Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №173/2073/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/2073/26

Провадження №2/173/1836/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 р.м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді Островерхової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Мєшкової В.І.,

представника позивача Сироватка С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів (орендна плата),

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів (орендна плата).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на території Верхньодніпровської міської територіальної громади сформовано дві земельні ділянки, які відносяться до комунальної форми власності та належать Верхньодніпровській територіальній громаді в особі Верхньодніпровської міської ради, загальною площею 2,4353 га, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим номером 1221055800:03:003:0012, площею 1,3754 га, розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- земельна ділянка з кадастровим номером 1221055800:03:001:0001, площею 1,0599 га, розташована за адресою АДРЕСА_2 , цільове призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 31.10.2017, на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 31.10.2017, реєстровий № 1098, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на овочесховище, загальною площею 6385,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Верхньодніпровської міської ради № 1283/0/2-26 від 16.04.2026, комплекс будівель та споруд овочесховища, загальною площею 6385,7 кв.м. дійсно розташований на двох земельних ділянках з кадастровими номерами 1221055800:03:003:0012 та 1221055800:03:001:0001.

Згідно із актами обстеження вказаних земельних ділянок АДРЕСА_3 та № 19 від 16.04.2026, проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1221055800:03:001:0001 та земельної ділянки з кадастровим номером 1221055800:03:003:0012, які використовуються для обслуговування овочесховища, договір оренди земельних ділянок відсутній. Земельні ділянки загородженні парканом по периметру, доступ на територію обмежений, наявні в`їзні/вхідні ворота, на території розташовані будівлі та споруди, візуальний стан будівель задовільний.

09.12.2024 ОСОБА_1 , на підставі договору пожертви, безкоштовно передав у власність Благодійної організації «Благодійний Фонд «Допомагаємо разом» нерухоме майно - овочесховища, загальною площею 6385,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, з 31.10.2017 по 09.12.2024 перебувало у приватній власності ОСОБА_1 нерухоме майно - овочесховище, загальною площею 6385,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що розміщувалось на двох земельних ділянках комунальної форми власності, договір оренди щодо яких відсутній і кошти ОСОБА_1 за користування землею не сплачувались.

У зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою нерухомістю, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , презюмується користування двома земельними ділянками на яких ця нерухомість розташована.

Між міською радою та ОСОБА_1 відсутні орендні правовідносини щодо вказаних земельних ділянок, на яких розташоване нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , а тому останній використовує земельну ділянку за відсутності правовстановлюючих документів та не сплачує кошти за користування нею.

Згідно із листом Фінансового відділу Верхньодніпровської міської ради від 16.04.2026 №48, за період з 01.07.2023 по 08.12.2024 від ОСОБА_1 до бюджету Верхньодніпровської міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» кошти не надходили.

За таких обставин, ОСОБА_1 здійснював користування земельними ділянками, з кадастровими номерами 1221055800:03:003:0012 та 1221055800:03:001:0001, що належать до комунальної форми власності, з 01.07.2023 по 08.12.2024, без відповідної правової підстави та не сплачував кошти за користування ними.

Тому, Верхньодніпровською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ОСОБА_1 вищезазначеної земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Розрахунок безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1221055800:03:003:0012, площею 1,3754 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 1221055800:03:001:0001, площею 1,0599 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , за період з 01.07.2023 р. по 08.12.2024 р. складає 479 559,70 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1221055800:03:003:0012, площею 1,3754 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 1221055800:03:001:0001, площею 1,0599 га, розташована за адресою АДРЕСА_2 , за період з 01.07.2023 по 08.12.2024, у розмірі 479 559 гривень 70 копійок та судові витрати.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2026 року прийнято заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного провадження з викликом учасників розгляду справи в судове засідання.

30 вересня 2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого, стороною відповідача заявлено вимогу про відмову у позовних вимогах враховуючи таке.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об`єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади

Представник позивача зазначає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

Незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

У даному випадку законом не заборонено Верхньодніпровській міській радй звернутися до суду з позовом. Між тим, позов прокуратури у справі № 173/2073/26 не відноситься до категорії складних позовів, які містять невизначеність суб`єкта владних повноважень, а сама категорія справи не відноситься до виключних випадків представництва прокурором, вказана обставина звернення із позовом не була виявлена під час кримінального провадження.

Відповідач, вважає, що звернення прокуратури із позовом у справі № 173/2073/26 фактично підміняється реалізація повноважень Верхньодніпровської міської ради.

Крім цього, на підтвердження того, що орган, уповноважений здійснювати захист інтересів територіальної громади, таких заходів не здійснює, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 КК України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб органів місцевого самоврядування, які займають посади місцевого самоврядування та здійснюють встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Натомість в даному випадку прокурор обмежився виключно повідомленням листом від 06.05.2026 Верхньодніпровської міську раду про пред`явлення прокуратурою позовної заяви до суду. Водночас прокурором не надано до позовної заяви доказів реагування прокурора на невиконання чи неналежне виконання посадовими особами Верхньодніпровської міської ради обов`язків щодо захисту інтересів територіальної громади та які заходи він вжив, щоб інтереси держави захищав компетентний орган. Згідно позовної заяви прокурор обізнаний що Верхньодніпровська міська рада вже зверталась до відповідача з подібними вимогами.

Прокурор у позовній заяві не навів належного обґрунтування, як і не надав жодних доказів існування наявності «виключного випадку» (який має бути об`єктивно винятковим, чітко обмеженим, зведеним до мінімально необхідного, обумовленим особливими обставинами та сприймалися стороннім спостерігачем не як загальні правила, а саме як винятки) для представництва інтересів держави в суді, в особі органу місцевого самоврядування.

Крім того, об`єктами класифікації в ДК 018-2023 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2023 склади універсальні, склади та сховища інші належать до класу (код 1252) «Резервуари, силоси та склади», будівлі сільськогосподарського призначення (1271). Овочесховище не е будівлею торгівлі. Тобто вихідні дані для розрахунку нібито безпідставно збережених коштів застосуванні некоректні.

Позивач умисно застосував найбільшу ставку для розрахунку коштів, як до «будівель торгівлі», що є неправомірним у зв`язку з тим, що об`єкт є «овочесховищем».

Представником відповідача зазначено, що позовні вимоги керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради не підтверджені належними доказами та є недоведеними.

У зв`язку із зазначеним просили відмовити в задоволенні позовних вимог керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради в повному обсязі.

В свою чергу 05 жовтня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказав на те, що вимоги відзиву є необґрунтованими та безпідставними, з наступних підстав.

Виключність випадку для представництва прокурором інтересів держави в суді, полягає у тому, що внаслідок недотримання вимог земельного законодавства щодо необхідності внесення плати за користування земельною ділянкою комунальної форми власності завдано матеріальної шкоди інтересам держави в особі територіальної громади.

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Ненадходження до місцевих бюджетів орендної плати порушує визначальні матеріальні потреби держави, суспільства, територіальних громад, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи держави, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних бюджетних видатків.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.

Отже, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах є виключним випадком, оскільки суттєве недоотримання місцевим бюджетом коштів завдає матеріальних втрат територіальній громаді, а міська рада не вживає заходів на захист її інтересів. Таке звернення спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення безпідставно збережених коштів у якості орендної плати.

Жовтоводська окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про виявлене порушення у квітні та травні 2026 року, а з позовом до суду звернулась до суду 16.06.2026, що вказує про обізнаність та наявність у Верхньодніпровської міської ради розумного строку (понад два місяці) для вжиття заходів позовного характеру для стягнення коштів з відповідача.

Зазначає, що прокурором належним чином обґрунтовано та доведено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Верхньодніпровської міської ради, у порядку ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Втручання органів прокуратури у даному випадку є виключним та необхідним, для задоволення потреб місцевого бюджету Верхньодніпровська територіальна громада в особі Верхньодніпровської міської ради під час збройної агресії проти України.

Встановлено, що з 31.10.2017 по 09.12.2024 ОСОБА_1 був власником овочесховища загальною площею 6385,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на двох земельних ділянках комунальної власності.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, земельна ділянка та розташований на ній об`єкт нерухомості за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності, оскільки їх використання є взаємопов`язаним.

Отже, з моменту набуття права власності на нерухомість ОСОБА_1 став фактичним користувачем земельних ділянок, на яких вона розташована, та був зобов`язаний оформити право користування ними і вносити відповідну плату.

Посилаючись на правову позицію Верховного Суду у справі № 922/2060/20, представник позивача зазначає, що використання земельної ділянки без належного оформлення прав на неї та несплати коштів за таке користування зумовлює виникнення кондикційних зобов`язань відповідно до статті 1212 ЦК України. Тому фактичний користувач, який без достатньої правової підстави зберіг кошти за рахунок власника земельної ділянки, зобов`язаний їх повернути.

Відповідач ОСОБА_1 не є власником чи постійним землекористувачем (у нього відсутній Державний акт про надання земельної ділянки в постійне користування) земельних ділянок, а тому єдиною формою плати за землю для нього є орендна плата.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, обидві земельні ділянки мають цільове призначення 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Рішенням Верхньодніпровської міської ради № 349-9/ІХ від 08.07.2021 для відповідних земельних ділянок установлено ставку земельного податку в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки.

Отже, при розрахунку безпідставно збережених коштів застосовано ставку 3 % з урахуванням цільового призначення земельних ділянок та рішення органу місцевого самоврядування. При цьому плата визначається за користування земельною ділянкою, а не за функціональним призначенням розташованої на ній будівлі. Тому наведені відповідачем обставини самі по собі не спростовують правильності застосованої ставки.

В судовому засіданні 21 жовтня 2026 року представник позивача зазначив, що про всі наявні обставини суду повідомлено та зібрано всі необхідні докази для вирішення справи по суті. Заявлені вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Дослідивши матеріали справи, відзив та відповідь на відзив, вислухавши доводи представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що право власності на овочесховище, загальною площею 6385,7 кв.м., розташоване за адресою: Дніпропетровська область Кам`янський район, селище міського типу Новомиколаївка вул. Степова, зареєстроване за Благодійною організацією «Благодійний Фонд «Допомагаємо разом» на підставі Договвору пожертви, виданого 09 грудня 2024 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Рички Ю.О., що підтверджується копією інформаційної довідки № 478220833 від 21 травня 2026 року, що також підтверджується копією Договору пожертви, від 09.12.2024 р., зареєстрованого в реєстрі за № 2936.

Із вищезазначеної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власником до укладення договору пожертви зареєстровано ОСОБА_1 .

Зазначене нерухоме майно розташоване на двох сформованих земельних ділянках комунальної власності загальною площею 2,4353 га, власником яких є Верхньодніпровська міська територіальна громада в особі Верхньодніпровської міської ради, з кадастровими номерами 1221055800:03:003:0012 площею 1,3754 га та 1221055800:03:001:0001 площею 1,0599 га, цільове призначення яких — 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується відповідними витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та інформаційними довідками, долученими до матеріалів справи.

Судом встановлено, що керівником Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області скеровано на адресу Верхньодніпровської міської ради лист у якому просили надати інформацію та підтверджуючі документи (за наявності) щодо розташування овочесховища площею 6385,7 кв. м на земельних ділянках із кадастровими номерами 1221055800:03:003:0012 та 1221055800:03:001:0001, а також відомості про сплату ОСОБА_1 коштів за користування цими ділянками за період з 01.07.2023 по 08.12.2024 та, у разі наявності заборгованості, ґрунтовний розрахунок безпідставно збережених коштів.

Крім того, просили провести обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 1221055800:03:003:0012, площею 1,3754 га та 1221055800:03:001:0001, площею 1,0599 га та надати належним чином завірені копії актів обстеження з фотоматеріалами

У відповідь на вказаний запит начальником відділу земельних відносин та агропромислового комплексу Верхньодніпровської міської ради повідомлено, що Верхньодніпровською міською радою заходи стосовно стягнення грошових коштів в судовому порядку з ОСОБА_1 , за безпідставне використання земельними ділянками, за період з 01.07.2023 року по 08.12.2024 року, не вживались, що підтверджується копією відповідного листа.

16 квітня 2026 року відповідною комісією проведено обстеження земельних ділянок з кадастровим номером 1221055800:03:003:0012 та кадастровим номером 1221055800:03:001:0001, про що складено відповідні Акти обстеження з фотоматеріалами.

Згідно з актами обстеження земельних ділянок № 18 та № 19 від 16.04.2026, зазначені земельні ділянки використовуються для обслуговування овочесховища, водночас договори оренди цих земельних ділянок не укладені. Земельні ділянки загородженні парканом по периметру, доступ на територію обмежений, наявні в`їзні/вхідні ворота, на території розташовані будівлі та споруди, візуальний стан будівель задовільний.

Відповідно до інформаційної довідки № 48 від 16 квітня 2026 року до бюджету Верхньодніпровської міської територіальної громади за кодом класифікації доходів бюджету 18010900 «Орендна плата з фізичних осіб» кошти не надходили.

Також, у відповідь на запит Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області від 06.05.2026 № 55-1624 ВИХ-26, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повідомлено, що інформація щодо укладання договорів оренди на 2023 - 2024 роки по земельним ділянкам з кадастровими номерами 1221055800:03:003:0012 та 1221055800:03:001:0001 між ОСОБА_1 та Верхньодніпровською міською радою відсутня. Інформація стосовно оформлення будь-якими фізичними особами правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою з кадастровими номерами 1221055800:03:003:0012, 1221055800:03:001:0001 по фактичному розміщенню нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 - відсутня.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Про виявлені порушення та необхідність стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками прокуратура повідомила Верхньодніпровську міську раду листами від 09.04.2026 та 13.05.2026, у відповідь на що, міська рада підтвердила здійснення розрахунку недоотриманої плати за землю, повідомила про невжиття заходів щодо стягнення коштів та надала матеріали для подальшого вжиття заходів претензійно-позовного характеру.

За приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

З метою захисту інтересів держави, які полягають у забезпеченні належного та ефективного використання земель комунальної власності, надходженні до місцевого бюджету коштів за користування земельними ділянками та недопущенні безпідставного збереження суб`єктами господарювання коштів, які мали бути сплачені за таке користування, саме органи прокуратури наділені повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді у виключних випадках, визначених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».

У цьому випадку наявність підстав для такого представництва обумовлена тим, що уповноважений орган місцевого самоврядування - Верхньодніпровська міська рада, будучи обізнаною про порушення інтересів держави, самостійно не вжила заходів судового захисту та повідомила про відсутність наміру звертатися до суду.

За таких обставин звернення прокурора до суду є реалізацією передбаченої Конституцією України представницької функції, спрямованої на відновлення законності, захист майнових інтересів територіальної громади та забезпечення надходження належних коштів до місцевого бюджету.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо представництва прокуратури у даній справі, оскільки прокуратура звернулася до суду в порядку представництва інтересів держави на підставі статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою захисту майнових інтересів територіальної громади, поновлення порушених прав у сфері використання земель комунальної власності та стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками, які не надійшли до місцевого бюджету, внаслідок невжиття Верхньодніпровською міською радою самостійних заходів судового захисту, незважаючи на обізнаність про виявлені порушення та наявність відповідних розрахунків.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України, суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України, статей 80, 83 ЗК України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Суб`єктами права власності на землю є в тому числі територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно зі статтями 93, 116 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною шостою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) земельної ділянки, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагається.

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пунтку «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною третьою статті 157 ЗК України передбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 встановлено, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.

Положеннями статті 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 96 ЗК України землекористувачі, окрім іншого, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28-0.2221-353/2-26 від 12 січня 2026 року, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: 1996 рік - 1,703; 1997 рік - 1,059; 1998 рік - 1,006; 1999 рік - 1,127; 2000 рік - 1,182; 2001 рік - 1,02; 2005 рік - 1,035; 2007 рік - 1,028; 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) і 1,2 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження сіножаті, пасовища та перелоги); 2016 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,06 (для земель несільськогосподарського призначення); 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0; 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення); 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь), 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь), 2024 рік — 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку земель» залежно від мети та методів проведення оцінка земель поділяється на такі види: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до розрахунку безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками для обслуговування нерухомого майна, що знаходилось у власності ОСОБА_1 за період з 01 липня 2023 року по 31 грудня 2023 року заборгованість з орендної плати за земельною ділянкою з кадастровим номером 1221055800:03:003:0012 за 184 дні становить 91691 грн. 92 коп., за земельною ділянкою з кадастровим номером 1221055800:03:003:0001 – 70658 грн. 91 коп.

Орендна плата з 01 січня 2024 року по 08 грудня 2024 року відповідно до вищезазначеного розрахунку за 343 дні (земельна ділянка з кадастровим номером 1221055800:03:003:0012) становить 179152 грн. 09 коп., заборгованість з орендної плати за земельною ділянкою 1221055800:03:003:0001 – 138056 грн. 78 коп.

Таким чином, сума несплаченої орендної плати за період з 01 липня 2023 року по 08 грудня 2024 року становить 479559 грн. 70 коп.

Згідно з розрахунком нормативної грошової оцінки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,3754 га, кадастровий номер 1221055800:03:003:0012, становить 6 062 962,12 грн., земельної ділянки площею 1,0599 га., кадастровий номер 1221055800:03:001:0001 становить - 4 672 192,49 грн., що також підтверджується копією витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 288.5 – 288.5.1 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до Додатку № 1 до рішення Верхньодніпровської міської ради № 349 від 08 липня 2021 року ставка податку за земельними ділянками з цільовим призначенням 03.07 – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі становить 3%.

Таким чином судом встановлено, що наданий Верхньодніпровською міською радою розрахунок, розмір збитків за користування відповідачем землею, здійснений з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земель, коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнту функціонального використання земель.

Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів, наданих позивачем.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 травня 2026 року у справі № 173/2500/23 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 серпня 2025 року залишено без змін, якими стягнуто з ОСОБА_1 на користь Верхньодніпровської міської ради безпідставно набуті грошові кошти за користування вищезазначеними земельними ділянками за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року в сумі 984 589,68 грн.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України підставами для звільнення від доказування є наявність обставин, які визнаються учасниками справи або таких, які визнано загальновідомими, наявність обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 761/29966/16-ц (провадження № 61-5327св19) міститься правовий висновок про те, що процесуальне судочинство визначає правило преюдиції: обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 354/28/17 (провадження № 51-505км19).

Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області у справі № 173/2500/23 встановлено, що відповідач на праві приватної власності з 31.10.2017 по 09.12.2024 володів овочесховищем, загальною площею 6385,7 кв.м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні № 1098 бланк НМТ 481797, виданого 31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Бас Я. А.

Відповідач з часу придбання овочесховища, а саме з 31 жовтня 2017 року не уклав з власником земельних ділянок - органом місцевого самоврядування договорів оренди земельних ділянок.

Рішенням Верхньодніпровської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 11 березня 2021 року № 125-5/ІХ затверджено передавальний акт Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області та припинено Новомиколаївську селищну раду (ЄДРПОУ 04338322) як юридичну особу в результаті реорганізації шляхом приєднання до Верхньодніпровської міської ради (ЄДРПОУ 04052595).

Відповідачем договори оренди не були укладені ні з Новомиколаївською селищною радою, як попереднім власником земельних ділянок, ні з її правонаступником - Верхньодніпровською міською радою.

Внаслідок відсутності договірних відносин з використання земельних ділянок, відповідач не сплачує плату за користування земельними ділянками, зокрема, за період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2023 року включно, що підтверджується копією листа фінансового відділу Верхньодніпровської міської ради та не спростовано відповідачем.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Положеннями статті 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положеннями статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Статтею 16 ЦК України, статтею 152 ЗК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Положення статей 1212-1215 ЦК України визначають такий позадоговірний спосіб захисту права власності як кондикція. Кондикційний позов - вимога повернення безпідставно набутого або збереженого особою у себе майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або якщо правова підстава згодом відпала. Таким чином кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала або відбулась її трансформація (наприклад, договір, на підставі якого відбулось набуття майна, в подальшому було визнано недійсним; одна особа передала іншій кошти в якості авансу на виконання попереднього договору, однак основний договір в майбутньому так і не було укладено тощо).

Відтак, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав існуючий договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України, тобто норма даної статті підлягає застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2026 року у справі № 173/2500/23 (провадження № 61-12050св25)).

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України у постановах від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-582цс15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 04 жовтня 2017 року у справі № 6-1216цс17, Верховного Суду у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 757/6937/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 634/727/16-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 752/5986/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13 лютого 2019 у справі № 320/5877/17, від 31 січня 2020 року у справі № 161/17945/18, від 16 червня 2020 року у справі № 910/22513/17, від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 465/5790/17.

Якщо тлумачити приписи статті1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку). Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , набувши право власності на овочесховище, загальною площею 6 385,7 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , право користування земельними ділянками, на яких розміщено зазначене майно та які необхідні для обслуговування цього майна, під ним належно не зареєстрував.

Враховуючи, що відповідач не надав належних і допустимих доказів на спростування заявлених позовних вимог, тоді як позивач здійснив обґрунтований розрахунок та надав належні докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, суд дійшов висновку про доведеність заявлених вимог та наявність правових підстав для їх задоволення у повному обсязі.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні до суду позовної заяви, що становить 5754 грн. 72 коп.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги за позовною заявою керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Верхньодніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів (орендна плата) – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Верхньодніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, просп. Шевченка, 21, ЄДРПОУ 04052595, реквізити отримувача: МФО 899998, р/р UA 558999980314080611000004523 в ГУК у Дн-кій обл/ТГ м.В-дніпр/24062200, ЄДРПОУ отримувача: 37988155) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером 1221055800:03:003:0012, площею 1,3754 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 1221055800:03:001:0001, площею 1,0599 га, розташована за адресою АДРЕСА_2 , за період з 01.07.2023 по 08.12.2024, у розмірі 479 559 (чотириста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA 228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ, код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені судові витрати за подання позовної у розмірі 5754 (п`ять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) 72 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення апеляційного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя: А.В. Островерхова