Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №760/13488/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 760/13488/25 Головуючий у суді І інстанції: Коробенко С.В.

провадження №22-ц/824/13342/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Ратнікової В.М. розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Позивач ТОВ «ЄАПБ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 58342,25 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що відповідачка порушила умови договорів №7995464 від 16.06.2024, №79919983 від 14.06.2024, №373335214 від 28.06.2024, не повернула суму кредиту та не сплатила нараховані відсотки за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим за нею рахується заборгованість у загальному розмірі 58342,25 грн.

На момент подачі позову заборгованість не погашена, а тому позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість в судовому порядку.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №7995464 від 16.06.2024 року в сумі 19964,00 грн, заборгованість за договором позики №79919983 від 14.06.2024 року в сумі 20688,00 грн, заборгованість за кредитним договором №373335214 від 28.06.2024 року в сумі 17690,25 грн, а всього стягнуто заборгованість у загальному розмірі 58342,25 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» компенсацію понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи, в розмірі суми судового збору 3028,00 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати повністю або змінити його. Відмовити у стягненні штрафних санкцій, пені та процентів, нарахованих всупереч гарантіям, передбаченим для військовослужбовців. Зменшити розмір заборгованості до фактичної суми основного боргу.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що відповідачка є військовослужбовцем Національної гвардії України та проходить службу під час воєнного стану. У зв`язку з проходженням служби відповідачка була обмежена у можливості своєчасно отримувати кореспонденцію, належно підготувати заперечення та брати участь у судовому розгляді.

Судом першої інстанції не було належним чином враховано статус відповідачки військовослужбовця та гарантії соціального захисту, передбачені законодавством України, зокрема п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідачка вважає, що позивач не мав правових підстав для нарахування штрафів, процентів та пені. Попри це, позивачем було нараховано значні штрафні санкції, пеню та проценти, які суттєво перевищують суму основного боргу та порушують принципи справедливості.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у зв`язку з невиконанням відповідачкою умов укладених договорів, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договорами у загальному розмірі 58342,25 грн.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 16.06.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7995464, згідно якого відповідачка отримала кредит на умовах платності та строковості.

22.01.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №22012025/1, згідно якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитним договором №7995464 від 16.06.2024.

Відповідно до реєстру боржників від 22.01.2025 до договору факторингу №22012025/1 від 22.01.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7995464 від 16.06.2024 в сумі 19964,00 грн, з яких:

- 5400,00 грн - заборгованість за основним боргом;

- 9720,00 грн - заборгованість за відсотками;

- 4844,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами.

Також встановлено, що 14.06.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №79919983, згідно якого відповідачка отримала кредит на умовах платності та строковості.

14.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №14/06/21, згідно якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за договором позики №79919983 від 14.06.2024.

Відповідно до реєстру боржників №36 від 28.10.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №79919983 від 14.06.2024 в сумі 20688,00 грн, з яких:

- 6000,00 грн - заборгованість за основним боргом;

- 2700,00 грн - заборгованість за відсотками;

- 11988,00 грн - заборгованість за пенею.

Крім того, 28.06.2024 між ТОВ «Оптимальні кредити» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №373335214, згідно якого відповідачка отримала кредит на умовах платності та строковості.

20.03.2024 між ТОВ «Оптимальні кредити» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №20/0324-01, згідно якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги за кредитним договором №373335214 від 28.06.2024.

27.02.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/0225-01, згідно якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за кредитним договором №373335214 від 28.06.2024.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 27.02.2025 до договору факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №373335214 від 28.06.2024 в сумі 17690,25 грн, з яких:

- 5150,00 грн - заборгованість за основним боргом;

- 9965,25 грн - заборгованість за відсотками;

- 2575,00 грн - неустойка.

Згідно з умовами укладених договорів, відповідачка зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.

Всупереч умовам укладених договорів, відповідачка не виконала взяті на себе договірні зобов`язання, припинила повертати наданий їй кредит, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 58342,25 грн, яка складається з:

1) заборгованості за кредитним договором №7995464 від 16.06.2024 в сумі 19964,00 грн, яка складається з 5400,00 грн - заборгованість за основним боргом, 9720,00 грн - заборгованість за відсотками, 4844,00 грн - заборгованість за пенею, штрафами.

2) заборгованості за договором позики №79919983 від 14.06.2024 в сумі 20688,00 грн, яка складається з 6000,00 грн - заборгованість за основним боргом, 2700,00 грн - заборгованість за відсотками, 11988,00 грн - заборгованість за пенею.

3) заборгованості за кредитним договором №373335214 від 28.06.2024 в сумі 17690,25 грн, яка складається з 5150,00 грн - заборгованість за основним боргом, 9965,25 грн - заборгованість за відсотками, 2575,00 грн - неустойка.

Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до стаття 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що відповідачка, як позичальник, отримала кошти за кредитними договорами, однак не повернула їх у визначені строки, сплативши погоджені сторонами відсотки, отже має заборгованість.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує, що звертаючись з апеляційною скаргою відповідачка посилалась на застосування до спірних правовідносин частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зазначаючи про те, що вона є військовослужбовцем.

Надаючи оцінку цим аргументам, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів, які підтверджують статус особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22 листопада 2023 року в справі № 426/4264/19.

На підтвердження того, що відповідачка ОСОБА_1 є військовослужбовцем Національної гвардії України остання до апеляційної скарги долучила копію військового квитка серія НОМЕР_1 від 11.03.2020 року (а.с. 106-107), копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.05.2026 року № 264 зі змісту якої вбачається, що дійсно з 03.03.2014 року проходить військову службу за контрактом ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) (а.с. 111).

Що стосується підстав для враховування долучених відповідачкою доказів до апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції надсилав на адресу відповідачки копію ухвали про відкриття спрощеного провадження та копію позовної заяви з додатками (а.с. 90).

Однак поштову кореспонденцію відповідачка не отримала, конверт повернула до суду першої інстанції без вручення відповідачці (а.с. 92).

З огляду на ту обставину, що відповідачка не отримала поштову кореспонденцію про розгляд справи, що вочевидь об`єктивно завадило (перешкодило) відповідачці реалізувати гарантовані процесуальним законом права, в тому числі, подавати власні докази у якості обґрунтувань на спростування позовних вимог, апеляційний суд з огляду на положення ч.3 ст. 367 ЦПК України, вважає за можливе прийняти та дослідити письмові докази, долучені до апеляційної скарги.

Таким чином, згідно матеріалів справи встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 з 03.03.2014 року та станом на час розгляду справи має статус військовослужбовця Збройних Сил України, а тому на неї поширюються пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто, до неї не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій і пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також у неї відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісії.

Тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами №7995464 від 16.06.2024 року, за кредитним договором №79919983 від 14.06.2024 року, №373335214 від 28.06.2024 року підлягають до задоволення лише в частині стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу, що становить 5400 грн, 6000 грн та 5150 грн відповідно. У частині вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами та неустойки відповідно до вказаних кредитних договорів позов не підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції, в частині визначення розміру заборгованості за відсотками та неустойки, зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.

Щодо судових витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити зміну розподілу судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн (а.с. 81).

Предметом позову є стягнення з відповідачки стягнення заборгованості у розмірі 58342,25 грн.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідачки заборгованості за кредитними договорами у загальному розмірі 16 550 грн, тобто задовольнив вимоги позивача на 28,37%.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 859,04 грн (3028 грн х 28,37%).

При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 4542 грн (а.с. 159).

З позивача на користь відповідачки підлягає до стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено - у розмірі 3253,43 грн (71,63 % х 4542грн).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Проводячи взаєморозрахунок судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, із врахуванням відсотка задоволених вимог та розміру сплаченого судового збору кожною із сторін, з ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2394,39 грн (3253,43 грн - 859,04 грн).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному тлумаченні закону та наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 7995464 від 16.06.2024 року в розмірі 5400 грн (сума заборгованості за основною сумою боргу), за кредитним договором № 79919983 від 14.06.2024 року у розмірі 6000 грн (сума заборгованості за основною сумою боргу), за кредитним договором № 373335214 від 28.06.2024 року у розмірі 5150 грн (сума заборгованості за основною сумою боргу).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2394,39 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст постанови складено «21» жовтня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

В.М. Ратнікова