Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №185/10855/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10855/26

Провадження № 2/185/9529/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 жовтня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд в Дніпропетровській області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Довгопол А.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Михайлюк О.В., представника відповідача Кравченко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (ДП «НВО «ПХЗ») про поновлення на роботі

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (ДП «НВО «ПХЗ») про поновлення на роботі у якому просить суд :

Визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» №8342к від 01.06.2026 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного економіста фінансового відділу за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. 2. Поновити ОСОБА_1 на роботі у ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» на посаді провідного економіста фінансового відділу.

Стягнути з ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2026 року по день фактичного поновлення на роботі.

Витребувати у ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» докази, зазначені у позові.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з відповідача на користь позивачки понесені судові витрати.

В подальшому позивач звернулася до суду з заявою про зміну предмету позову, у якій просить суд:

Прийняти заяву про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог вимогою про відшкодування моральної шкоди.

Первісні позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Доповнити позовні вимоги такою вимогою: Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання “Павлоградський хімічний завод”» на користь ОСОБА_1 60 000 (п`ятдесят тисяч) гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її трудових прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає що ОСОБА_1 працювала у ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» на посаді економіста 1 категорії фінансового відділу з 03.09.2019 року. Наказом №6049 від 02.09.2019 року її було прийнято на роботу до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» з 03.09.2019 року на посаду економіста 1 категорії фінансового відділу. У зазначеному наказі вказано, що ОСОБА_1 прийнята на роботу «строком на постійно». Отже, з 03.09.2019 року між позивачкою та відповідачем виникли безстрокові трудові відносини.

11.03.2026 року ОСОБА_1 подала заяву про переведення її з посади економіста 1 категорії фінансового відділу на посаду провідного економіста фінансового відділу з 01.04.2026 року строком на 2 місяці. Наказом №4764к від 30.03.2026 року ОСОБА_1 було переведено з посади економіста 1 категорії фінансового відділу на посаду провідного економіста фінансового відділу з 01.04.2026 року строком на 2 місяці. У наказі №4764к від 30.03.2026 року вказано саме формулювання «перевести», а не «прийняти на роботу за строковим трудовим договором», «укласти строковий трудовий договір» чи «припинити попередній безстроковий трудовий договір». Крім того, у наказі №4764к від 30.03.2026 року підставою зазначено частину першу статті 33 КЗпП України, яка регулює питання тимчасового переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою, а не укладення нового строкового трудового договору.

01.06.2026 року відповідачем було видано наказ №8342к від 01.06.2026 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного економіста фінансового відділу за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Позивачка вважає зазначений наказ незаконним, таким, що виданий без належної правової підстави та з порушенням процедури звільнення. Наказом №6049 від 02.09.2019 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу «строком на постійно», тобто на умовах безстрокового трудового договору. Відповідач не надав жодного строкового трудового договору, контракту або додаткової угоди, якими було б визначено, що безстрокові трудові відносини позивачки змінено на строкові. Також відповідач не надав жодного документа, який би підтверджував письмову згоду ОСОБА_1 саме на укладення строкового трудового договору або на припинення трудових відносин 01.06.2026 року.

Заява позивачки від 11.03.2026 року стосувалася лише переведення на посаду провідного економіста фінансового відділу строком на 2 місяці. Вона не містить згоди на звільнення після завершення цього строку і не є строковим трудовим договором. Закінчення строку тимчасового переведення не є закінченням строку трудового договору. Після завершення строку тимчасового переведення відповідач мав повернути позивачку на попередню постійну посаду економіста 1 категорії фінансового відділу або врегулювати трудові відносини іншим законним способом. Звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України можливе лише за наявності строкового трудового договору, строк якого закінчився. У цій справі такого договору відповідачем не надано.

Відповідач звернувся з відзивом на позов у якому просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що оскільки позивач виявила бажання про переведення її на нову посаду тимчасово у зв`язку зі скороченням, про скорочення посади позивач була повідомлена, тому між сторонами було укладено строковий трудовий договір строком на 2 місяця шляхом підписання наказу про переведення.

Позивач звернулася до суду з відповіддю на відзив у якій просить суд:

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відхилити як необґрунтовані.

Визнати, що відповідач не довів існування строкового трудового договору, контракту або додаткової угоди, строк яких закінчився 01.06.2026 року.

Визнати, що заява позивачки від 11.03.2026 року та наказ №4764/к від 30.03.2026 року підтверджують лише тимчасове переведення на посаду провідного економіста фінансового відділу, але не підтверджують укладення строкового трудового договору.

Врахувати, що наказ №1542 від 25.03.2026 року підтверджує зміни у штатному розписі, а не існування строкового трудового договору.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити у повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати наказ ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» №8342/к від 01.06.2026 року про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного економіста фінансового відділу за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» на посаді провідного економіста фінансового відділу.

Стягнути з ДП «НВО «Павлоградський хімічний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.06.2026 року по день фактичного поновлення на роботі.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць.

В судовому засіданні позивач та її представник, кожен окремо, позов підтримали, обґрунтовуючи їх обставинами викладеними в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача позов не визнала і просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на свої заперечення викладені у відзиві на позов.

В судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що працює на ДП "НВО "ПХЗ" начальником фінансового відділу. ОСОБА_1 працювала у фінансовому відділі, їй була запропонована посада провідного економіста, вона погодилась і працювала на цій посаді. На підприємстві планувалося збільшення робіт, але навпаки обсяги робіт зменшилися, тому відпала необхідність у цій посаді і роботодавцем було прийнято відповідне рішення.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що працює начальником відділу керування персоналом, підтвердила, що вона підписала акт від 01.04.2026 року про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення під підпис з наказом «Про переведення» та акт від 01.06.2026 року про те, що ОСОБА_4 01.06.2026 року о 10.00 з`явилася до відділу керування персоналом та була повідомлена в усній формі про звільнення згідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України по закінченню строку трудового договору та необхідність з`явитися в кінці робочого дня у відділ, але до 17.00 01.06.2026 року до відділу керування персоналом не з`явилася.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює старшим інспектором з кадрів (з обліку кадрів) Відділу керування персоналом. Вона підписала акт від 01.06.2026 року, але подробиць вже не пам`ятає, тому що пройшов значний час.

Свідок ОСОБА_6 пояснила що працює провідним інженером по роботі з інженерно-технічними працівниками ВКП, Підтвердила, що вона підписала акт від 01.04 2026 року.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює провідним фахівцем з пенсійних питань ВКП. Підтвердила, що підписала акт від 01.04.2026 року.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін по справі, свідків, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» з 03.09.2019р. па підставі наказу № 6049 від 02.09.2019р про прийняття на роботу економістом 1 категорії фінансового відділу з окладом згідно штатного розпису строком на постійно.

Наказом підприємства №1542 від 25.03.2026р. «Про внесення змін до штатного розпису» з 1.04.2026р. скорочено у штатному розписі підрозділу Фінансового відділу дві одиниці економіста 1 категорії (к.п.2441.2) та введено до штатного розпису вказаного підрозділу дві одиниці провідного економіста.

Пунктом 3 зазначеного Наказу передбачено працевлаштувати вивільнених працівників згідно КЗпП України.

У зв`язку із скороченням у штатному розписі позивачем 11.03.2026р була подана заява на ім`я директора з персоналу про переведення її на посаду провідного економіста фінансового відділу з 01.04.2026р. строком на 2 місяці.

На підставі заяви позивача 30.03.2026р наказом №4764к ОСОБА_1 , економіста 1 категорії (к.п.2441.2) фінансового відділу переведено на посаду провідного економіста (к.п.2441.2) фінансового відділу з 01.04.2026 строком на 2 місяці.

Тобто, позивач достеменно знала про скорочення її посади і свідомо, власноруч написала заяву про переведення її на нову посаду провідного економіста строком на два місяці, а не на постійно.

Оскільки позивач сама виявила бажання про переведення її на нову посаду тимчасово, у зв`язку з скороченням, про скорочення посади позивач була повідомлена, тому вважається, що між сторонами було укладено строковий трудовий договір строком на 2 місяці шляхом підписання наказу про переведення.

30.03.2026 ОСОБА_1 була повідомлена в усній формі про переведення її на посаду провідного економіста фінансового відділу та 01.04.2026 вона з`явилася до відділу керування персоналом, але відмовилась від ознайомлення під особистий підпис, про що свідчить Акт про відмову працівника від ознайомлення під підпис з наказом «Про переведення» від 01.04.2026 р.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення дії його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

01.06.2026р. наказом №8342/к від 01.06.2026р. ОСОБА_1 було звільнено згідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України по закінченню строку трудового договору, оскільки попередня посада економіста 1 категорії на якій працювала позивач була скорочена, а на посаду провідного економіста фінансового відділу позивач була переведена тимчасово.

Закінчення строку трудового договору е підставою для його припинення відповідно до п.2 статті 36 КЗпП.

Звільнення за п.2 статті 36 КЗпП України оформлюється наказом роботодавця і не потребує додаткової заяви працівника.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідачем виплачені всі передбачені трудовим законодавством належні ОСОБА_1 виплати в день її звільнення.

В день звільнення 01.06.2026р. ОСОБА_1 перебувала на робочому місці та була повідомлена усно про звільнення у зв`язку з закінченням строку договору, проте ОСОБА_1 до відділу керування персоналом за отриманням копії наказу про звільнення не з`явилася, про що комісією у складі начальника відділу керування персоналом, старшим інспектором з кадрів (з обліку кадрів) ВКП та провідним юрисконсультом ВКП було складено акт.

01.06.2026р. було надіслано на адресу позивача лист про необхідність з`явитися до відділу керування персоналом з приводу звільнення та отримання трудової книжки.

На письмову заяву позивача від 02.06.2026, щодо надання копій документів, відповідачем 12.06.2026 були надіслані відповідні документі з описом вкладення, у тому числі наказ про звільнення №8342/к від 01.06.2026р., який позивач отримала 13.06.2026 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

В судовому засіданні встановлено, що відповідач прийняв всі передбачені законом заходи для своєчасного повідомлення відповідача про звільнення та виплатив йому всі суми, що належать йому від підприємства.

Таким чином підстав для задоволення позовних вимог позивача в судовому засіданні не встановлено.

Судові витрати слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-виробниче об`єднання «Павлоградський хімічний завод» (ДП «НВО «ПХЗ») про поновлення на роботі – відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 22 жовтня 2026 року.

Суддя: В. О. Головін