Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №299/608/26 — Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/608/26

Номер провадження 2/299/277/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2026 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі: головуючий - суддя Кашуба А.В., секретар судового засідання Бордей О.Ю., за участі представника позивача адвоката Мелай Є.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Бобик В.К., прокурора Берегівської окружної прокуратури Симйона І.Д., представника органу опіки та піклування Виноградівської міської ради Закарпатської області Глагола В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Виноградівського районного суду Закарпатської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Виноградівська міська рада Закарпатської області,

В С Т А Н О В И В :

09.02.2026 представник позивача адвокат Мелай Є.М. подав до суду вказану позовну заяву.

Просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо його дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позов обґрунтовано тим, що 26.07.2014 між позивачкою та відповідачем був зареєстрований шлюб. У шлюбі подружжя народили двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 04.06.2020 Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі №299/462/20 шлюб було розірвано. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2020 у справі №299/1068/20 за позовом матері дітей - вирішено стягувати із ОСОБА_1 аліменти на утримання синів у розмірі однієї другої частки з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дітьми повноліття. Ще у шлюбі з відповідачем позивачка ставала жертвою домашнього насильства: рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 13.04.2020 у справі №299/1098/20 було видано обмежувальний припис щодо відповідача. Встановлено заходи тимчасового обмеження прав та покладено на нього заборону наближатися до місця проживання потерпілої строком на два місяці. Після розлучення відповідач на порушення обмежувального припису приїжджав до колишньої дружини, влаштовував сварки з нею, принижував психологічно та ображав нецензурною лайкою. Погрожував дідусеві позивачки, який на захист родини не пускав відповідача до будинку. Діти зареєстровані та проживають із позивачкою за адресою АДРЕСА_1 , в будинку, який належить дідусеві позивачки ОСОБА_5 . З часу розірвання шлюбу відповідач не цікавиться життям синів та не виявляє бажання спілкуватись із дітьми у необхідному обсязі. Впродовж останніх п`яти років діти рідко спілкуються з батьком, хоча часто перебувають у його батьків, а своїх діда і баби. Між ними відсутній психоемоційний зв`язок, вони не мають до нього родинних почуттів. Відповідач також не бере достатньої участі у матеріальному утриманні дітей: не вчасно сплачує аліменти, утворилася заборгованість. Поведінка відповідача є асоціальною, він притягався за домашнє насильство, дрібне хуліганство. Обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч1 ч.2 ст.307 КК України. У вересні 2024 позивачка подала позов про позбавлення відповідача батьківських прав. Суд відмовив у задоволенні позову, попередивши відповідача про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітніх дітей, зокрема до обов`язку утримувати дітей матеріально. Після набрання цим рішенням законної сили 08.09.2025, відповідач не змінив свою поведінку щодо дітей. За останні півроку відповідач жодного разу не приходив до школи, не цікавився життям дітей, їхнім дозвіллям, їхнім здоров`ям. Відповідач достеменно знав, що старший син ОСОБА_6 потребує супровід лікаря-офтальмолога та хірургічної корекції зору, проте не проявив бажання брати активну участь у забезпеченні здоров`я дитини. Він знав це від своїх батьків, з якими позивачка тісно спілкується. Станом на 19.12.2025 сукупний розмір заборгованості по аліментах становила 65731,50 грн. Рішенням виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області №310 від 22.12.2025 заявнику ОСОБА_1 відмовлено у встановленні графіка зустрічей з дітьми з метою забезпечення якнайкращих прав та інтересів дітей. Батько дітей ОСОБА_1 періодично бачиться із дітьми в себе вдома, коли діти перебувають у його батьків (своїх діда і баби). Діти стверджують, що батько завжди лише вітається з ними, щось спитає та йде у своїх справах. Ніколи не бере їх із собою для проведення часу разом, прогулянки. Також відповідач приходить у магазин позивачки та її теперішнього чоловіка ОСОБА_7 в с.Олешник, де купує алкоголь і у нетверезому стані чіпляється до ОСОБА_7 (доказ - відеозапис з камер відеоспостереження)., 27.07.2025). Отже, позивачка стверджує, що відповідач свідомо відмовився брати участь у житті своїх дітей.

Суд Ухвалою від 10.02.2026 відкрив провадження у справі, призначив підготовче судове засідання.

17.03.2026 представник позивачки адвокат Мелай Є.М. подав клопотання про допит свідків.

Представник відповідача адвокат Бобик В.К. подала клопотання про приєднання до справи письмових доказів.

13.03.2026 служба у справах дітей Виноградівської міської ради подала до суду Висновок органу опіки та піклування від 12.03.2026 №02.1-15/1055.

26.03.2026 представник позивача адвокат Мелай Є.М. подав клопотання про допит позивачку як свідка.

26.03.2026 представник відповідача адвокат Бобик В.К. подала відзив.

Суд Ухвалою від 26.03.2026 закрив провадження у справі. Призначив справу до судового розгляду.

18.05.2026 представник позивачки адвокат Мелай Є.М. подав клопотання про приєднання доказів із доказами надсилання документів учасникам справи.

Представник відповідача адвокат Бобик В.К. подала відзив. Відповідач заперечує проти задоволення вимог позову. Відповідач не визнає обставини, на які посилається позивачка. Відповідач звертає увагу на те, що з часу прийняття судом рішення про заборону наближатися до місця проживання позивачка строком на два місяці минуло майже шість років. З того час відповідач змінив свою поведінку та жодного разу не притягувався до відповідальності за насильницькі діяння. З часу запровадження щодо відповідача справ про адміністративне правопорушення за домашнє насильство минуло також шість років. З того часу він не допускав таких діянь. Відповідач заперечує ту обставину, що після розлучення він не цікавиться життям дітей. Відповідач заявляє, що влітку 2024 року на канікулах діти доволі часто і довгий період часу (біля тижня) були у батька в с.Підвиноградів. Відносини у нього з дітьми завжди були дружніми і теплими, насилля відносно дітей не вчинялося. Останній раз діти відвідували будинок відповідача у грудні 2024 року і не хотіли повертатися додому, просилися ще залишитися. Відповідач заявляє, що дійсно не навідує дітей за місцем їх проживання із матір`ю, бо позивачка йому заборонила приходити. Дід із бабою можуть бачити дітей лише у будинку позивачки. Відповідач також заявив, що не може додзвонитися на номери телефонів дітей, бо ймовірно його номер заблоковано позивачкою. Старший син після його повідомлення сам передзвонив батьку і повідомив, що мама забороняє їм бачитися із батьком.

У судовому засіданні позивачка пояснила, що після розлучення відповідач повністю поклав усі батьківські обов`язки на неї, аліменти не сплачував, у присутності дітей вчиняв щодо неї домашнє насильство, вона не забороняє йому спілкуватися з дітьми. Вона забороняє йому приходити до неї додому.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що з грудня 2024 контакти між ним та позивачкою були повністю обірвані, він хоче бачитися з дітьми, але позивачка чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми. Забороняє приходити до неї додому. Він звертався до органу опіки та піклування за встановленням способів участі у вихованні дітей, та орган ухвалив рішення про відмову у встановленні способів його участі у вихованні дітей. Він не може додзвонитися до дітей, вважає, що його номер заблоковано. Він не ходив до дітей у школу, не хотів, щоб були проблеми із позивачкою. Заборгованість по аліментах погашає. Тому він заперечує ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей. Натомість заявляє, що є перешкоди у реалізації його батьківських прав.

Дитина ОСОБА_4 , вік вісім років, у судовому засіданні пояснив, що живе з мамою, братиком і прадідиком. Тата бачив давно. В школу тато до нього не приходив. Хотів би бачитися з татом.

Дитина ОСОБА_8 , вік 11 років, у судовому засіданні пояснив, що проживає з мамою, братом і прадіди ком. Останній раз бачив тата у грудні 2024 року. Вони з братом приходили до діда з бабою, але тата вдома не було. Подарунки від тата не отримував. Дід з бабою про тата їм не розповідають. Не хоче з татом контактувати.

У судовому засіданні психолог ОСОБА_9 пояснила, що знає про цю сім`ю вже півтора роки, мати дітей приходила на консультації. Діти мають травматичний досвід розриву сімейних відносин із батьком. Діти люблять тата - для всіх дітей батько є рідною людиною, до якої діти тягнуться. Проте, у хлопчиків спостерігається біль і образа, що його нема поруч. Хлопчики мають позитивне ставлення до діда і баби - батьків їхнього батька. Уявлення про батька - це асоціація з дідом і бабою. Діти мають хороші спогади про батька, але зараз дітям боляче згадувати тата, тому для їх психіки краще його не згадувати. У дітей нема категоричного заперечення батька, але є тривога, образа і відторгнення. Тато міг би більше спілкуватися з дітьми. На час прийняття рішення про встановлення графіку зустрічей з дітьми була врахована та обставина, що батько приходив із ознаками стану наркотичного сп`яніння, була підозра вживання ним заборонених речовин, батько дітей притягувався до кримінальної відповідальності у сфері незаконного обігу наркотичних речовин. Тато повинен мати активну ініціативну поведінку, прагнути встановити та зміцнити зв`язок із дітьми.

Прокурор у судовому засіданні заявив, що матеріали справи містять достатні дані для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши подані на їх підтвердження письмові докази, вивчивши доводи відзиву, дослідивши подані на їх підтвердження письмові докази, ознайомившись із змістом Висновку органу опіки та піклування при Виноградівській міській раді Закарпатської області, заслухавши позицію прокурора, суд вирішив наступне.

Суд встановив, що 26.07.2014 між позивачкою та відповідачем був зареєстрований шлюб. У шлюбі подружжя народили двох дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 04.06.2020 у справі №299/462/20 шлюб було розірвано. (а.с.21-23). Рішення про розірвання шлюбу набрало законної сили 07.07.2020. За змістом Рішення суду 04.06.2020 у справі №299/462/20 , яке набрало законної сили, встановлено, що не пізніше як із червня 2020 року позивачка та відповідач припинили шлюбні відносини, проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Причиною розірвання шлюбу стали зловживання відповідачем спиртними напоями, відвідування гральних закладів, вчинення домашнього насильства.

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 12.06.2020 у справі №299/1068/20 за позовом матері дітей ОСОБА_10 - вирішено стягувати із ОСОБА_1 аліменти на утримання синів у розмірі однієї другої частки з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с.24-27). Рішення набрало законної сили 14.07.2020.

Діти проживають разом матір`ю - позивачкою у справі ОСОБА_11 в с.Олешник Берегівського району Закарпатської області. Позивачка зареєструвала другий шлюб із ОСОБА_7 24.02.2023 року, після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище із ОСОБА_12 на ОСОБА_13 (а.с.65).

Батько дітей - відповідач ОСОБА_1 - проживає окремо у будинку зі своїми батьками в с.Підвиноградів Берегівського району Закарпатської області. Суд дослідив характеристику на відповідача ОСОБА_1 , дану 24.03.2026 Старостою Підвиноградівського старостинського округу Алексик О., за якою ОСОБА_1 охарактеризований виключно позитивно (а.с.93).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов її життя та/або здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків передбачає не лише фактичну відсутність належної участі у вихованні дитини, а й винний характер такої поведінки, тобто свідоме нехтування батьківськими обов`язками. При цьому позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який може бути застосований за умови встановлення відповідних законних підстав та його відповідності найкращим інтересам дитини.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, оцінюючи кожен доказ окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 757/33649/24-ц звернув увагу на необхідність застосування у справах про позбавлення батьківських прав стандарту достатніх та переконливих доказів з огляду на винятковий характер такого заходу.

У цій справі позивачка обґрунтовує вимоги тим, що після ухвалення попереднього судового рішення, яким відповідача було попереджено про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків, відповідач продовжив неналежно виконувати обов`язки щодо матеріального утримання дітей, не виявляв належного інтересу до їхнього навчання, розвитку та стану здоров`я, а також не вживав достатніх заходів для підтримання особистих відносин із синами.

Суд ураховує, що попереднє рішення про відмову в позбавленні батьківських прав саме собою не встановлює наявності підстав для задоволення нового позову. Водночас воно має значення для оцінки подальшої поведінки відповідача, оскільки останній був обізнаний із необхідністю змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК). Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 року «Про застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже, Верховний суд України дав орієнтовний перелік обставин, що складають поняття ухилення батьків від виконання обов`язків та виснував, що позбавлення батьківських прав повинно бути результатом саме свідомої поведінки батьків (одного з них).

Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Оскільки, предметом доказування є обставини, які свідчать про ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, орієнтовний перелік яких дав Верховний суд України у Постанові Пленуму №3 від 30.03.2007, то подані позивачем докази повинні містити інформацію про це.

При цьому, суд встановив, що позивачка вже зверталася до суду із позовом про позбавлення відповідача батьківських прав щодо їх спільних двох дітей. Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області у справі №299/6708/24 від 06.08.2025 у задоволенні позову було відмовлено. Рішення набрало законної сили 08.09.2025.

Суд у цій справі вирішив не позбавляти відповідача батьківських прав, але застосувати превентивні дії та попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність змінити своє ставлення до виконання своїх обов`язків, як батька щодо виховання своїх синів, брати активну участь у їх вихованні, матеріальному утриманні, сприяти їх духовному та моральному розвитку, оскільки саме такого ставлення до себе бажають мати його діти. Нехтування вказаними обов`язками, як батька, в майбутньому може стати підставою для позбавлення його батьківських прав.

Тому, суд, оцінюючи наступні докази, міркує так. Позивачка, обґрунтовуючи вимоги позову, послалася на обставини, відомості про які містяться у таких письмових доказах: постанова Виноградівського районного суду Закарпатської області від 25.06.2020 у справі №299/917/20 (а.с.32-33), від 08.07.2020 у справі №299/1024/20 (а.с.34-35), та Рішення цього ж суду від 13.04.2020 у справі № 299/1098/20, яким ОСОБА_1 видано обмежувальний припис (а.с.28-31), Вирок суду від 12.06.2024 у справі №299/4007/24, за яким ОСОБА_1 засуджено за ч.1 , ч.2 ст.307 КК України (а.с.36-39).

Суд констатує, що зазначені докази містять відомості про обставини, що мали місце у 2020 році та на які позивачка посилалася як на підставу позову про позбавлення батьківських прав, поданого у 2024 році. За результатами розгляду цього позову у цивільній справі №299/6708/24 ухвалено рішення про відмову в його задоволенні. Наведені докази досліджувалися судом під час розгляду зазначеної справи.

Сам по собі факт попереднього дослідження цих доказів не виключає можливості їх урахування під час розгляду нового позову. Однак предметом доказування у цій справі є обставини, якими позивачка обґрунтовує вимоги з урахуванням поведінки відповідача після розгляду попередньої справи. Оскільки зазначені докази стосуються обставин 2020 року, вони самі по собі не підтверджують обставин, що виникли після ухвалення попереднього рішення, та не свідчать про наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідача батьківських прав на час розгляду нового позову.

З часу ухвалення Рішення суду за попереднім позовом про позбавлення батьківських прав ( 06.08.2025) та до подання позивачкою нового позову (09.02.2026) минуло шість місяців.

Позивачці належить довести, що відповідач у цей період не змінив своє ставлення до виконання батьківських обов`язків щодо виховання своїх синів, не брав активну участь у їх вихованні, матеріальному утриманні.

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 звертався до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області як органу опіки та піклування із заявою про встановлення способів та порядку спілкування з дітьми. Відповідач 20.11.2025 отримав лист від Виконавчого комітету про те, що порушене ним питання щодо визначення порядку спілкування з дітьми залишається на контролі Виноградівської міської ради і буде повторно розглянуто на засіданні Комісії.

Рішенням Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 22.12.2025 №310 орган опіки та піклування відмовив ОСОБА_1 у встановленні графіка зустрічей з дітьми (а.с.51). Таке рішення прийнято «з метою убезпечення прав та інтересів дітей, в зв`язку з наявними фактами насильства в сім`ї, та притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за ч.1 ч.2 ст.307 КК України.». Рішення прийнято із врахуванням Висновку служби у справах дітей від 18.11.2025 №01-09/1210, рішення комісії з питань захисту прав дитини від 16.12.2025.

Цей доказ може бути взято до уваги як такий, що свідчить про негативну оцінку поведінки батька органом опіки та піклування станом на грудень 2025 року, тобто у період, у якому щодо поведінки батька порушено новий цивільний спір. Та цей доказ не містить обґрунтування такого рішення органу опіки та піклування.

Оскільки цей доказ не містить обґрунтування такого рішення органу опіки та піклування, то за його змістом не можна з`ясувати, які обставини стали підставою для такого Рішення. Що спонукало компетентний орган відмовити ОСОБА_14 у встановленні графіка зустрічей з дітьми? Тому, належність цього окремого доказу у доказуванні факту ухилення батька від виконання батьківських обовязків суд оцінює критично. Натомість цей доказ суд бере до уваги як доказ, що містить інформацію про прагнення батька реалізувати батьківські права.

Подані позивачкою докази - характеристика на ОСОБА_2 , Акт обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 (а.с.54-55) - суд відхиляє як неналежні, оскільки ці докази не містять відомостей, що підлягають доказуванню у справі про позбавлення відповідача батьківських прав за ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання дітей у період, що слідував після попередньої судової справи.

Суд дослідив відеозапис із камери відеоспостереження у магазині АВС за місцем здійснення підприємницької діяльності позивачки ОСОБА_2 в с.Олешник від 27.07.2025, де зафіксовано як ОСОБА_1 у дату, що зафіксована на відео 27.07.2025, зайшов до магазину та придбав пляшку напою, схожу на пляшку алкогольного напою.

Суд оцінює цей доказ як неналежний і не бере його до уваги, бо цей доказ не містить інформації, що підлягає доказуванню - батьківської поведінки відповідача щодо його двох дітей у період після судового розгляду попередньої справи.

Щодо заборгованості відповідача зі сплати аліментів на утримання дітей.

Позивач подав розрахунки заборгованості відповідача за аліментами (а.с.52, 53). Суд встановив, що станом на 29.10.2025 заборгованість відповідача за аліментами становила 44306,50 грн. За змістом розрахунку платник аліментів сплатив 49000 грн у січні 2025 року, 12000 грн у квітні 2025 року, 6100 грн у вересні 2025 року. Суд встановив, що станом на 19.12.2025 заборгованість відповідача за аліментами становила 65731,50 грн. Після сплати у вересні 2025 року 6100 грн аліменти до грудня 2025 не сплачувалися.

Відповідно до ст.180, ст.181 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Подані позивачкою докази про стягнення аліментів свідчать про те, що відповідач добровільно не виконував належно батьківський обов`язок утримання дітей. Під поняттям «належно» суд розуміє постійну регулярну участь батька дітей у їх утриманні у достатній мірі. До батька дітей було застосовано судовий примус: питання про стягнення аліментів на утримання дітей вирішено у судовому порядку, виконання рішення суду та стягнення аліментів проводиться у примусовому порядку через органи державної виконавчої служби. Та і судовий примус не забезпечив належне виконання відповідачем цього батьківського обов`язку - платник аліментів не сплачує аліменти щомісячно, є заборгованість у значному розмірі.

Зі слів позивачки, відповідач не дає грошей на утримання дітей і поза рамками виконавчого провадження, не бере участі у їх утриманні у натуральній формі. Відповідач у ході судового розгляду не спростував доводи позивачки про те, що він не бере регулярної щомісячної участі у матеріальному утриманні дітей у інший спосіб ніж сплата аліментів у грошовій формі у рамках виконавчого провадження.

Тому суд дійшов висновку - відповідач у період із квітня 2025 року по грудень 2025 неналежно виконував батьківський обов`язок утримувати дітей: з квітня по грудень 2025 року (дев`ять місяців) відповідач сплатив 18100 грн, що становить по 2000 грн на місяць на двох дітей.

Суд дослідив квитанцію про погашення заборгованості по аліментах на утримання дітей, за якою ОСОБА_1 , після подання нового позову про позбавлення батьківських прав, 26.03.2026 сплатив 5000 грн у рахунок сплати аліментів на утримання дітей (а.с.94).

Суд дослідив Розрахунок заборгованості по аліментах від 23.03.2026, здійснений старшим державним виконавцем Вагнер Н., за яким станом на 23.03.2026 заборгованість ОСОБА_1 по аліментах становить 119971,00 грн (а.с.95), а аліменти за січень, лютий та березень 2026 року не платник не сплачував.

Суд дослідив також розрахунок заборгованості по аліментах від 11.05.2026, за яким аліменти за квітень 2026 не сплачено.

Відповідач не спростував ту обставину, що у період із січня по квітень 2026 року не виконував батьківський обов`язок утримувати дітей. Таким виконанням могла бути участь в утриманні дітей у грошовій формі поза рамками виконавчого провадження або у іншій негрошовій формі. Відповідач не пояснив суду причини невиконання цього обов`язку.

Тому суд дійшов висновку - відповідач у період із січня 2026 по квітень 2026 неналежно виконував батьківський обов`язок утримувати дітей. Заборгованість за аліментами у сумі 5000 грн частково погашено у березні 2026 та у сумі 4990 грн у червні 2026 (а.с.152) після подання нової позовної заяви про позбавлення платника аліментів батьківських прав. Також відповідач частково погасив заборгованість за аліментами 31.08.2026 у сумі 20 тисяч гривень, та 05.10.2026 у сумі 5053 грн. (а.с.186).

Щодо нерегулярної сплати аліментів.

Суд вважає, що нерегулярна сплата аліментів, навіть за умови періодичного погашення накопиченої заборгованості, не забезпечує належного утримання дітей. Їхні потреби в харчуванні, одязі, навчанні, лікуванні та інших необхідних речах є постійними і щоденними, а відповідні витрати не можуть бути відкладені до моменту чергової сплати аліментів. Регулярне надходження коштів від батька, який проживає окремо, дає змогу матері належним чином планувати витрати на дітей і забезпечувати їхні повсякденні потреби. Тому сплата аліментів нерегулярними платежами декілька разів на рік, із накопиченням заборгованості протягом решти часу, та після запровадження справи про позбавлення батьківських прав, свідчить про неналежне виконання батьком обов`язку з утримання дітей, оскільки не забезпечує їхнього своєчасного та стабільного матеріального забезпечення.

За сукупністю наведених обставин суд доходить висновку, що нерегулярність сплати аліментів не була лише окремим випадковим порушенням, а характеризувала тривале неналежне виконання відповідачем батьківського обов`язку.

Щодо участі відповідача у вихованні та навчанні дітей

За змістом характеристики учня 5-Б класу ОСОБА_3 (а.с.56), даної 15.01.2026 директором Олешницької ЗОШ І-ІІІ ст., батько не цікавиться навчанням сина, не відвідує класні та загальношкільні збори, не знайомий із класним керівником дитини.

За змістом характеристики учня 3-В класу ОСОБА_4 (а.с.57), даної директором Олешницької ЗОШ І-ІІІ ст., батько ОСОБА_1 не приймає ніякої участі у вихованні дитини, ніколи не приводив дитину до школи, успіхами не цікавиться.

Наведені у характеристиках учнів навчального закладу обставини свідчать про те, що батько дітей не виявляє активного інтересу до життя своїх синів, самоусунувся від участі у їх освітньому розвитку.

Суд оцінює ці документи не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами, зокрема відомостями про тривалу відсутність особистого спілкування відповідача з дітьми, поясненнями учасників справи та даними про фактичну участь батька у їхньому повсякденному житті.

Зазначені обставини свідчать про недостатню участь відповідача в освітньому розвитку синів. Самі собою вони не були б достатніми для висновку про свідоме ухилення від виховання, однак у поєднанні з тривалим невиконанням інших батьківських обов`язків набувають додаткового доказового значення.

Щодо участі батька у додаткових витратах на дитину у зв`язку із її захворюванням.

За змістом Консультаційних висновків спеціаліста «офтальмолог дитячий» від 07.11.2025 та від 13.05.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має офтальмологічне захворювання, потребує постійної оптичної колекції окулярами, м`якими контактними лінзами, курс апаратного лікування, та періодичних лікарських консультацій. Позивачка понесла витрати на платні медичні консультації у ТОВ «Медичний центр «Очі клінік» в м.Києві, в тому числі на проживання, та на придбання медичних препаратів на суму 3200 грн (а.с.61). Позивачка стверджує, що відповідач не взяв добровільної участі у додаткових витратах на дитину у зв`язку з її офтальмологічним захворюванням.

Відповідно до ст.185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідач у судовому засіданні не переконав суд у поважності причини невиконання батьківського обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину у зв`язку із її захворюванням. Заявив, що не знав про хворобу дитини, бо йому не казала про це позивачка.

Суд розцінює цю ситуацію як прояв байдужості батька до здоров`я його дітей. Відповідач проживає недалеко від дітей, у сусідньому селі, його батьки спілкуються із матір`ю дітей (позивачкою). Відповідач безумовно має об`єктивну можливість отримувати достатню інформацію про стан здоров`я дітей, проявивши активну цікавість.

Сам факт наявності родинного спілкування між позивачкою та батьками відповідача не є безумовним доказом того, що відповідач достеменно знав про стан здоров`я дитини. Водночас суд оцінює цей аргумент з урахуванням установлених обставин: проживання відповідача неподалік від дітей, підтримання його батьками регулярних контактів з онуками, тривалу відсутність належного інтересу відповідача до життя синів та відсутність підтверджених спроб самостійно з`ясувати їхні потреби у сфері охорони здоров`я.

У сукупності з іншими доказами ці обставини можуть свідчити про пасивну позицію відповідача щодо забезпечення потреб дітей. При цьому суд виходить не з припущення про його безумовну обізнаність, а з оцінки того, чи виявляв він належну батьківську турботу та чи вживав розумних заходів для з`ясування потреб дітей.

Суд дослідив Висновок органу опіки та піклування Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області від 12.03.2026 №02.1-15/1055, за яким орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо його двох синів.

За змістом висновку, спеціаліст служби у справах дітей та провідний фахівець Центру надання соціальних послуг провели обстеження умов проживання ОСОБА_2 , провели бесіду із ОСОБА_15 , сином відповідача, який розповів, що батько не підтримує з ними зв`язок, востаннє спілкувалися у грудні 2024, а регулярно їх відвідує дідусь (батько відповідача).

Спеціаліст служби у справах дітей, провідний фахівець Центру надання соціальних послуг та староста Підвиноградівського старостинського округу обстежили умови проживання ОСОБА_1 . Провели бесіду із бабусею дітей (мати відповідача), яка розповіла, що вони з дідом щонеділі відвідують онуків, проте діти не приходять до них у гості, з невісткою підтримують хороші відносини.

Комісія з питань захисту прав дитини заслухала на засіданні позивачку ОСОБА_10 та відповідача ОСОБА_4 . ОСОБА_10 пояснила, що після засудження відповідача ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, вона припинила візити дітей до дідуся і бабусі за місцем проживання їх батька. ОСОБА_4 пояснив, що аліменти сплачував нерегулярно, бо працював на будівництві і не завжди мав гроші. Відповідач на засіданні комісії просив надати йому можливість спілкуватися із дітьми, бо мати дітей цього не дозволяє.

У підсумку із мотивувальної частини висновку органу опіки та піклування незрозуміло на якій підставі зроблено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, не зазначено, які діяння, які тягнуть настання цивільної відповідальності у виді позбавлення батьківських прав, допустив батько дітей на думку Комісії. Тому, Суд оцінює висновок органу опіки та піклування як такий, що не містить інформації, яка підлягає доказуванню.

Щодо можливих перешкод у спілкуванні з дітьми

Суд бере до уваги пояснення відповідача про те, що позивачка забороняла йому приходити до місця проживання дітей, а також його твердження про неможливість телефонного зв`язку з ними.

Крім того, встановлено, що наприкінці 2025 року відповідач звернувся до органу опіки та піклування із заявою про визначення порядку спілкування з дітьми. Отже, суд не може ігнорувати вчинення відповідачем такої дії, оцінюючи його ставлення до підтримання батьківських відносин.

Разом із тим звернення до органу опіки та піклування не звільняло відповідача від необхідності вживати доступних і законних заходів для підтримання зв`язку з дітьми. Суд оцінює, чи свідчить подальша поведінка відповідача про послідовне прагнення брати участь у вихованні, чи його дії були обмеженими та не супроводжувалися іншими спробами дізнаватися про потреби дітей і долучатися до їхнього життя.

Неоскарження рішення органу опіки та піклування саме собою не є доказом відмови від дітей. Однак у сукупності з іншими обставинами суд може врахувати, чи вжив відповідач достатніх заходів для подолання перешкод у спілкуванні.

За результатами оцінки доказів суд доходить висновку, що встановлені перешкоди у спілкуванні не пояснюють повною мірою тривалу відсутність участі відповідача у матеріальному утриманні, навчанні та забезпеченні потреб дітей. Водночас цей висновок ґрунтується на сукупності обставин, а не лише на тому, що відповідач не оскаржив рішення органу опіки та піклування.

У підсумку, у справі достатньою сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, які не викликали у суду обґрунтованих сумнівів у їх достовірності, підтверджено такі фактичні обставини: відповідач у період із вересня 2025 неналежно виконував батьківський обов`язок з утримання дітей, у цей період відповідач не виявляв активного інтересу до життя своїх синів, самоусунувся від участі у їх освітньому розвитку, відповідач самоусунувся від піклування про здоров`я дітей та/або добровільної активної участі у додаткових витратах у зв`язку із цим, обравши пасивну позицію.

Ключовим питанням у цій ситуації є чи мав відповідач об`єктивні перешкоди для виконання батьківських обов`язків? Суд констатує, що відповідач у цей період постійно проживав у с.Підвиноградів, де з його слів працював на об`єктах будівництва, тобто відстань не була перешкодою. Нема даних про проблеми зі станом його здоров`я. Дійсно, встановлено, що мати дітей припинила візити дітей до помешкання відповідача у зв`язку із притягненням його до кримінальної відповідальності за ч.ч.1, 2 ст.307 КК України. Встановлено також, що у кінці 2025 року відповідач зробив спробу встановити спосіб та порядок участі у спілкуванні з дітьми через орган опіки та піклування, проте рішенням органу йому було відмовлено. Та відповідач не оскаржив рішення органу та не звернувся до суду з метою усунення перешкод у реалізації його батьківських прав. Доводи відповідача про те, що мобільний зв`язок з дітьми було заблоковано, суд відхиляє. У відповідача була об`єктивна можливість телефонувати дітям з іншого номеру, відвідувати їх у школі, з метою підтримання контакту з дітьми та запобігання втрати з ними емоційного зв`язку, контактувати через діда і бабу, які часто навідували дітей. Щодо неналежного виконання обов`язку утримання дітей - відповідач не навів суду об`єктивних причин несплати ним аліментів на утримання дітей щомісяця, не підтвердив участь в утриманні дітей у натуральній формі, не переконав суд у поважності причин неучасті у додаткових витратах на лікування старшого сина. Враховуючи тісний контакт батьків відповідача з дітьми, відповідач, проявивши активний інтерес життям та здоров`ям дітей, безумовно міг бути обізнаний про захворювання старшого сина та про необхідність витрат на його лікування.

Щодо найкращих інтересів дітей та пропорційності заходу

Вирішуючи питання про позбавлення батьківських прав, суд враховує, що такий захід має винятковий характер та істотно впливає на право дитини і батька на повагу до сімейного життя.

Суд бере до уваги думку обох дітей, висловлену під час судового розгляду. Молодший син висловив бажання побачитися з батьком, тоді як старший син зазначив, що не бажає зустрічатися з ним. Ці позиції є індивідуальними та підлягають оцінці з урахуванням віку дітей, їхнього досвіду спілкування з батьком та емоційного стану.

Сам факт небажання старшої дитини спілкуватися з батьком не є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав. Так само бажання молодшого сина бачити батька не виключає застосування такого заходу, якщо його необхідність підтверджена іншими обставинами та відповідає найкращим інтересам дитини.

Суд також ураховує попереднє попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків. Після такого попередження істотні порушення обов`язків з утримання дітей продовжилися, а належних змін у його участі в навчанні, розвитку та забезпеченні потреб синів не встановлено.

За таких обставин суд оцінює не лише окремі випадки неналежної поведінки, а її тривалість, повторюваність, відсутність достатніх змін після попередження та сукупний вплив на забезпечення потреб дітей.

З урахуванням установлених обставин суд доходить висновку, що поведінка відповідача має ознаки свідомого нехтування батьківськими обов`язками. Цей висновок ґрунтується на сукупності доказів щодо тривалого неналежного матеріального утримання дітей, відсутності належної участі в їхньому освітньому розвитку та недостатнього піклування про їхні потреби.

Окремо суд зазначає, що висновок про свідоме ухилення не ґрунтується лише на несплаті аліментів, відсутності спілкування або конфлікті між батьками. Вирішальним є взаємний зв`язок цих обставин та їхня послідовність у часі після попереднього судового попередження.

Оцінивши можливість застосування менш суворих заходів, суд ураховує, що попередження вже застосовувалося, проте істотних змін у виконанні відповідачем обов`язків не відбулося. За умови підтвердження того, що інші доступні заходи не здатні забезпечити належний захист прав та інтересів дітей, суд може дійти висновку про необхідність застосування виняткового заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Отже, за умови встановлення наведених обставин достатніми та переконливими доказами суд доходить висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його дітей.

У зв`язку із задоволенням позову судові витрати позивача слід покласти на відповідача. Позивач при поданні позовної заяви сплатила судовий збір у розмірі 1331,00 грн.

Керуючись ЗУ «Про охорону дитинства», ст.ст.19, 112, 150,153,159,164,166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 76,81,141,258,265,280-281, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо його дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду або протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії ухвали суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання АДРЕСА_2 ;

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Виноградівська міська рада Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04053677, м.Виноградів, площа Миру, 5, Закарпатської області.

ГоловуючийКашуба А. В.