Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Дата: 12 жовтня 2026 р.
Справа: №753/1062/25
Суддя: Сушко Людмила Петрівна
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 753/1062/25 Головуючий у суді І інстанції: Сирбул О.Ф.
провадження №22-ц/824/10732/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Березовенко Р.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Пустовіт І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Удовиченка Дениса Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року у справі за позовом Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі - земельною ділянкою водного фонду,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2025 року керівник Дарницької окружної прокуратури міста Києва, діючи в інтересах держави в особі Київської міської ради, відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статтей 30, 56, 175-177 ЦПК України, звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом, у якому зазначив, що на території Дарницького району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Березнева, 73 сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009 площею 0,1000 га. Водночас на території Дарницького району міста Києва у заплаві річки Дніпро між вулицями Березнева, Заплавна і Вітовецька розташоване озеро «Заплавне», ландшафтний заказник місцевого значення. Згідно паспорту водного об`єкта - озера «Заплавне», затвердженого 02.10.2018 Державним агентством водних ресурсів України, встановлено, що озеро має площу 70,3940 га, розташоване по АДРЕСА_1 , цільове призначення водного об`єкту - для рекреації. Вказана земельна ділянка є власністю територіальної громади м. Києва. Згідно з матеріалами справи така земельна ділянка належить до земель водного фонду та є складовою об`єкта екологічної мережі. Підставою звернення до суду є виявлені прокуратурою порушення права власності територіальної громади столиці на земельну ділянку водного фонду озера «Заплавне» через незаконну реєстрацію за ОСОБА_2 , а в подальшому за ОСОБА_1 , права власності на неіснуюче майно по АДРЕСА_1 . Так, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009 повністю розташована в межах прибережної захисної смуги ландшафтного заказника місцевого значення озера «Заплавне» та на ній відсутні об`єкти нерухомості. Проте, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 13.07.2015 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О. М. прийнято рішення № 22945333 від 17.07.2015 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 114,8 кв.м., житловою площею 59,3 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 682601880000. Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості вказана ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області про затвердження (визнання) мирової угоди від 25.05.2015 № 361/1942/2014-ц, 6/361/133/2015. У подальшому, ОСОБА_2 відчужила указаний будинок на користь ОСОБА_1 за двома договорами купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку від 27.12.2016, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В. та зареєстровані в реєстрі за № 8312 та № 8315. 27.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю. В., на підставі даних договорів купівлі-продажу 1/2 частин житлового будинку прийняті рішення № 33219862 та № 33219684 від 27.12.2016 та здійснено реєстрацію права власності на 1/2 частини вказаного житлового будинку за ОСОБА_1 .. Водночас встановлено, що Київська міська рада не приймала рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки у власність чи користування будь-яким фізичним чи юридичним особам. Крім того, реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:007:0009 відбулася з порушенням вимог земельного законодавства, на підставі технічної документації, яка розроблена під будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, якого не існує та ніколи не існувало, право власності на який зареєстровано без правовстановлюючих документів, з порушенням законодавства України про державну реєстрацію, а також з урахуванням того, що Київська міська рада рішення про передачу зазначеної земельної ділянки у власність або у користування (оренду) будь-яким фізичним або юридичним особам не приймала. Таким чином, позивачем установлено, що рішення державних реєстраторів № 22945333 від 17.07.2015, № 33219684 та № 33219862 від 27.12.2016 про державну реєстрацію права власності на неіснуючий об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 та державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009 підлягають скасуванню. Відтак внаслідок вчинення вказаних реєстраційних дій порушено правовий режим земель водного фонду, створено перешкоди у здійсненні територіальною громадою міста Києва правомочностей власника земельної ділянки комунальної власності та поставлено під загрозу збереження об`єкта екологічної мережі України.
З огляду на характер та суспільну значимість допущених порушень, а також на відсутність ефективного захисту інтересів Держави з боку уповноваженого органу в позасудовому порядку, прокурор звернувся до суду з вимогами про скасування незаконних реєстраційних дій та усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою водного фонду у спосіб, передбачений законом.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , а саме:
- скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича № 33219862 від 27.12.2016 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 114,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 682601880000, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину цього житлового будинку;
- скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича № 33219684 від 27.12.2016 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності ОСОБА_1 на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 114,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 682601880000, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на 1/2 частину цього житлового будинку;
- скасовано рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного управління територіального управління юстиції у м. Києві Скляренка Олексія Миколайовича № 22945333 від 17.07.2015 року та здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загальною площею 114,8 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 682601880000, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на нього;
- зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення за власний рахунок від розташованого на ній майна, у тому числі паркану;
- скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009 площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 7 570,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури судовий збір у розмірі 7 570,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, адвокат Удовиченко Д.Г., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що позивач в позовній заяві стверджував, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, при цьому, відомостей про те, що вона належала до земель водного фонду станом на час придбання ОСОБА_1 будинку у власність (2016 рік) та станом на дату виготовлення технічної документації (2020 рік) суду не надано, оскільки паспорт водного обєкту було виготовлено та затверджено у 2018 році, а присвоєння озеру статусу ландшафтного заказника місцевого значення - у 2022 році.
Як вбачається з витягу з містобудівного кадастру, на який посилається позивач, вбачається, що територія, яка розташована від дороги по АДРЕСА_1 до озера, позначена як території захисної зелені, а не як прибережна смуга.
У своїх відповідях на запит Дарницької окружної прокуратури м. Києва Департамент земельних ресурсів м. Києва повідомляє, що відомості з містобудівного земельного кадастру не є підтвердженням виникнення права власності (користування) земельними ділянками, та носять виключно інформаційний характер.
Також зазначають, що саме Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, яка є держателем Державного земельного кадастру, володіє інформацією про землі, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані кількісну і якісну характеристику земель.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, прокурор не звертався з будь-якими запитами до Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру щодо земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:90:239:0009, а також не звертався з відповідними клопотаннями до суду про витребування доказів по справі та під час винесення рішення, судом першої інстанції цього не було враховано та не надано належної оцінки.
Натомість з наданої позивачем інформації кадастрової карти по земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:90:239:0009, вбачається, що вона розташована на досить значні відстані від урізу води, тобто спірна земельна ділянка розташована за прибережною захисною смугою. Відтак, прибережна захисна смуга не встановлена і не може бути встановлена відносно спірної земельної ділянки, що виключає можливість віднесення її до земель водного фонду.
В матеріалах справи відсутня інформацію з Державного земельного кадастру, з якої вбачалося б те, що спірна земельна ділянка внесена до кадастру з обмеженням у використанні земель, як така що відноситься до земель водного фонду, а саме відсутній висновок земельно-технічної експертизи, яка б встановила фактичні межі, площу та відповідність розташування ділянки вимогам законодавства, зокрема щодо обмежень, пов`язаних з прибережною захисною смугою.
З клопотанням до суду про призначення такої експертизи позивач також не звертався.
З наданих до суду копій фотографій та протоколів огляду неможливо встановити, чи є спірна земельна ділянка землями водного фонду, чи накладається вона на прибережну 100-метрову смугу.
Щодо набуття права власності на майно на підставі судового рішення (мирової угоди від 25.05.2015 року у справі №361/1942/2014), представник відповідача зазначав, що виходячи з діючого на той час законодавства, ОСОБА_3 при реєстрації права власності не повинна була подавати правовстановлюючі документи на будинок, а отже твердження позивача про незаконність державної реєстрації права власності з цих підстав являється необгрунтованим.
Щодо нікчемності договорів купівлі-продажу та відсутності будинку по АДРЕСА_1 , представник відповідача зазначав, що відповідач ОСОБА_1 являється добросовісним набувачем, оскільки придбав будинок АДРЕСА_2 на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу. Вказані договори є чинним, ніким не оскаржені та не визнані судом недійсними.
Вважає висновок суду першої інстанції про фактичну відсутність будинку на момент укладення договорів купівлі-продажу є безпідставним та необгрунтованим, оскільки матеріали справи не містять жодного належного доказу з даного приводу. Викопіювання з сервісу «GoogI Earth» які містяться в матеріалах справи є неналежним та недопустимим доказом, оскільки на наданих схематичних зображеннях неможливо встановити де саме знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009.
Щодо обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права, представник відповідача зазначав, що належним способом захисту є віндикаційна вимога про витребування ділянки, а ні негаторні вимоги про усунення перешкод місцевій раді у користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування рішень держреєстраторів і реєстрації власності відповідачів.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
30 червня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшли пояснення від Дарницької окружної прокуратури м. Києва, в яких керівник прокуратури просив врахувані подані пояснення при прийнятті рішення, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та об`єктів екомережі, не може перебувати у приватній власності, а право власності на неіснуючий житловий будинок зареєстроване незаконно; інтереси держави та територіальної громади підлягають судовому захисту, тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
Відповідно до ч. 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до ч. 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У частині першій статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України зазначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.
Згідно зі статтею 87 ВК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколо водних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється.
Надання у приватну власність земельних ділянок, які належать до водного фонду, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 ЗК України.
Отже, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання та використання й виділення земель водного фонду у власність громадян для будівництва, обслуговування індивідуального житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, не передбачено.
Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
За змістом статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків, площею менш як 3 гектари, - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків, площею понад 3 гектари, - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Встановлено, що на території Дарницького району міста Києва у заплаві річки Дніпро між вулицями Березнева, Заплавна і Вітовецька розташоване озеро «Заплавне», ландшафтний заказник місцевого значення.
Згідно паспорту водного об`єкта - озера «Заплавне», затвердженого 02.10.2018 року Державним агентством водних ресурсів України, встановлено, що озеро має площу 70.3940 га, розташоване по АДРЕСА_1 , цільове призначення водного об`єкту - для рекреації.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 111 від 04.02.2009 року «Про передачу на баланс та закріплення за КП «Плесо» водних об`єктів та оформлення земель водного фонду м. Києва» озеро «Заплавне» закріплено на праві господарського відання за КП «Плесо».
Згідно інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про земельну ділянку встановлено, що 21.12.2020 року зареєстрована земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га, якій присвоєно кадастровий номер 8000000000:90:239:0009.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009 не зареєстровано.
Позивач в позовній заяві зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:90:239:0009 повністю розташована в межах прибережної захисної смуги ландшафтного заказника місцевого значення озера «Заплавне» та на ній відсутні об`єкти нерухомості, що підтверджується протоколами огляду місця події від 09.082021 та 14.06.2024 року, протоколом огляду інтернет ресурсу від 25.05.2022 року, актом обстеження земельної ділянки № 21-775-02 від 09.11.2021 року, а також супутниковими знімками із сайту Google Earh Pro за період з серпня 2005 року по червень 2022 року.
Проте, згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 13.07.2015 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Скляренко О.М. прийнято рішення №22945333 від 17.07.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відкрито розділ на об`єкт нерухомого майна та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відмості про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею 114,8 кв.м., житловою площею 59,3 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 682601880000.
Підставою для прийняття рішення та проведення державної реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості стала ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області про затвердження (визнання) мирової угоди від 25.05.2015 року №361/1942/2014-ц, 6/361/133/2015.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2015 року у справі 361/1942/2014-ц (провадження №6/361/133/2015), з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 23.06.2015 року, визнано та затверджено мирову угоду, укладену 14 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , згідно умов якої: Стягувач згодний на отримання від боржника боргу в розмірі 2487712,50 грн відповідно до виконавчого листа № 2/361/1257/15 від 17 квітня 2015 року, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, про стягнення із ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 заборгованість за договором позики в розмірі 2 487 712 грн 50 коп. здійсненого шляхом передачі у власність майна, а саме житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 (а.с. 82-84, 85-86 том 1).
Доказів того, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2015 року у справі 361/1942/2014-ц була скасована позивачем не надано.
В суді апеляційної інстанції було оголошено перерву, для можливості надання прокурором інформації щодо оскарження ухвали суду від 25.05.2015 року, якою визнано право власності на спірне майно.
Прокурор в судовому засіданні повідомила, що прокуратура апеляційну скаргу на ухвалу від 25.05.2015 року не подавала та вказану ухвалу не оскаржувала.
У подальшому, ОСОБА_2 відчужила вказаний будинок на користь ОСОБА_1 за двома договорами купівлі-продажу частини житлового будинку від 27.12.2016 року, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. та зареєстровані в реєстрі за № 8312 та №8315.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 27.12.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В., на підставі даних договорів купівлі-продажу частин житлового будинку прийняті рішення №33219862 та № 33219684 від 27.12.2016 року та здійснено реєстрацію права власності на частини вказаного житлового будинку за ОСОБА_1 ..
Позивач в обгрунтування позовних вимог зазначав, що земельна ділянка від урізу води озера «Заплавне» до лінії дороги вулиці Березнева у Дарницькому районі міста Києва належить до прибережної захисної смуги даного озера та беззаперечно відноситься до земель водного фонду.
Крім того зазначав, що первинна реєстрація права власності за ОСОБА_2 здійснена без правовстановлюючих документів, на житловий будинок якого не існує та ніколи не існувало, який нібито розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, з кадастровим номером 80000000000:90:239:0009 по АДРЕСА_1 , що повністю розташована в межах прибережної захисної смуги ландшафтного заказника місцевого значення озера «Заплавне».
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, оскільки позивач посилаючись на те, що первинна реєстрація права власності за ОСОБА_2 здійснена без правовстановлюючих документів, на житловий будинок, який розташований на земельній дліянці площею 0,1000 га, з кадастровим номером 800000000:90:239:0009 по АДРЕСА_1 , позивач не надав доказів скасування ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2015 року у справі 361/1942/2014-ц, якою визнано та затверджено мирову угоду, укладену 14 травня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості, здійснено передачу у власність стягувача майна, а саме житлових будинків АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_4 , яка і стала підставою для первинної реєстрації права власності за ОСОБА_2 .
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який був чинним у 2015 році, для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є: ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди. Для проведення державної реєстрації речових прав заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає копію документа, що посвідчує його особу та копія реєстраційного номера облікової картки платника податку. Для проведення державної реєстрації речових прав на об`єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об`єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.
Виходячи з діючого на той час норм законодавства, ОСОБА_3 при реєстраці права власності не повинна була подавати правовстановлюючі документи на будинок, а отже твердження позивача про незаконність державної реєстрації права власності не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному суді.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що у зв`язку з тим, що ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.05.2015 року у справі 361/1942/2014-ц (про затвердження мирової угоди) не скасована, поданий позивач позов є передчасним, оскільки не скасовано первинну підставу набуття права власності на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці площею 0,1000 га, з кадастровим номером 800000000:90:239:0009 по АДРЕСА_1 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора від 17.07.2015 року про реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_2 , на підставі ухвали суду від 25.05.2015 року, оскільки ухвала суду від 25.05.2015 року набула законної сили, та не оскаржена. Суд апеляційної інстанції вважає інші позовні вимоги похідними, а тому вони також не підлягають задоволенню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Оскільки судом першої інстанції рішення постановлено з недостатнім і неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також із неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в разі скасування ухвали суду від 25.05.2015 року, прокурор не позбавлений можливості повторно звернутись з зазначеним позовом.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову то за приписами ч. 13. ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе здійснити зміну розподілу судових витрат.
Як вбачається з матеріалів справи звертаючись з апеляційною скарги відповідач ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 22 710 грн (а.с. 232 том 2).
Відповідно до ч. 5 статті 56 ЦПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 05 жовтня 2022 року під час розгляду справи № 923/199/21 прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.
У цій справі, прокурор мав право на звернення до суду з позовною заявою в інтересах позивача Будищенської сільської ради, тому саме прокурор набув статусу позивача у справі, а тому і відповідний розподіл судових витрат повинен здійснюватися з урахуванням належного позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для покладення на прокуратуру обов`язку з відшкодування на користь ОСОБА_1 витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову в задоволенні позову, із Дарницької окружної прокуратури міста Києва на користь ОСОБА_1 слід стягнути 22 710 грн судового збору, сплаченого ним за подачу апеляційної скарги.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Удовиченка Дениса Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позову Дарницької окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні об`єктом екомережі-земельною ділянкою водного фонду відмовити.
Стягнути з Дарницької окружної прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ: 02910019) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 22 710 (двадцять дві тисячі сімсот десят) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «20» жовтня 2026 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Р.В. Березовенко
С.Г. Музичко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua