Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №297/3823/25 — Закарпатський апеляційний суд

Суд: Закарпатський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №297/3823/25

Суддя: Джуга С. Д.

Справа № 297/3823/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів : Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2026 року у складі судді Гал Л.Л., у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2025 року акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 жовтня 2022 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

13 жовтня 2022 року відповідачем підписано заяву щодо встановлення кредитного ліміту (або заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком) на підставі якої (яких) відповідачу відкрито поточних рахунок, встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Вказані документи містять всі суттєві умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.

Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Вказує, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, про що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

АТ «А-Банк» свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, відповідач станом на 16 листопада 2025 року має заборгованість в розмірі 93 693,80 грн., яка складається з: 62 265,87 грн. - заборгованість за кредитом; 31 427,93 грн. - заборгованість по відсоткам.

Посилаючись на вказані обставини, АТ «А-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.10.2022 року в розмірі 93 693,80 грн.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13.10.2022 року в розмірі 32 693 (тридцять дві тисячі шістсот дев`яносто три) гривні 80 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати в розмірі 847 (вісімсот сорок сім) гривень 84 копійки.

В апеляційній скарзі акціонерне товариство «Акцент-Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив факт ознайомлення з умовами і правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку. З розрахунку заборгованості видно, що боржник користувалася кредитом, отже ознайомилася з умовами і правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилася з ними, оскільки даний кредитний договір є договором оферти. Вказує на необгрунтованість сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості та щодо врахування платежів, які не зазначені в банківській виписці.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного апеляційного перегляду, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, є рішення суду першої інстанції у частині відмовлених позовних вимог, в іншій частині, рішення суду не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», яка разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, складає між ними договір про надання банківських послуг.

Також відповідач підписала заяву щодо встановлення кредитного ліміту за допомогою кваліфікованого електронного підпису, на підставі якої (яких) відповідачу відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 , встановлено на нього відповідний кредитний ліміт та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку.

У заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком зазначені основні умови кредитування, строки, процентна ставка, та інше.

З довідки за лімітами слідує, що кредитний ліміт за укладеним кредитним договором у період з 13.10.2022 по 16.11.2025 неодноразово змінювався.

З виписки по картці ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість. За період з 13.10.2022 по 16.11.2025 сума витрат становить 415717,12 грн.; сума зарахувань становить 322023,32 грн.; сума комісій – 6591,48 грн. та сума кеш беку – 17,42 грн.

Заборгованість позичальника ОСОБА_1 .З за вказаним договором, згідно виписки наданої позивачем, станом на 16.11.2025 року становить 93693,80 грн, яка складається з 62 265,87 грн. - заборгованість за кредитом; 31 427,93 грн. - заборгованість по відсоткам.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 61000 грн., суд першої інстанції виходив з того, що представником відповідача надано докази здійснення платежів на загальну суму 61000 грн. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що сума основного боргу підлягає зменшенню на 61 000 грн..

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, представником відповідача до суду першої інстанції було подано відзив на позовну заяву, у якому зазначається, що чоловіком відповідача – ОСОБА_2 вносилися суми спрямовані на погашення заборгованості по кредиту на загальну суму 61000, що позивачем не враховано, на підтвердження чого було надано три платіжні інструкції:

- платіжна інструкція №Р24А5246403845D0404 від 04.01.2024 року на суму 26 000 гривень, де отримувач ОСОБА_1 , рахунок отримувача НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ власних коштів для поповнення рахунку НОМЕР_2 Ковач ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_3 , часткове погашення кредиту (а.с.91).

- платіжна інструкція №Р24А5246404045D2464 від 06.09.2024 року на суму 20 000 гривень, де отримувач ОСОБА_1 , рахунок отримувача НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ власних коштів для поповнення рахунку НОМЕР_2 Ковач ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_3 , часткове погашення кредиту (а.с.92).

- платіжна інструкція №Р24А5246464065D7549 від 15.08.2024 на суму 15 000 гривень, де отримувач ОСОБА_1 , рахунок отримувача НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ власних коштів для поповнення рахунку НОМЕР_2 Ковач ОСОБА_3 , ІПН: НОМЕР_3 , часткове погашення кредиту (а.с.93).

Перевіривши надані позивачем виписки по картці за період з 13.10.2022 по 16.11.2025 за рахунком НОМЕР_2 , колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначені платежі на загальну суму 61000 грн. позивачем під час розрахунку заборгованості враховані не були.

АТ «А-Банк» у свою чергу ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції жодними доказами не спростував зарахування зазначених коштів саме в рахунок погашення кредитної заборгованості та не надав пояснень причин їх невідображення у виписках по рахунку.

Таким чином, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 61000 грн. з причин фактичного погашення даної суми боргу.

Доводи апеляційної скарги про неправильність застосування судом норм матеріального права є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Акцент-Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua