Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №334/4363/20 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 20.10.2026 Справа № 334/4363/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 334/4363/20 Головуючий у 1-й інстанції: Добрєв М.В.

Провадження № 22-ц/807/2146/26 Суддя-доповідач: Сакоян Д.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Сакояна Д.І.

суддів: Д.С., Салтан Л.Г.

за участі:

секретаря судового засідання Пантюх Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2026 у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС», заінтересовані особи – ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2026 року ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» звернулось до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя із заявою про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого листа та просило:

– замінити стягувача у виконавчому листі № 334/4363/20 від 26.01.2021, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника – ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС»;

– видати ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № 334/4363/20 від 26.01.2021, про стягнення боргу з ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначило, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким останній було надано грошові кошти (кредит) на споживчі цілі, встановлений графік їх повернення. Відповідачка свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості. Позов ПАТ КБ «Приватбанк» було задоволено, на виконання рішення видано виконавчий лист № 334/4363/20 від 26.01.2021 про стягнення з відповідачки на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором.

Між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» 22.08.2025 було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідачки. Таким чином кредитора за договором було змінено з АТ КБ «Приватбанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС».

Щодо видачі дубліката виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» зазначило, що на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 65246235 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа. Державним виконавцем 10.06.2022 вищевказане виконавче провадження було завершено, оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу. Станом на дату укладання договору факторингу оригінал вищевказаного виконавчого листа ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» не передавався. У зв`язку з відсутністю оригіналу виконавчого листа, на адресу АТ КБ «Приватбанк» було скеровано запит з метою з`ясування його наявності. На адресу ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» 31.03.2026 надійшла відповідь, відповідно до якої оригінал виконавчого листа втрачено. У своїй сукупності надані докази є підтвердженням втрати оригіналу виконавчого листа. У зв`язку з вказаним, ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документа не може реалізувати свої права як стягувача.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2026 заяву ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну стягувача та видачу дубліката виконавчого листа у справі № 334/4363/20 задоволено. Суд першої інстанції постановив:

– замінити стягувача у виконавчому листі № 334/4363/20 від 26.01.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу з ПАТ КБ «Приватбанк» на його правонаступника – Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС»;

– видати ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» дублікат виконавчого листа № 334/4363/20 від 26.01.2020, виданого Ленінським (наразі Дніпровським) районним судом м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2026 скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» у задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому листі та видачу дубліката виконавчого документа.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у зв`язку з технічними проблемами з подання документа через електронний кабінет заперечення були направлені на офіційну електронну адресу суду. Суд першої інстанції, задовольняючи заяву ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», виходив із того, що виконавчий документ був втрачений не з вини стягувача, та дійшов висновку про наявність підстав для видачі його дубліката. Проте такий висновок не підтверджений належними та достатніми доказами. З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 65246235 було завершене 10.06.2022, а виконавчий документ, за висновком суду, був направлений державним виконавцем первісному стягувачу АТ КБ «Приватбанк». Водночас суд першої інстанції не встановив, чи був виконавчий документ фактично отриманий АТ КБ «Приватбанк», коли саме він був отриманий, яким способом направлявся, чи існують докази його вручення, а також що саме сталося з виконавчим документом після його направлення державним виконавцем. Ухвала не містить посилання на докази фактичного отримання первісним стягувачем оригіналу виконавчого документа. Так само суд не встановив, чи звертався АТ КБ «Приватбанк» до органу державної виконавчої служби у зв`язку з ненадходженням виконавчого документа або з інших питань, пов`язаних із його виконанням. Таким чином, сам факт направлення виконавчого документа первісному стягувачу не дає підстав для автоматичного висновку про його втрату та, тим більше, про те, що така втрата відбулася не з вини стягувача. Ця обставина має істотне значення також з огляду на подальшу зміну кредитора. Виконавче провадження № 65246235 було завершене 10.06.2022, тоді як договір факторингу між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» укладено лише 22.08.2025. Отже, протягом більш ніж трьох років після завершення виконавчого провадження саме АТ КБ «Приватбанк» залишалося первісним стягувачем. При цьому оскаржувана ухвала не містить встановлених обставин щодо того, які дії вчиняв первісний стягувач у період з 10.06.2022 до 22.08.2025 щодо виконавчого документа, чи отримував його, чи звертався до органу державної виконавчої служби, чи вживав заходів для його повторного пред`явлення до виконання та чи порушував питання щодо його втрати. За таких обставин висновок суду про відсутність вини стягувача у втраті виконавчого документа є передчасним та не підтверджений встановленими судом обставинами. Крім того, суд першої інстанції не встановив повної та послідовної хронології руху виконавчого документа після завершення виконавчого провадження 10.06.2022. Зокрема, не встановлено фактичної дати повернення виконавчого документа стягувачу, факту його отримання, способу та обставин його направлення, а також подальшої долі оригіналу виконавчого документа. Ці обставини мають безпосереднє значення для вирішення питання про можливість видачі дубліката виконавчого документа та дотримання встановлених законом умов для його видачі.

Також наявна істотна суперечність у датах, наведених в оскаржуваній ухвалі. В ухвалі зазначено, що рішення суду у справі було ухвалено 12.10.2020, водночас в іншій частині ухвали зазначено, що виконавчий лист був виданий 26.01.2020. Таким чином, відповідно до наведених в самій ухвалі дат, виконавчий лист був виданий до ухвалення рішення суду, на підставі якого він мав бути виданий. Оскаржувана ухвала не містить пояснення цієї очевидної суперечності та не встановлює належним чином дату фактичної видачі виконавчого документа. Відповідно, наведена розбіжність також свідчить про те, що обставини щодо виконавчого документа не були досліджені судом першої інстанції належним чином. Крім того, суд першої інстанції послався на положення законодавства щодо строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, однак не встановив усіх обставин, необхідних для визначення перебігу такого строку саме у цій справі. Зокрема, суд не встановив належним чином дату фактичного повернення виконавчого документа стягувачу, факт його отримання стягувачем, подальше пред`явлення або непред`явлення виконавчого документа до виконання та інші обставини, які могли впливати на перебіг відповідного строку. Посилання суду на положення законодавства, пов`язані з дією воєнного стану, саме по собі не звільняє суд від необхідності встановлення конкретної хронології руху виконавчого документа та перевірки дотримання всіх передбачених законом умов для видачі його дубліката. Також набуття ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» права вимоги за договором факторингу від 22.08.2025 саме по собі не підтверджує факт втрати оригіналу виконавчого документа, причини його втрати, відсутність вини первісного стягувача та дотримання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Перехід права вимоги та питання видачі дубліката виконавчого документа є різними юридичними питаннями, кожне з яких потребує окремого встановлення відповідних обставин. Отже, суд першої інстанції фактично задовольнив заяву про видачу дубліката виконавчого документа без належного встановлення обставин його втрати та без достатнього обґрунтування висновку про відсутність вини стягувача у такій втраті. Скаржниця вважає, що наведені недоліки є істотними, оскільки саме вони стали підставою для задоволення заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС».

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» зазначає, що заперечує проти апеляційної скарги. Право вимоги за зобов`язанням апелянтки перейшло до Товариства за договором факторингу від 22.08.2025. Апелянтка не заперечує ні відступлення права вимоги, ні існування судового рішення про стягнення боргу. Твердження апелянтки про те, що перехід права вимоги та видача дубліката є різними питаннями, що потребують окремого встановлення обставин, не спростовує ухвали. Закон пов`язує видачу дубліката лише з двома обставинами: втратою виконавчого документа та дотриманням строку. Вимоги про доведення того, що втрата відбулася не з вини стягувача, закон не містить, і апелянтка не називає норми, яка б її встановлювала. Суд першої інстанції не зобов`язаний був встановлювати вину первісного стягувача. Верховний Суд виходить із того, що єдиною підставою для видачі дубліката є втрата виконавчого листа, а сам факт його відсутності у стягувача та в органі примусового виконання свідчить про втрату (постанови ВС від 19.04.2021 у справі № 2-1316/285/11, від 15.06.2022 у справі № 2-5062/10, від 11.04.2024 у справі № 1519/2-4707/11). Втрата виконавчого документа підтверджена. Виконавче провадження № 65246235 завершено 10.06.2022, а виконавчий документ, як встановив суд, повернуто стягувачу. Відомостей про його повторне пред`явлення чи про відкриті виконавчі провадження за ним немає, до Товариства оригінал при відступленні права вимоги не надходив. Апелянтка не стверджує й не доводить, що оригінал існує, перебуває в когось із учасників або що борг погашено. Доводи апелянтки про те, що суд не встановив факту фактичного отримання виконавчого документа АТ КБ «Приватбанк», способу його направлення та доказів вручення, не спростовують втрати. Навпаки, відсутність у справі доказів вручення оригіналу первісному стягувачу підтверджує, що документ до стягувача не потрапив. Подальша доля документа після його направлення державним виконавцем не є предметом доказування.

Заяву Товариства подано та розглянуто під час воєнного стану, тому строк на пред`явлення виконавчого документа не вважається пропущеним. Посилання апелянтки на те, що воєнний стан сам по собі не звільняє суд від встановлення хронології руху виконавчого документа, змішує поновлення процесуальних строків звернення до суду зі спеціальною нормою про переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання. Постанова Верховного Суду від 11.10.2025 у справі № 520/1810/23, на яку апелянтка посилалася в запереченнях, стосується поновлення строків звернення до суду.

Розбіжність у датах є опискою. Це очевидна описка, яка не впливає на висновки суду.

Апелянтка стверджує, що її письмові заперечення не були враховані судом першої інстанції через технічні проблеми з поданням. Цей довід не може бути підставою для скасування ухвали.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи до апеляційного суду не з`явились, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції зазначеним вище вимогам відповідає у повній мірі.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС», у зв`язку з чим вбачав підстави для заміни стягувача у виконавчому листі № 334/4363/20, який було видано Ленінським районним судом м. Запоріжжя. Державним виконавцем виконавче провадження 10.06.2022 було завершено, оригінал виконавчого листа направлено стягувачу. Згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає. Наведені обставини свідчать про втрату оригіналу виконавчого листа № 334/4363/20, виданого Дніпровським (Ленінським) районним судом м. Запоріжжя щодо стягнення з боржника заборгованості не з вини стягувача.

З висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» колегія суддів погоджується.

Як видно з матеріалів справи, заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.10.2020 у справі № 334/4363/20 задоволено позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.11.2017 в сумі 53039,12 грн та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» 22.08.2025 укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до умов якого клієнт відступає належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 5 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025, до ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № б/н від 06.11.2017.

Як видно зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 19.09.2020 Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_4 та ОСОБА_2 19.09.2020 зареєстрували шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка – ОСОБА_5 ; дружини – ОСОБА_5 .

Отже, після укладення шлюбу ОСОБА_2 змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 ».

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відступлення права вимоги є підставою матеріального правонаступництва, а процесуальна заміна стягувача здійснюється за наявності умов, установлених процесуальним законом

Відповідно до ч. 1-2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

При цьому ч. 5 ст. 442 ЦПК України визначає, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Завершення виконавчого провадження шляхом повернення виконавчого документа стягувачу необхідно відрізняти від закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Ці процесуальні дії мають різні правові підстави та наслідки.

Відповідно до ч. 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не позбавляє його права повторно пред`явити цей документ до виконання протягом строків, установлених ст. 12 цього Закону.

Такий підхід відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24), згідно з яким закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу є різними формами завершення виконавчого провадження, що мають різні правові підстави та наслідки. Повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про закінчення виконавчого провадження та допускає повторне пред`явлення документа до виконання протягом установлених законом строків.

У цій справі постановою державного виконавця від 10.06.2022 виконавчий документ повернуто стягувачу. Отже, саме по собі завершення виконавчого провадження № 65246235 у такий спосіб не свідчить про виконання судового рішення та не виключає повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання за умови дотримання встановленого законом строку.

Заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі, а не сторону у відкритому виконавчому провадженні. Тому відсутність відкритого виконавчого провадження сама собою не перешкоджає вирішенню питання про таку заміну відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21) наголосила на необхідності врахування строку пред`явлення виконавчого документа до виконання під час вирішення питання про процесуальне правонаступництво. Саме набуття матеріального права вимоги не усуває процесуальних умов реалізації права на примусове виконання судового рішення.

У цій справі перехід до ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» права вимоги підтверджено договором факторингу та витягом із реєстру боргових зобов`язань. Виконавчий документ повернуто первісному стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а строк його пред`явлення до виконання, як установлено нижче, не закінчився. Сукупність цих обставин дає підстави для заміни стягувача у виконавчому листі відповідно до ч. 5 ст. 442 ЦПК України.

Щодо вимоги про видачу дубліката виконавчого документа апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до пп. 17.4 п. 17 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень до ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виданий у даній справі виконавчий лист міг бути пред`явлений до виконання протягом трьох років.

Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дідичук Я.В. від 10.06.2022 у виконавчому провадженні № 65246235 повернуто виконавчий лист № 334/4363/20, виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя 26.01.2021, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом визнається загальновідомим і таким, що не потребує доказування в межах даного провадження, що починаючи з 24.02.2022 Указом Президента України, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який неодноразово продовжено.

Згідно п.п. 4 п. 10-2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу понад трьох років із дня повернення виконавчого документа до дня укладення договору факторингу не враховують спеціального правового регулювання перебігу строків пред`явлення виконавчих документів до виконання під час воєнного стану.

Виконавчий лист видано 26.01.2021 та пред`явлено до примусового виконання, у межах якого 10.06.2022 державним виконавцем постановлено його повернення стягувачу. Отже, на момент запровадження спеціального правила про переривання строків строк пред`явлення цього виконавчого листа до виконання не закінчився. Повернення документа відбулося вже під час дії зазначеного правового регулювання.

За таких обставин календарний проміжок між поверненням виконавчого документа та зверненням із заявою про видачу його дубліката не свідчить про пропуск строку пред`явлення документа до виконання. При цьому укладення договору факторингу саме собою не поновлює та не змінює цього строку. Новий кредитор набуває відповідне право на тих умовах, які існували для первісного кредитора.

У постанові від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що коли строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не закінчився або поновлений судом, заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою в межах відповідного строку. Якщо ж цей строк закінчився і суд його не поновив, у видачі дубліката належить відмовити.

У цій справі строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не закінчився з огляду на наведене спеціальне правове регулювання його перебігу під час воєнного стану. Отже, звернення ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» у червні 2026 року відповідає часовій умові видачі дубліката, встановленій підпунктом 17.4 пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Досліджені під час розгляду справи докази вказують на те, що виконавчий лист на теперішній час на виконанні не перебуває.

Листом № 749958/10-03 від 12.03.2026 ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» просило АТ КБ «Приватбанк» повідомити про наявність оригіналів виконавчих листів та постанов про завершення виконавчого провадження, відповідно до реєстру, що є додатком до цього запиту.

При цьому на підтвердження того, що вказаний запит стосувався й ОСОБА_2 , ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» надало витяг з додатка до запиту № 749958/10-03 від 12.03.2026, у якому дійсно значиться боржниця ОСОБА_2 .

У листі № 0.1.0.0.0/7-260312/78902 від 18.03.2026 АТ КБ «Приватбанк» повідомило ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про те, що розглянуло запит щодо надання оригіналів виконавчих документів та постанов про їх повернення згідно з наданим переліком. За результатами перевірки внутрішніх реєстрів обліку встановлено, що оригінали документів, які надійшли до банку в період до 05.10.2025 включно, знаходилися на зберіганні в архівному приміщенні, яке було знищено 05.10.2025 під час ракетного обстрілу з боку РФ. Цим же листом АТ КБ «Приватбанк» проінформувало ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про неможливість передачі зазначених документів внаслідок форсмажорних обставин.

Оцінюючи відповідь АТ КБ «Приватбанк» у взаємозв`язку із запитом ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» та доданим до нього переліком, до якого включено виконавчий документ щодо ОСОБА_2 , суд установив, що повідомлення банку про неможливість передання документів унаслідок знищення архівного приміщення стосується також виконавчого листа № 334/4363/20. У сукупності з відомостями про повернення цього листа первісному стягувачу та відсутність його на виконанні зазначені докази підтверджують втрату оригіналу виконавчого документа.

Доводи скаржниці про невстановлення вини первісного стягувача у втраті виконавчого документа не є визначальними для вирішення заяви. Підпункт 17.4 пункту 17 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України не ставить можливість видачі дубліката виконавчого документа у залежність від того, з чиєї вини втрачено його оригінал. Для видачі дубліката не вимагається встановлення конкретної особи, відповідальної за втрату, або точного моменту втрати, якщо сукупність досліджених доказів є достатньою для встановлення відсутності оригіналу внаслідок його втрати.

Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2010 № 3-рп/2010 зазначив, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Набуття права вимоги та видача дубліката виконавчого документа є різними юридичними питаннями. Перехід права вимоги підтверджується договором факторингу та витягом із реєстру боргових зобов`язань, тоді як висновок про втрату виконавчого документа повинен ґрунтуватися на доказах втрати виконавчого листа.

Належним чином оцінивши наявні у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Щодо доводів апеляційної скарги про розбіжність у даті видачі виконавчого листа колегія суддів зазначає, що виконавчий лист № 334/4363/20 видано 26.01.2021. Зазначення в оскаржуваній ухвалі дати 26.01.2020 замість 26.01.2021 є очевидною опискою, яка не змінює змісту вирішених судом питань, не впливає на правильність висновків щодо заміни стягувача та видачі дубліката виконавчого листа і не є підставою для скасування ухвали. Така описка може бути виправлена судом першої інстанції за власною ініціативою або за заявою учасника справи в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального чи процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2026 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 07.08.2026 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 23.10.2026.

Головуючий Д.І. Сакоян

Судді Д.С. Бредун

Л.Г. Салтан