Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №759/2641/25 — Київський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2026 року місто Київ.

Справа №759/2641/25

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11550/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

судді-головуючого Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2026 року (у складі судді Мартиненко В. С.) про скасування заходів забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі батька у вихованні дитини

ВСТАНОВИВ

В провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває вказана справа.

Відповідачем була подана заява про скасування заходів забезпечення позову, в якій відповідач просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.12.2025 у справі 759/2641/25 шляхом зобов`язання ОСОБА_2 передавати ОСОБА_3 малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоп`ятниці з 16:00 год до 18:00 год та щосуботи з 10:00 год до 14:00 год, а також під час канікул - перші 6 днів канікул, але не більше половини канікул.

Заява обґрунтована тим, що вказана ухвала суду перебуває на примусовому виконанні у Вишневому ВДВС у Бучанському районі Київської області КМУМЮУ. 15.06.2026 державним виконавцем було винесено постанову про визначення місця побачення з дитиною, відповідно до якої визначено місце побачення ОСОБА_3 з малолітньою дитиною ОСОБА_4 за адресою Торгово-розважальний центр «Сherry Mall» (Україна, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2Л). Час побачення щоп`ятниці з 16:00 до 18:00 та щосуботи з 10:00 до 14:00.

ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 проживають за межами території України і забезпечення позову шляхом передачі ОСОБА_5 дитини щоп`ятниці та щосуботи не відповідає інтересам самої дитини, оскільки фактично місце проживання дитини потрібно змінити на м. Київ або Київську область, які останнім часом постійно перебувають під обстрілами, внаслідок чого дитина зазнаватиме невиправданого стресу. ОСОБА_3 також перебуває за межами території України та жодного разу не приїздив до України, а отже відсутні підстави вважати, що він прибуде на територію України для виконання ухвали. Дана обставина свідчить про те, що мета ухвали від 24.12.2025 об`єктивно не може бути досягнута.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, накладені ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 грудня 2025 року відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача через систему «Електронний суд» 3 серпня 2026 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову є незаконною, необґрунтованою та має бути скасована судом апеляційної інстанції, оскільки суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи.

У апеляційній скарзі, аналогічно до заяви, акцентує увагу суду на тому, що сторони спору та дитина наразі проживають закордоном, ОСОБА_3 з початку дії ухвали від 24.12.2025 року жодного разу не приїздив до України, тоді як переїзд відповідача з дитиною до Києва чи Київської області ставить під ризик життя та здоров`я дитини у зв`язку з військовою агресією рф та постійними обстрілами. Відтак визначені способи забезпечення позову є невиконуваними та порушують інтереси дитини.

Також вказує, що на примусовому виконанні перебуває ухвала, якою також забезпечено даний позов, шляхом надання відповідачем щотижневих відомостей про дитину позивачу та забезпечення щотижневого спілкування дитини з батьком шляхом відео або телефонного зв`язку, що належним чином виконується ОСОБА_2 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

19 серпня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яким просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.

Вважає, що відповідачем не в повній мірі виконується ухвала від 20.04.2026 року, а саме щотижневі відомості не містять інформацію, яка була передбачена у резолютивній частині ухвали. Вказує, що відповідачка систематично у листах згадує іншу особу як батька дитини, посилається на систематичні поїздки з дитиною, що спростовує твердження позивача про те, що поїздка до України для дитини може бути виснажливою, не зазначає часовий пояс, у якому перебуває дитини, не зазначає у листах про спілкування дитини з батьком, листи є загалом шаблонні та надсилаються представником відповідачки, а не нею самою.

Вказує, що скаржниця по суті оспорює не ухвалу від 17.07.2026, а ухвалу від 24.12.2025, яку вона у встановлений законом строк не оскаржила і яка набрала законної сили. Жодна з обставин, на які посилається скаржниця, не є новою і не виникла після постановлення ухвали від 24.12.2025. Перебування скаржниці з дитиною за межами України і перебування Позивача в Королівстві Іспанія також мали місце станом на 24.12.2025 і зокрема містилися в тексті позовної заяви станом на момент її подання березень 2025 року.

Зазначає, що доводи про небезпечність м. Києва, м. Вишневого та Київської області є взаємно суперечливими і спростовуються процесуальною поведінкою самої скаржниці. Місце побачень - ТРЦ «Cherry Mall» у м. Вишневому - визначено державним виконавцем не довільно, а на підставі письмової пропозиції скаржиника від 08.06.2026.

В судовому засіданні 13.10.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги. ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника відповідача та пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки судом двічі забезпечувався позов батька дитини з метою налагодження зв`язку між ним та дитиною шляхом встановлення різних способів їх спілкування, як очний, так і дистанційний, проте судом не встановлено жодної спроби такого спілкування, водночас встановлено наявність неприязних стосунків між батьками, зважаючи на те, що обидва з батьків та дитина перебувають за кордоном та судом відповідно не встановлені наявні перешкоди для добровільного виконання ухвали суду про забезпечення позову, в тому числі за кордоном, суд дійшов висновку про недоведеність заявником підстав для скасування вищенаведених заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першою інстанції, виходячи із наступного.

За змістом статей 149, 150 ЦПК України метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до вимог частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

За правилом частин сьомої, восьмої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина дев`ята, десята статті 158 ЦПК України).

Так у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 вказано, зокрема таке:

«Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. […]

Отже, забезпечувальні заходи застосовуються та скасовуються судом шляхом ухвалення процесуального рішення - ухвали.

Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Саме вказане є визначальним для правильного вирішення виниклого процесуального питання, що цілком вірно враховано судом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову потреба в забезпеченні позову не відпала, оскільки розгляд справи триває, рішення у справі судом не ухвалено, спір існує, тому критерії тимчасовості заходу забезпечення позову не порушені.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннями статті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьої статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Апеляційним судом встановлено, що на час подачі позову та постановлення ухвали про забезпечення позову батьки та дитина перебували за межами України, тому посилання на погіршення безпекової ситуації в Україні як підстави для скасування заходів забезпечення позову не може бути достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Суд враховує, що місце зустрічі батька та дитини - ТРЦ «Cherry Mall» у смт. Вишневому Київської області у відкритому виконавчому проваджені було визначено за заявою матері дитини, а тому посилання на необхідність скасування заходів забезпечення позову, через те, що така зустріч не відбулася, також не може бути законною та достатньою підставою для скасування раніше вжитих судом заходів.

Суд вірно виходив з того, що дитина до вирішення спору про визначення місця проживання дитини, має право на спілкування з обома батьками.

Суду не було надано доказів, що в разі не скасування судом, раніше вжитих заходів забезпечення позову, правам дитини буде завдана істотна шкода.

Конкретне місце зустрічі дитини і батька в ухвалі про забезпечення позову судом не визначалось, а тому не обов`язково має проходити в Україні, воно може відбуватись також і за місцем тимчасового проживання дитини за межами України, в разі погодження обома батьками такого місця зустрічей .

Колегія суддів також вважає, що не виконання ухвали про забезпечення позову будь ким з батьків не може бути достатньою підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення.

Апеляційний суд встановив, що відповідачем не наведено жодних обставин, які були б відмінні від тих, що були під час постановлення ухвали про забезпечення позову 24 грудня 2025 року. Перебування сторін та дитини закордоном, військова агресія зі сторони рф та, відповідно, обстріли міст України - обставини, що є незмінними протягом усього судового розгляду даного спору та періоду виконання ухвали.

Аналіз змісту доводів апеляційної скарги також свідчить про те, що такі зводяться до незгоди із ухвалою Києво Святошинського районного суду Київської області від 20.04.2026 про забезпечення позову, яка не була оскаржена відповідачкою та яка не є предметом апеляційного перегляду у даному апеляційному провадженні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та ухвали суду апелянтом не надано.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова