Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №308/7740/26 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/7740/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шевчука В.В.,

суддів Кожух О.А., Мацунича М.В.,

з участю секретаря Авдєєвої К.Т.,

представника позивача Українець О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Українець Оксана Леонідівна, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2026 року (суддя Данко В.Й.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

в с т а н о в и в:

В травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 червня 2026 року відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2026 року зупинено провадження у справі № 308/7740/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Українець О.Л., до ОСОБА_2 про визнання батьківства до припинення перебування ОСОБА_2 в складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Українець О.Л., подала апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, що стосується захисту конституційних прав дитини (знати своїх батьків, на утримання тощо) суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та є порушенням права на судовий захист, яке згідно частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану.

Вказує, що до позовної заяви додано результати дослідження №5118376 визначення генетичного профілю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеного у медичній лабораторії "Ескулаб" замовлення №5118376/11.08.2022, дата видачі 29.08.2022, згідно якого відповідач з імовірністю 99,9994842% є біологічним батьком ОСОБА_3 .

Основний доказ на підтвердження факту батьківства відповідача щодо вказаної дитини є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. Вказане підтверджується практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

На думку апелянта, участь та позиція відповідача в будь-якому разі не вплине на вирішення спору в даній справі по суті, так як позивачем вже подано до суду основний доказ його батьківства стосовно ОСОБА_3 .

В судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримала з підстав викладених у ній. Просить апеляційну скаргу задовольнити, спірну ухвалу скасувати.

Інші учасники до суду не прибули, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи встановлено, що згідно із витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2024 №3663 відповідач вважається таким, що зник безвісти під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до сповіщення від 08.07.2024 за підписом т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 04.07.2024 в районі н.п. Восход під час виконання бойових завдань, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20260629-2760 від 29.06.2026 відповідач значиться особою, зниклою безвісти за особливих обставин, дата набуття статусу – 18.08.2024.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 754/947/22 (постанова від 12.11.2025) виснувала, що 24 лютого 2022 року російська федерація розпочала чинити злочин агресії проти України у формі широкомасштабного військового нападу. У зв`язку із цим Президент України Указом від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (далі - Указ), ввів в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався. Станом на момент розгляду справи воєнний стан не скасований. У пункті 2 Указу Президент України постановив: військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Крім того, Президент України у пункті 1 Указу від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» постановив: оголосити та провести загальну мобілізацію. Отже, враховуючи зазначені вище акти Президента України, з 24 лютого 2022 року та станом на момент прийняття цієї постанови в Україні (на всій її території) діє воєнний стан та проводиться загальна мобілізація. А отже, з настанням особливого періоду вся структура Збройних Сил України та інші військові формування як цілісний організм почали функціонувати в умовах особливого періоду та були переведені на організацію і штати воєнного часу. З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.

Оскільки відповідач, будучи військовослужбовцем і перебуваючи у статусі зниклого безвісти, продовжує перебувати у штаті військової частини, суд першої інстанції обгрунтовано зупинив провадження у справі на час перебування сторони у складі Збройних Сил України.

Апелянт заперечує проти зупинення провадження, оскільки, на її думку, зупинення справи суперечить інтересам дитини, щодо якої позивач просить встановити батьківство відповідача. Водночас, у чому саме полягають порушені інтереси дитини представник позивача не конкретизувала. Зупинення провадження у справі не порушує ч. 1 ст. 7 Конвенції про права дитини, де зазначено, що дитина має право знати своїх батьків, оскільки, як зазначає сам апелянт, відповідно до дослідження №5118376 визначення генетичного профілю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проведеного у медичній лабораторії "Ескулаб" замовлення №5118376/11.08.2022, відповідач з імовірністю 99,9994842% є біологічним батьком ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування. Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.

Суд також бере до уваги, що перебування відповідача у статусі зниклого без вісти не тільки позбавляє його права на справедливий суд та захист від позову, але й фактично може потягти за собою ухвалення рішення стосовно померлої особи, оскільки обставини зникнення військослужбовця 04.07.2024 (тобто до пред`явлення позову) дозволяють припускати його загибель (смерть).

Велика Палата Верховного Суду у справі № 367/8835/16 (постанова від 13.05.2026) виснувала, що смерть фізичної особи припиняє її цивільну правоздатність та процесуальну правосуб`єктність. Після смерті особа більше не може бути стороною процесу, не може реалізовувати процесуальні права. Відповідно, суд, ухвалюючи рішення щодо померлого як суб`єкта права, фактично вирішує спір щодо суб`єкта, який на момент ухвалення рішення не існував, рішення ухвалено за відсутності належної сторони, процес фактично відбувся без відповідача, було неможливо реалізувати принцип змагальності та право бути вислуханим. Йдеться не про порушення процесуальних норм, а про дефект суб`єктного складу спору, який унеможливлює ухвалення законного й обґрунтованого рішення суду. ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на справедливий суд включає реальну можливість особи брати участь у процесі, знати про нього та представляти свою позицію. Померла особа очевидно не може реалізувати жодну із цих гарантій. Фактично суд розглядає справу без відповідача і такий розгляд порушує принцип змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України).

Таким чином, беручи до уваги неможливість розгляду справи в умовах правової невизначеності статусу відповідача, який будучи військовослужбовцем зник безвісти, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги такі висновки не спростовують у зв`язку із чим підстав для скасування спірної ухвали не встановлено.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Українець Оксана Леонідівна, залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23.10.2026.

Головуючий

Судді