Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №607/20354/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2026 Справа №607/20354/26 Провадження №2-а/607/520/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Гуменного П.П.,

секретаря с/з Захарчич Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовною заявою Ахмада МД Каєса Ahmad MD KAYES, в інтересах якого діє адвокат Самолюк Василь Васильович до Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, -

за участю: представника позивача – адвоката Самолюка В.В., представника відповідача Байдацького М.Б.,-

ВСТАНОВИВ :

1.Короткий зміст позовних вимог.

Позивач Ахмад МД Каєса Ahmad MD KAYES, в інтересах якого діє адвокат Самолюк В.В. звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовною заявою до відповідача Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

В обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) є громадянином Народної Республіки Бангладеш.

08.10.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) законно в`їхав в Україну через пункт пропуску «Могилів-Подільський», на підставі паспорта № НОМЕР_1 , виданого 07.08.2023, дійсного до 06.08.2028, та довгострокової візи типу D№Y05536031, дійсної до 08.12.2025, з метою працевлаштування у ТОВ «Вінницька птахофабрика».

02.11.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) було затримано під час спроби незаконного перетинання державного кордону України в напрямку Угорщини. Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.11.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 204-1 КУпАП.

04.11.2025 року уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про примусове видворення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за межі України.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 у справі №303/8625/25, провадження №2-а/303/107/25, ОСОБА_1 (AHMAD MD KAYES) затримано з метою забезпечення примусового видворення строком до 02.05.2026 включно.

20.11.2025 ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2026 у справі №303/3469/26, провадження №2-а/303/46/26, у продовженні строку затримання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 апеляційну скаргу НОМЕР_2 прикордонного загону залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін. Постанова апеляційного суду набрала законної сили 11.06.2026.

Того ж дня ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звільнено з Волинського ПТПІ. Відповідно до виданої ПТПІ довідки він перебував у цьому пункті з 20.11.2025 до 11.06.2026.

Рішення НОМЕР_2 прикордонного загону від 04.11.2025 про примусове видворення Позивача не було виконане та не скасоване.

27.08.2026 працівники Тернопільського відділу №1 Управління ДМСУкраїни в Тернопільській області виявили ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн.

Крім того, 27.08.2026 Тернопільським відділом №1 Управління ДМС України в Тернопільській області прийнято рішення №6132130100022295 про примусове повернення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до країни походження або третьої країни, яким його зобов`язано залишити Україну до 24.09.2026.

Підставою для прийняття рішення зазначено те, що після закінчення строку дії візи ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) не виїхав з України та перебував на її території без законних підстав.

Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки після звільнення з ПТПІ він перебував в Україні на підставі частини вісімнадцятої статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Крім того, щодо нього вже існувало чинне та невиконане рішення про примусове видворення, відповідальність за виконання якого покладена на НОМЕР_2 прикордонний загін.

Судами у справі №303/3469/26 встановлено, що ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) належним чином ідентифіковано, він має чинний паспорт, а докази його відмови від співпраці або перешкоджання процедурі видворення відсутні.

Неможливість виконання рішення про видворення була пов`язана із закриттям повітряного простору України, відсутністю прямого сполучення з Народною Республікою Бангладеш, необхідністю транзиту через третю державу та відмовою Республіки Молдова у видачі транзитної візи.

Після відмови у продовженні затримання ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) звільнено з ПТПІ, однак його примусове видворення не відбулося. Отже, відповідно до частини вісімнадцятої статті 4 Закону після звільнення він визнавався таким, що тимчасово перебуває в Україні на законних підставах.

В оскаржуваному рішенні не встановлено, що станом на 27.08.2026 припинилися обставини, які унеможливлювали видворення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ). Закінчення строку дії візи не свідчило про відсутність будь-яких законних підстав для його перебування, оскільки після звільнення з ПТПІ такою підставою стала спеціальна норма частини вісімнадцятої статті 4 Закону.

На момент прийняття оскаржуваного рішення щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) вже діяло рішення НОМЕР_2 прикордонного загону від 04.11.2025 про примусове видворення. Воно не було скасоване, змінене або виконане. Отже, обов`язок організувати видворення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), на думку позивача покладено на НОМЕР_2 прикордонний загін. Звільнення Позивача з ПТПІ не припинило дії рішення про видворення та не переклало обов`язок щодо його виконання на самого Позивача.

Прийнявши оскаржуване рішення, Відповідач фактично змінив процедуру примусового видворення із супроводом державного органу на обов`язок Позивача самостійно залишити Україну, хоча причини, які перешкоджали його видворенню, не були усунуті.

Одночасна дія двох рішень, які передбачають різні процедури, способи та суб`єктів виконання, також порушує принцип правової визначеності.

За викладених обставин, просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільського відділу №1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 27.08.2026 №6132130100022295 про примусове повернення громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), до країни походження або третьої країни.

2. Рух справи.

2.1. Ухвалою суду від 21.09.2026 відкрито провадження за позовом Ахмада МД Каєс Ahmad MD KAYES, в інтересах якого діє адвокат Самолюк Василь Васильович до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.

2.2. Згідно ухвали суду від 25.09.2026 було замінено в адміністративній справі за позовом Ахмада МД Каєс Ahmad MD KAYES, в інтересах якого діє адвокат Самолюк В.В. до Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни неналежного відповідача - Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області на належного - Тернопільський відділ №1 УДМС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Є.Коновальця, 6, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська область, 46020).

2.3. 02.10.2026 на адресу суду надійшов письмовий відзив від Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області на позовну заяву, у якому зазначено, що Відповідач вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування вказаного представник Відповідач зазначив, що оскаржуване рішення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області є правомірним і таким, що не виходить за межі компетенції Відповідача.

Позивач у даній справі - громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 в`їхав на територію України 08.10.2025 через КПП "Могилів Подільський" за паспортним документом серії НОМЕР_3 , виданим 07.08.2023, терміном дії до 06.08.2028, по довгостроковій візі типу D номер Y05536031 терміном дії до 08.12.2025, під вказаними установчими даними та документами і до моменту виявлення та документування факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 203 КУпАП, прийняття рішення від 27.08.2026 №6132130100022295 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, територію України, не покидав. За час перебування на території України, незважаючи на наявність законних підстав для перебування на території України громадянином Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) свій правовий статус як іноземця врегульовано не було.

Так, 27.08.2026 під час виконання повноважень в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній міграції, притягненню порушників до адміністративної відповідальності, посадовою особою Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Коновальця, 6, виявлено громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , який після закінчення дозволеного строку перебування не виїхав за межі України.

Позивач, як громадянин держави з візовим порядком в`їзду, після легального в`їзду в Україну міг тимчасово перебувати на території України протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи. Після закінчення терміну дії візи з урахуванням приписів ст. 4 Закону перебування на території України ОСОБА_1 було можливе лише за наявності документів, які дають право на проживання в Україні (наприклад посвідки на тимчасове/постійне проживання). Іншого чинне законодавство не передбачає.

Також під час оформлення Відповідачем 27.08.2026 адміністративного правопорушення (винесення постанови) за ч. 2 ст. 203 КУпАП Позивачем жодних документів, які б підтверджували спроби самостійного залишення території України не було надано. Зокрема, не надано документів щодо спроб самостійного придбання проїзних квитків; офіційних звернень до Посольства Народної Республіки Бангладеш; звернень до дипломатичних установ інших країн; жодних документів від компетентних органів суміжних держав (Румунії, Молдови, Польщі, Словаччини чи Угорщини), які б підтверджували факт особистого звернення Позивача та отримання ним офіційної відмови у перетині кордону ви відмови у видачі візи для транзитного проїзду через їхню територію.

3. Позиція сторін у судовому засіданні.

3.1. Представник позивача адвокат Самолюк В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позовну заяву.

3.2. Представник відповідача Байдацький М.Б. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні вказаної позовної заяви.

4. Норми законодавства, якими керується суд при вирішенні даної позовної заяви.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 26 Конституції України, яка є Основним законом держави України, і норми якої мають пряму дію, визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Державна міграційна служба України (далі - ДМС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів (п. 1 Положення про ДМС, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 №360).

Основними завданнями ДМС є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС відповідно до покладених завдань здійснює відповідно до закону державний контроль за дотриманням законодавства у сферах міграції і імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів у передбачених законодавством випадках, притягає порушників до адміністративної відповідальності; приймає рішення про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну, про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства з України, рішення про поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, про реадмісію, про заборону в`їзду іноземцям та особам без громадянства в Україну, здійснює заходи, пов`язаніз примусовим поверненням/видворенням іноземців та осіб без громадянства з України (пп. 33 п.4, пп.9-1 п.4 Положення про ДМС, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 №360).

ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні (п. 7 Положення про ДМС, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 №360). Одним із таких територіальних підрозділів є Тернопільський відділ №1 УДМС у Тернопільській області.

Відповідно до Положення про Тернопільський відділ №1 УДМС у Тернопільській області, основним завданням Тернопільського відділу №1 є реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у том) числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства та реєстрації фізичних осіб у межах наданих повноважень (п.3 Положення про Тернопільський відділ №1). Тернопільський відділ №1 відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, приймає рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країни походження або третьої країни (пп.11 п.4 Положення про Тернопільський відділ №1). В структурі Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області є сектор організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення, який відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції, зокрема, за наявності обґрунтованих підстав засобами функціоналів "Незаконні мігранти" підсистеми "Облік іноземців та біженців" ЄІАС УМП приймає рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країни походження або третьої країни, про заборону в`їзду в Україну, про примусове видворення з України, про реадмісію, вилучає документи на право проживання в Україні, анулює відмітки в паспортних документах про їх видачу (пп.3 п.4 Положення про сектор організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області).

Як один із суб`єктів протидії нелегальній міграції, визначених у ст. 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Відповідач так само, як і інші територіальні підрозділи ДМС зобов`язані здійснювати заходи пов`язані з виконанням своїх основних завдань, зокрема, приймати рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземців чи осіб без громадянства, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, повноваження органів державної влади, що беруть участь у визначенні такого статусу та діють в інтересах забезпечення прав і свобод осіб та національної безпеки України, а також встановлює порядок в`їзду в Україну та виїзду з України таких осіб, визначено Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

За змістом частин 1 та 3 ст. 3 Закону, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений ст. 4 Закону.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування або укладення гіг-контракту або під час перебування на законних підставах на території України у випадку, передбаченому частиною тринадцятою цієї статті, отримали дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні та посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Відповідно до ч. 16 ст. 4 Закону іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Підпунктом 1 пункту 2 "Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України", затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.02.2012 року №150 (із змінами), визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Між Україною та Народною Республікою Бангладеш діє візовий режим в`їзду. Відповідно громадяни Народної Республіки Бангладеш, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи.

У відповідності до ч. 1, ч.2 ст.16 Закону реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Підстави для відмови в оформленні та видачі посвідки територіальним органом/підрозділом ДМС іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки на тимчасове проживання, визначені пунктом 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою КМУ №322 від 25.04.2018.

Частиною 1 статті 23 Закону передбачено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

Отже, іноземець або особа без громадянства підлягає примусовому поверненню в країну походження або третю країну за рішенням уповноваженого на це органу виключно за умови наявності у його діях ознак порушення законодавства України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; або якщо вони суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України. При цьому, рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства в країну походження або третю країну може супроводжуватись забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки.

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Частинами п`ятою та сьомою статті 26 зазначеного Закону передбачено обов`язок іноземця самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення, та визначено інші правові наслідки прийняття такого рішення.

Отже, примусове повернення є самостійним заходом владного реагування, правомірність застосування якого не вичерпується встановленням самого факту порушення іноземцем правил перебування на території України.

Відповідно до Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України 23.04.2012 №353/271/150 (із змінами) (далі - Інструкція) терміни "примусове повернення" та "примусове видворення" означають систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їх волі і бажанню. Дія цієї Інструкції поширюється на посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону, органів СБУ та іноземців, які підлягають примусовому поверненню чи примусовому видворенню у випадках, передбачених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". Іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення.

Порядок дій посадових осіб органів ДМС, органів охорони державного кордону та органів СБУ під час прийняття рішень про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни встановлено розділом II Інструкції. Форма рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця та особи без громадянства затверджена додатком №1 (п. 1 Розділу II) до Інструкції.

Як наголосив Верховний Суд, рішення про примусове повернення має прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення у конкретному випадку, а дискреційні повноваження органу ДМС щодо обрання відповідного заходу повинні реалізовуватися шляхом прийняття збалансованого рішення, яке відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Верховний Суд у справах №343/2242/16, від 10.10.2019 у справі № 2340/2910/18, від 12.08.2020 року у справі № 755/14023/17, від 13.10.2021 у справі № 263/14519/20, від 13.04.2021 у справі № 211/1113/18 (2-а/211/91/18), від 26.01.2022 у справі № 200/9761/20-а) зазначав, що особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов`язками.

5. Установлені судом факти, необхідні для вирішення позовної заяви.

5.1. Згідно копії паспортного документа на ім`я ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) серії НОМЕР_3 встановлено, що ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином Народної Республіки Бангладеш та в`їхав на територію України 08.10.2025 через КПП "Могилів Подільський" за вищевказаним паспортним документом серії НОМЕР_1 , виданим 07.08.2023, терміном дії до 06.08.2028, по довгостроковій візі типу D номер НОМЕР_4 терміном дії до 08.12.2025. Після чого територію України не покидав.

5.2. 02.11.2025 ОСОБА_3 (AHMAD MD KAYES) затримано під час спроби незаконного перетинання державного кордону України в напрямку Угорщини та згідно постанови Берегівського районного суду Закарпатської області від 04.11.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 статті 204-1 КУпАП.

5.3. 04.11.2025 уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято рішення про примусове видворення ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) за межі України. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.11.2025 у справі №303/8625/25, провадження №2-а/303/107/25, ОСОБА_3 (AHMAD MD KAYES) затримано з метою забезпечення примусового видворення за межі території України строком 6 місяців, а сааме до 02.05.2026 включно.

5.4. 20.11.2025 ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Відповідно до виданої ПТПІ довідки він перебував у цьому пункті з 20.11.2025 до 11.06.2026.

5.5. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.04.2026 у справі №303/3469/26, провадження №2-а/303/46/26, у продовженні строку затримання ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 апеляційну скаргу НОМЕР_2 прикордонного загону залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін. Постанова апеляційного суду набрала законної сили 11.06.2026. Того ж дня ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) звільнено з Волинського ПТПІ.

5.6. За результатами перевірки, проведеної за наявними обліками територіальних органів ДМС та відомчої інформаційної системи "Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" СІАС УМП, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звертався до УДМС у Вінницькій області для оформлення посвідки на тимчасове проживання, однак 10.11.2025 рішенням УДМС у Вінницькій області останньому відмовлено у оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, іноземець щодо набуття громадянства України, не звертався, посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документований.

5.7. 27.08.2026 уповноваженою посадовою особою Тернопільського відділу № 1 УДМС України у Тернопільській області було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МТР 002171 стосовно ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП. За результатами розгляду винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МТР 002170, якою ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400,00 грн. ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) штраф у розмірі 3400,00 грн. сплатив.

5.8. Завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області Байдацьким Мирославом Болеславовичем 27.08.2026 прийнято рішення №6132130100022295 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

5.9. Завідувачем сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області Байдацьким Мирославом Болеславовичем 27.08.2026 прийнято рішення №6132110100018855 про заборону в`їзду в Україну строком на три роки громадянину Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

6. Висновки суду.

Застосовуючи вищевказані норми закону до установлених фактів, судом встановлено, що 08.10.2025 громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) в`їхав на територію України через пункт пропуску «Могилів-Подільський», на підставі паспорта № НОМЕР_1 , виданого 07.08.2023, дійсного до 06.08.2028, та довгострокової візи типу D№Y05536031, дійсної до 08.12.2025, з метою працевлаштування у ТОВ «Вінницька птахофабрика».

Водночас 02.11.2025 позивача було затримано під час спроби незаконного перетинання державного кордону України в напрямку Угорщини поза пунктами пропуску, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 204-1 КУпАП.

Зазначені обставини мають істотне значення для оцінки доводів позивача та його представника щодо наявності незалежних від нього причин, які нібито перешкоджали залишенню території України. Факт спроби незаконного перетинання державного кордону свідчить про те, що позивач мав намір виїхати з України поза встановленим законом порядком, а тому не може сам по собі слугувати підтвердженням об`єктивної неможливості здійснити виїзд законним шляхом.

Окрім того, слід зазначити, що закриття повітряного простору України не завадило Ахмад МД Каєс (AHMAD MD KAYES) законно в`їхати в Україну 08.10.2025 через пункт пропуску "Могилів Подільський". Отже, Позивач мав можливість виїхати з України аналогічним шляхом через суміжні держави.

Згідно Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статус легального перебування після затримання у особи виникає лише у разі утримання особи до завершення граничного строку затримання. Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України граничний строк становить до 18 місяців. Як вбачається з довідки про перебування іноземця або особи без громадянства в ПТПІ від 11.06.2026 №13 громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував у ПТПІ менше 7 місяців і був звільнений виключно через відмову суду в продовженні строку затримання, а не через відбуття граничного строку перебування. Таким чином, норми ч. 18 ст. 4 Закону на громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , не поширюються, а його перебування в Україні є, на думку суду протиправним.

Також, після звільнення з пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ) ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) скористався своїм процесуальним правом на свободу пересування після звільнення, однак свідомо не виконав свого законодавчого обов`язку щодо добровільного виїзду з України чи легалізації свого статусу перебування відповідно до ст. 5 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства". На думку суду, поведінка ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) (в т.ч. після звільнення з Волинського ПТПІ 11.06.2026), як іноземця, який зобов`язаний неухильно дотримуватись законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства продемонструвала повну пасивність та свідоме ігнорування встановленого строку перебування більше як на 30 діб.

У період з 11.06.2026 по 27.08.2026 ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) не вживав жодних передбачених Законом заходів щодо врегулювання свого правового статусу або законності перебування на території України у встановленому порядку. ОСОБА_3 не звертався до територіальних органів/підрозділів ДМС: із заявами про продовження строку перебування; отримання посвідки на тимчасове проживання; а також не вчиняв жодних дій для організації свого добровільного виїзду чи отримання виїзних документів у дипломатичному представництві своєї країни походження.

Наявність раніше прийнятого рішення прикордонного загону про примусове видворення від 04.11.2025 не перешкоджає діям працівників органів та підрозділів ДМС. Оскільки судовими рішеннями по справі №303/3469/26 у продовженні тримання ОСОБА_3 в ПТПІ було відмовлено, попередній примусовий механізм під супроводом прикордонників фактично зупинився, а іноземець опинився на волі та продовжував нелегально проживати на території України, винесення Тернопільським відділом №1 УДМС у Тернопільській області рішення №6132130100022295 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є законним заходом контролю, який покладає на іноземця обов`язок самостійно припинити триваюче правопорушення.

Судом також установлено, що станом на 27.08.2026, тобто на дату виявлення позивача працівниками відповідача, строк дії його візи закінчився, проте територію України він не залишив. Доказів наявності іншої належної правової підстави для подальшого перебування в Україні позивачем не надано.

Наведене свідчить про недотримання позивачем установлених законодавством вимог щодо перебування іноземців на території України, зокрема положень Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач мав достатні фактичні підстави для реагування на встановлений факт незаконного перебування позивача на території України. При цьому оскаржуване рішення № 6132130100022295 від 27.08.2026 містить зазначення обставин, які стали підставою для його прийняття, та відповідних норм законодавства, а його копію було вручено позивачу особисто. Як убачається з матеріалів справи, позивачу також роз`яснено його права й обов`язки, установлено строк для самостійного виїзду з України до 24.09.2026 та повідомлено про наслідки невиконання такого рішення, що підтверджується його підписом.

Таким чином, оцінюючи встановлені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що рішення Тернопільського відділу № 1 Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області № 6132130100022295 від 27.08.2026 про примусове повернення громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , до країни походження або третьої країни прийнято за наявності передбачених законом підстав, у межах повноважень відповідача та з дотриманням установленої процедури.

Доводи позивача та його представника не спростовують установлених відповідачем обставин незаконного перебування позивача на території України та не підтверджують протиправності оскаржуваного рішення. Водночас належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність об`єктивних перешкод для законного виїзду з України або врегулювання правового статусу позивача, суду не надано.

За наведених обставин суд вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.9, 10, 11, 77, 79, 241-246, 288 КАС України, суд -, –

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовної заяви Ахмада МД Каєса Ahmad MD KAYES, в інтересах якого діє адвокат Самолюк Василь Васильович до Тернопільського відділу №1 УДМС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення №6132130100022295 від 27.08.2026 про примусове повернення до країни походження або третьої країни – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Ахмад МД Каєс Ahmad MD KAYES, ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місцязнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Тернопільський відділ №1 УДМС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Є.Коновальця, 6, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська область, 46020).

Головуючий Гуменний П.П.