Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №211/10506/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/10506/26

Провадження № 3/211/2118/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Рагозіна С.О., розглянувши справу, що надійшла з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства Оборони України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львову, громадянина України, місце роботи, посада: водій-санітар медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП, -

встановив:

згідно протоколу А5003 № 875 про військове адміністративне правопорушення від 30.08.2026, відповідно до бойового розпорядження командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 2485/3МБ/РОЗП/278 від 18.08.2026 солдата ОСОБА_1 було включено до складу групи «ГРАД» на направлено для виконання завдань з логістичного забезпечення з центром у АДРЕСА_2 в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 . 28.08.2026 солдат ОСОБА_1 у складі зазначеної групи прибув до населеного пункту Олексієво-Дружківка. Після прибуття він відмовився від подальшого виконання поставленого завдання та продовження руху до місця його виконання, мотивуючи свою відмову незадовільним станом здоров`я. При цьому солдат ОСОБА_1 не надав жодних медичних документів чи інших підтверджень, що засвідчували б наявність обставин, які перешкоджають виконанню обов`язків військової служби або унеможливлюють виконання поставленого завдання. Своїми діями ОСОБА_1 в умовах особливого (воєнного) стану не виконав законне розпорядження командира 3 механізованого батальйону та порушив вимоги ст. ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-10 КУпАП.

Особа, як притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, докази та пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд встановив наступне.

Положення статті 1 КУпАП визначають, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Частина 2 статті 7 КУпАП передбачає, що провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до положення статті 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що орган державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що оцінці підлягає як кожний окремий доказ, так і всі зібрані докази в цілому, на підставі чого суддя повинен зробити обґрунтований висновок про їх належність і допустимість, достовірність та достатність фактичних даних, що встановлюються цими доказами, та мають значення для справи.

За вимогами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд не уповноважений перекладати цей обов`язок на себе.

Як кожен доказ окремо, так і вся їх сукупність, підлягають оцінці. Правильна оцінка доказів - це найважливіша умова прийняття законного, об`єктивного, обґрунтованого, і правильного рішення у справі. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням посадової особи. Це означає, що під час повного, всебічного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у посадової особи формується своя певна думка щодо конкретної справи. Ця думка ґрунтується на некритичному ставленні до окремих доказів, відсутності будь-яких переваг одних доказів перед іншими, додержанні законності. До того ж посадова особа керується своєю правосвідомістю. Оцінюють докази посадові особи, що уповноважені розглядати справу про адміністративне правопорушення, а також інші особи, що беруть участь у справі. Це проявляється у клопотаннях, поясненнях цих осіб, що допомагає посадовій особі прийняти правильне рішення.

Диспозиція частини 1 статті 172-10 КУпАП передбачає відповідальність за відмову від виконання законних вимог командира (начальника).

Поряд з цим, диспозиція частини 2 статті 172-10 КУпАП передбачає відповідальність за діяння передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Отже, частина 2 статті 172-10 КУпАП встановлює кваліфікований склад адміністративного правопорушення, який полягає у вчиненні діяння, передбаченого частиною 1 статті 172-10 КУпАП, але за наявності відповідних кваліфікуючих ознак, що зумовлює настання підвищеної адміністративної відповідальності. Такою кваліфікуючою ознакою виступає особливість об`єктивної сторони правопорушення у виді обстановки вчинення протиправного діяння, а саме - вчинення діяння в умовах особливого періоду. При цьому законодавцем встановлюється спеціальне, конкретизоване виключення щодо воєнного стану.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, відповідальність, за яку передбачена частиною 2 статті 172-10 КУпАП, полягає у вчиненні діяння передбаченого частиною першою цієї статті, вчиненого в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У свою чергу, як вбачається зі змісту статті 1 цього ж Закону та статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Тобто, запровадження на всій території України або в окремих її місцевостях воєнного стану зумовлює початок дії особливого періоду. У той же час запровадження та дія особливого періоду не обмежується виключно оголошенням та запровадженням воєнного стану.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, і який діє по теперішній час.

Як вбачається з протоколу А5003 № 875 про військове адміністративне правопорушення від 30.08.2026, складеного командиром 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 2485/3МБ/РОЗП/278 майором ОСОБА_2 , відповідно до бойового розпорядження командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 2485/3МБ/РОЗП/278 від 18.08.2026 солдата ОСОБА_1 було включено до складу групи «ГРАД» на направлено для виконання завдань з логістичного забезпечення з центром у АДРЕСА_2 в зоні відповідальності військової частини НОМЕР_1 . 28.08.2026 солдат ОСОБА_1 у складі зазначеної групи прибув до населеного пункту Олексієво-Дружківка. Після прибуття він відмовився від подальшого виконання поставленого завдання та продовження руху до місця його виконання, мотивуючи свою відмову незадовільним станом здоров`я. При цьому солдат ОСОБА_1 не надав жодних медичних документів чи інших підтверджень, що засвідчували б наявність обставин, які перешкоджають виконанню обов`язків військової служби або унеможливлюють виконання поставленого завдання. Своїми діями ОСОБА_1 в умовах особливого (воєнного) стану не виконав законне розпорядження командира 3 механізованого батальйону та порушив вимоги ст. ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 17210 КУпАП.

Однак, як зазначалось вище, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено, і який діє по теперішній час.

Отже, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення було вчинено в умовах дії воєнного стану. Разом з тим, з огляду на диспозицію частину 2 статті 172-10 КУпАП у період дії воєнного стану, інкриміноване діяння не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого саме частиною 2 статті 172-10 КУпАП, оскільки вчинене в умовах воєнного стану, який прямо виключений диспозицією цієї частини.

Крім того, стаття 172-10 КУпАП лише описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму зазначеної статті більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння.

Так, відповідно до статті 11 розділу 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим.

Статтею 16 розділу 1 частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно статі 37 розділу 1 частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених частиною 2 статті 172-10 КУпАП.

Положеннями частини 2 статті 172-10 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за відмову від виконання законних вимог командира (начальника), вчинене в умовах особливого періоду.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-10 КУпАП, складає відкрита відмова виконати наказ командира (начальника), непокора, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки.

Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Отже, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах дій, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і ставляться у провину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що правопорушення було вчинено 28.08.2026 проте протокол А5003 № 875 про військове адміністративне правопорушення було складено 30.08.2026.

Також матеріали справи не містять бойового розпорядження командира 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 2485/3МБ/РОЗП/278 від 18.08.2026, пояснень свідків заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_3 та начальника медичного пункту 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_4 .

Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому слід зазначити, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушенню, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи вищенаведене, викладена у протоколі суть адміністративного правопорушення не відповідає вимогам диспозиції частині 2 статті 172-10 КУпАП, так як відсутні докази відкритої відмови виконати наказ командира (начальника), непокори, що передбачає наявність заяви (усної чи письмової) підлеглого про його небажання виконувати наказ, або інше демонстративне його невиконання, яке може супроводжуватись будь-якими репліками чи здійснюватися мовчки.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/ 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності.

Згідно зі статтею 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (правопорушення). Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тобто, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України»(з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом лише в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та на підставі наданих доказів, а вихід за вказані межі є недопустимим, суд приходить до висновку, що зібрані по даній справі докази не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні тих обставин, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки надані матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, які за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. У даному випадку протокол не може бути взятий як доказ про вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, а докази, які це доводили б про це, не надані стороною, що склала адміністративний протокол. З огляду на те, що суд не збирає доказів та не має права перебирати на себе повноважень відшукувати докази вчинення адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-10 КУпАП.

Оскільки, у відповідності до статті 40-1 КУпАП та статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, то суд вважає, що у даному випадку відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись статтею 38, пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

постановив:

провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-10 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя С.О. Рагозіна