Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №357/21662/25
Суддя: Верланов Сергій Миколайович
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 357/21662/25
номер провадження: 22-ц/824/12144/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2026 року у складі судді Кошель Б.І., у справі за скаргою ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко Вікторія Юріївна, заінтересована особа (стягувач): ОСОБА_2 , про визнання протиправними дії державного виконавця,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Сидоренко В.Ю. (далі - Білоцерківський ВДВС), у якій просила:
визнати протиправними дії державного виконавця Білоцерківського ВДВС Сидоренко В.Ю. від 09 лютого 2026 року у справі №357/21662/25 про накладення арешту на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»», що належить ОСОБА_1 , у межах суми позову 1 583 931 грн 31 коп.;
визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Білоцерківського ВДВС Сидоренко В.Ю. від 09 лютого 2026 року у справі №357/21662/25 про накладення арешту на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»», що належить ОСОБА_1 , у межах суми позову 1 583 931 грн 31 коп. у виконавчому провадженні НОМЕР_2.
Скарга мотивована тим, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року у справі №/21662/25 задоволено заяву ОСОБА_2 та накладено арешт на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»», що належить ОСОБА_1 , у межах суми позову 1 583 931 грн 31 коп.
Вказувала, що постановою державного виконавця Білоцерківського ВДВС Сидоренко В.Ю. від 09 лютого 2026 року у справі №357/21662/25 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та накладено арешт на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»», що належить ОСОБА_1 , у межах суми позову 1 583 931 грн 31 коп.
Вважає, що зміст ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року є необґрунтованим. Про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 ОСОБА_1 дізналася лише 12 квітня 2026 року після отримання відповідного повідомлення в застосунку «Дія». До вказаного моменту їй фактично не було нічого відомо про зміст постанови державного виконавця від 09 лютого 2026 року та вчинення даною особою відповідних виконавчих дій. Виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року обумовить неминуче настання цілої низки різних за своїм юридичним змістом негативних наслідків для відповідача.
Наразі майновий спір, в якому перебувають позивач і відповідач не вирішено по суті. Посилалась на те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає обґрунтованого рішення у справі №357/21662/25, яке набравши законної сили, водночас накладає арешт на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»», що належить ОСОБА_1 , у межах суми позову 1 583 931 грн 31 коп. Відповідач не зможе скористатися цілою низкою різних за своїм змістом можливостей, яким властивий майновий характер.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року про забезпечення позову державний виконавець Білоцерківського ВДВС Сидоренко В.Ю. 09 лютого 2026 року відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3 та наклала арешт на належну ОСОБА_1 частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»» у межах 1 583 931 грн 31 коп. Суд першої інстанції зазначив, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом і підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження, а дії виконавця вчинено відповідно до її змісту, у межах повноважень та встановленого законом порядку. Належних і допустимих доказів незаконності цих дій чи порушення ними прав ОСОБА_1 скаржниця не надала.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Ковальчук Я.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що державний виконавець Сидоренко Т.Ю. порушила вимоги ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження від 09 лютого 2026 року не була своєчасно надіслана ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, що в свою чергу позбавило боржника гарантованого йому права на своєчасний захист своїх прав та інтересів.
Вказує, що державний виконавець Сидоренко Т.Ю. порушила вимоги ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки накладення нею арешту на контрольну частку в статутному капіталі ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»» в сумі 2 915 500 грн 00 коп. за наявності позовних вимог на суму 1 583 931 грн 31 коп. порушує закріплений ст.2 вказаного Закону принцип співмірності заходів примусового виконання.
Зазначає, що передчасне закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 лише через два календарних дні після його відкриття без попереднього повідомлення в належній формі про даний факт ОСОБА_1 , свідчить про формальний підхід вказаної посадової особи й штучне позбавлення боржника можливості скористатися правами, закріпленими ст.19 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважає, що необґрунтоване неврахування державним виконавцем Сидоренко Т.Ю. гарантованого ОСОБА_1 права на приватну власність, наприклад, її непорушності, є грубим порушенням закріпленого ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» принципу неупередженості у виконавчому провадженні.
Державний виконавець Білоцерківського ВДВС Сидоренко В.Ю. і стягувач ОСОБА_2 не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Учасники справи повідомлені судом апеляційної інстанції про судове засідання, призначене на 13 жовтня 2026 року на 10 год 00 хв., завчасно, належним чином в установленому законом порядку, проте у судове засідання не з`явились, причину неявки суду не повідомили.
Заявниця ОСОБА_1 , Білоцерківський ВДВС і стягувач ОСОБА_2 03 вересня 2026 року отримали судові повістки про виклик у судове засідання до «Елекронного кабінету», що підтверджується звітами про підтвердження отримання адресатом вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.213-217).
Крім того, повідомлення про дату, час і місце розгляду справи було розміщено на офіційному сайті Київського апеляційного суду та перебувало у вільному доступі.
Згідно з ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Згідно з положеннями пунктів 2, 4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин учасники справи вважаються належним чином повідомленими про розгляд справи.
23 вересня 2026 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло клопотання Білоцерківського ВДВС, в якому відділ просить провести засідання без участі його представника.
Тому зважаючи на вимоги ч.2 ст.372 ЦПК України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала неявку учасників справи такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У частинах 1,2 та 5 ст.263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції відповідає.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року у справі № 357/21662/25 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову було задоволено частково. Накладено арешт на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»», код ЄДРПОУ: 19414046, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми позову 1 583 931 грн 31 коп. У задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині відмовлено.
Ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року набрала законної сили 27 січня 20226 року є чинною, в апеляційному порядку не скасована.
Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з ч.4 ст.10 ЦПК України.
Виконання судового рішення відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Ухвала суду про забезпечення позову є самостійним виконавчим документом, не потребує видачі виконавчого листа та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення - незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження (див. постанову Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 757/33742/19, провадження № 61-3730св23).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом першої інстанції встановлено, що 09 лютого 2026 року державним виконавцем Білоцерківського ВДВС Сидоренко В.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 на виконання ухвали №2-з/357/1/26 від 09 січня 2026 року.
Того ж дня, 09 лютого 2026 року державним виконавцем Білоцерківського ВДВС Сидоренко В.Ю. винесено постанову про арешт майна боржника, а саме, арешт на частку у розмірі 51,07% статутного капіталу ТОВ «Білоцерківське районне товариство «ЛВО»», код ЄДРПОУ: 19414046, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), у межах суми позову 1 583 931 грн 31 коп. та внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 32405025.
11 лютого 2026 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно з п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з повним фактичним виконанням.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином саме на виконання чинної, нескасованої в апеляційному порядку ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року, яка є виконавчим документом і підлягає негайному та обов`язковому виконанню, державний виконавець Білоцерківського ВДВС Сидоренко В.Ю. відкрила виконавче провадження № НОМЕР_3 та вчинила дії щодо накладення арешту на частку ОСОБА_1 .
Отже, ураховуючи наведені вимоги закону та встановлені обставини справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , оскільки оскаржувані дії державного виконавця вчинені у межах її повноважень, у спосіб та з метою, визначеними виконавчим документом і законом.
Що стосується доводів апеляційної скарги про недодержання принципу співмірності заходів примусового виконання, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09 січня 2026 року визначено вид забезпечення позову, а саме, накладення арешту на належну їй частку у розмірі 51,07 % статутного капіталу товариства в межах суми позову.
Оцінка необхідності та співмірності такого заходу є прерогативою суду під час вирішення заяви про забезпечення позову, а в разі її оскарження - суду апеляційної чи касаційної інстанції, який перевіряє законність відповідної ухвали суду.
Державний виконавець не наділений повноваженнями самостійно змінювати визначений судом захід забезпечення, встановлювати інший обсяг арешту або оцінювати його співмірність, а зобов`язаний виконати виконавчий документ у визначений ним спосіб.
Інші доводи й обставини, на які посилається адвокат Ковальчук Я.В. в апеляційній скарзі також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не свідчать про наявність підстав для задоволення скарги.
Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судді першої інстанції є законною і обґрунтованою, суддею додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому цю ухвалу відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Датою постанови апеляційного суду є дата складення повного її тексту, оскільки справа розглянута за відсутності учасників справи без проголошення скороченого судового рішення (вступної та резолютивної частин) та в цьому випадку підлягають застосуванню положення другого речення ч.5 ст.268 ЦПК України, якою передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальчука Ярослава Вадимовича залишити без задоволення.
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 травня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua