Суд: Центральний районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред’явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами
Дата: 28 липня 2026 р.
Справа: №203/4720/26
Суддя: Іваницька І. В.
Справа № 203/4720/26
Провадження № 3/0203/1165/2026
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Іваницька І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
16 липня 2026 року до суду надійшов матеріал про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП (справа №203/4720/26, провадження №3/0203/1165/2026), з якого вбачається, що ОСОБА_1 26.04.2026 о 10-20 год керував автомобілем Peugeot 301, д.н.з. НОМЕР_1 , на пр. О.Поля, 101 в м. Дніпро, не маючи права керування транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1а Правил дорожнього руху.
ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку через АТ «УКРПОШТА».
Дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка є неповнолітньою, має право представляти законний представник (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Згідно з вимогами п.7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.
При цьому, правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника в незалежності від наявності про це клопотання неповнолітнього.
Разом з тим, як встановлено з протоколу відносно ОСОБА_1 , його було складено без врахування вказаних особливостей провадження у справах щодо неповнолітніх. Жодних відомостей про присутність законного представника під час процесуального оформлення інкримінованого неповнолітній особі правопорушення матеріали справи не містять.
Крім того, з матеріалів про адміністративне правопорушення слідує, що посадова особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, взагалі не ознайомлювала неповнолітнього зі спеціальним правом, визначеним уст. 270 КУпАП.
Наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальнім документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимим доказом, що з урахуванням концепції «плодів отруєного дерева» тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх очевидну протиправність .
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої вст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У рішеннях від 30.05.2013 року у справі № 36673/04 «Малофєєва проти Росії» та від 20.09.2016 року у справі № 926/08 «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що «… формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод...».
Як зазначено в п.1 ч.1ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та про необхідність закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
На підставі викладеного і керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.270, 283,284 КУпАП України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає чинності після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.В. Іваницька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua