Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №207/3853/26 — Південний районний суд міста Кам’янського

№ 207/3853/26

№ 2-о/207/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Кам`янське .

Південний районний суд міста Кам`янського у складі головуючого судді Скиби С.А. , при секретареві Куцевол Л.В. , за участю представника заявниці ОСОБА_1 , представника заінтересованої особи Гаркуша В.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам`янське справу № 207/3853/26 за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа – ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису ,

В С Т А Н О В И В

У серпні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою , у якій просила видати обмежувальний припис , яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 на строк до шести місяців , та визначити тимчасові обмеження його прав , а саме : заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці проживання ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на визначену судом відстань до місця проживання заявниці ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 , а також до інших місць її частого перебування ; заборонити ОСОБА_3 вести листування , телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб , оскільки з 17 січня 2009 року по 25 вересня 2025 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , проживали за адресою : АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання з ОСОБА_3 останній постійно висловлювався нецензурною лайкою , завдавав їй тілесних ушкоджень , внаслідок чого вона декілька разів викликала поліцію , що фіксувала вказані обставини . Постійне зневажливе відношення з боку ОСОБА_3 стали підставою розриву їх відносин , втім ОСОБА_3 все рівно не залишає її у спокої , а саме : весь час переслідує , ходить за нею на спортивні секції , які вона відвідує . Кривдник постійно пише їй смс-повідомлення , а також телефонує та погрожує . Крім того , з боку ОСОБА_3 до неї постійно надходять погрози та здійснюються незупинні телефонні дзвінки . Також , 30 липня 2026 року , приблизно о 23.50 годині ОСОБА_3 протиправно увірвався до її домоволодіння за адресою : АДРЕСА_1 , що зафіксовано відеозаписом IMG_9110.MP4 з камери відеоспостереження , встановленої на її будинку . З приводу вказаної події 31 липня 2026 року старшим інспектором СПДН ВП Кам`янського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області Саранчею В. було складено письмове пояснення , яке підтверджує факт протиправного вторгнення кривдника до її житла . На її звернення до поліції відносно ОСОБА_3 складено протокол про прийняття заяви . Водночас , нею було подано письмову заяву про вчинення кримінального правопорушення . Викладені обставини свідчать про систематичний характер протиправної поведінки кривдника , яка не припиняється навіть після розірвання шлюбу , а навпаки , набуває більш небезпечних форм , включаючи протиправне проникнення до її житла . Вважає , що є особою , яка зазнала домашнього насильства .

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала і пояснила , що з 17 вересня 2009 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який 25 вересня 2025 року було розірвано . Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2025 року після розірвання шлюбу, у них з ОСОБА_3 почалися сварки , оскільки у неї від першого шлюбу є син , якого вони виховували разом з трьохрічного віку та який загинув на війні , і коли отримала виплати , ОСОБА_3 почав вимагати від неї гроші . ОСОБА_3 є алкогольно-залежною людиною , він неодноразово проходив лікування від алкогольної залежності . Звинувачував її , що це вона його закривала у закладах на примусове лікування , хоча це рішення приймала разом з батьками . Після того , як вийшов з реабілітаційного центру , почалися погрози , ОСОБА_3 казав , що у неї все відбере та позбавить її будь-яких виплат за втрату її померлого сина , відбере у неї будинок , тощо . У будинку встановила відеокамери , щоб фіксували все , що відбувається . З моменту розірвання шлюбу ОСОБА_3 періодично їздив до неї та погрожував їй . Після того , як ОСОБА_3 був у реабілітаційному центрі , було затишшя , але згодом він почав знову погрожувати їй . Останній інцидент стався приблизно 30-31 липня 2026 року . ОСОБА_3 через сусідський двір заліз до неї у двір та влаштував бійку з її знайомим чоловіком , який на той час був у неї у гостях у будинку та з яким вони почали билися вдома та у дворі . ОСОБА_3 викрав у неї ключі від будинку , все це було зафіксовано на відеокамеру . З цього приводу зверталася до поліції , але ніяких дій від поліції не було . Наступного дня ОСОБА_3 приїхав до неї додому та знову погрожував їй , а також її знайомому чоловіку . Змінила замки на дверях . Її двоюрідні брати приїжджали до неї , щоб поговорити з ОСОБА_3 , але між ними виникла сварка та бійка . ОСОБА_3 безперервно дзвонить їй з погрозами . Боїться ОСОБА_3 , оскільки він погрожує їй та її фізичному здоров`ю . Не зверталася до поліції про вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо неї . Дитина не бажає спілкуватися з батьком . Будинок по АДРЕСА_1 належить їй , ОСОБА_3 там не проживав . Разом з ОСОБА_3 проживали за адресою : АДРЕСА_2 . Спорів щодо участі у вихованні дитини у них не виникало . Просить суд зобов`язати ОСОБА_3 не наближатися до неї на відстані менше 500 метрів та інші заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі . У подальшому у судове засідання не явилася .

Представник заявниці ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала у повному обсязі . Просила видати обмежувальний припис , яким вжити заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 на строк до шести місяців , та визначити тимчасові обмеження його прав , а саме : заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці проживання ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 наближатися на визначену судом відстань до місця проживання заявниці ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 , а також до інших місць її частого перебування ; заборонити ОСОБА_3 вести листування , телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб . Заявлені вимоги жодним чином не порушують права ОСОБА_3 , як батька . Якщо будуть існувати питання щодо спілкування батька з дитиною , то ОСОБА_3 має право звернутися до суду з позовом про порядок спілкування батька з дитиною , або через органи опіки та піклування , або вирішувати дане питання через третіх осіб . У дитини є свій телефон , тому ОСОБА_3 може вільно спілкуватися з дитиною . Доказами того , що ОСОБА_3 є кривдник , є саме звернення ОСОБА_2 до поліції , але протоколів про адміністративне правопорушення на ОСОБА_3 складено не було , оскільки його на той час , коли приїжджала поліції , вже не було на місці . ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягався . Документальних підтверджень та доказів , що ОСОБА_3 є кривдником немає , але це підтверджується заявами та зверненнями ОСОБА_2 до поліції , є свідки обставин виниклих конфліктів між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Просить заявлені вимоги задовольнити у повному обсязі .

Заінтересована особа ОСОБА_3 заявлені вимоги не визнав та пояснив , що ніяк не заважає ОСОБА_2 , вони не мешкають разом , інколи перетинаються на вулиці або на тренуваннях . Домашнього насильства стосовно ОСОБА_2 не чинив . 30 липня 2026 року не перебував за адресою : АДРЕСА_1 та до домоволодіння ОСОБА_2 не вривався . Ніяких погроз з його боку на адресу ОСОБА_2 не було . Телефонував ОСОБА_2 , але спілкувалися щодо дитини , погроз не було . Він нічого такого не робив ОСОБА_2 , щоб вона просила видати обмежувальний припис стосовно нього . Влітку 2026 року їхав на автомобілі по дорозі , де зустрів ОСОБА_2 , вона також їхала на автомобілі по вузькій дорозі і не мала можливості проїхати , але ніякого конфлікту між ними не було , пропустив її автомобіль і вона проїхала далі . ОСОБА_2 ніколи не просила , щоб їй не телефонував , не забороняла йому їй дзвонити . У серпні 2026 року заблокувала його , після того їй не телефонував . У них є спільна дитині дев`яти років , не знає чи забороняє ОСОБА_2 спілкуватися дитині з ним чи ні , оскільки дитина контролюється матір`ю . Він спілкувався як з дитиною , так і з ОСОБА_2 . Були випадки , коли телефонував дитині , але той не брав слухавку .

Представник заінтересованої особи ОСОБА_5 заявлені вимоги не визнала і пояснила , що заявниця просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 та заборонити йому перебувати в місці проживання ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися на визначену судом відстань , а також до інших місць її частого перебування ; заборонити вести листування , телефонні переговори з ОСОБА_2 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб . Обмежувальний припис стосовно кривдника може подавати тільки постраждала особа або його представник . ОСОБА_2 не є постраждалою особою , це нічим не доведено . Кривдник - це особа , яка вчинила домашнє насильство . Цей обмежувальний припис можна виписувати тільки до кривдника . Жодних доказів того , що ОСОБА_3 визнано кривдником немає . До матеріалів справи було подано відповідь на адвокатський запит , що до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не притягувався з приводу домашнього насильства . Матеріали справи , які були витребувані ухвалою суду , свідчать про те , що дійсно були звернення ОСОБА_2 до поліції, але жодного протоколу відносно ОСОБА_3 складено не було . Є конфлікт між колишнім подружжям щодо спілкування з дитиною . До матеріалів справи долучено скріншоти вхідних дзвінків з часом телефонування , але не відомо з якого телефону було зроблено вхідні дзвінки , не відомо які дати цих дзвінків , тому вважає цей доказ не допустимим , оскільки не можливо встановити його належність . Немає жодних доказів того , що саме ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_2 . Крім того , для спілкування батька з дитиною , якому усього дев`ять років , то телефонувати дитині можна , але без дозволу матері , з якою мешкає дитина , це неможливо . Тому , домовлятися батьку і матері дитини щодо спілкування з дитиною необхідно . Домовлятися із забороною не можливо . Переслідування ніякого немає . Просить відмовити у видачі обмежувального припису , оскільки для звернення з заявою про видачу обмежувального припису немає ніяких правових підстав .

Суд , вислухавши заявницю та її представника , заінтересовану особу та його представника , вивчивши матеріали справи , вважає , що у задоволенні заявлених вимог необхідно відмовити з наступних підстав .

Відповідно до ч. 1 ст. 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб . У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього , справа може розглядатися без його участі .

У судовому засіданні встановлено , що з 17 січня 2009 року заявниця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі ( а.с. 23 ) , від шлюбу мають неповнолітню дитину – сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 50 ) . Заочним рішенням Південного районного суду міста Кам`янського від 25 вересня 2025 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано ( а.с. 24 – 25 ) . 9 червня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до відділення поліції № 2 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою про вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства ( а.с. 10 – 11 ) . 31 липня 2026 року ОСОБА_2 надано пояснення старшому інспектору СПДН ВП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області В.Саранча про вчинення ОСОБА_3 щодо неї домашнього насильства ( а.с. 13 – 14 ) , 31 липня 2026 року складено протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію ( а.с. 15 ) .

З досліджених судом відеозаписів , доданих заявницею до матеріалів справи вбачається , що між особами жіночої статі та чоловічої статі виникла сварка , у ході якої , особа жінка висловлюється нецензурною лайкою , відштовхує чоловіка. У подальшому між двома чоловіками відбулася штовханина .

Згідно ст. 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою , яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству , основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству , спрямовані на захист прав та інтересів осіб , які постраждали від такого насильства , визначає Закон України від 7 грудня 2017 року № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (Закон № 2229-VIII) .

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу , яка вчинила домашнє насильство , спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи .

Згідно з пунктами 3 , 4 , 14 та 17 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного , сексуального , психологічного або економічного насильства , що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами , або між колишнім чи теперішнім подружжям , або між іншими особами , які спільно проживають (проживали) однією сім`єю , але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою , незалежно від того , чи проживає (проживала) особа , яка вчинила домашнє насильство , у тому самому місці , що й постраждала особа , а також погрози вчинення таких діянь .

Зокрема , фізичне насильство - це форма домашнього насильства , що включає ляпаси , стусани , штовхання , щипання , шмагання , кусання , а також незаконне позбавлення волі , нанесення побоїв , мордування , заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості , залишення в небезпеці , ненадання допомоги особі , яка перебуває в небезпечному для життя стані , заподіяння смерті , вчинення інших правопорушень насильницького характеру .

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону № 2229-VIII до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника .

У статті 26 Закону України № 2229-VIII зазначено , що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають : 1) постраждала особа або її представник ; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини , родичі дитини (баба , дід , повнолітні брат , сестра) , мачуха або вітчим дитини , а також орган опіки та піклування ; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун , орган опіки та піклування .

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків :

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою ; 2) усунення перешкод у користуванні майном , що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи ; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною ; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування) , навчання , роботи , інших місць частого відвідування постраждалою особою ; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці , невідомому кривднику , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею ; 6) заборона вести листування , телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб .

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків . Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців .

У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України № 2229-VIII визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства , настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення , а також смерті постраждалої особи .

Таким чином , рішення про видачу обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків , а тому для обмеження права кривдника необхідним є встановлення ризиків , які несе його поведінка по відношенню до постраждалої особи .

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини , що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису , та докази , що їх підтверджують (за наявності) .

Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України , розглянувши заяву про видачу обмежувального припису , суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні .

Видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника , який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків .

Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі . Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати , яким формам домашнього насильства піддавався заявник , та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві (постанова Верховного Суду від 23 лютого 2026 року у справі № 442/2320/25 , провадження № 61-14335св25) .

Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2025 року у справі № 760/31644/24 (провадження № 61-8219св25) зробив висновок , що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм , закріплених у КпАП України та КК України) , а є тимчасовим заходом , що виконує захисну та запобіжну функцію і спрямований на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб , з огляду на наявність ризиків , передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях .

Саме собою звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою стосовно неї насильства , що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству , які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 165/3472/21 , провадження № 61-441св22) .

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні від 3 вересня 2020 року у справі «Левчук проти України» («Levchuk v. Ukraine» , заява № 17496/19 , § 78 , 80 , 90) зазначив : «Питання домашнього насильства , яке може проявлятися у різних формах - від застосування фізичної сили до сексуального , економічного , емоційного або словесного насильства , - виходить за межі обставин конкретної справи . Це загальна проблема , яка тією чи іншою мірою стосується всіх держав-членів , і не завжди очевидна , оскільки часто має місце у контексті особистих стосунків або закритих соціальних систем . Хоча це явище може найчастіше стосуватися жінок . Суд визнає , що чоловіки також можуть бути потерпілими від домашнього насильства і насправді прямо чи опосередковано діти теж часто стають жертвами . Якщо особа висуває небезпідставну скаргу щодо повторюваних актів домашнього насильства над нею чи інших видів знущання , якими б незначними не були окремі епізоди , національні органи влади зобов`язані оцінити ситуацію загалом , у тому числі й загрозу продовження аналогічних подій (mutatis mutandis , рішення у справі «Ірина Смірнова проти України» («Irina Smirnova v. Ukraine») , заява № 1870/05 , пункти 71 і 89 , від 13 жовтня 2016 року) . Серед іншого , ця оцінка має належним чином враховувати особливу вразливість потерпілих , які часто емоційно , економічно чи іншим чином залежать від своїх нападників , а також психологічний ефект , який може мати загроза повторного знущання , залякування та насильства на повсякденне життя потерпілого . Якщо встановлено , що конкретна особа була постійним об`єктом знущань , і є вірогідність продовження жорстокого поводження , окрім реагування на конкретні інциденти , органи державної влади повинні вжити належні заходи загального характеру для протидії основній проблемі й запобіганню майбутньому жорстокому поводженню» .

Доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи , та інших обставин , які мають значення для вирішення справи . Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими , речовими і електронними доказами ; 2) висновками експертів ; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України) .

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено , що належними є докази , які містять інформацію щодо предмета доказування . Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи , які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування . Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи , які входять до предмета доказування . Питання про достатність доказів для встановлення обставин , що мають значення для справи , суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання .

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному , повному , об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили . Суд оцінює належність , допустимість , достовірність кожного доказу окремо , а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому , так і кожному доказу (групі однотипних доказів) , який міститься у справі , мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України) .

Під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права , викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України) .

Згідно відповіді Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області № 380458-2026 від 18 серпня 2026 року ( а.с. 53 ) вбачається , що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» , станом на 18 серпня 2026 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КпАП України не притягувався .

На виконання ухвали Південного районного суду міста Кам`янського від 20 серпня 2026 року про витребування доказів , ВП № 2 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області № 403153-2026 від 1 вересня 2026 року надано належним чином засвідчені копії документів та відомості щодо звернень ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно протиправних дій ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме : НОМЕР_1 від 3 серпня 2026 року , НОМЕР_2 від 13 червня 2026 року , НОМЕР_3 від 3 серпня 2026 року . Згідно бази даних ІПНП «ЦУНАМІ» інших заяв і повідомлень від ОСОБА_2 стосовно протиправних дій ОСОБА_3 у ВП № 2 Кам`янського РУП не зареєстровано ( а.с. 75 – 93 ) .

У матеріалах справи наявні довідки , а саме : довідка від 3 серпня 2026 року за матеріалами ЖЄО № 17832 від 3 серпня 2026 року , з якої вбачається , що 3 серпня 2026 року о 11.21 годині надійшло повідомлення зі служби 102 про те , що звернулась ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 3 серпня 2026 року о 11.20 годині за адресою : АДРЕСА_3 . Заявниця повідомила , що до не ї у тренажерний зал «Рим» прийшов чоловік , який наразі – погрожує , неадекватно поводиться , заважає вільному пересуванню , намагається пройти до їх спільної дитини із невідомою метою . Виїздом на місце виклику факт домашнього насильства не знайшов свого підтвердження , у колишнього подружжя конфлікт з приводу спілкування дитини , протиправних дій ніхто не вчиняв , з заявою ніхто не звертався , заявниці надано роз`яснення та рекомендовано звернутися до суду з приводу урегулювання часу спілкування батьків з дитиною . Матеріали вважати розглянутими . Матеріали перевірки списати до справи ( а.с. 76 ) ; довідка від 6 липня 2026 року за матеріалами ЖЄО № 12262 від 13 червня 2026 року , з якої вбачається , що 13 червня 2026 року до чергової частини ВП № 2 надійшла заява від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою : АДРЕСА_1 , у якій просить вжити заходи до її чоловіка ОСОБА_3 , висловлювався грубою нецензурною лайкою в бік останньої та ображав її , на зауваження не реагував . В ході розгляду даного матеріалу було встановлено , що від ОСОБА_2 , надійшла зустрічна заява , у якій вона просить ОНП подальшого розгляду по даному факту її звернення та написання заяви не проводити так , як у даній ситуації, що склалася розібралися самостійно . Претензій ні до кого не має . В органи прокуратури і суду звертатися остання не має наміру . Перевірку закінчено у зв`язку з відсутністю адміністративного чи кримінального правопорушення . Матеріали долучити до справи , про що повідомити зацікавлених осіб ( а.с. 81 ) ; довідка від 28 серпня 2026 року , з якої вбачається , що 31 липня 2026 року до чергової частини ВП № 2 Кам`янського РУП надійшла заява від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце мешкання : АДРЕСА_2 , яка повідомила , що її колишній чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце мешкання : АДРЕСА_4 , який 30 липня 2026 року приблизно о 23.50 години переліз через паркан її дома та влаштував конфлікт , в ході якого висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою , після того як за неї вступився її співмешканець , колишній чоловік втік . Під час проведення перевірки , було здійснено виїзд за місцем мешкання колишнього чоловіка заявниці , а саме за адресою : АДРЕСА_4 , щоб поспілкуватися з останнім , але двері квартири ніхто не відчинив , під час телефонного дзвінка за номером телефону її колишнього чоловіка , для встановлення всіх обставин події , на дзвінок ніхто не відповів . В подальшому при встановлені колишнього чоловіка заявниці , його буде опитано та прийнято додаткове рішення згідно чинного законодавства . Матеріал вважати розглянутим . Матеріали перевірки списати до справи . Надати письмову відповідь заявнику ( а.с. 87 ) .

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків , встановлених цим Кодексом .

Свідок ОСОБА_8 пояснила , що знає сім`ю ОСОБА_9 з 1978 року , оскільки була одружена з дядьком ОСОБА_2 . За весь період шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 періодично виникали ситуації , які турбували сім`ю . Після того , як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб , а саме після 30 липня 2026 року була ситуація , у результаті якої ОСОБА_2 викликала поліцію , у зв`язку з тим , що ОСОБА_3 порушив спокій ОСОБА_2 та їх сина . Це було декілька разів протягом ночі та ранку . Було все зафіксовано у поліції , а саме : ОСОБА_3 стукав у паркан , погрожував ОСОБА_2 , виражався грубо . Усі слова ОСОБА_3 сприйнялися ними як загроза спокою та емоційному стану ОСОБА_2 та її дитини . Це все відбувалося протягом 30 липня 2026 року два рази . ОСОБА_3 заходив до будинку , там була сварка та бійка , він штовхав ОСОБА_2 , але про нанесення тілесних ушкоджень вона не заявляла . ОСОБА_2 телефонувала їм та все розповідала . До ОСОБА_2 приїжджав її чоловік , з яким вона мешкає , щоб змінити замки на дверях будинку та на воротах . Потім все це мало продовження , але у інший спосіб , а саме ОСОБА_3 приходив до секції , де займається спортом ОСОБА_2 та її син , він вів себе неадекватно . Коли ОСОБА_2 керує автомобілем , то ОСОБА_3 створює такі ситуації , які можуть спричинити аварію . Все це вона знає зі слів ОСОБА_2 та близького оточення . Зараз у автомобілі ОСОБА_2 встановлено відеоспостереження , тому вона їздить спокійно , а ніж раніше . Поведінка ОСОБА_3 є недопустимою , оскільки погіршився емоційний стан як ОСОБА_2 , так і їх сина . ОСОБА_2 просила ОСОБА_3 не чинити таких дій , але ніякого результату не було . ОСОБА_2 зверталася до поліції, але результату її звернень немає . Після 30 липня 2026 року було переслідування ОСОБА_2 саме ОСОБА_3 , майже кожен раз коли це відбувалося , залишалася з сином ОСОБА_4 , оскільки дитина дуже емоційна , переживає . До 5 серпня 2026 року ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_2 , особисто чула ці розмови, оскільки ОСОБА_2 була у неї вдома . Переслідування ОСОБА_3 продовжувалися відносно ОСОБА_2 . ОСОБА_2 не заперечує проти спілкування ОСОБА_3 з дитиною . Не була свідком того , що ОСОБА_3 чинив домашнє насильство щодо ОСОБА_2 чи дитини . Була свідком телефонних розмов між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , читала смс-повідомлення , все інше знає зі слів ОСОБА_2 та близького оточення .

Свідок ОСОБА_10 пояснив , що знає ситуацію між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , оскільки особисто три рази міняв замки на дверях у будинку та воротах , де мешкає ОСОБА_2 , але точної адреси будинку не знає . У зв`язку з пропажею ключів від дверей будинку , після того , як ОСОБА_3 появлявся у будинку зникали ключі , тому приїжджав міняти замки . Останній раз , коли приїздив міняти ключі , зустрів там ОСОБА_3 , це було у липні 2026 року . ОСОБА_3 не пускав його у будинок та кричав , що зайде разом з ним . ОСОБА_3 казав , що ОСОБА_2 погана , що знає як цей будинок знеструмити, щоб будинок став не житловим . ОСОБА_3 казав йому , що він знищить ОСОБА_2 фінансово та морально . Він казав ОСОБА_3 , щоб той не чіпав ОСОБА_2 , але ОСОБА_3 казав , що для нього це принципове питання . Це відбувалося приблизно 30 липня 2026 року , коли останнього разу бачив ОСОБА_3 . ОСОБА_3 казав йому , що потрапляє до будинку ОСОБА_2 через сусідський двір . Також , ОСОБА_3 йому казав , що буде суд на який не прийде і що розорить ОСОБА_2 на адвокатах , що забере всі гроші , які ОСОБА_2 отримує за загибель свого сина . У нього вдома дуже часто буває дитина ОСОБА_11 , оскільки він є емоційним , тому щоб дитина не бачила скандали між ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , які бували дуже часто . ОСОБА_2 приводила дитину до нього додому . Не бачив і не був свідком проявів домашнього насильства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_2 . ОСОБА_2 розповідала у сім`ї про скандали та жалілася на ОСОБА_3 протягом останніх трьох років . Казали ОСОБА_2 , щоб вона зверталася до поліції щодо протиправних дій ОСОБА_3 . Поліція приїжджала до ОСОБА_2 до будинку 30 липня 2026 року , опитувала її . До 30 липня 2026 року та після 30 липня 2026 року йому не відомо точно про звернення ОСОБА_2 до поліції стосовно насильства у сім`ї , але якісь розмови про це були . На обличчі ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не бачив . ОСОБА_2 казала , що ОСОБА_3 погрожує їй . ОСОБА_2 жалілася їм , що ОСОБА_3 піднімав на неї руку , не пам`ятає коли саме це було . ОСОБА_2 працює у магазині . Він не знає , чи ОСОБА_3 забороняв працювати ОСОБА_2 , оскільки вона про це не казала . Йому не відомо про те , чи обмежував ОСОБА_3 у користуванні коштами або у лікуванні ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_12 пояснив , що є сусідом сторін , мешкає за адресою : АДРЕСА_5 вже понад шість років . Родина ОСОБА_9 мешкає за адресою : АДРЕСА_2 майже більше двох років , точно не пам`ятає . Відносини з сусідами нормальні , сусідські, не скандалять між собою . Будинок – котедж , поділений на чотири частини . Не чув та не помічав , щоб були сварки або насильство між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Допомагав та радив родині ОСОБА_9 щодо садівництва . ОСОБА_2 не жалілася йому стосовно поганої поведінки ОСОБА_3 , оскільки не часто з нею спілкувався . Синців на ОСОБА_2 не бачив , такого не було . З ОСОБА_2 не спілкувався щодо вчинення якогось насильства . Коли сім`я ОСОБА_9 мешкала у будинку , жодного разу не бачив поліцію . 30 липня 2026 року його не було вдома, був у відпустці за кордоном . До 30 липня 2026 року або після цієї дати жодного разу поліцію не бачив . ОСОБА_3 звичайна , нормальна людина , агресії від нього не бачив . На початку осені бачив ОСОБА_3 у будинку .

За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному , повному , об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили . Суд оцінює належність , допустимість , достовірність кожного доказу окремо , а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності . Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому , так і кожному доказу (групі однотипних доказів) , який міститься у справі , мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони . Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину , про яку стверджує сторона . Таку обставину треба доказувати таким чином , аби реалізувати стандарт більшої переконливості , за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим , ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13) .

У цій справі свої вимоги заявниця ОСОБА_2 обґрунтовувала тим , що ОСОБА_3 тривалий час вчиняє психологічне і фізичне насильство стосовно неї , а саме вчиняє погрози фізичної розправи , знищення особистих речей , постійно принижує , ображає у нецензурній формі .

Судом встановлено , що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є колишнім подружжям , які проживають за різними адресами , мають неповнолітню дитину . ОСОБА_2 неодноразово зверталася до органів поліції щодо поведінки ОСОБА_3 . Між заявницею ОСОБА_2 та ОСОБА_3 існують неприязні стосунки та конфлікти , що не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису у цій справі .

Таким чином конфліктна ситуація між сторонами , за відсутності доказів на підтвердження завдання або реальної можливості завдати шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілої , не створює правової підстави для вжиття заходів обмежувального припису , пов`язаних з обмеженням прав ОСОБА_3 .

У постанові Верховного Суду від 7 листопада 2023 року у справі № 676/265/23 зазначено , що «домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних стосунків , оскільки має певні ознаки та характеризується тим , що особа , яка застосовує домашнє насильство , маючи значну перевагу в своїх можливостях , діє умисно з наміром досягти бажаного результату , який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод . Тоді як під конфліктом потрібно розуміти такий стан взаємовідносин , який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів , напруження і крайнього загострення суперечностей , що може призвести до активних дій , ускладнень , боротьби , що супроводжуються складними колізіями ; ситуація , в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони . Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин , але й від суб`єктивних факторів , до яких потрібно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе , свої потреби , мотиви , життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту» .

Проаналізувавши надані суду докази можна зробити висновок , що дійсно ОСОБА_2 неодноразово зверталася з заявами до органів Національної поліції України з приводу фактів психологічного та фізичного насильства з боку колишнього чоловіка ОСОБА_3 , проте домашнє насильство не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду . Наразі заявниця не надала суду доказів , на підставі яких можна зробити висновки про вчинення домашнього насильства ОСОБА_3 щодо неї ; наявність ризиків продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві з боку ОСОБА_3 , що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству , які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , внаслідок чого вимоги про застосування заходів обмежувального припису не підлягають задоволенню .

ОСОБА_3 у розумінні п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2229-VIII не є кривдником, оскільки відсутні відомості про притягнення його до адміністративної та кримінальної відповідальності , допитані у судовому засіданні свідки не були безпосередніми свідками діяння (дії або бездіяльність) фізичного , сексуального , психологічного або економічного насильства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_2 . Посилання заявниці та її представника на численні телефонні дзвінки ( а.с. 5 - 9 ) не можуть слугувати доказами домашнього насильства , оскільки в них відсутні посилання на телефонні номери .

Обставини справи , встановлені судом , не дають підстав для існування обґрунтованого ризику вчинення домашнього насильства , настання відповідних наслідків для постраждалої особи та не підтверджують реальність такого ризику у майбутньому з урахуванням поведінки як заявниці , так і заінтересованої особи , стосовно якої вона просила суд видати обмежувальний припис .

Таким чином , відсутні підстави для видачі обмежувального припису .

Згідно ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати , пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису , відносяться на рахунок держави .

Керуючись ст. 1 , 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» , ст. 10 , 19 , 81 , 350-1 - 350-6 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , місце проживання : АДРЕСА_1 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_4 , про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , місце проживання : АДРЕСА_4 , номер облікової картки платника податків : НОМЕР_5 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Суддя С.А. Скиба