Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №183/4658/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4658/26

№ 2/183/5490/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача ОСОБА_1 , прокурора Чабан О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Самарівської міської ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального закладу «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради, про:

- позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів на користь дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дитиною повноліття,

В С Т А Н О В И В:

10 квітня 2026 року Самарівська міська рада, як орган опіки та піклування (надалі - позивач), через підсистему «Електронний суд» звернулася з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_2 (надалі - відповідач) батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача аліменти на користь дитини у розмірі однієї четвертої частки всіх видів заробітку (доходу), але не менш як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно від дня пред`явлення позову до повноліття дитини.

Позов обґрунтовано тим, що з 14 серпня 2024 року сім`я ОСОБА_2 перебуває на обліку КЗ «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради, як сім`я, що опинилася у складних життєвих обставинах. Підставою для втручання відповідних служб стало, зокрема, звернення ОСОБА_4 щодо неналежного, на її думку, виконання відповідачем батьківських обов`язків стосовно доньки.

Позивач повідомив, що 16 серпня 2024 року спеціалісти служби у справах дітей та фахівець із соціальної роботи здійснили виїзд до сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 . За викладом позову, мати дитини та її чоловік ОСОБА_5 офіційно не працювали, родина винаймала будинок без газо-, водо- та електропостачання, з пічним опаленням. У житлі було брудно; позивач указав на брудний посуд, відсутність належної постільної білизни, розміщення спального місця дитини на матраці та недостатній запас харчових продуктів. На переконання позивача, такі умови не відповідали потребам малолітньої дитини.

Як зазначено у позові, після вказаного обстеження органи соціального захисту, служба у справах дітей та працівники поліції вживали профілактичних заходів. 20 серпня 2024 року матері письмово роз`яснили відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Розпорядженням від 22 серпня 2024 року дитину поставили на облік як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах. Згідно з наведеними позивачем відомостями поліції від 23 серпня 2024 року, із матір`ю та її чоловіком також проведено профілактичну бесіду щодо необхідності належного виховання, забезпечення дитини й відповідальності за статтею 184 КУпАП.

Позивач наголосив, що втручання соціальних служб не було одноразовим. Протягом 2024-2025 років уповноважені працівники неодноразово обстежували умови проживання, надавали родині рекомендації, проводили бесіди й намагалися організувати соціальний супровід. При цьому сім`я змінювала місця проживання, однак, за твердженням позивача, суттєвого поліпшення умов для дитини не відбулося. Під час повторних обстежень фіксувалися захаращення приміщень, недостатні санітарно-гігієнічні умови, відсутність облаштованого місця для сну й навчання, чистого одягу та необхідних побутових речей.

За доводами позивача, під час обстеження 10 лютого 2026 року за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено холодне та вологе житло, бруд, плісняву на стінах, відсутність належного опалення і водопостачання, незначну кількість продуктів харчування, відсутність умов для особистої гігієни, відпочинку та навчання дитини. Одяг дівчинки позивач характеризував як брудний і недостатній для її віку та сезону; мати, як стверджується в позові, не надала належних пояснень причин такого становища. 10 лютого 2026 року їй повторно зроблено письмове попередження.

Окремо позивач послався на події 11 лютого 2026 року, коли працівники служби у справах дітей, соціального закладу, поліції та медичний працівник здійснили спільний виїзд і провели оцінку рівня безпеки малолітньої. У позові зазначено, що поведінка матері викликала занепокоєння у працівників служб, а дитина перебувала під наглядом іншої особи, мала ознаки занедбаності й була одягнена неналежно.

Позивач указав, що за результатами оцінки ризиків Самарівський міський голова видав розпорядження від 11 лютого 2026 року № Р-17 про негайне відібрання дитини у матері через небезпеку для її життя та здоров`я. Після відібрання ОСОБА_3 була доставлена до дитячого відділення КНП «Самарівська центральна міська лікарня» для медичного обстеження.

Відповідно до наведеного позивачем листа КЗ «Центр надання соціальних послуг» від 19 лютого 2026 року № 102 фахівці здійснювали соціальний супровід родини, оцінювали батьківський потенціал матері, проводили індивідуальні консультації, надавали психологічну, гуманітарну та побутову допомогу, рекомендували налагодити харчування, гігієну, навчання й медичне спостереження дитини. Родині, за твердженням позивача, надавали дитячий одяг, постільну білизну, засоби гігієни та продукти харчування, а також рекомендували звернутися до відповідних спеціалістів.

Позивач стверджував, що попри такі заходи мати не продемонструвала стійких позитивних змін, не забезпечила регулярного навчання й належного догляду, не завжди співпрацювала із фахівцями та іноді перешкоджала їхньому доступу до житла. У листі соціального закладу також наведено повідомлення щодо можливих залежностей, випадків притягнення матері до кримінальної відповідальності та позбавлення її батьківських прав стосовно іншої дитини.

Крім того, позивач покликався на інформацію Самарівського районного відділу поліції від 17 лютого 2026 року щодо неодноразових профілактичних відвідувань сім`ї, бесід із матір`ю та повторного виявлення незадовільних санітарно-побутових умов і відсутності належного облаштування місця для сну, навчання та відпочинку дитини. На переконання позивача, заходи превентивного впливу не привели до необхідних змін.

За змістом позову, після відібрання дитини мати не виявляла належної зацікавленості її подальшою долею та не зверталася до органу опіки і піклування з питаннями щодо доньки. Позивач розцінив сукупність описаних подій як тривале свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання передбачених статтею 150 Сімейного кодексу України обов`язків щодо виховання, утримання, піклування про здоров`я і розвиток малолітньої.

У позові також наведено обставини сімейного стану: батьком дитини у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_6 , який, відповідно до поданого свідоцтва про смерть, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; у 2018 році мати уклала шлюб із ОСОБА_5 . На думку позивача, позбавлення матері батьківських прав у наявних обставинах необхідне для захисту прав малолітньої та забезпечення її подальшого належного виховання.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення аліментів, позивач послався на частину третю статті 166, статті 180-183 Сімейного кодексу України та наголосив, що позбавлення батьківських прав не звільняє матір від обов`язку утримувати дитину. Просив визначити аліменти у частці 1/4 її заробітку (доходу), але з гарантією виплати не менш як 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, від дня пред`явлення позову до досягнення донькою повноліття.

Таким чином, позивач просив задовольнити обидві вимоги, вважаючи, що неодноразово зафіксовані порушення прав дитини, недостатній результат соціального супроводу та небезпека її подальшого перебування з матір`ю утворюють передбачені законом підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, а утримання дитини має забезпечуватися шляхом стягнення аліментів.

Постановленою суддею ухвалою від 19 травня 2026 року позовна заява залишена без руху. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем 22 травня 2026 року.

Постановленою суддею ухвалою від 25 травня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду у порядку загального позовного провадження та відкрите провадження у справі, призначене підготовче засідання.

Постановленою у судовому засіданні 01 липня 2026 року ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

24 липня 2026 року представником позивача подано до суду висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , а також висновок провідного психолога щодо психологічного емоційного стану дитини ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 12 жовтня 2026 року залучено до участі у справі прокурора Самарівської окружної прокуратури.

12 жовтня 2026 року прокурором заявлено клопотання про отримання пояснень дитини в судовому засіданні. Представник позивача заперечила проти задоволення зазначеного клопотання, посилаючись на особливості психологічного та емоційного стану дитини, відображені у висновку психолога, та можливий негативний вплив її безпосереднього допиту в судовому засіданні на психоемоційний стан малолітньої.

Постановленою судом ухвалою від 12 жовтня 2026 року в задоволенні клопотання прокурора відмовлено. Вирішуючи заявлене клопотання, суд урахував вік дитини, відомості, викладені у висновку психолога щодо психологічного та емоційного стану дитини, а також необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини та недопущення завдання їй додаткової психологічної травми внаслідок участі в судовому розгляді. Виходив із того, що право дитини бути вислуханою під час вирішення питань, які стосуються її життя та інтересів, не передбачає безумовної необхідності її безпосереднього допиту в судовому засіданні, якщо за конкретних обставин справи такий допит може негативно вплинути на її психологічний стан. З огляду на викладене, керуючись принципом пріоритетного забезпечення найкращих інтересів дитини, з метою захисту її психологічного та емоційного благополуччя, суд дійшов висновку про відсутність підстав для безпосереднього допиту малолітньої дитини в судовому засіданні. При вирішенні клопотання суд також урахував висновки з питань застосування норм права Верховного Суду у справах № 372/3402/22 та № 729/694/25.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити. Зазначила, що співробітники органу опіки та піклування неодноразово попереджали відповідача про негативні наслідки невиконання батьківських обов`язків, тривале перебування дитини у статусі такої, що опинилася в складних життєвих обставинах.

Прокурор у судовому засіданні підтримала позов та просила його задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомила. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило. Відзиву на позов у встановлений судом строк відповідач не надала.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, дослідивши матеріали справи, висновує таке.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

З засвідченої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у батьків, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , народилась дочка - ОСОБА_3 /а.с.32/. Шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено 17 червня 2015 року, що підтверджується засвідченою копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 /а.с.34/.

З засвідченої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер /а.с.33/.

Також, з засвідченої копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 вбачається, що 24 липня 2018 року ОСОБА_7 вступила в зареєстрований шлюб з ОСОБА_5 та зміна прізвище на « ОСОБА_7 » /а.с.35/.

Розпорядженням голови Новомосковської міської ради від 22 серпня 2024 року № Р-141 малолітню ОСОБА_3 поставлено на облік служби у справах дітей як дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах /а.с.31/.

Актом обстеження умов проживання від 16 серпня 2024 року, складеним спеціалістами служби у справах дітей спільно з фахівцем із соціальної роботи на підставі звернення громадянки ОСОБА_4 від 12 серпня 2024 року, проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її матері - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час обстеження встановлено, що сім`я проживає в орендованому житловому будинку, який складається з коридору та двох кімнат. У приміщенні відсутні належні комунально-побутові умови, зокрема газопостачання та водопостачання, електропостачання відключене, опалення здійснюється за допомогою печі. Житлове приміщення перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані: у кімнатах брудно, наявний брудний посуд, відсутні належні умови для забезпечення повсякденних побутових потреб сім`ї. Особливу увагу членами комісії звернуто на неналежну організацію побуту малолітньої дитини. Зокрема, встановлено, що дитина спить на матраці, постільна білизна брудна, належне спальне місце не облаштоване. Крім того, в помешканні відсутні необхідні запаси продуктів харчування тривалого зберігання, що свідчить про неналежне забезпечення базових побутових потреб дитини. За результатами обстеження комісія дійшла висновку, що умови проживання малолітньої дитини є незадовільними та не відповідають санітарно-гігієнічним вимогам, необхідним для її належного виховання, розвитку та забезпечення повсякденних потреб. У зв`язку з виявленими обставинами членами комісії рекомендовано взяти сім`ю під соціальний супровід та здійснювати подальший контроль за умовами проживання і виховання дитини /а.с.11/.

Подальші акти обстеження від 16 жовтня 2024 року, 14 жовтня 2025 року та 19 листопада 2025 року /а.с.10, 12, 13/ відображають повторні зауваження до гігієнічного стану житла, умов сну та навчання дитини ОСОБА_3 , захаращеності помешкань.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 10 лютого 2026 року, складеного спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради спільно з поліцейським офіцером громади в межах здійснення моніторингового візиту, проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , де дитина проживала разом із матір`ю ОСОБА_2 . Акт засвідчує особливо несприятливі житлові умови: холод, вологість, відсутність належного опалення та водопостачання, бруд і захаращеність приміщення, недостатнє облаштування місця сну, навчання й гігієни дитини /а.с.9/.

Обставини, зазначені в акті від 10 лютого 2026 року суд оцінює в сукупності з попередніми актами обстеження за 2024-2025 роки.

Засвідчена копія попередження від 10 лютого 2026 року підтверджує, що з ОСОБА_2 проведено профілактичну бесіду про виконання батьківських обов`язків /а.с.27/. Зіставлення цього документа з актами обстеження умов проживання показує, що матір не була позбавлена інформації про необхідні зміни й правові наслідки своєї поведінки.

Відповідно до акта проведення оцінки рівня безпеки дитини від 11 лютого 2026 року, складеного комісією за участю представників служби у справах дітей виконавчого комітету Самарівської міської ради, фахівців із соціальної роботи, працівників поліції та медичного працівника, проведено оцінку рівня безпеки малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала під фактичним доглядом своєї матері ОСОБА_2 . Під час проведення оцінки членами комісії встановлено низку обставин, які свідчили про неналежне забезпечення основних життєвих потреб малолітньої дитини та наявність загроз для її фізичного здоров`я, належного розвитку і безпеки. Зокрема, за результатами безпосереднього огляду дитини зафіксовано зовнішні ознаки неналежного догляду та занедбаності. У відповідному розділі акта зазначено, що вага та зріст дитини значною мірою не відповідають її віку, дитина має низький рівень особистої гігієни, її одяг є брудним та не відповідає погодним умовам і сезону. Крім того, виявлено ознаки неналежного догляду за станом здоров`я дитини, зокрема ураження пальців рук. У коментарі спеціаліста зазначено, що дівчинку оглянуто сімейним лікарем. Під час оцінки поведінки та емоційного стану малолітньої встановлено, що дитина повідомила про почуття голоду. Водночас у відповідному розділі акта відображено пояснення матері, яка зазначила, що дитину годували. Також в акті зафіксовано ознаки небезпечної поведінки дорослої особи, пов`язані з можливим уживанням наркотичних чи психотропних речовин, а також проявами агресивної поведінки. У поясненнях зазначено, що, зі слів матері, вона періодично вживає наркотичні речовини. Крім того, комісією відзначено перебування в помешканні іншої особи, щодо якої також зафіксовано ознаки можливого впливу психоактивних речовин. Під час обстеження житлово-побутових умов установлено, що приміщення, у якому проживала малолітня дитина не пристосоване для забезпечення її належного та безпечного проживання. Зокрема, в акті відображено перебування житла в антисанітарному стані, відсутність належного теплопостачання, наявність небезпечних побутових умов, зокрема потенційної пожежної небезпеки, а також незадовільний стан предметів домашнього вжитку. У коментарі спеціаліста умови проживання дитини охарактеризовано як незадовільні. Також комісією встановлено ознаки незабезпечення основних потреб малолітньої дитини, а саме належного харчування, необхідного медичного догляду та повсякденного піклування відповідно до її віку. Сукупність виявлених обставин свідчила про істотні недоліки в організації догляду за дитиною та нездатність забезпечити їй належне й безпечне середовище проживання на момент проведення оцінки. За результатами проведеної оцінки комісія визначила рівень безпеки малолітньої ОСОБА_3 як «дуже небезпечно». У документі також зафіксовано здійснення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки малолітньої, зокрема її відібрання та організацію подальшого медичного обстеження /а.с.14-18/.

Розпорядженням Самарівського міського голови від 11 лютого 2026 року № Р-17 постановлено негайно відібрати ОСОБА_3 від матері у зв`язку з виникненням безпосередньої загрози для життя та здоров`я дитини /а.с.30/.

Листом КНП «Міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Самарівської міської ради від 19 лютого 2026 року № 117 повідомлено, що на профілактичні огляди мати ОСОБА_2 дитину ОСОБА_3 не приводила; за віком дитина вакцинована, на лікарський прийом її приводив співмешканець матері. Під час огляду 11 лютого 2026 року лікар описав астенічність, анемічність, бруд шкіри та волосся, пустули на пальцях, ускладнений контакт із дитиною /а.с.21/.

Згідно з інформацією КНП «Самарівська центральна міська лікарня» від 20 лютого 2026 року № 36/17 дитину ОСОБА_3 доставлено до дитячого відділення 11 лютого 2026 року співробітниками поліції та служби у справах дітей; під час доставлення вона була налякана, голодна, брудна, з ознаками педикульозу та панарицію третіх пальців обох кистей /а.с.22/.

Інформація гімназії № 4 Самарівської міської ради від 18 лютого 2026 року № 173 та характеристика учениці ОСОБА_3 від 19 лютого 2026 року засвідчують проблеми з організацією систематичного навчання. Дитину зараховано до закладу освіти у жовтні 2025 року, навчання ускладнювалося педикульозом, відсутністю стабільного зв`язку й технічних умов дистанційного навчання, а також недостатньою співпрацею дорослих із педагогами. Школа водночас позитивно характеризувала здібності дівчинки, її пам`ять та можливості навчання /а.с.20/.

Відповідно до листа КЗ «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради від 19 лютого 2026 року № 102, сім`я ОСОБА_2 з 03 вересня 2024 року перебуває під соціальним супроводом у зв`язку зі складними життєвими обставинами. За результатами роботи фахівцями Центру встановлено вкрай низький рівень батьківського потенціалу матері, яка лише частково забезпечує базові потреби малолітньої доньки ОСОБА_3 . Зокрема, мати неналежним чином забезпечує харчування, особисту гігієну, навчання та виховання дитини, часто залишає її під наглядом сторонніх осіб. Сім`я систематично змінює місце проживання, однак житлово-побутові умови залишаються незадовільними: у приміщеннях антисанітарія, відсутні належні умови для сну, навчання та повсякденного догляду за дитиною. У листі також повідомлено про попереднє притягнення матері до кримінальної відповідальності та позбавлення її батьківських прав стосовно старшої дитини. Протягом соціального супроводу із сім`єю проводилася систематична профілактична та консультативна робота, надавалися психологічні послуги, гуманітарна допомога, рекомендації щодо покращення житлових умов, працевлаштування, забезпечення навчання та належного догляду за дитиною. Однак, незважаючи на вжиті заходи, істотних позитивних змін не відбулося. Мати не виконувала рекомендацій, ухилялася від співпраці із соціальними працівниками та перешкоджала доступу до житла. За результатами соціального супроводу фахівці Центру дійшли висновку, що ОСОБА_2 не підвищила рівня батьківських компетентностей та не забезпечила належних умов для виховання, утримання й розвитку малолітньої доньки /а.с.23/.

Згідно з висновком психолога КЗ «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради від 21 липня 2026 року, за результатами дослідження психологічного та емоційного стану малолітньої ОСОБА_3 встановлено наявність емоційних переживань, пов`язаних із попередніми умовами проживання, недостатнім задоволенням її базових потреб та нестабільністю сімейного середовища. Під час дослідження дитина виявляла потребу в безпеці, стабільності, емоційній підтримці та належному піклуванні. Психологом відзначено особливості емоційного сприйняття дитиною матері та сімейних стосунків, а також необхідність забезпечення сприятливого середовища для її подальшого психологічного розвитку. За результатами дослідження рекомендовано забезпечити дитині стабільні й безпечні умови виховання, психологічний супровід та враховувати її психоемоційний стан під час вирішення питань, які стосуються її подальшої долі /а.с.60-61 зворот/. Зокрема психологом зроблено висновок, що дитина демонструє високі адаптивні спроможності. За час проживання в прийомній родині сформовано стійку первинну прихильність до нових батьків, яких вона усвідомлено називає «мамою» та «татом». Усі тести на структуру родини («Два будинки», «Малюнок сім`ї», «Три дерева», тест Рене Жиля) показують повну емоційну інтеграцію дівчинки в прийомну систему. Прийомна матір є головною фігурою безпеки та емоційного тепла. Прийомний батько сприймається, як стабільний та безпечний авторитет, який структурує систему. Прийомні брати/сестри та бабуся повністю включені дитиною до її «кола безпеки». На пропозицію моделювання майбутнього - в якій сім`ї вона хотіла би жити, дівчинка категоричні стверджує: «В цій сім`ї і хотіла би жити». Стосовно біологічних батьків відбувається капсуляція минулого досвіду: дитина застосовує механізм витіснення. Вона категорично відмовляється додавати біологічних батьків на малюнки та схеми, маркуючи їх у тесті «Два будинки» чорним кольором (символ небезпеки). На малюнку сім`ї вона вибудовує захисний бар`єр (яскраву веселку), відокремлюючи родину від сірого неба з хмарами (символ прихованих сліз та страху). В ході роботи з дитиною «маркери» стороннього впливу: використання дитиною дорослих, нетипових для віку 8 років юридичних або оціночних термінів, повторення фраз без емоційного проживання не спостерігалося. Можна зробити висновок, що ознак стороннього впливу на формування позиції дитини не було. В силу віку (8 років) прямі запитання «Чи хочеш ти, щоб маму позбавили батьківських прав» задавати категорично заборонено, оскільки це може спровокувати повторну травму. Психіка дитини зараз дуже вразлива, можна викликати ретравматизацію. Також психологом встановлено внаслідок застосування методики ОСОБА_9 («ІНФОРМАЦІЯ_7») те, що дівчинка була свідком домашнього насильства, в контексті якого поліція сприймається, як єдиний спосіб зупинити катастрофу. Крім того, дитина видала реальні спогади про жах, який панував в родині через наркотичне та алкогольне сп`яніння батьків.

Також судом, з дотриманням ч. 2 ст. 13 ЦПК України досліджено питання щодо наявності судових рішень, ухвалених щодо ОСОБА_2 , які є загальнодоступними ( ІНФОРМАЦІЯ_5 та встановлено наявність, окрім іншого:

- вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року у справі № 183/2841/17, яким ОСОБА_10 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначено їй покарання: за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років у позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки. На підставі ст. 76 КК України покладено на обвинувачену ОСОБА_7 обов`язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (https://reyestr.court.gov.ua/Review/72864363);

- вироку Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2022 року у справі № 183/7159/22, що набрав законної сили 06 грудня 2022 року, яким ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/107129661);

- рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2025 року у справі № 183/8019/25, що набрало законної сили 02 грудня 2025 року, яким позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь закладу або особи в якому (у якої) буде перебувати дитина, аліменти на дитину - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 липня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131541224).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Як установлено в ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав, позивач, як на підставу позову, посилався фактично на ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по утриманню та вихованню дитини.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п.п. 94-102. рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Європейський суд з прав людини зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulingerand Shuruk v. Switzerland), (заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року), що інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю.

Відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення та позбавлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідність харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Так, з матеріалів справи судом установлено тривале та систематичне ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 . Зокрема, починаючи із серпня 2024 року неодноразово фіксувалися факти неналежного забезпечення дитини харчуванням, одягом, особистою гігієною, медичним доглядом, необхідними умовами для проживання, навчання та повноцінного розвитку. Незважаючи на тривалий соціальний супровід сім`ї, попередження, проведення профілактичної роботи та надання різних видів допомоги, відповідач не вжила належних заходів для усунення виявлених порушень і покращення умов виховання доньки. При цьому неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків мало систематичний характер та призвело до виникнення безпосередньої загрози життю і здоров`ю дитини, у зв`язку з чим було прийнято рішення про її негайне відібрання від матері. Ураховуючи сукупність досліджених доказів, тривалість допущених порушень, відсутність істотних позитивних змін у поведінці відповідача та її неналежне реагування на рекомендації відповідних служб, суд висновує, що така поведінка свідчить не лише про складне матеріально-побутове становище сім`ї, а й про свідоме ухилення матері від виконання покладених на неї законом обов`язків щодо виховання, утримання та забезпечення належного розвитку малолітньої доньки.

З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Самарівської міської ради від 21 липня 2026 року № 2559/0/2-26 вбачається доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_3 . У висновку, зокрема, зазначено, що за результатами вивчення матеріалів щодо виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 встановлено систематичне нехтування матір`ю обов`язками щодо виховання, утримання, забезпечення належного догляду, навчання та розвитку дитини. Незважаючи на тривале здійснення соціального супроводу, неодноразові попередження та надання відповідної допомоги, мати не забезпечила належних і безпечних умов для проживання доньки, що зрештою призвело до її негайного відібрання 11 лютого 2026 року /а.с.62-68/.

Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, дослідивши та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність порушення прав та інтересів дитини, свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, невжиття протягом тривалого часу жодних заходів щодо можливості забезпечення належних умов для фізичного, духовного розвитку та виховання дочки, а тому суд ураховує поданий суду висновок органу опіки та піклування, вважає його обґрунтованим, погоджується з ним та встановлює про наявність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог та позбавлення батьківських прав відповідача у відношенні дитини саме з цих підстав.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Таким чином, позбавлення батьківських прав не звільняє відповідача від обов`язку утримувати дитину, оскільки відповідач є працездатною і доказів неможливості сплачувати ним аліменти суду не надано, що вказує на наявність підстав для стягнення аліментів.

Ураховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, що враховуються при визначенні аліментів, працездатність відповідача, суд вважає за необхідне присудити до стягнення з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь особи та/або закладу де буде перебувати та утримуватись дитина, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, ураховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 129,92 грн (за дві позовні вимоги та з урахуванням подання позову через Електронний суд).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Самарівської міської ради, як органу опіки та піклування - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 аліменти на користь особи та/або закладу де буде перебувати та утримуватись дитина, на утримання малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 10 квітня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення у повному обсязі складене та підписане 22 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

позивач - Самарівська міська рада, як орган опіки та піклування, код в ЄДРПОУ 34359199; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, м. Самар, вул. Гетьманська, буд. 14;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

третя особа - Комунальний заклад «Центр надання соціальних послуг» Самарівської міської ради, код в ЄДРПОУ 21945851; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., Самарівський р-н, м. Самар, вул. Паланкова, буд. 29.

Суддя Д. О. Парфьонов