Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №461/8332/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8332/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.

за участю секретаря судового засідання Чубей К.В.,

заявника ОСОБА_1 ,

представник заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за заявою адвоката Загвойської Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), за участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про видачу обмежувального припису,

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Загвойська Оксана Володимирівна, звернулась до суду із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 6 (шість) місяців, яким встановити такі заходи тимчасового обмеження її прав:

– заборонити ОСОБА_3 перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

– обмежити спілкування ОСОБА_3 з постраждалою дитиною — її малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк дії обмежувального припису, заборонивши особисті зустрічі та будь-які контакти з дитиною безпосередньо або через третіх осіб;

– заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

– заборонити ОСОБА_3 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

– заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування поданої заяви покликається на те, ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою Заявниці. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 та онуком Заявниці. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.03.2026, матір`ю дитини є ОСОБА_3 , батьком — ОСОБА_5 .

Протягом тривалого часу ОСОБА_3 чинить щодо ОСОБА_1 домашнє насильство фізичного та психологічного характеру, яке спричинене її десятирічним вживанням наркотичних речовин (героїну, амфетаміну, субутексу, а протягом останніх пів року - синтетичних наркотиків ("солей")). Перебуваючи в постійному стані наркотичного сп`яніння та відмовляючись від будь-якого лікування, вона проявляє неконтрольовану агресію. Це виражається у постійних скандалах, словесних образах, погрозах фізичною розправою та руйнуванні житла, де вона проживає з батьками та малолітнім сином. Зокрема, після винесення поліцією термінового заборонного припису розбила вікна, вибивала двері, ламаючи дверні замки і самі двері, взагалі чинила суцільний хаос у помешканні та в під`їзді.

Матеріалами поліції також зафіксовано факти її агресивної поведінки, криків та психологічного тиску як стосовно ОСОБА_1 , так і безпосередньо у бік малолітнього ОСОБА_6 .

Поведінка ОСОБА_3 має повторюваний та ескалаційний характер, а застосовані раніше спеціальні заходи протидії домашньому насильству не призвели до припинення насильницької поведінки.

28 серпня 2026 року працівниками Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області проведено перевірку за зверненням ОСОБА_1 , зареєстрованим в ІКС ІПНП за № 32948. Матеріалами перевірки встановлено, що ОСОБА_3 перебувала в агресивному стані, словесно ображала матір, погрожувала їй фізичною розправою та вдарила її по руці. Під час події у квартирі перебував малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У матеріалах перевірки також зафіксовано повідомлення про агресивне ставлення ОСОБА_3 до дитини. У присутності працівників поліції вона продовжувала поводитися агресивно, погрожувала матері та кричала на малолітнього ОСОБА_6 . За результатами цього епізоду працівниками поліції складено дві форми оцінки ризиків, якими визначено високий рівень небезпеки, винесено два термінові заборонні приписи стосовно кривдника строком на 9 діб (ЕТ № 114424 та ЕТ № 114422), а також складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У матеріалах перевірки ІКС ІПНП № 33672 від 03.09.2026 працівниками поліції прямо зазначено, що щодо Заінтересованої особи раніше було винесено терміновий заборонний припис строком на 9 діб у зв`язку з вчиненням домашнього насильства стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матері — ОСОБА_1 . 29 серпня 2026 року о 14:53 заявниця знову звернулася на лінію «102» та повідомила, що донька порушує винесений припис, дебоширить, кричить і намагається вибити двері квартири. Повідомлення зареєстровано за № 33051. 30 серпня 2026 року о 12:03 ОСОБА_1 повторно повідомила поліцію, що донька прийшла до житла, конфліктує, вибиває двері та порушує заборонний припис. Повідомлення зареєстровано за № 33184. 01 вересня 2026 року о 11:49 заявниця повідомила поліцію, що ОСОБА_3 , попри дію припису, вибила вікно, проникла до житла через балкон та погрожує. Повідомлення зареєстровано за № 33432. Того ж дня о 13:53 заявниця повторно викликала поліцію та повідомила, що донька перебуває, за її спостереженнями, у стані наркотичного сп`яніння, вибиває двері та продовжує порушувати припис; повідомлення зареєстровано за № 33454. 03 вересня 2026 року о 10:25 ОСОБА_1 знову звернулася на лінію «102», повідомивши, що донька, яка перебуває у стані наркотичного сп`яніння та щодо якої діє заборонний припис, знову прийшла до помешкання і дебоширить. Повідомлення зареєстровано за № 33672. З матеріалів перевірки № 33672 також убачається, що після прибуття працівників поліції ОСОБА_3 поводилася неадекватно та агресивно, стукала у двері квартири, кричала, а Заявниця повідомляла, що боїться доньку впускати. Під час повторної появи Заінтересованої особи біля квартири вона знову поводилася агресивно та намагалася потрапити всередину. У рапорті працівника поліції зафіксовано, що Заявниця разом з малолітнім онуком ОСОБА_6 боялися Заінтересованої особи, яка виламувала двері та намагалася потрапити до квартири. У цей же день ОСОБА_3 було госпіталізовано до КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» — Центру психічного здоров`я «Кульпарків», де вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 03.09.2026 по 10.09.2026. Згідно з виписним епікризом, при госпіталізації у ОСОБА_3 спостерігалося психомоторне збудження. Проведений тест на вживання наркотичних речовин був позитивним на амфетамін та канабіноїди. Встановлено, зокрема, діагнози F19.1 — розлади психіки та поведінки внаслідок вживання декількох наркотичних засобів та інших психоактивних речовин, вживання зі шкідливими наслідками, та F60.3 — емоційно нестабільний розлад особистості, імпульсивний тип. Заявниця посилається на зазначені медичні відомості не як на самостійну підставу для обмеження прав заінтересованої особи, а виключно в сукупності з документально зафіксованими епізодами фізичного і психологічного насильства, повторним невиконанням термінових заборонних приписів та оцінкою ризиків високого рівня. 10 вересня 2026 року о 21:12 заявниця повторно викликала поліцію, повідомивши, що її донька перебуває у стані наркотичного сп`яніння та дебоширить. Повідомлення зареєстровано за № 34783. 17 вересня 2026 року о 19:19 заявниця повідомила на лінію «102», що донька вчиняє насильство, все б`є та агресивно поводиться, при цьому у квартирі перебуває неповнолітня дитина. Повідомлення зареєстровано за № 35637. Офіційною відповіддю Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області підтверджено неодноразовість звернень заявниці з приводу неправомірних дій з боку доньки, а також зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на профілактичному обліку як кривдник. Отже, малолітній ОСОБА_7 має статус дитини, яка постраждала від домашнього насильства: матеріали поліції фіксують як безпосереднє вчинення домашнього насильства стосовно нього, так і його присутність під час насильницьких та агресивних дій Заінтересованої особи щодо Заявниці. Наведені обставини свідчать, що ризик повторного вчинення домашнього насильства щодо Заявниці та малолітнього ОСОБА_6 є реальним та високим. Заінтересована особа неодноразово поверталася до місця проживання матері, попри застосовані до неї термінові заборонні приписи, намагалася потрапити до квартири, вибивала двері та вікно, проникала через балкон, погрожувала Заявниці та продовжувала агресивну поведінку. Короткострокові заходи реагування не забезпечили безпеки ані Заявниці, ані дитини

У зв`язку з наведеним, просить видати обмежувальний припис відносно ОСОБА_3 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 21.10.2026 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні предсатвник заявника ОСОБА_1 . — адвокат Загвойська О.В. заяву про видачу обмежувального припису підтримала з підстав, зазначених в такій.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву про видачу обмежувального припису підтримала.

Заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Оцінюючи питання можливості розгляду справи за відсутності заінтересованої особи, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися визначеними законом процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового розгляду та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживання процесуальними правами дії, які суперечать завданню цивільного судочинства. Суд відповідно до ч. 3,4 цієї ж статті зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами учасником судового розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 350-5 ЦПК України, справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Відповідно до положень глави 13 Розділу IV ЦПК України, справи про видачу і продовження обмежувального припису розглядаються судами в порядку окремого провадження.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 305-5 ЦПК України, неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. З огляду на зазначене, з урахуванням того, що суд вважає за можливе розгляд справи провести за його відсутності.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням встановлених процесуальним законодавством строків розгляду даної категорії справ, дотримання балансу інтересів учасників справи, забезпечення судом під час провадження умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи яка не прибула у судове засідання.

Заслухавши пояснення заявниці, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

У відповідності до вимог ст. 76, 77, ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_1 проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дочкою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 та онуком Заявниці.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 07.03.2026, матір`ю дитини є ОСОБА_3 , батьком — ОСОБА_5 .

28 серпня 2026 року працівниками Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області проведено перевірку за зверненням ОСОБА_1 , зареєстрованим в ІКС ІПНП за № 32948. Матеріалами перевірки встановлено, що ОСОБА_3 перебувала в агресивному стані, словесно ображала матір, погрожувала їй фізичною розправою та вдарила її по руці. Під час події у квартирі перебував малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У матеріалах перевірки також зафіксовано повідомлення про агресивне ставлення ОСОБА_3 до дитини. У присутності працівників поліції вона продовжувала поводитися агресивно, погрожувала матері та кричала на малолітнього ОСОБА_6 .

За результатами цього епізоду працівниками поліції складено дві форми оцінки ризиків, якими визначено високий рівень небезпеки, винесено два термінові заборонні приписи стосовно кривдника строком на 9 діб (ЕТ № 114424 та ЕТ № 114422), а також складено протоколи про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

У матеріалах перевірки ІКС ІПНП № 33672 від 03.09.2026 працівниками поліції прямо зазначено, що щодо Заінтересованої особи раніше було винесено терміновий заборонний припис строком на 9 діб у зв`язку з вчиненням домашнього насильства стосовно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та матері — ОСОБА_1 .

29 серпня 2026 року о 14:53 заявниця знову звернулася на лінію «102» та повідомила, що донька порушує винесений припис, дебоширить, кричить і намагається вибити двері квартири. Повідомлення зареєстровано за № 33051.

30 серпня 2026 року о 12:03 ОСОБА_1 повторно повідомила поліцію, що донька прийшла до житла, конфліктує, вибиває двері та порушує заборонний припис. Повідомлення зареєстровано за № 33184.

01 вересня 2026 року о 11:49 заявниця повідомила поліцію, що ОСОБА_3 , попри дію припису, вибила вікно, проникла до житла через балкон та погрожує. Повідомлення зареєстровано за № 33432. Того ж дня о 13:53 заявниця повторно викликала поліцію та повідомила, що донька перебуває, за її спостереженнями, у стані наркотичного сп`яніння, вибиває двері та продовжує порушувати припис; повідомлення зареєстровано за № 33454

З матеріалів перевірки № 33672 також убачається, що після прибуття працівників поліції ОСОБА_3 поводилася неадекватно та агресивно, стукала у двері квартири, кричала, а Заявниця повідомляла, що боїться доньку впускати. Під час повторної появи Заінтересованої особи біля квартири вона знову поводилася агресивно та намагалася потрапити всередину. У рапорті працівника поліції зафіксовано, що Заявниця разом з малолітнім онуком ОСОБА_6 боялися Заінтересованої особи, яка виламувала двері та намагалася потрапити до квартири.

У цей же день ОСОБА_3 було госпіталізовано до КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» — Центру психічного здоров`я «Кульпарків», де вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 03.09.2026 по 10.09.2026.

Згідно з виписним епікризом, при госпіталізації у ОСОБА_3 спостерігалося психомоторне збудження. Проведений тест на вживання наркотичних речовин був позитивним на амфетамін та канабіноїди. Встановлено, зокрема, діагнози F19.1 — розлади психіки та поведінки внаслідок вживання декількох наркотичних засобів та інших психоактивних речовин, вживання зі шкідливими наслідками, та F60.3 — емоційно нестабільний розлад особистості, імпульсивний тип.

10 вересня 2026 року о 21:12 заявниця повторно викликала поліцію, повідомивши, що її донька перебуває у стані наркотичного сп`яніння та дебоширить. Повідомлення зареєстровано за № 34783.

17 вересня 2026 року о 19:19 заявниця повідомила на лінію «102», що донька вчиняє насильство, все б`є та агресивно поводиться, при цьому у квартирі перебуває неповнолітня дитина. Повідомлення зареєстровано за № 35637.

Офіційною відповіддю Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області підтверджено неодноразовість звернень заявниці з приводу неправомірних дій з боку доньки, а також зазначено, що ОСОБА_3 перебуває на профілактичному обліку як кривдник.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 ч. 1. ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи(п. 9 ч.1 ст.1 Закону).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи-опікун, орган опіки та піклування. Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).

Згідно з ч. 8 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», порядок видачі судом обмежувального припису визначається Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

В силу статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів заінтересованих осіб. Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 350-4 ЦПК України, у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

Оцінюючи наявність підстав для видачі обмежувального припису, суд виходить із положень статей 1, 24, 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», відповідно до яких обмежувальний припис є спеціальним заходом тимчасового обмеження прав кривдника, спрямованим на забезпечення безпеки постраждалої особи та недопущення повторного вчинення домашнього насильства.

З матеріалів справи вбачається, що між заявницею та заінтересованою особою тривалий час існує конфлікт, пов`язаний із вчиненням домашнього насильства. При цьому встановлені судом обставини свідчать не про поодинокий випадок протиправної поведінки, а про її систематичний характер.

Судом враховується, що до заінтересованої особи ОСОБА_3 застосовувався заборонний припис, однак такий не досяг своєї мети, оскільки остання продовжувала вчиняти дії, спрямовані на порушення прав та особистої безпеки постраждалої особи.

За таких обставин суд дійшов висновку, що на час розгляду справи зберігається реальний ризик продовження домашнього насильства та повторного вчинення дій, які можуть порушити права, свободи та особисту безпеку заявниці, а тому видача обмежувального припису є необхідним і пропорційним заходом захисту.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з правовим висновком, сформульованим Верховним Судом у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19), обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Таким чином, видача обмежувального припису не ставиться в залежність від набрання постановою у справі про адміністративне правопорушення законної сили, оскільки захисна і превентивна функція такого припису покликані захистити потерпілу особу від можливого повторного вчинення щодо неї протиправних дій до часу прийняття відповідних остаточних рішень, зокрема і в адміністративних та кримінальних провадженнях.

З урахуванням характеру вчинених дій, їх систематичності, кількості зафіксованих випадків порушення раніше застосованого заборонного припису та відсутності ознак зміни його поведінки, суд вважає наявними достатні підстави для застосування щодо нього обмежувального припису у вигляді заходів тимчасового обмеження його прав строком на 6 (шість) місяців, що є пропорційним та необхідним, у тому числі для запобігання подальшого розвитку конфлікту, захисту здоров`я особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

З огляду на вищевикладене, заява адвоката Загвойської О.В., яка діє в інтеерсах ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наведених вище мотивів та підстав.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Згідно із ч. 4 ст. 350-6 ЦПК України, рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання.

Керуючись ст.ст.247, 259, 263-265,268,350-1, 350-6 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,-

ухвалив:

заяву а адвоката Загвойської Оксани Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 (адреса проживання (реєстрації): АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), за участю заінтересованої особи: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про видачу обмежувального припису - задовольнити.

Видати стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким встановити такі заходи тимчасового обмеження її прав:– заборонити ОСОБА_3 перебувати у місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;– обмежити спілкування ОСОБА_3 з постраждалою дитиною — її малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк дії обмежувального припису, заборонивши особисті зустрічі та будь-які контакти з дитиною безпосередньо або через третіх осіб;– заборонити ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 100 (сто) метрів до місця проживання (перебування) ОСОБА_1 за адресою: м. Львів, Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.10.2026 5 АДРЕСА_1 ;– заборонити ОСОБА_3 особисто або через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;– заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) постраждалої особи.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє виконання рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Ф. Романюк.