Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №212/12232/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12232/25

2/212/926/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровського районного суду міста Кривого Рогу у складі:

суддя – Ведяшкіна Ю.В.

секретар судового засідання – Розинько К.А.

у цивільній справі № 212/12232/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В судовому засіданні брали участь:

представника позивача - адвоката Храмова М.П.,

в с т а н о в и в :

21.10.2025 року адвокат Храмов М.П., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , в якій також зареєстрований брат позивача - відповідач ОСОБА_2 , який виїхав з зареєстрованого місця проживання у вересні 2018 року, та до зареєстрованого місця проживання не повертався, комунальні платежі не сплачує, особисті речі відповідача в квартирі відсутні. Реєстрація відповідача в спірній квартирі призводить до порушення прав позивача, який змушений сплачувати комунальні платежі в більшому розмір, а також позбавлений права на безоплатну приватизацію зазначеної квартири.

01.12.2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

23.03.2026 року ухвалою суду залучено Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

07.04.2026 року представником третьої особи - Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких просив ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням зібраних по справі доказів, посилаючись на те, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: не проживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

16.04.2026 року ухвалою суду витребувано з Міністерства оборони України інформацію про проходження служби у складі Збройних Сил України (ЗСУ), Національної гвардії України (НГУ), Державної прикордонної служби України (ДПСУ) та інших військових формуваннях за контрактом чи мобілізацією ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.05.2026 року на виконання ухвали суду від 16.04.2026 року начальника Центрального управління персоналу штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 , надано інформацію, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

10.06.2026 року ухвалою суду витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перетинання державного кордону ОСОБА_2 .

17.06.2026 року на виконання ухвалу суду від 10.06.2026 року Державною прикордонною службою України надано інформацію про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України 14.05.2022 року, та на територію України станом на 17.06.2026 року не повертався.

08.09.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, з 12.09.2024 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Храмов М.П. позов підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовільнити.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився з невідомих суду причин, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, відзив на позов не подав.

В судове засідання представник третьої особи - Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради не з`явився, в своїй заяві просив проводити розгляд справи у його відсутність.

У відповідності до ч. 3 ст. 211, ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, відповідача, представника третьої особи.

Заслухавши представника позивача, свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (аналогічні норми містить ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, -протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Тлумачення статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 13 січня 2026 року № 4751-IX «Про основні засади житлової політики», який набрав чинності 15 лютого 2026 року, визнано таким, що втратили чинність, ЖК України, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. За тимчасової відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 21.02.2005 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.02.1998 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Відповідно листа №19.5.1/46176-26 від 17.06.2026 року Державної прикордонної служби України, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України 14.05.2022 року та на територію України не повертався (а.с.67).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , суду повідомила, що вона проживає в багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим знайома з сусідами - братами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . При цьому зазначила, що ОСОБА_2 з 2019 року не проживає в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , їй це відомо, оскільки ОСОБА_2 вів гучний, розгульний спосіб життя, тому коли він перебував вдома це чули всі сусіди. На теперішній час в квартирі проживає ОСОБА_1 зі своєю сім`єю.

В судовому засіданні свідки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 надали суду показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_3 .

Аналізуючи встановлені по справі обставини та наведені норми чинного законодавства суд вважає, що Позивачем доведено, що Відповідач з травня 2022 року не проживає в зазначеному житловому приміщенні, тобто більше шести місяців, оскільки 14.05.2022 року перетнув державний кордон України, та до теперішнього часу на територію України не повертався; та матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність у Відповідача поважних причин такого не проживання.

За таких підстав, суд визнає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Крім того, у відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 128, 141, 223, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Покровської районної в місті ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 22.10.2026 року.

Суддя: Ю. В. Ведяшкіна