Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №212/7396/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Суд: Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 18 жовтня 2026 р.

Справа: №212/7396/26

Суддя: Колочко О. В.

Справа № 212/7396/26

2/212/5482/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Колочко О.В., за участю секретаря судового засідання Савінської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, за відсутності учасників справи та без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувальних технічних засобів, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

15 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Храмов М.П., звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , у якому просить суд визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири, розташованої за адресож: АДРЕСА_1 , залишивши за відповідачем право власності на 1/2 частину вказаної квартири.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що сторони по справі перебували у шлюбі з 17 червня 2005 року, який був розірваний за рішенням суду від 14 липня 2025 року. Під час шлюбу позивачем та відповідачем в 2021 році була придбана квартира за вказаною вище адресою на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2021, згідно з яким титульним власником майна є відповідач. Посилаючись на нрми Сімейного кодексу України, зокрема ст. 70 СК вважає, що належним способом захисту прав позивачки є визнання за нею права власності на половину придбаного в шлюбі майна, а саме квартири, вартість якої відповідно до звіту з незалежної оцінки станом на 11.03.2026 становить 135 000 грн.

Ухвалою судді від 01 червня 2026 року відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22 червня 2026 року, роз`яснено сторонам їх право, порядок та строки на подачу заяв по суті справи.

Ухвалою суду від 22 червня 2026 року підготовче засідання відкладено на 13 липня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача.

13 липня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 08 вересня 2026 року.

08 вересня 2026 року судовий розгляд був відкладений на 29 вересня 2026 року в зв`язку з неявкою відповідача.

29 вересня 2026 року судовий розгляд не відбувся через перебування судді у нарадчій кімнаті у кримінальному провадженні. Судовий розгляд справи призначений на 19 жовтня 2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Храмов М.П. до суду не з`явилися, представник позивача надав письмову заяву про розгляду справи за відсутності сторони позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився до суду, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про причини своєї неявки не повідомив, відзив не подав.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд розглядає справу в порядку статті 280 ЦПК України за наявними в ній доказами (заочний розгляд).

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 червня 2005 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 296 Саксаганським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 12).

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 14 липня 2025 року шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, рішення набрало законної сили 14 серпня 2025 року (а.с. 13-14).

За час перебування у шлюбі сторонами було придбано майно - квартиру, загальною площею 44,7 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2021, посвідченого державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори Риковою Т.В. (а.с. 15-17).

У Договорі купівлі-продажу від 03.11.2021 зазначено про те, що дружина покупця ОСОБА_2 – ОСОБА_1 надала заяву (згоду), справжність підпису на якій засвідчено у Третій криворізькій державній нотаріальній конторі 03.11.2021 за реєстром № 2-1432, на набуття квартири, яка в подальшому буде спільною сумісною власністю.

Відповідно до копії Звіту з незалежної оцінки майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , ринкова вартість зазначеної вище квартири станом на 11.03.2026 складає 270 000 грн, вартості 1/2 частини становить 135 000 грн (а.с. 21-22);

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною першої статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами першою та другою статті 70 СК України визначено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 (далі – Постанова № 11).

Зі змісту п. 23, 24 Постанови від 21.12.2007 № 11 вбачається, що, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Аналізуючи наведені норми закону, суд дійшов висновку, що придбане під час шлюбу майно, обсяг якого встановлений судом, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає розподілу між позивачем та відповідачем в рівних частках.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову суд стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати на оплату судового збору у розмірі 1350 грн.

Керуючись ст. 4, 12-13, 76, 81, 82, 89, 141, 263-265, 268, 280, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

У порядку поділу спільного майна подружжя:

визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 44,7 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 44,7 кв.м, житловою площею 27,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1350 (одна тисяча триста п`ятдесят) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на заочне рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2025 року.

Суддя: О. В. Колочко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua