Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №335/10725/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Суд: Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №335/10725/26

Суддя: Крамаренко І. А.

1Справа № 335/10725/26 2-а/335/238/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., розглянувши, у порядку спрощеного письмового провадження, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2026 позивач ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» (сформовано 30.09.2026), звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №R793093 від 21.09.2026, в якому зазначено наступне.

22.09.2026 в застосунку Резерв+ в електронному кабінеті позивач ОСОБА_1 дізнався про винесення відносно нього 21.09.2026 постанови №R793093 та накладення штрафу в розмірі 17 000 грн. 24.09.2026, за його заявою, на електронну пошту надійшла копія зазначеної постанови, з якої позивач дізнався, що 21.09.2026 ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову №R793093, згідно якої він установив, що «за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст.210 КУпАП постановив накласти штраф у сумі 17000.00 грн.»

Позивач ОСОБА_1 вважає вказану постанову протиправною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню, а справа закриттю, оскільки ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, він не переїхав на нове місце проживання, а у період проведення мобілізації (крім цільової) та протягом дії воєнного стану позивач вимушено залишив своє зареєстроване місце проживання в м. Пологи Запорізької області (копія довідки про внесення відомостей до ЄДДР додається) через його окупацію російською федерацією і тимчасово перемістився до м. Запоріжжя, однак на облік внутрішньо переміщеної особи не став, оскільки діючим законодавством України, зокрема Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VІІ та Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, не встановлено, а ні строків постановки на облік внутрішньо переміщеної особи, а ні обов`язку стати на такий облік. На нове місце проживання переїжджають добровільно, а не під загрозою життю та здоров`ю тікаючи від окупаційної армії і ризикуючи бути вбитим, пораненим чи захопленим в полон. Позивач і перебуває на військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання – у ІНФОРМАЦІЯ_3 , який також переміщений до АДРЕСА_1 , де продовжує свою діяльність по теперішній час. Таким чином, обов`язок у позивача відповідно до вимог частини 4 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування виникає в семиденний строк з дати його взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а оскільки строків постановки на облік внутрішньо переміщеної особи не встановлено, то порушення відсутні, тому позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу. При цьому порядок розгляду справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбачений статтею 279-9 КУпАП, не звільняє посадову особу від обов`язку дотримуватися вимог статей 247, 280, 283 КУпАП і не скасовує імперативність вимоги про необхідність встановлення посадовою особою складу адміністративного правопорушення та дослідження доказів, якими цей склад підтверджується, а також необхідність перевірки, чи підлягає особа адміністративній відповідальності, чи є підстави, передбачені статтею 247 КУпАП, для закриття провадження, зокрема у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. За наявності таких обставин, як відсутність події і складу адміністративного правопорушення; закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю. При цьому, за вчинення правопорушень, передбачених, зокрема, статтею 210 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Позивач стверджує, що на день розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто на 21.09.2026, закінчилися строки накладення адміністративного стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП, яке інкримінується позивачеві. Так, якщо вважати за логікою відповідача, що позивач все ж таки переїхав на нове місце проживання до м. Запоріжжя, то слід зазначити, що ще 27.06.2024 на виконання вимог абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону №3543-XII та абзацу 2 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ, тобто в межах встановленого строку, позивачем були уточнені свої облікові дані через Пологівський ЦНАП м. Запоріжжя за місцем свого перебування щодо фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (копія роздруківки військово-облікового документу в електронній формі станом на 27.06.2024 додається). В подальшому відомості щодо фактичного місця проживання позивача не змінювалися. Позивач з 11.12.2002 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ), який має доступ до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а тому був обізнаний із зазначеними відомостями. Тому, відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач мав в семиденний строк з 27.06.2024 стати на військовий облік за так званим новим місцем проживання, тобто до 04.07.2024 включно, а тому вже 05.07.2024 слід вважати, що він вчинив правопорушення, передбачене статтею 210 КУпАП, а оскільки відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушення, передбаченого статтею 210 цього Кодексу, може бути накладено не пізніше одного року з дня його вчинення, то строк накладення такого стягнення закінчився ще 05.07.2025. Згідно розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, датою звернення ІНФОРМАЦІЯ_2 до національної поліції з питання розшуку позивача є 12.12.2025, причина звернення: не стали на військовий облік за новою адресою (копія роздруківки додається). Також 12.12.2025 позивач у застосунку Резерв+ в електронному кабінеті побачив повідомлення про те, що «ТЦК та СП 12.12.2025 звернувся до Нацполіції, щоб доставити вас для складання протоколу. Причина: Не стали на військовий облік за новою адресою» (скріншот з екрану телефона позивача додається ). Отже датою виявлення ІНФОРМАЦІЯ_4 правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, є 12.12.2025 або раніше. Таким чином, у цій справі тримісячний строк накладення адміністративного стягнення за правопорушення, вчинення якого інкриміноване позивачеві, та яке щонайпізніше було виявлено відповідачем 12.12.2025, про що свідчать наведені вище докази, закінчився 12.03.2026, а тому провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП, відносно позивача не могло бути розпочато після 12.03.2026.

Подання позивачем заяви про визнання вини та згоду на розгляд справи за його відсутності не зупиняє перебіг строків, визначених статтею 38 КУпАП, та не поновлює їх, а також не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку дотримуватися вимог імперативних норм права, встановлених статтею 247 КУпАП, згідно якої орган (посадова особа) при закінченні строків накладення стягнення зобов`язаний закрити справу, а не виносити постанову про накладення адміністративного стягнення, незалежно від визнання вини особою. Натомість посадова особа не перевірила чи підлягає позивач адміністративні відповідальності, чи є підстави, передбачені статтею 247 КУпАП, для закриття справи, зокрема у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Однак, зміст оскаржуваної постанови №R793093 від 21.09.2026 не відповідає вимогам закону, зокрема статті 283 КУпАП, оскільки вона не містить відомостей про обов`язкові ознаки як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони інкримінованого позивачеві правопорушення, а саме в ній не зазначені конкретна дата, час вчинення або виявлення правопорушення, місце його вчинення, не зазначено про форму вини, з якою нібито було вчинене правопорушення.

Крім цього, слід звертає увагу суду на те, що накладаючи на позивача адміністративне стягнення за частиною 3 статті 210 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф у грошовій сумі без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це визначено санкцією вказаної норми. В оскаржуваній постанові №R793093 від 21.09.2026 не вірно зазначено дату набрання нею законної сили «з 01.10.2026».

Таким чином, вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення №R793093 від 21.09.2026 є необґрунтованою і протиправною та є такою, що винесена без дотримання вимог статей 7, 38 247, 280, 283 КУпАП, а тому підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, просить суд скасувати постанову №R793093 від 21.09.2026, що винесена т.в.о начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 , про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу у сумі 17 000,00 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до відзиву на позовну заяву поданого представником відповідача Кикош В.П. зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають, проти позову заперечують повністю, зазначивши наступне.

Пунктом 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 р. № 560, передбачено, що резервісти та військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження. Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зокрема передбачено що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 р. № 1487, взяття громадян, які прибули з тимчасово окупованих територій України, на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів за місцем фактичного проживання.

Згідно п.п. 7 п. 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військовообліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

ОСОБА_1 згідно наявної інформації в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» (роздрукована історія змін місця проживання/перебування додається), змінив місце проживання: АДРЕСА_2 , при цьому не став на військовий облік за місцем проживання у ТЦК та СП протягом 7 днів, чим порушив вимоги ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вимоги п.п. 7 п. 1 Додатку 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022р. № 1487.

У зв`язку з зазначеним, за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» 12.12.2025 було подано звернення № Е4139973 до органів Національної поліції України на ОСОБА_1 для встановлення його місця перебування та доставлення до ТЦК та СП, як такого що вчинив адміністративне правопорушення за ст. 210 КУпАП, тобто порушив правила військового обліку для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 79 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (зі змінами), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки в межах своїх повноважень звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Відповідно до п. 56 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (зі змінами), Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Згідно ч. 3 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідна інформація щодо вчинення адміністративного правопорушення в зв`язку з порушенням правил військового обліку почала відображатися в особистому електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного та резервіста ОСОБА_1 . 21.09.2026. ОСОБА_1 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста подав заяву про його згоду у вчиненні ним зазначеного вище адміністративного правопорушення, на підставі ст. 279-9 Кодексом України про адміністративні правопорушення (копія заяви додається).

Відповідно до ст. 279-9 КУпАП уразі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово- облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені ІНФОРМАЦІЯ_2 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право начальники ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі заяви ОСОБА_1 , ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21.09.2026 була винесена постанова № R793093 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та було накладено на нього штраф у розмірі 17 000,00 гривень (копія постанови надається). Зазначена постанова була сформована Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів в автоматичному режимі, функціонал якого не передбачає можливості редагування, зміни, доповнення таких постанов. Примірник постанови по справі ОСОБА_1 отримав в його електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Позивач у своїй позовній заяві посилається на загальні строки притягнення до адміністративної відповідальності, які визначені частиною 9 статті 38 КУпАП, як на підставу для звільнення його від адміністративної відповідальності, за спливом цих строків. Однак таке твердження Позивача помилкове.

Верховний Суд у Постанові від 11.04.2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення – це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваюче правопорушення характеризується тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконання обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

З огляду на вищенаведене тлумачення поняття «триваюче» правопорушення, слід дійти до висновку, що правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , яке виразилося у тому що він змінив фактичне місце проживання, при цьому не став на військовий облік за місцем проживання у ТЦК та СП протягом 7 днів, є триваючим правопорушенням, та припиняється таке правопорушення в день фактичної постановки на військовий облік до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання.

Таким чином вважають, що факт порушення військовозобов`язаним ОСОБА_1 правил військового обліку, яке було вчинене ним в особливий період - не спростований матеріалами позову та наданими стороною позивача доказами, та наведеними твердженнями, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення від 21.09.2026 № R793093, про його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП, винесена з дотриманням норм чинного законодавства, а тому скасуванню вона не підлягає.

Просить у задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвалою судді від 02.10.2026, відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження із особливостями, встановленими ст.ст. 268–272, 286 КАС України. Судове засідання у справі провести без повідомлення (виклику) сторін. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_6 матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП (постанова про адміністративне правопорушення №R793093 від 21.09.2026).

07.10.2026 до суду, через систему «Електронний суд» від представника відповідача Кикош В.П. надійшов відзив на позовну заяву з доданими матеріалами справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 .

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши у сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

Частинами 1, 2 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КУпАП).

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Стаття 280 КУпАП вимагає від органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка, зокрема, повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи, прийняте у справі рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

При цьому, суд враховує, що особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України)

У зв`язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною 3 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Диспозиція вказаної норми є бланкетною та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення правил військового обліку.

Судом встановлено, що 21.09.2026 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та встановлено, що за результатом вчинення вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП, постановлено накласти на нього штраф у сумі 17 000,00 грн., про що складена постанова №R793093.

Отже, підставою для прийняття оспорюваного рішення стало допущення ОСОБА_1 правил військового обліку, оскільки останній не став на військовий облік за новою адресою.

При цьому, вказана постанова винесена за заявою ОСОБА_1 , в якій не оспорює допущене порушення та згоден на його притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка надійшла 21.09.2026 через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

З таким рішення відповідача – постановою № R793093 від 21.09.2026 відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, яким останнього притягнуто до адміністративної відповідальності, суд не погоджується, з огляду на наступне.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення механізмів притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 13.03.2025, який набув чинності 17 квітня 2025 року були внесені зміни в процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Зокрема відповідно до ч. 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

У випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 5 ст. 276 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем перебування на військовому обліку особи, яка вчинила такі адміністративні правопорушення, або за місцем їх виявлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, розглядаються уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України) у триденний строк після надходження відповідної заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення.

У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Відповідно до ч. 10 ст. 285 КУпАП по справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення може направлятися особі, щодо якої її винесено, у порядку, визначеному статтею 279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 247 КпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічна позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 (№К/9901/15804/18).

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Дослідивши оскаржувану позивачем постанову, суд встановив, що підставою для її винесення стала заява ОСОБА_1 від 21.09.2026 про визнання факту допущеного порушення правил військового обліку, а саме: у семиденний строк після зміни місця проживання не став на військовий облік та не повідомив ТЦК та СП про зміну своїх персональних даних. Жодних обставин справи оскаржувана постанова не містить, у ній викладено лише узагальнене посилання на порушення позивачем ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою, без зазначення конкретних відомостей, тощо.

Отже, вищевказані обставини свідчать про не дотримання відповідачем положень ст.283 КУпАП при складенні постанови від 21.09.2026.

Водночас, з відомостей роздруківки історії змін місця проживання позивача, яка долучена відповідачем до оскаржуваної постанови, не можливо встановити які саме обставини, та в який саме час, стали підставами для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за викладених в оскаржуваній постанові обставин, які не конкретизовані.

Отже, відповідач на спростування позовних вимог не надав до суду доказів, які б підтверджували правомірність його дій.

З огляду на викладене, суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме на відповідача у справі покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Таким чином, доказів на підтвердження правомірності спірної постанови, враховуючи примітку до ст. 210 КУпАП (положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи), відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що уповноваженою посадовою особою не встановлено усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідач не надав належні та допустимі докази, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не довів правомірність прийнятої ним постанови № R793093 від 21.09.2026 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №R793093 від 21.09.2026, складену тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. – скасувати, справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення – закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 23 жовтня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Суддя І.А. Крамаренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua