Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №754/10987/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року

м. Київ

апеляційне провадження № 33/824/4772/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.

за участі адвоката Майстренка М. С., в інтересах ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лук`янчука Артема Володимировича, в інтересах ОСОБА_2 ,

на постанову Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Банах О. О.

від 26 серпня 2026 року

у справі №754/10987/26 Деснянського районного суду м. Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП

громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 26 серпня 2026 року притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, захисник Лук`янчук А. В. в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення.

Захисник апелянта зазначає, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся поверхнево, неповно та з порушенням стандарту доказування поза розумним сумнівом. Вважає, що аварійна ситуація та зіткнення виникли виключно внаслідок раптового маневру перестроювання з лівої смуги іншого водія ОСОБА_1 , який порушив вимоги пункту 10.3 Правил дорожнього руху України та створив перешкоду для руху. Захисник вказує на безпідставне ігнорування судом першої інстанції факту складення працівниками патрульної поліції двох взаємовиключних протоколів щодо однієї дорожньо-транспортної пригоди, зокрема складення щодо ОСОБА_1 протоколу за порушення правил зустрічного роз`їзду за наявності попутного руху. Також захисник наголошує, що суд необґрунтовано ухвалив обвинувальне рішення за відсутності витребуваних ним же ключових відеозаписів системи «Безпечне місто» та реєстраторів поліції, не вживши заходів для їх фактичного надходження, чим порушив право на справедливий судовий розгляд.

Представник іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 - адвокат Майстренко М. С., подав письмові пояснення, в яких заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити постанову суду першої інстанції без змін. Зазначає, що водій ОСОБА_1 здійснив завчасне перестроювання з третьої смуги руху в другу через проведення ремонтних робіт, після чого завершив зазначений маневр, зайняв другу смугу попутного напрямку, проїхав нею орієнтовно п`ятнадцять-двадцять метрів і через виникнення перешкоди попереду плавно сповільнив швидкість до 30 км/год. Представник вказує, що безпосередній контакт транспортних засобів відбувся вже під час руху обох автомобілів в одній смузі внаслідок недотримання водієм ОСОБА_2 безпечної дистанції, що підтверджується послідовними поясненнями свідків та зафіксованими локалізаціями пошкоджень задньої частини автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та передньої частини автомобіля під керуванням ОСОБА_2 . Також адвокат зазначає, що постановою суду від 3 серпня 2026 року у справі № 754/10951/26 провадження стосовно водія ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення, а тому висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 є обґрунтованими та підтвердженими належною сукупністю доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи щодо поважності причин пропуску на апеляційне оскарження вважаю, що заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Доводи апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне заслуговують на увагу і підтверджуються матеріалами справи, а тому суд вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 26.08.2026 поважними, а клопотання таким, що підлягає задоволенню.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Майстренко М. С., в інтересах ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність її доводів.

ОСОБА_2 та його захисник в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення адвоката Майстренка М. С., суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 684773 від 05 червня 2026 року, 05 червня 2026 року о 17 годині 25 хвилині в місті Києві, на мосту Північному (проспект Романа Шухевича, 21), водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Volkswagen» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з попутним автомобілем «Volkswagen» з державним номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

Ухвалюючи постанову про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні зазначеного правопорушення, суд першої інстанції виходив із доведеності наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, сукупністю зібраних у справі доказів, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, що підписана водіями без зауважень, та письмовими поясненнями учасників події.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, з огляду на наступне.

Пунктом 1.5 Правил дорожнього руху України визначено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно з пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до пункту 13.1 Правил дорожнього руху України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

За визначенням пункту 1.10 Правил безпечна дистанція - це відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру.

Дослідивши обставини події та матеріали справи, апеляційний суд встановив, що водій ОСОБА_1 безпосередньо перед подією дійсно здійснив перестроювання з крайньої лівої смуги руху у другу смугу через звуження проїзної частини перед мостом. Разом із тим, як вбачається з характеру механічних пошкоджень транспортних засобів та даних схеми місця пригоди, яка підписана обома водіями без жодних зауважень, контакт автомобілів відбувся вже після того, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 повністю завершив маневр зміни смуги, зайняв другу смугу попутного напрямку та рухався попереду в тій же смузі руху, що й автомобіль під керуванням ОСОБА_2 .

Про вказаний розвиток дорожньої обстановки свідчить чітка локалізація механічних деформацій транспортних засобів, зафіксована у первинних матеріалах справи: пошкодження автомобіля марки «Volkswagen Passat B7» під керуванням ОСОБА_1 зосереджені виключно в задній його частині, а саме пошкоджено задній бампер, кришку багажного відділення та заднє праве крило, тоді як в автомобіля марки «Volkswagen Passat B6» під керуванням ОСОБА_2 наявні контактні деформації передньої частини кузова, зокрема капота, переднього бампера, фар та лівого крила. Такий характер взаємних пошкоджень у поєднанні з поздовжнім розташуванням транспортних засобів в одній смузі руху повністю спростовує версію сторони захисту про те, що водій ОСОБА_1 здійснив раптове підрізання з безпосереднім боковим контактом під час маневру. Навпаки, це свідчить про те, що зіткнення сталося внаслідок наїзду на автомобіль, що слідував попереду в тій самій смузі та здійснював робоче сповільнення швидкості перед перешкодою, що зобов`язувало водія ОСОБА_2 , який рухався позаду, тримати належну безпечну дистанцію та безпечну швидкість відповідно до приписів пунктів 12.1 та 13.1 Правил дорожнього руху України.

Оцінюючи аргументи сторони захисту про дефектність матеріалів поліції через складення щодо ОСОБА_1 протоколу за порушення пункту 13.3 Правил дорожнього руху України про зустрічний роз`їзд, апеляційний суд їх відхиляє, оскільки питання винуватості ОСОБА_1 було предметом окремого судового розгляду Деснянським районним судом міста Києва у справі № 754/10951/26, за наслідками якого постановою від 03 серпня 2026 року, що набрала законної сили, провадження закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Помилкове посилання поліцейського на пункт 13.3 Правил при первинному оформленні матеріалів щодо іншого водія не нівелює факту доведеності порушення водієм ОСОБА_2 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України. Крім того, відповідно до статей 279 та 280 КУпАП розгляд справи здійснюється судом виключно в межах обставин, сформульованих у протоколі щодо особи, яка притягається до відповідальності, без перебирання на себе невластивих функцій обвинувачення або перегляду дій інших осіб поза межами даного судового провадження.

Доводи апелянта про неповноту судового розгляду через неотримання судом відеозаписів із системи «Безпечне місто» та реєстраторів патрульних також підлягають відхиленню, оскільки відповідно до статті 251 КУпАП фактичні дані встановлюються не лише технічними записами, але й сукупністю інших передбачених процесуальним законом джерел, зокрема схемою місця події та детальним описом механічних пошкоджень. Неможливість долучення відеозапису внаслідок об`єктивних технічних причин не спростовує очевидного механізму дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджений сукупністю узгоджених письмових доказів та зіставленням пошкоджених зон транспортних засобів.

Апеляційний суд наголошує, що законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе процесуальне право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи, що є ключовим елементом реалізації принципу змагальності. Схема місця дорожньо-транспортної пригоди, оформлена поліцейським на місці події, містить чіткі виміри, розташування смуг руху, дорожніх огороджень і розмітки, та була власноручно підписана водієм ОСОБА_2 без будь-яких застережень, претензій щодо траєкторії руху чи розташування місця контакту. Більше того, під час складення протоколу водій ОСОБА_2 не вказав на конкретні процедурні порушення чи суттєві спотворення обставин маневрування, що у сукупності з подальшою зміною акцентів у суді та апеляційній скарзі свідчить про непослідовність позиції захисту.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці неодноразово підкреслював, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом», і таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених умовиводів або схожих неспростовних презумпцій факту, про що зазначено в рішеннях у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України» та «Кобець проти України». У справах «Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain» та «Маттоціа проти Італії» наголошено, що обов`язок доведення вини покладається на сторону обвинувачення, а принцип презумпції невинуватості вимагає неупередженого аналізу фактів. Ця ж позиція відображена у рішеннях Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 та від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019, згідно з якими принцип «in dubio pro reo» вимагає тлумачення непереборних сумнівів на користь особи, проте сумнів не може бути абстрактним або ґрунтуватися виключно на голослівних запереченнях порушника.

У цій справі зібрана сукупність доказів - протокол про адміністративне правопорушення, взаємоузгоджена схема місця події без зауважень водіїв, характерні локалізації деформацій кузовів (удар ззаду у прямій смузі), письмові пояснення учасників та результати розгляду справи щодо ОСОБА_1 - є достатньою, логічною та переконливою, що повністю виключає будь-який розумний сумнів у наявності вини ОСОБА_2 у порушенні вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, яке перебуває у прямому причинному зв`язку із пошкодженням майна.

Таким чином, під час розгляду справи суд першої інстанції відповідно до статті 280 КУпАП всебічно, повно й об`єктивно дослідив усі наявні докази згідно зі статтею 252 цього Кодексу та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, правильно застосував захід адміністративного стягнення в межах визначеної законом санкції, у зв`язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.

Поновити захиснику Лук`янчуку Артему Володимировичу, в інтересах ОСОБА_2 , строк на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду міста Києва від 26 серпня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Лук`янчука Артема Володимировича, в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 26 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є.П. Євграфова