Рішення від 05 жовтня 2026 р. у справі №191/696/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/696/26

Провадження № 2/191/417/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 жовтня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Форощука О.В.

за участю секретаря – Рибак М.П.

розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася позивача ОСОБА_1 з позовом до Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації про стягнення моральної шкоди в обґрунтування якого зазначила, що вона, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у лавах Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув внаслідок поранення несумісного з життям через збройну агресію Російської Федерації проти України.

Посилаючись на те, що загибель сина стала наслідком збройної агресії російської федерації проти України, позивач вказувала, що внаслідок втрати близької людини вона зазнала істотних душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків та тривалого пригніченого психологічного стану, у зв`язку із чим просила суд визначити та стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію моральної шкоди у заявленому розмірі.

Позивачка позов підтримала, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Щодо повідомлення про розгляд справи відповідача - Російської Федерації, суд виходить з наступного.

Міністерство юстиції України листом від 06.10.2022 №91935/114287-22-22/12.1.1 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст.8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист від 03.10.2022 №71/14-500-77469) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території Російської Федерації та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації за посередництва третіх держав також не здійснюється.

За вказаних обставин, з метою повідомлення відповідача російської федерації, про розгляд даної справи, відповідач повідомлявся шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (https://sn.dp.court.gov.ua/sud0437).

Суд дослідивши надані матеріали до справи дійшов до наступного висновку.

З копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 26.10.1993 року вбачається, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначено, батько – ОСОБА_3 , мати – ОСОБА_4 .

Зміна прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_5 відбулась на підставі свідоцтва про зміну імені від 18.08.2020 року, серії НОМЕР_2 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 01.04.2021 року виконавчим комітетом Раївської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області - ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до Витягу з протоколу № 394 від 26 серпня 2021 року ОСОБА_2 отримав поранення, яке призвело до смерті, пов`язане із захистом Батьківщини.

З довідки про причину смерті № 39 від 27.03.2021 року вбачається, що причиною смерті ОСОБА_2 стало вогнепальне кульове поранення грудної клітки з пошкодженням аорти, гостра крововтрата.

Згідно ст. 3 ст. 27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов`язок держави - захищати життя людини.

Стаття 1 Декларації про право на мир засвідчує, що кожен має право жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку.

14.04.2022 Верховна Рада України визнала дії, вчинені збройними силами російської федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії російської федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні», схваленої постановою Верховної Ради України № 2188-IX).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів, що передбачено пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частини 4, 5 статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 5 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.

Таким чином, російська федерація є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме російська федерація є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Судом встановлено, що у зв`язку втратою позивачкою сина, який проходив військову службу у лавах Збройних Сил України та ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув внаслідок поранення несумісного з життям через збройну агресію Російської Федерації проти України, остання позбавлена звичного ритму життя, відповідачем завдано їй душевного болю і на даний час позивачка переживає страждання, які впливають на її психічний, фізичний та моральний стан.

Відповідно до загальних засад цивільно-правової відповідальності, при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, причинний зв`язок між шкодою та протиправним діянням, а також вина заподіювача шкоди.

Вирішуючи питання про визначення розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно із підпунктом 15 пункту 3 Правил Суду ЄСПЛ щодо справедливої сатисфакції, заявник, який вважає себе потерпілим від порушення прав, має право зазначити суму, яку вважає справедливою, а у разі декількох порушень вимагати як одну одноразову суму, так і окремі суми щодо кожного порушення.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд бере до уваги, що завдана позивачеві моральна шкода зумовлена безповоротною втратою близької людини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України. Смерть рідного сина є невідновлюваною втратою, що об`єктивно спричиняє істотні душевні страждання, порушує нормальні життєві зв`язки та тягне тривалі негативні зміни у житті позивача, з урахуванням неможливості усунення наслідків такої втрати.

При оцінці доводів щодо належного відповідача та обов`язку відшкодування шкоди, суд враховує правову позицію Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладену, зокрема, у постанові від 18.05.2022 у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21), відповідно до якої предметом таких спорів є відшкодування моральної шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України, місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна, шкода завдана внаслідок дій агентів держави-агресора, а вчинення актів збройної агресії не є реалізацією суверенних прав держави та свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет і територіальну цілісність іншої держави.

При визначенні розміру моральної шкоди суд також виходить із роз`яснень, наведених у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими розмір відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, та із дотриманням засад розумності і справедливості.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач унаслідок загибелі сина зазнала моральної шкоди, яка підлягає грошовій компенсації за рахунок відповідача, оскільки встановлено факт загибелі близької особи внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, а також наявність причинного зв`язку між протиправними діями держави-агресора та завданою позивачеві моральною шкодою.

Визначаючи розмір грошової компенсації моральної шкоди, суд враховує: характер завданої шкоди як наслідок безповоротної втрати близької людини; тривалість та інтенсивність душевних страждань; істотні вимушені зміни у житті позивача; неможливість усунення наслідків; ступінь вини відповідача як держави, що вчинила збройну агресію проти України.

За таких обставин заявлена до стягнення сума 30 000 000 грн. є співмірною заподіяній моральній шкоді та відповідає засадам розумності і справедливості.

Щодо стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора російської федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду,- у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки 1% від суми позовних вимог позивача перевищує 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, належним до сплати розмір судового збору за заявою позивача становить максимальну суму 16 640 грн. (станом на дату подачі позову.)

Враховуючи наведене, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16 640 грн.

Керуючись статтями 76-80, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_4 моральну шкоду, завдану збройною агресією Російської Федерації проти України, в розмірі 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп.

Стягнути з Російської Федерації в особі Уряду Російської Федерації на користь держави Україна 16 640 (шістнадцять тисяч шістсот сорок) гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. В. Форощук