Суд: Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: визнання права власності
Дата: 06 жовтня 2026 р.
Справа: №185/6852/26
Суддя: Головін В. О.
Справа № 185/6852/26
Провадження № 2/185/7455/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участі секретаря судового засідання Довгопол А.В., розглянувши у відкритому, підготовчому, заочному судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності
В С Т А Н О В И В
Позивач звернулася до суду з позовом до Донецької міської ради про визнання права власності.
Позивач просить суд:
Визначити, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 належала 1/3 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
Визначити, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 належала 1/3 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 , та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що зазначене майно перебуває на тимчасово окупованій територій України і тому вона не має можливості вирішити питання про визнання права власності іншим способом.
Позивач просить суд розглянути справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому ухвалено слухати справу в заочному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
В судовому засіданні встановлено наступне.
Позивачу та його батькам ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 належала на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок) від 28 травня 1998 року № 6333 та технічним паспортом на вказану приватизовану квартиру. З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06 жовтня 2007 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Куйбишевського районного управління юстиції у місті Донецьку, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшла належна йому частка в праві власності на вищезгадану квартиру.
Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 13 березня 2019 року Шевченківським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області. У зв`язку з її смертю відкрилась спадщина, до складу якої увійшла інша частка в праві власності на вказану квартиру.
За ч. 1 ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 7 лютого 2014 року частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини. У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності. З огляду на зазначене, необхідним є визначення часток майна, що належали померлими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст. 370 ЦК України, у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власністю вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Враховуючи наведене, вважаємо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належало по 1/3 частці у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , що свідчить про наявність підстав для визначення відповідних часток майна, що належали померлим на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Згідно з ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Для прийняття спадщини спадкоємцями встановлено строк у шість місяців з часу відкриття спадщини (ч.1ст. 1270 ЦК України).
Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку у шість місяців, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Згідно з ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є позивач ОСОБА_1 – син померлих, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 15 серпня 1972 року. Інші спадкоємці першої черги у спадкодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні. Так, для реалізації спадкових прав ОСОБА_1 звернувся до П`ятої львівської державної нотаріальної контори Львівської області з заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину. Натомість, державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Бобеляк Т.В. листом від 29 січня 2026 року № 109/02-14/4 відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Так, як убачається зі змісту зазначеного листа, відповідно до п.п. 4.18 п. 4 глави 10 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає державній реєстрації, здійснюється нотаріусом після подання документів, які підтверджують право власності спадкодавця на таке майно, та перевірки відсутності заборони чи арешту цього майна. Крім того, згідно з п.п. 4.21 п. 4 глави 10 розділу ІІ зазначеного Порядку, у разі якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, нотаріус зобов`язаний отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього.
Натомість, за результатами відповідної перевірки встановлено відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомостей щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , а отримання додаткової інформації з Донецького бюро технічної інвентаризації з метою підтвердження реєстрації права власності є неможливим, оскільки архіви залишилися на тимчасово окупованій території.
Окрім того, державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Львівської області Бобеляк Т.В. листом від 29 січня 2026 року № 108/02-14/4 також відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , у зв`язку з тим, що не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Таким чином, вказані документи не були подані нотаріусу з підстав неможливості їх отримання, оскільки місто Донецьк тимчасово окуповане з квітня 2014 року, що вбачається з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28 лютого 2025 року.
Також, для отримання інформації щодо функціонування, місцезнаходження Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецьк», а також інформацію про те, чи можливо станом на надання відповіді на даний запит отримати у КП «БТІ м. Донецьк» (або інших органу, підприємств, установи, організації, уповноважених на виконання функцій вказаної юридичної особи) довідки щодо квартири АДРЕСА_1 , у Донецьку обласну державну адміністрацію відправлено адвокатський запит вих. № 7.26.Б-АЗ-1-1 від 17 лютого 2026 року, на який 18 лютого 2026 року отримано відповідь № 0.2/24-1207/4- 26 від 18 лютого 2026 року. З вказаної відповіді вбачається, що згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адреса місцезнаходження КП «БТІ м. Донецька»: м. Донецьк, вул. Кобозева, буд. 66.
Відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, уся територія Донецької області включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією територій України.
Згідно з даним Наказом, з 07 квітня 2014 року всю територію Донецького району, у тому числі м. Донецьк, включено до тимчасово окупованих територій. Враховуючи вищевикладене, облдержадміністрацією зазначено, що вона не володіє інформацією щодо переміщення КП «БТІ м. Донецька», вивезення або передачі документів на територію, підконтрольну українській владі, та здійснення зазначеним підприємством своїх функцій. Крім того, 18 лютого 2026 року надіслано адвокатський запит вих. № 7.26.БАЗ-1-2 від 18 лютого 2026 року до Донецької міської ради з метою отримання інформацію про функціонування Донецького бюро технічної інвентаризації та Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», а також відомостей про можливість отримання у зазначених установ документів щодо права власності на спадкове майно. Однак, вказаний адвокатський запит залишився без належного реагування.
У зв`язку з чим, до даного позову додано клопотання про витребування відповідних доказів у Донецької міської ради. Таким чином, у зв`язку з тим, що позивач не має об`єктивної можливості отримати і подати державному нотаріусу документи, необхідні для оформлення спадкових прав, позивач позбавлений можливості реалізувати право на вищезгадану спадщину в позасудовому порядку.
За таких обставин позов слід задовольнити.
Керуючись ст. 76, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В
Позов ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності - задовольнити.
Визначити, що померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 належала 1/3 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визначити, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 належала 1/3 частка у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 , та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається Дніпровському апеляційному суду.
Суддя: В. О. Головін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua