Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №366/499/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 15 жовтня 2026 р.

Справа: №366/499/26

Суддя: Євграфова Єлизавета Павлівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/4766/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Іванківського районного суду Київської області у складі судді Ткаченка Ю. В.

від 20 квітня 2026 року

у справі № 366/499/26 Іванківського районного суду Київської області

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

У С Т А Н О В И В :

Постановою Іванківського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, 09 вересня 2026 року ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Апелянт вважає, що справа була розглянута поверхнево, без врахування фактичних обставин по справі, протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням та не відповідає обставинам справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було проаналізовано наявні у справі докази, а його висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ПДР України є необґрунтований.

Також, просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, якщо апеляційний суд вважатиме його пропущеним.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи клопотання про поновлення процесуального строку, апеляційний суд доходить висновку про відсутність правових підстав для його задоволення з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Встановлений процесуальним законом десятиденний строк на оскарження судового рішення надає особі достатньо часу для узгодження своєї позиції, обрання способу захисту прав та звернення до суду апеляційної інстанції, чітко визначаючи період, після спливу якого здійснюється остаточна фіксація судового акта та припиняється судова контрольна функція, якщо рішення не оскаржено у визначений законом спосіб.

За змістом процесуальних норм та усталеною практикою Верховного Суду строк на апеляційне оскарження може бути поновлений судом лише у разі, якщо його пропущено з поважних причин. Під поважними причинами слід розуміти виключно такі обставини, які об`єктивно були чи є непереборними, не залежали від волевиявлення особи та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або вкрай ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у встановлений законом строк. При цьому зазначені обставини мають бути обов`язково підтверджені належними і допустимими доказами, а тягар доказування поважності причин пропуску строку процесуальний закон покладає саме на заявника клопотання, який повинен діяти сумлінно та добросовісно користуватися своїми правами.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 127/17092/18, від 20 жовтня 2022 року у справі № 753/11023/13-к та від 24 квітня 2025 року у справі № 369/13247/17, під час вирішення питання про поновлення процесуального строку судом обов`язково беруться до уваги тривалість самого процесуального строку, час, що минув з дати закінчення процесуального строку, наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право в межах визначеного строку, а також поведінка особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи діяла вона обачно і сумлінно, чи вживала всіх розумних заходів для реалізації свого права у передбачені строки та якнайшвидше після припинення дії перешкод без невиправданої затримки.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішеннях від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» та від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» послідовно підкреслював, що одним з основоположних аспектів верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності («res judicata»), який передбачає повагу до остаточності судових рішень. Правова система передбачає можливість поновлення строків оскарження лише за наявності обґрунтованих і поважних підстав, тому суди зобов`язані перевіряти, чи виправдовують наведені заявником причини втручання в принцип res judicata. Суд також звертав увагу на те, що сторона, задіяна у судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу самостійно цікавитися провадженням у справі, сумлінно реалізовувати свої процесуальні права та проявляти особливу старанність при захисті своїх прав і законних інтересів. Поновлення строку на оскарження без належного обґрунтування поважності причин є свавільним порушенням принципу рівності сторін та права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувану постанову Іванківського районного суду Київської області ухвалено 20 квітня 2026 року. Повний текст судового рішення було внесено судом першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень 14 липня 2026 року, зареєстровано 15 липня 2026 року та відкрито для загального доступу 16 липня 2026 року.

Інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді першої інстанції на підставі належним чином оформлених повноважень представляли професійні захисники - адвокати Семак А. Я. та Халупко С. В. Матеріали справи не містять жодних відомостей чи доказів про розірвання договору про надання правової допомоги чи відкликання ордерів на представництво як з боку адвокатів, так і з боку самого ОСОБА_1 .

Оскаржувана постанова суду першої інстанції була сформована, направлена та успішно доставлена до електронного кабінету професійного захисника - адвоката Халупка С. В. в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 15 липня 2026 року, що підтверджується відповідною довідкою суду першої інстанції про доставку електронного документа. Доставка судового рішення до електронного кабінету уповноваженого представника прирівнюється до належного вручення рішення особі та її стороні захисту.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 304/1035/20 наголосила, що адвокат діє в інтересах підзахисного як самостійний суб`єкт з власною процесуальною правосуб`єктністю. Належне отримання копії рішення професійним представником свідчить про безумовну обізнаність сторони захисту щодо суті ухваленого рішення та моменту початку перебігу процесуальних строків. Можливі внутрішні особливості комунікації між особою та її адвокатом або питання компетентності й обачності захисника належать до внутрішніх взаємовідносин довірителя та повіреного і не можуть кваліфікуватися судом як об`єктивна та непереборна перешкода, що зумовлює поновлення строку.

Як наслідок, отримавши повний текст постанови суду першої інстанції 15 липня 2026 року, сторона захисту мала повну об`єктивну можливість оскаржити судове рішення в межах передбаченого статтею 294 КУпАП строку. Натомість апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав лише 09 вересня 2026 року, тобто майже через два місяці після доставки судового рішення адвокату і майже через п`ять місяців після ухвалення постанови судом першої інстанції.

Апеляційний суд критично оцінює поведінку апелянта, оскільки подання апеляційної скарги зі спливом двох місяців після фактичної доставки судового рішення стороні захисту свідчить про відсутність належної процесуальної старанності та допущення очевидної невиправданої затримки, якої особа, що добросовісно реалізує свої права, не повинна допускати.

У тексті поданої апеляційної скарги ОСОБА_1 взагалі не навів будь-яких конкретних поважних причин пропуску строку оскарження, обмежившись суто формальним висловлюванням прохання поновити строк, якщо суд вважатиме його пропущеним. Жодних фактичних даних, доказів наявності тяжкої хвороби, тривалого стаціонарного лікування, перебування у зоні безпосередніх активних бойових дій або виникнення інших надзвичайних невідворотних обставин, які позбавляли б його можливості своєчасно звернутися зі скаргою впродовж липня, серпня чи початку вересня 2026 року, суду надано не було.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку, що зазначені апелянтом обставини не мають характеру об`єктивно непереборних перешкод, зумовлені суто суб`єктивними чинниками поведінки сторони захисту та пасивним ставленням до власних процесуальних прав, а отже клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП у разі відмови у поновленні строку апеляційного оскарження апеляційна скарга повертається апеляційним судом особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Іванківського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Іванківського районного суду Київської області від 20 квітня 2026 року повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua