Суд: Шахтарський міський суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №186/1494/26
Суддя: Янжула С. А.
Провадження номер № 2/0186/1642/26
Справа № 186/1494/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Янжули С.А.
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Шахтарському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на дітей,
ВСТАНОВИВ:
15 липня 2026 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на дітей.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що з 24 березня 2012 року він перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від даного шлюбу у них є дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої він сплачує аліменти в розмірі 1/4 частки по рішенню Ленінського районного суду м.Кіровограда №405/3601/23 від 12 червня 2023 року. Шлюб між сторонами розірвано.
З 29 березня 2017 року він перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Від даного шлюбу мають дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання яких він сплачує аліменти в розмірі 1/3 частки по рішенню Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №209/2973/23 від 10 січня 2024 року. Шлюб між сторонами розірвано.
З 04 жовтня 2025 року він перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . Від даного шлюбу у них є дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якої він сплачує аліменти в розмірі 1/4 частки по судовому наказу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області №186/1205/26 від 12 червня 2026 року.
На даний час він сплачує аліменти, сукупний розмір яких складає 83,33% від доходу, що є надмірно обтяжливим для нього, його нинішня дружина - ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, потребує лікування, його матеріальне становище також змінилося у листопаді 2024 року, після призначення аліментів на трьох перших дітей, його було звільнено зі служби в ЗСУ, рівень його доходу значно знизився, не має можливості влаштуватися на офіційну роботу, коштів, що залишаються йому після сплати аліментів, ледь вистачає йому для задоволення базових потреб людини. Батьки мають рівні права щодо виховання та утримання дитини.
Просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього, до 1/8 частки всіх видів заробітку (доходу), на кожну дитину, до їх повноліття.
Позивач у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не заявилася, про дату розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила, відзив на позовну заяву не надала, заяви про розгляд справи в її відсутність на адресу суду не надходило.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність та відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги не визнає, на її утриманні перебуває двоє спільних з позивачем дітей : син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання яких з позивача стягнуті аліменти в розмірі 1/3 частки. ОСОБА_11 дитина - дочка ОСОБА_10 , має особливий стан здоров`я та потребує постійного медичного нагляду, специфічного лікування й систематичної реабілітації, постійного щоденного особистого догляду, відвідування корекційних занять та виконання медичних рекомендацій, тому вона позбавлена можливості працевлаштуватися та отримувати власний дохід, оскільки весь час присвячує догляду за дитиною, лікуванню та її реабілітації. Виховання та утримання старшого сина також потребує значних вмтртат на забезпечення освітніх, побутових потреб, підготовку до вступу, харчування. Позивач та відповідач ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за однією адресою, перебувають у зареєстрованому шлюбі, проживають однією сім`єю, ведуть спільне господарство, мають спільний сімейний бюджет та разом утримують їх спільну дитину. Звернення відповідача ОСОБА_4 до суду з вимогою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину та із позовом про стягнення аліментів на її утримання, носить формальний та штучний характер, аліменти фактично залишаються в цій сім`ї і вони ними спільно розпоряджаються. Позивач є працездатною особою, не має обмежень по здоровю, які б перешкоджали йому працевлаштуватися та отримувати дохід. Зменшення аліментів до 1/8 частки призведе до суттєвого обмеження прав дітей та унеможливить забезпечення належного лікування й реабілітації молодшої дочки ОСОБА_7 .
Просить відмовити в задоволенні позову в частині зменшення розміру аліментів, що стягуються на її користь на дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, відзив на позовну заяву не надала, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення.
Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що їх дочка ОСОБА_10 має особливий стан здоров`я, потребує постійного догляду та лікування не відповідає дійсності та не підтверджене відповідними доказами. Сам факт встановлення дитині діагнозу СДУГ не свідчить автоматично про необхідність постійного стороннього догляду за нею та не підтверджує, що дитина за станом здоровя не здатна самостійно здійснювати відповідні віку дії та потребує постійного контролю та допомоги іншої особи протягом усього дня. Відповідачем не надано жодного належного доказу, який би підтверджував саме необхідність постійного особистого догляду за дитиною матір`ю, зокрема, відповідного медичного висновку, висновку ЛКК чи іншого документу. Сама відповідач є працездатною особою. Враховуючи, що він щомісячно сплачує аліменти, розраховані виходячи із середньої зарплати працівника для даної місцевості, а також за умови утримання дитини відповідачем в своїй частині, то вказані витрати на лікування повністю покриваються сплаченими ним аліментами. Відповідач не позбавлена права звернення до суду із позовом про стягнення додаткових коштів на дитину, у разі понесення таких витрат. Твердження відповідача про те, що звернення до суду його дружини ОСОБА_4 з заявою про стягнення аліментів та його звернення до суду з даним позовом мають штучний характер, не відповідає дійсності, оскільки стягнення аліментів на утримання дитини не залежить від того, чи перебувають батьки дитини у шлюбі, аліменти покликані забезпечити належний рівень життя дитини. Аліменти на користь відповідача були також стягнути на двох їх дітей під час перебування у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Матеріальне становище його змінилося після звільнення зі служби в ЗСУ, він втратив дохід, однак намагається віднаходити кошти на сплату аліментів дітям.
Просить задовільнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 подала письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримала свої вимоги, викладені у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити позивачу в задоволенні позову.
Враховуючи вимоги ст.247 ЦПК України та ст.6 Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод", ратифікованої Законом України 17 липня 1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести без фіксування судового засідання технічними засобами.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Судом встановлено, що з 24 березня 2012 року позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .
Від даного шлюбу мають дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої позивач сплачує аліменти в розмірі 1/4 частки по рішенню Ленінського районного суду м.Кіровограда №405/3601/23 від 12 червня 2023 року. Шлюб між сторонами розірвано.
З 29 березня 2017 року позивач перебував у шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 .
Від даного шлюбу мають дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання яких він сплачує аліменти в розмірі 1/3 частки по рішенню Красноармійського міськрайонного суду Донецької області №209/2973/23 від 10 січня 2024 року. Шлюб між сторонами розірвано.
З 04 жовтня 2025 року позивач перебуває у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . Від даного шлюбу у них є дитина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якої позивач сплачує аліменти в розмірі 1/4 частки по судовому наказу Шахтарського міського суду Дніпропетровської області №186/1205/26 від 12 червня 2026 року.
Дружина позивача - ОСОБА_4 , є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується копією довідки МСЕК 12ААГ №547534 від 25 жовтня 2023 року.
Позивач перебував на службі в ЗСУ, звільнений із служби 25 листопада 2024 року, що підтверджується копією військового квитка від 26 вересня 2008 року.
Дитина ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має особливості здоров`я, що підтверджується копією консультації дитячого невропатолога, долученої до матеріалів справи.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.
Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст.180 СК України.
Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ст.181 СК України).
Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-якого з них змінити розмір встановлених аліментів або звільнити від їх сплати. Дана норма містить дві підстави для коригування аліментів:а) шляхом зміни розміру аліментів у бік зменшення або збільшення; б) шляхом звільнення платника аліментів від їх сплати. Аліментні правовідносини існують тривалий час. Тому матеріальний або сімейний стан особи, яка одержує аліменти, а також того, хто їх сплачує, протягом цього часу може істотно змінитися як убік погіршення так і у бік покращення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України№789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Отже, з положень ст. 181 та ст. 192 СК України вбачається, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Таким чином, із викладеного вище вбачається, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
У статті 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може винести рішення, зокрема, про збільшення (зменшення) розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я як особи, з якої стягуються аліменти, так і особи, на чию користь вони стягуються, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому, виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті заявника, платника аліментів та доведеними при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
Із зазначених норм закону також випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу зазначених правових норм також вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.
При цьому, суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що на чотирьох дітей він сплачує аліменти в розмірі 83,33% доходу, наразі на його утриманні перебуває, окрім дітей, ще й дружина ОСОБА_4 , яка доглядає за дитиною до трьох років та є особою з інвалідністю ІІІ групи, він звільнився з ЗСУ, офіційно не працевлаштований, даний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Однак, суд враховує, що позивач є працездатною особою, вад здоров`я не має (доказів зворотного не надано), інших утриманців, окрім чотирьох неповнолітніх дітей та дружини, до досягнення дитиною трьох років, не має, тому зобов`язаний утримувати своїх дітей, забезпечивши їх належним рівнем життя.
Твердження відповідача ОСОБА_3 про штучний характер даного позову, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки право на стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини має той із батьків, з ким проживає дитина, незалежно від перебування у шлюбі. Посилання відповідача ОСОБА_3 на те, що дитина сторін - ОСОБА_10 , має вади здоров`я, потребує постійного догляду, лікування, реабілітації, тощо, а тому вона не може працювати, дитина потребує додаткових витрат на лікування, не доведені в повній мірі належними та допустимими доказами по справі, а саме: медичними висновками, медичною документацією, довідками про стан сім`ї, про доходи, крім того, це не позбавляє її права, за наявності відповідних обставин, доведених належними та обґрунтованими доказами, звернення до суду з позовом про стягнення з позивача додаткових витрат на дитину.
Між тим, позивач сплачує аліменти на дочку ОСОБА_12 в розмірі 1/4 частки, на сина ОСОБА_9 в розмірі 1/6 частки, на дочку ОСОБА_10 в розмірі 1/6 частки, на сина ОСОБА_13 в розмірі 1/4 частки. З урахуванням рівних прав кожної дитини на належне життя, розвиток та матеріальне забезпечення, суд вважає за необхідне зменшити розмір аліментів, що стягуються на утримання дочки ОСОБА_12 та сина ОСОБА_13 до 1/6 частки на кожного, а в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
З урахуванням всіх обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Оскільки позивач не просить стягнути з відповідачів судовий збір по справі, останній слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 84, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України,- суд
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів на дітей - задовільнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда №405/3601/23 від 12 червня 2023 року на користь ОСОБА_2 , на утримання доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 за судовим наказом Шахтарського міського суду Дніпропетровської області №186/1205/26 від 12 червня 2026 року на користь ОСОБА_4 , на утримання сина - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати по справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована, як ВПО, по АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , зареєстрована, як ВПО, по АДРЕСА_5 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлений 23 жовтня 2026 року.
Суддя: С.А.Янжула.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua