Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №761/4284/25 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №761/4284/25

Суддя: Музичко Світлана Григорівна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

справа № 761/4284/25

провадження № 22-ц/824/6034/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Сушко Л.П., Ратнікової В.М.

при секретарі: Яхно П.А.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «південно-Західна залізниця»

відповідач - ОСОБА_1

третя особа: Північний офіс Державної аудиторської служби України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Київ від 17 листопада 2025 року, постановлене під головуванням судді Фролової І.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «південно-Західна залізниця» до ОСОБА_1 , третя особа: Північний офіс Державної аудиторської служби України про повернення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Північний офіс Державної аудиторської служби України, про повернення безпідставно набутих коштів, у якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь регіональної філії «Південно-Західна Українська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 71 500,00 грн безпідставно набутих коштів, що були отримані ОСОБА_1 як відшкодування вартості проживання під час відрядження, та 3 028,00 грн судового збору.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 перебувала у відрядженні в місті Києві з 11 травня до 04 червня 2021 року, з 28 липня до 06 серпня 2021 року, з 08 листопада до 30 листопада 2021 року. Акціонерним товариством «Українська залізниця» відшкодовано ОСОБА_1 витрати на проживання під час відряджень на її зарплатний рахунок в Акціонерному товаристві «Ощадбанк» у сумі 71 500,00 грн.

У ході планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Українська залізниця» Північним офісом Державної аудиторської служби України було встановлено, що ФОП ОСОБА_3 не виконано свої зобов`язання, а саме не надано послуги з проживання відповідно до умов укладених з працівниками локомотивних депо договорів.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» зверталося до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про повернення коштів за № 74-11-01-02/648. У зв`язку з невиконанням зазначеної вимоги позивач звернувся до суду.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Київ від 17 листопада 2025 року позовну заяву задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" грошові кошти у розмірі 71 500, 00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" судовий збір у розмірі 3 028, 00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Вимоги обґрунтовані тим, що апелянтом неодноразово зверталася увага суду першої інстанції на те, що пояснення від ФОП ОСОБА_4 надано неуповноваженою на це особою та, відповідно, ні від ФОП ОСОБА_4 , ні від фізичної особи ОСОБА_3 пояснення в установленому законом порядку не отримувалися. Відповідно, висновки, зроблені позивачем та ДАСУ й зазначені в акті ревізії, про ненадання ФОП ОСОБА_3 послуг з проживання ОСОБА_1 є хибними, однак судом це не було взято до уваги.

Звертає увагу, що в зазначених поясненнях відсутня інформація про те, що послуги надавалися саме ОСОБА_1 . У копії акта ДАСУ відсутня інформація про розрахунок збитків саме ОСОБА_1 , а також відсутні її пояснення.

Вважає, що позивачем не доведено факт безпідставного набуття коштів апелянтом. У відрядження ОСОБА_1 була спрямована у зв`язку з виробничою необхідністю, що підтверджується посвідченням про відрядження, а не з власної ініціативи. Усі документи, що підтверджують укладені договори та квитанції про проживання, надавалися. Підстав або зобов`язань у скаржниці перевіряти у орендодавця житла свідоцтва про право власності на житло також не було, а у зв`язку з тим, що судом першої інстанції було проігноровано клопотання про відкладення розгляду справи, відповідачка була позбавлена права надати пояснення суду з даного приводу.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Акціонерного товариства «Українська залізниця» - Басистий В. В. зазначає, що нотаріально посвідченою довіреністю від 02.07.2026 ФОП ОСОБА_3 надав повноваження представляти його інтереси ОСОБА_5 . Зазначена довіреність надає ОСОБА_5 широке коло повноважень, у тому числі складати і підписувати від імені ОСОБА_3 письмові пояснення на запит Державної аудиторської служби України.

В судовому засіданні представник позивача Мельниченко Н.М. проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦПК України, учасник справи, його представник подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 21 вересня 2026 через підсистему «Електронний суд» подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначене клопотання було зареєстровано 22.09.2026 року за вх. № 119529 та передано судді-доповідачу після того як судове засідання відбулося та апеляційну скаргу було розглянуто по суті.

Представник Північного офісу Державної аудиторської служби України - Фролова О.В. подала клопотання про розгляд справи без участі третьої особи.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки відповідач під час відрядження не використовувала для проживання нерухоме майно, яке міг надати в оренду ФОП ОСОБА_3 , відпали правові підстави для набуття ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 71 500,00 грн, отриманих як компенсація за винаймання житла для проживання під час відрядження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді економіста 1 категорії у виробничому підрозділі «Локомотивне депо Конотоп» регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

ОСОБА_1 перебувала у відрядженні, що підтверджується посвідченням про відрядження № 280, виданим Акціонерним товариством «Українська залізниця» на підставі наказу від 11 травня 2021 року № 710; посвідченням про відрядження № 828, виданим Акціонерним товариством «Українська залізниця» на підставі наказу від 05 листопада 2021 року № 1922; посвідченням про відрядження № 514, виданим Акціонерним товариством «Українська залізниця» на підставі наказу від 26 липня 2021 року № 1185.

Під час перебування у відрядженнях ОСОБА_1 були понесені витрати на проживання, що підтверджується такими доказами: звітами про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 01 грудня 2021 року, від 09 серпня 2021 року, від 07 червня 2021 року; рахунками-фактурами, виданими ФОП ОСОБА_3 , № 2774562 від 11 травня 2021 року, № 65394 від 28 липня 2021 року, № 50936 від 08 листопада 2021 року, та квитанціями до прибуткового касового ордера, виданими ФОП ОСОБА_3 , № 65394 від 28 липня 2021 року, № 50936 від 08 листопада 2021 року, № 2774562 від 11 травня 2021 року; квитанціями № 65394 від 28 липня 2021 року, № 50936 від 08 листопада 2021 року, № 2774562 від 11 травня 2021 року.

Також витрати ОСОБА_1 підтверджуються договорами оренди, укладеними з ФОП ОСОБА_3 , а саме: договором оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; договором оренди квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; договором оренди квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно з авансовим звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 01 грудня 2021 року, квитанцією до прибуткового касового ордера від 08 листопада 2021 року № 50936 та договором найму квартири з ФОП ОСОБА_3 за період відрядження позивач відшкодував відповідачу витрати на проживання в сумі 28 600,00 грн (22 доби ? 1 300,00 грн).

Згідно з авансовим звітом про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 09 серпня 2021 року, квитанцією до прибуткового касового ордера від 28 липня 2021 року № 65394 та договором найму квартири з ФОП ОСОБА_3 за період відрядження позивач відшкодував відповідачу витрати на проживання в сумі 11 700,00 грн (9 діб ? 1 300,00 грн).

Відповідно до авансового звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, від 02 червня 2021 року, квитанції до прибуткового касового ордера від 11 травня 2021 року № 2774562 та договору найму квартири з ФОП ОСОБА_3 за період відрядження позивач відшкодував відповідачу витрати на проживання в сумі 31 200,00 грн (24 доби ? 1 300,00 грн).

Враховуючи викладене, загальна сума вартості оренди квартири під час вищевказаних відряджень ОСОБА_1 становить 71 500,00 грн, яка була відшкодована Акціонерним товариством «Українська залізниця».

Північним офісом Державної аудиторської служби України було складено акт планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Українська залізниця» та його окремих відокремлених підрозділів (філій) за період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2023 року від 29 січня 2024 року № 05-21/6.

Згідно з актом планової ревізії Північним офісом Державної аудиторської служби України було встановлено, що при фактичному виконанні господарських зобов`язань регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» з оплати коштів за послуги з проживання (шляхом відшкодування витрат на проживання відрядженим працівникам) іншою стороною (ФОП ОСОБА_3 ) не виконано своїх зобов`язань, а саме не надано послуги з проживання відповідно до умов укладених з працівниками локомотивних депо договорів.

Такий висновок акта планової ревізії обґрунтований тим, що на запит Північного офісу Державної аудиторської служби України від 08 листопада 2023 року № 262608-14/7479 були отримані пояснення від ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ФОП ОСОБА_3 на підставі довіреності від 02 липня 2020 року, такого змісту. Так, із довіреності вбачається, що ОСОБА_3 уповноважує Фролову Раїсу Володимирівну, зокрема, подавати та підписувати від його імені документи, у тому числі заяви у відповідні органи та установи, подавати та отримувати необхідні довідки та документи, що стосуються його прав та законних інтересів, отримувати необхідні документи.

У поясненні від 09 листопада 2023 року ФОП ОСОБА_3 зазначається, що «...у зв`язку з відсутністю в моїй власності чи оренді нерухомого майна та, відповідно, документів про право власності чи оренду на нього, повідомляю, що послуги за договорами не надавались, діяльність не здійснювалась, документи на проживання в квартирах надавались для оформлення авансових звітів про відрядження за певну плату...».

Таким чином, Північним офісом Державної аудиторської служби України встановлено факт ненадання ФОП ОСОБА_3 послуг з проживання, не підтверджено час та місце надання послуг, не підтверджено наявність матеріальних (майнових) ресурсів та умов, необхідних для надання послуг, тобто не встановлено товарність операцій щодо надання ФОП ОСОБА_3 послуг з проживання відрядженим працівникам.

На підставі акта планової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Акціонерного товариства «Українська залізниця» та його окремих відокремлених підрозділів (філій) за період з 01 липня 2020 року по 30 червня 2023 року від 29 січня 2024 року № 05-21/6 Державна аудиторська служба України направила до Акціонерного товариства «Українська залізниця» вимогу про усунення виявлених порушень від 21 березня 2024 року № 000500-14/3832-2024, пунктом 60 якої від позивача регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» вимагається забезпечити відшкодування втрат (збитків) фінансових ресурсів, понесених через відшкодування вартості послуг із проживання відрядженим працівникам.

Акціонерне товариство «Українська залізниця» зверталося до ОСОБА_1 з письмовою вимогою про повернення коштів від 16.08.2024 № 74-11-01-02/648, проте ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 71 500,00 грн не повернула.

ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів того, що ФОП ОСОБА_3 надавав в оренду приміщення для проживання відповідачки в м. Києві під час відрядження. Крім того, відповідачка не надала суду доказів того, що вона в зазначений проміжок часу орендувала квартиру в інших осіб, як і не вказала адресу, за якою вона проживала.

У відповідності до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Главою 83 ЦК України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зазначені висновки щодо кондиційних зобов`язань є усталеними, неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням встановлених у справі обставин, відповідно до яких АТ «Укрзалізниця» відшкодувало ОСОБА_1 витрати на проживання під час відряджень на підставі документів, виданих ФОП ОСОБА_3 , які не підтверджують фактичного надання послуг проживання та реального понесення таких витрат, а також з огляду на те, що ОСОБА_1 не довела фактичного проживання, колегія суддів дійшла висновку, що отримані нею 71 500, 00 грн є безпідставно набутими та перебувають у її володінні без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим позивач мав право звернутися до суду з позовом про їх стягнення на підставі ст.1212 ЦК України.

Обраний позивачем спосіб захисту відповідає характеру спірних правовідносин та не суперечить вимогам цивільного законодавства, оскільки предметом судового розгляду є перевірка доводів про безпідставне збереження майна за рахунок іншої особи, а не формальне підтвердження права власності на спірні грошові кошти.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що пояснення від ФОП ОСОБА_4 надано неуповноваженою особою, оскільки згідно з довіреністю від 02.07.2026 року, ОСОБА_5 уповноважена представляти інтереси ОСОБА_3 в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, органах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності (а.с. 44-45, т. 1).

При цьому колегія суддів враховує, що посилання представника відповідача на можливі порушення під час проведення аудиту чи відсутність повноважень у ОСОБА_5 при наданні пояснень Державній аудиторській службі України не спростовують встановлених у справі обставин, оскільки такі доводи могли бути підставою для оскарження Акта Державної аудиторської служби України від 29 січня 2024 року №05-21/6 у встановленому законом порядку.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що апелянт або інші заінтересовані особи оскаржували зазначений акт ревізії та він був визнаний протиправним чи скасований у судовому порядку, у зв`язку з чим цей акт підлягає оцінці судом разом з іншими доказами у справі.

У доводах апеляційної скарги ОСОБА_6 зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано її клопотання про передачу справи за підсудністю до Конотопського міськрайонного суду.

Однак, як убачається з протоколу судового засідання від 16.06.2025 року, головуючою суддею Фроловою І.В. було відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_6 про передачу справи за підсудністю до Конотопського міськрайонного суду.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Київ від 17 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст складено 20 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua