Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №593/1463/26 — Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/1463/26

Провадження № 3/593/501/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2026 р. Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Данилів О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділу поліції № 1 Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Поліцейським СРПП Відділу поліції № 1 Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Білоніжкою Михайлом Богдановичем 31 липня 2026 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 034742, з якого видно, що ОСОБА_1 31 липня 2026 року, о 21 год.19хв., на 5 кілометрі автодороги Бережани- Підгайці-Монатириська, без державної реєстрації ФОП та без отримання ліцензії на даний вид діяльності відповідно до Закону України “ Про автомобільний транспорт”, Закону України “Про ліцензування виду господарської діяльності” здійснював провадження господарської діяльності на автомобілем марки '' Сhavrolet laccttti'' із д.н.з. НОМЕР_1 . Дії ОСОБА_1 поліцейським СРПП Відділу поліції № 1 Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області старшим сержантом поліції Білоніжком М.Б.кваліфіковані за ч.1ст.164 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Його захисник Горський Олег Іванович подав клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення. Клопотання мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ним здійснювалась систематична діяльність із надання послуг з перевезення пасажирів і такі послуги мали цінову визначеність та ним одержувались кошти, як прибуток від такої діяльності. Відтак, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП.

Взявши до уваги подане клопотання, у якому захисник зазначив, що ОСОБА_1 своєї вини не визнає, оскільки господарською діяльністю по перевезенню пасажирів не займається, дослідивши та перевіривши докази, надані по справі на їх належність, допустимість й достатність у їх логічному взаємозв`язку, суд прийшов до висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, а тому провадження по справі слід закрити, виходячи із наступного.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Частиною першою ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ст. 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відкриття суб`єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб`єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.7 п.24 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Статтею 1 п. 5 Закону України "Про ліцензування видів господарської дільності " встановлено, що ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Разом з тим, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно із ч.2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг, а систематичний характер таких дій, що і становить суть господарської діяльності.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності», під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

У такому разі громадяни зобов`язані зареєструватись як суб`єкти підприємництва. І лише при невиконанні останньої вимоги настає відповідальність за ст. 164 КУпАП, зокрема, провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У якості доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, поліцейським надано суду: протокол про адміністративне правопорушення серії ВБА № 034742 від 31 липня 2026 року, письмові пояснення свідка ОСОБА_2 та диск із відеозаписом.

А так як ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився та у поданому суду клопотанні його захисник заперечував його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, пояснюючи, що підприємницькою діяльністю по перевезенню пасажирів він не займається, тому враховуючи наявне клопотання, подане суду захисником особи щодо якої поліцейським був складений адміністративний протокол, суд при прийнятті рішення по справі звертає увагу на те, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 034742, складеному 31 липня 2026 року відносно ОСОБА_1 , при викладі обставин вчинення правопорушення не відображено період часу, протягом якого він здійснював господарську діяльність, тоді як саме в протоколі мають бути зазначені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення. Зокрема, за ч. 1 ст. 164 КУпАП необхідно зазначати наступні обставини:

- протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, адже господарська діяльність обов`язково має тривалий, а не одноразовий характер);

- всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов`язковими для господарської діяльності.

При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

І хоч до матеріалів справи у якості доказу долучено письмове пояснення свідка ОСОБА_2 та у складеному працівником поліції протоколі про адміністративне правопорушення саме ця особа зазначена свідком вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст 164 КУпАП, однак суд із врахуванням пояснень захисника особи щодо якої складено протокол, поставив під сумнів долучене до матеріалів справи письмове пояснення ОСОБА_2 та визнав його неналежним доказом, оскільки вказана особа у судовому засіданні не допитувалася та не попереджалася про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих свідчень, а тому ці письмові пояснення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Суд з метою з`ясування об`єктивності наданих ОСОБА_2 31 липня 2026року письмових пояснень неодноразово викликав вказану особу для допиту її у якості свідка, однак останній, хоч належним чином повідомлявся про день і час розгляду даної справи, однак він у судове засідання повторно не з`явився та не повідомив суд про причину своєї неявки, тобто він своїми усними поясненнями не довів факту вчинення ОСОБА_1 зазначеного у протоколі правопорушення.

Суд також не може взяти до уваги долучений до матеріалів адміністративної справи відеозапис, оскільки у складеному протоколі відсутня інформація про те, що факт вчинення адміністративного правопорушення фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації, тобто суд вважає, що долучений до матеріалів справи оптичний диск із відеозаписом не є належним та допустимим доказом, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Така постанова повинна містити найменування органу (посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, крім іншого, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року в рамках справи № 524/5536/17, адміністративне провадження № К/9901/1403/17 зроблено правовий висновок, що відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм Правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

А так як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 034742 від 31 липня 2026 року не зазначено, що до нього у якості доказу долучається відеозапис та у ньому відповідно і не зазначено відомостей про технічний засіб, яким зафіксовано вказане правопорушення: номер та серію відеокамери, дату її виробництва та назви камери, на яку здійснювався відеозапис, а тому суд не може розглядати вказаний відеозапис як належний і допустимий доказ. Крім цього до матеріалів адміністративної справи не долучені свідоцтва, що стосується технічного приладу «відеокамери», що не дає можливості встановити той факт, що відеозапис на камеру щодо ОСОБА_1 проведено спеціальним технічним засобом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються в підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень. Ці обставини в свою чергу позбавляють можливості перевірити та зробити висновок про те, чи були поліцейським під час складання даного протоколу дотримані вимоги законодавства щодо оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, та чи не було порушено прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності під час його складання.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів на підтвердження факту здійснення ОСОБА_1 самостійної, ініціативної, зокрема, систематичної на власний ризик господарської діяльності, а також того, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання у розумінні п. 5 ст. 1 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Крім цього, не зважаючи на вказане, у протоколі про адміністративне правопорушення від 31липня 2026 року відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 , як особа, яка здійснює господарську діяльність, за надані послуги від іншої особи отримав гроші, товар (роботи, послуги).

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення. Таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У справі «Карелін проти Росії» («Каrеlіn v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи не містять належні та допустимі докази, які б підтверджували викладені в протоколі обставини по суті правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому провадження у справі слід закрити.

А так як суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 7, 9, 164, 247, 251, 252, 280, 282, 289 КУпАП, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Данилів О.М.