його перебування в медичному закладі та факт написання ОСОБА_1 заяви про відмову від проходження повного медичного огляду.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість зібраних поліцією доказів через порушення процедури сповіщення Військової служби правопорядку про зупинку військовослужбовця є безпідставними.

Так, аналізуючи зміст абз. 39 ч. 1 ст. 255 КУпАП, апеляційний суд зауважує, що уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України не наділені повноваженнями складати протокол про передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 в рамках даного провадження.

При цьому уповноважені посадові особи органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України мають право складати протоколи про передбачені ст. 44, ч.ч. 2, 3 ст. 123, ст.ст. 17210-17220, 173, 174, 178, 182, 1841, 185 і 1857 КУпАП адміністративні правопорушення. Даний перелік є вичерпним, тобто розширенню та доповненню він не підлягає.

Апеляційний суд враховує, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені особи органів Національної поліції, до компетенції яких віднесено оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема за ст. 130 КУпАП, не вправі складати даний процесуальний документ без дотримання встановленої положеннями ст. 266 КУпАП процедури.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 15 КУпАП за адміністративні правопорушення, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть відповідальність на загальних підставах.

Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відтак, в рамках справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 положення, якими регламентовано адміністративну відповідальність, застосовуються до нього на загальних підставах.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дія положень ст. 266 КУпАП за колом осіб поширюється на всіх водіїв транспортних засобів, незалежно від їх роду діяльності та без урахування наявності/відсутності факту проходження військової служби.

Базовим критерієм для розмежування застосування вимог ст. 266 та ст. 266-1 КУпАП під час процедури проходження огляду на стан сп`яніння або відмови від його проходження у даному випадку є керування транспортним засобом, тобто виконання особою функції водія, а не обов`язків військової служби, на що помилково посилався апелянт.

Відтак, з урахуванням вищевикладеного у сукупності, на переконання апеляційного суду, застосування працівниками поліції положень ст. 266 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 під час оформлення матеріалів в рамках даної справи про адміністративне правопорушення ґрунтується на вимогах закону.

Твердження апелянта про те, що неможливість здачі біоматеріалу була викликана виключно фізіологічною нездатністю в умовах сильного стресу, психологічного тиску та присутності сторонніх осіб, а лікар повинен був запропонувати здати йому кров чи слину, також є неспроможними.

Згідно п. 11 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС/МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зі змінами (далі – Інструкція № 1452/735), предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

У разі неможливості взяти у обстежуваної особи зразки вказаних біологічних середовищ для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров (п. 12 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).

Якщо водій – учасник дорожнього руху внаслідок ДТП перебуває у несвідомому стані або з тяжкими травмами, обов`язково проводиться дослідження сечі (іншого біологічного середовища в разі неможливості взяття сечі) та крові на вміст алкоголю, наркотичних чи психотропних речовин у закладах охорони здоров`я, куди він доставлений (п. 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).

Слід зазначити, що положення п. 12 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 не зобов`язує лікаря використовувати для дослідження кров, а надає йому можливість її використання, якщо в обстеженої особи неможливо взяти зразки біологічного середовища, зазначених у п. 11 цього розділу.

Щодо положення п. 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 апеляційний суд звертає увагу, що зміст вказаного пункту стосується лише водіїв-учасників дорожнього руху, які внаслідок ДТП перебувають у несвідомому стані або з тяжкими травмами.

Наявність в Інструкції № 1452/735 норми, яка містить перелік видів біологічного середовища, які, окрім сечі, можуть бути відібрані, жодним чином не означає, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп`яніння, обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати. Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об`єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища. У всякому разі, огляд на стан сп`яніння проводиться лікарем медичного закладу, у який доставлений водій транспортного засобу, та лише лікар може визначити вид зразків біологічного середовища, необхідних для лабораторного дослідження. При цьому, враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у цьому закладі охорони здоров`я. Огляд водія на стан сп`яніння є єдиним комплексом медичних дій, і невиконання будь-якого з його етапів (зокрема неодноразове ненадання зразка сечі протягом тривалого часу) унеможливлює встановлення стану сп`яніння у повному обсязі та обґрунтовано трактується як відмова від проходження медичного огляду.

Посилання апелянта, що він не відмовлявся пройти огляд, спростовуються наявним відеозаписом, з якого вбачається, що огляд розпочався о 21 год. 15 хв. Зафіксована на відеозаписі поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що він уникав освідування, посилаючись на відсутність фізіологічної можливості, та вже о 21 год. 51 хв. (тобто через 36 хвилин після початку проведення медичного огляду) ОСОБА_1 взагалі відмовився від проведення подальшого огляду, зазначивши лікарю, що бажає написати відмову. Після чого ОСОБА_1 добровільно написав відповідну письмову заяву про те, що він відмовляється від здачі сечі.

Апеляційний суд звертає увагу, що у ОСОБА_1 залишалося ще достатньо часу надати біоматеріал для дослідження, проте останній добровільно, самостійно, без жодного стороннього тиску, відмовився від проходження повного медичного огляду.

Лікарем та працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 реальну об`єктивну можливість пройти огляд в умовах медичного закладу у повному об`ємі, а також в законному порядку йому було надано можливість реалізації його обов`язків, встановлених Правилами дорожнього руху, однак останній їх не виконав.

Доводи апеляційної скарги про те, що лікарем не було запропоновано надати зразки іншого біологічного середовища для проведення лабораторного дослідження, суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність об`єктивних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 в умовах медичного закладу здати біологічний зразок у вигляді сечі, розцінює як форму захисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що сама по собі згода водія на проведення огляду на стан сп`яніння, без виконання вимог лікаря медзакладу щодо здачі біоматеріалу для проведення такого огляду, не свідчить про виконання ним вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, оскільки вказаним пунктом передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а у даному випадку водій не пройшов такого огляду, незважаючи на те, що працівниками поліції були створені умови для проведення огляду.

Формальне висловлення водієм згоди на проходження огляду, без вчинення ним всіх передбачених законом необхідних дій, не свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Твердження апелянта щодо не роз`яснення йому правових наслідків його фізіологічних труднощів, що робить відмову юридично нікчемною, спростовуються відеозаписом, на якому зафіксовано як поліцейський о 21 год. 21 хв. повідомляє ОСОБА_1 про те, що у нього є дві години здати біоматеріал, та у разі, якщо він не впорається за дві години, то на нього буде автоматично складено матеріал про адміністративне правопорушення, та порекомендував ОСОБА_1 пити більше води.

Також на відеозаписі зафіксовано, що о 21 год. 38 хв. на повідомлення ОСОБА_1 про те, що в нього не виходить здати біоматеріал, лікар повідомляє, що у нього ще є час, а також роз`яснює, що людина за годину виділяє 30-50 мл сечі. Крім того, лікар зазначив, що якщо ОСОБА_1 напише заяву про те, що він відмовляється від здачі сечі, то буде зафіксована відмова від проходження повного медичного огляду.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на незаповнення пункту 10 висновку та тверджень про його нікчемність слід відмітити, що заповнення зазначеного пункту висновку (де зазначаються результати лабораторних досліджень) здійснюється у разі фактичного проведення лабораторного дослідження біологічного середовища. Оскільки ОСОБА_1 не надав біоматеріал та відмовився від подальшого проходження повного медичного огляду, таке дослідження проведено не було, у зв`язку з чим у висновку лікар цілком правомірно вказав про відмову ОСОБА_1 від проходження повного медичного огляду.

Згідно Інструкції № 1452/735 висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції видається на підставі акта медичного огляду. При цьому акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Таким чином процедура складання висновку відповідає встановленій формі первинної медичної документації та не нівелює його доказового значення.

Доводи про відсутність фіксації процесу руху автомобіля та відсутність свідків апеляційний суд не бере до уваги.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував за кермом транспортного засобу Kia Sorento, д.н.з. НОМЕР_1 , на території блокпосту.

У своїх власних поясненнях, наданих в суді першої інстанції, ОСОБА_1 підтвердив факт керування ним вказаним автомобілем при виконанні службового завдання безпосередньо перед зупинкою біля блокпосту. Отже факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є повністю доведеним та не заперечувався ним самим.

Зауваження щодо фільтраційних заходів не спростовують наявності у поліцейських законних повноважень зупиняти та перевіряти водіїв на блокпостах у період дії воєнного стану.

Стаття 266 КУпАП не містить імперативної вимоги щодо обов`язкової присутності двох свідків під час направлення чи проведення огляду на стан сп`яніння за умови здійснення безперервної відеофіксації, що в даному випадку було забезпечено.

Твердження ОСОБА_1 про те, що поліцейські «механічно» отримали його підпис, не роз`яснивши йому права, спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом, на якому зафіксовано факт роз`яснення ОСОБА_1 положень ст. 63 Конституції України на ст. 268 КУпАП, у тому числі й право знайомитися зі справою, надавати клопотання, користуватися послугами адвоката.

Оцінюючи всі досліджені докази в їх сукупності за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи відповідно до ст. 252 КУпАП, апеляційний суд доходить висновку, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП та у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм процесуального права, які б вимагали скасування або зміни постанови суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 серпня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

Суддя Д.М. Кольц