Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №205/91/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 205/91/26

Провадження № 2/204/6023/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого – судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання – Єрмак Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року позивач АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , в якій прохає стягнути заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101706637531637 від 30 січня 2024 року, станом на 03 жовтня 2025 року, у сумі 55 252 гривні 15 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 46 000 гривень 93 копійки, заборгованості за відсотками у сумі 8 906 гривень 59 копійок, пені 344 гривні 63 копійки та комісії 0 гривень (а. с. 1-4 та на звороті).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 січня 2024 року відповідачка уклала з АТ «Акцент-Банк» кредитний договір АВН0СТ155101706637531637, щодо надання їй кредиту в розмірі 50 000 гривень строком на 60 місяців (тобто до 29 січня 2029 року) зі сплатою процентів у розмірі 55 % щорічно та комісії в розмірі 0 гривень. Банк свій обов`язок виконав повністю, надав позичальниці кредит згідно до умов кредитного договору у сумі 50 000 гривень зі строком повернення до 29 січня 2029 року, терміном на 60 місяців. Однак відповідачка своїх обов`язків за угодою не виконує, оскільки не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Внаслідок цього, станом на 03 жовтня 2025 року, за нею утворилася заборгованість у розмірі 55 252 гривні 15 копійок, яка складається із загального залишку: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 46 000 гривень 93 копійки, заборгованості за процентами у сумі 8 906 гривень 59 копійок, пені 344 гривні 63 копійки та комісії 0 гривень, яку позивач прохає суд стягнути з відповідачки разом із судовими витратами по справі.

10 вересня 2026 року дана справа надійшла на адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра за підсудністю з Новокодацького районного суду міста Дніпра за підсудністю (а. с. 67).

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, з викликом сторін та призначено судове засідання на 11 годину 05 жовтня 2026 року (а. с. 69), яка надіслана учасникам справи 21 вересня 2026 року за вихідним № 27495/26-вих/2/204/6023/26 (а. с. 70).

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року у справі здійснено перехід від розгляду справи від спрощеного позовного провадження без виклику сторін, до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 10 годину 50 хвилин 06 жовтня 2026 року (а. с. 60).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а. с. 5), в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 91), в якій позовні вимоги визнала частково.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 21 вересня 2017 року відповідачка підписала Анкету-заяву позивача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» (а. с. 7).

30 січня 2024 року відповідачка підписала заяву позивача про надання послуг «Швидка готівка» № АВН0СТ155101706637531637 (а. с. 10-13) та паспорт споживчого кредиту до нього (а. с. 8-9), за умовами яких, банком надано їй строковий кредит у сумі 50 000 гривень, на придбання товару/здійснення платежу/оплати послуг, строком на 60 місяців, тобто до 29 січня 2029 року включно, зі сплатою відсотків у розмірі 55 % на рік.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості, станом 03 жовтня 2025 року, за відповідачкою рахується заборгованість у розмірі 55 252 гривні 15 копійок, яка складається із загального залишку: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 46 000 гривень 93 копійки, який складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 44 708 гривень 06 копійок та простроченої заборгованості за тілом кредиту у сумі 1 292 гривні 87 копійок; загального залишку заборгованості за процентами у сумі 8 906 гривень 59 копійок, яка складається із заборгованості за процентами на поточну заборгованість у сумі 342 гривні 05 копійок та заборгованості за процентами на прострочену заборгованість у сумі 8564,540000000001 гривні, а також заборгованості за пенею у сумі 344 гривні 63 копійки та комісії 0 гривень (а. с. 15-16).

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10 липня 2021 року (а. с. 97) відповідачка після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2 .

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, та ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Так, судом встановлено, що 13 січня 2025 року відповідачка підписала Анкету-заяву позивача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» та (а. с. 21 на звороті - 22).

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що проставленням власноручного або цифрового власноручного (на екрані телефону) підпису під цією анкетою-заявою, відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (УЕП), який є аналогом власноручного підпису та, який буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.

30 січня 2024 року відповідачка підписала заяву позивача про надання послуг «Швидка готівка» № АВН0СТ155101706637531637 (а. с. 10-13) та паспорт споживчого кредиту до нього (а. с. 8-9 та на звороті), за умовами яких, банком надано їй строковий кредит у сумі 50 000 гривень, на придбання товару/здійснення платежу/оплати послуг, строком на 60 місяців, тобто до 29 січня 2029 року включно, зі сплатою відсотків у розмірі 55 % на рік.

Як вбачається з п. 18 вказаної заяви, сторони між собою узгодили, що ця заява складене в електронній формі та підписується клієнтом цифровим власноручним підписом або удосконаленим електронним підписом у мобільному додатку Abank24 при підтвердженні кредиту.

Таким чином, сторони визнають правочин у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для Сторін та такими, що не потребують додаткових підтверджень.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Так, приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

При цьому, за змістом наведеного Закону електронним підписом, тобто одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з вимогами п. 5 ч. 3 Постанови про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України, цифровий власноручний підпис – власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом;

Отже, як встановлено судом, сторони узгодили те, що підписання Заяви та кредитного договору буде в електронному вигляді, в даному випадку заява про приєднання до Умов та правил та кредитний договір були підписані відповідачкою на екрані телефону, тобто, підписуючи в електронному вигляді дану заяву та кредитний договір, відповідачка погодилася зі всіма їхніми умовами.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що, підписавши вказану заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачка погодилася зі всіма умовами кредитування, графіком повернення, штрафами, пеню, відсотками за користування кредитними коштами.

Так, позивачем на підтвердження своїх вимог, щодо користування відповідачкою кредитними коштами позивача за вказаним кредитним договором № АВН0СТ155101706637531637 від 30 січня 2024 року та наявності у останньої заборгованості за ним, в тому числі і за простроченими відсотками, надано суду виписку по кредиту (а. с. 18-19) та меморіальний ордер № TR.35070889.41400.65455 від 30 січня 2024 року (а. с. 17) про перерахування відповідачці грошових коштів у сумі 50 000 гривень.

Вказана виписка є первинним банківським документом, а тому є належним доказом у справі.

Разом з цим суд зазначає, що вказана виписка по кредиту не узгоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості та заявленою позивачем сумою заборгованості до стягнення з відповідачки, оскільки останній стверджує, що за відповідачкою рахується заборгованість за даним кредитним договором у сумі 55 252 гривні 15 копійок, тоді як за випискою сума заборгованості становить 55 183 гривні 85 копійок.

Більш того, з наданої відповідачкою виписки по кредиту № Q78U-6APK-RBT6-LSHH від 16 жовтня 2026 року (а. с. 92-94) та наданої виписки по її кредиту позивачем (а. с. 18-19) вбачається, що відображені за один і той же період з 30 січня 2024 року по 28 вересня 2025 року фінансові операції в кінцевому результаті мають різну «заборгованість на кінець періоду».

Так, відповідно до наданої виписки по кредиту позивачем (а. с. 18-19) заборгованість відповідачки на кінець періоду 28.08.2025-28.09.2025 становить 54 882 гривні 46 копійок, тоді як за наданою ним же випискою по цьому ж кредиту відповідачці № Q78U-6APK-RBT6-LSHH від 16 жовтня 2026 року (а. с. 92-94) вбачається, що її заборгованість за цей же період становить 54 951 гривня 30 копійок.

Отже, за незмінності відображених у виписках облікових операцій позивачем наведено різні підсумкові показники загальної заборгованості за один і той самий період, які до того ж не узгоджуються між собою та не пояснюються позивачем, що ставить під сумнів достовірність зазначених у них відомостей про розмір заборгованості та не дає змоги встановити її точний розмір за відповідний період.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення з відповідачки сума заборгованості у розмірі 55 252 гривні 15 копійок, не підтверджується первинними банківськими документами (виписками по кредиту), а дані ним первинні документи не узгоджуються між собою, що позбавляє суд можливості встановити реальний розмір заборгованості відповідачки по кредиту.

Водночас, суд зазначає, що із зазначених виписок по кредиту вбачається, що по-перше, відповідачці позивачем дійсно було надано кредит у сумі 50 000 гривень, по-друге, вона здійснювала часткове його погашення відповідно до графіку платежів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості судом встановлено, що станом 03 жовтня 2025 року, за відповідачкою рахується заборгованість у розмірі 55 252 гривні 15 копійок, яка складається із загального залишку: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 46 000 гривень 93 копійки, який складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 44 708 гривень 06 копійок та простроченої заборгованості за тілом кредиту у сумі 1 292 гривні 87 копійок; загального залишку заборгованості за процентами у сумі 8 906 гривень 59 копійок, яка складається із заборгованості за процентами на поточну заборгованість у сумі 342 гривні 05 копійок та заборгованості за процентами на прострочену заборгованість у сумі 8564,540000000001 гривні, а також заборгованості за пенею у сумі 344 гривні 63 копійки та комісії 0 гривень (а. с. 15-16).

Натомість, позивачем не розкрито таке поняття як «заборгованість за простроченим тілом кредиту» та «заборгованість за простроченими відсотками», їх правова природа та підстави нарахування не передбачені самими умовами заяви про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101706637531637 від 31 січня 2024 року, а також Умовами та Правилами надання банківських послуг, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити відмінності між термінами і поняттями «тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», «відсотки» та «прострочені відсотки», що, з урахуванням принципу юридичної визначеності, виключає підстави для покладення на споживача банківських послуг обов`язку по його поверненню, а відтак підстави для стягнення з відповідачки простроченої заборгованості за тілом кредиту у сумі 1 292 гривні 87 копійок та заборгованості за процентами на прострочену заборгованість у сумі 8564,540000000001 гривні, відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачкою отримано грошові кошти від позивача, однак не виконано взятого на себе обов`язку щодо їх повернення на умовах визначених договором, суд доходить висновку, що право позивача на отримання власних коштів порушено, а тому підлягає захисту, в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту сумі у розмірі за тілом кредиту у сумі 44 708 гривень 06 копійок та заборгованості за процентами у сумі 342 гривні 05 копійок.

Щодо вимог про стягнення пені та заборгованості за порушення грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (комісії, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє донині.

Позивачем нараховано відповідачці пеню у розмірі 344 гривні 63 копійки, що суперечить наведеним положенням пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

З огляду на викладене, суд доходить переконливого висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки пені в розмірі 344 гривні 63 копійки є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, а тому, виходячи із наведеного вище, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню та із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» на підставі кредитного договору № АВН0СТ155101706637531637 від 30 січня 2024 року, станом на 03 жовтня 2025 року, підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 44 708 гривень 06 копійок та заборгованості за процентами у сумі 342 гривні 05 копійок, а всього 45 050 гривень 11 копійок.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то з відповідачки на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 975 гривень 12 копійок, виходячи із розрахунку 2 422,4*(23 070,78/23 324,02).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 354-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11; ЄДРПОУ 14360080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101706637531637 від 30 січня 2024 року, яка утворилася станом на 03 жовтня 2025 року, за тілом кредиту у сумі 44 708 (сорок чотири тисячі сімсот вісім) гривень 06 (шість) копійок та заборгованості за процентами у сумі 342 (триста сорок дві) гривні 05 (п`ять) копійок, а всього 45 050 (сорок п`ять тисяч п`ятдесят) гривень 11 (одинадцять) копійок.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» сплачений судовий збір у сумі 1 975 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 12 (дванадцять) копійок.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів зо дня його проголошення суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення суддею або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна