Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №932/14784/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/14784/26

Провадження № 3/932/3015/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року м. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Юдіна Н.М. розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №774840 від 18.09.2026, 07.09.2026 о 17 год 50 хв за адресою: м. Дніпро, Запорізьке шосе, 60, водій ОСОБА_1 керуючи т.з. Dacia Sandero д.н.з. НОМЕР_1 , під час перестроювання на суміжну смугу руху з лівого боку, не дав дорогу автомобілю Lexus RX350 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по цій смузі у попутному напрямку, чим змусив останнього екстрено вживати заходів щодо зменшення швидкості руху, що призвело до зіткнення автомобіля Lexus RX350 д.н.з. НОМЕР_2 з автомобілем Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Так ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.3. ПДР України.

Адвокат Гейко В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав до суду клопотання про закриття провадження за відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення співробітниками поліції було безпідставно складено в приміщенні УПП 18.09.2026, а не безпосередньо на місці ДТП 07.09.2026. Разом із цим, зіткнення автомобілів Lexus RX350 та Land Rover сталося вже після того, як ОСОБА_1 перестроївся та рухався у лівій смузі руху, через відсутність спроби гальмування з боку водія ОСОБА_3 , оскільки останній не дотримався безпечної дистанції.

До свого клопотання адвокат долучив відео з реєстратора з автомобіля ОСОБА_1 .

Представник Чернишов Г.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , у судовому засіданні зазначив, що в діях ОСОБА_1 є часткова провина у вчиненні ДТП, оскільки ОСОБА_2 застосував екстрене гальмування саме через перестроювання ОСОБА_1 на його смугу руху. Представник Чернишов Г.В. також просив винести постанову про направлення матеріалів справи до УПП в Дніпропетровській області для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього на адресу суду не надходило.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно з рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_3 у судове засідання, враховуючи вимоги ст. 268 КУпАП, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Відповідно до статті 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна,

- тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Відповідно до п. 10.3. ПДР України, у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Орган (посадова особа) відповідно до статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При прийнятті остаточного рішення у справі суд досліджує:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 774840 від 18.09.2026;

-рапорт інспектора патрульної поліції від 07.09.2026;

-схему місця ДТП від 07.09.2026;

-письмові пояснення ОСОБА_2 від 07.09.2026;

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 07.09.2026 та від 18.09.2026;

-письмові пояснення ОСОБА_3 від 07.09.2026 та від 10.09.2026;

-фототаблицю з місця ДТП;

-відео з реєстратора автомобіля ОСОБА_1 .

Дослідивши надані матеріали суд встановив, що ОСОБА_1 були дотримані вимоги п. 10.3. ПДР України, оскільки як вбачається з відеозапису, ОСОБА_1 поступово здійснив перестроювання у крайню ліву смугу руху та, коли закінчив маневр перестроювання, вже перебуваючи у крайній лівій смузі, та здійснюючи по ній рух прямо, коли почув удар позаду себе, зупинився та почав здавати назад до місця зіткнення т.з. Lexus RX350 з т.з. Land Rover.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави вважати, що саме дії ОСОБА_1 під час перестроювання знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Щодо клопотання представника ОСОБА_4 про направлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення для складання протоколу за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_3 суд зауважує, що відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Тобто під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та висунення обвинувачення до ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди за описаними у ньому обставинами, орган-ініціатор звернення зі згаданим протокол самостійно, на свій розсуд займається збиранням доказів, встановленням особи, якій інкримінує вчинення правопорушення, та, підготувавши на його думку достатній об`єм доказової бази, звертається до суду для розгляду справи та прийняття вмотивованого рішення на основі попередньо зібраних поліцейськими доказами.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

У пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" від 17.10.2014 № 11 вказано, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення складеного без додержання вимог статті 256 цього Кодексу, вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

Отже, суд має право повернути адміністративний матеріал до відповідного органу, але у разі відсутності обов`язкового складового елементу, який перешкоджає та унеможливлює встановлення належної підсудності справи, розгляду по суті, виконання рішення суду тощо. У такі повноваження суду не входить можливість повернення матеріалів на доопрацювання для встановлення іншої особи, яка може бути причетна до адміністративного правопорушення та, тим самим, для зміни вже наявного, висунутого обвинувачення у протоколі, оскільки це суперечить принципу неупередженості суду, та наділяє його неналежними йому повноваженням по збиранню доказів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні такого клопотання.

Суд, зберігаючи безсторонність позбавлений можливості самостійно збирати докази на користь будь-якої із сторін провадження.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статті 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно з яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутності в його діях події і складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Керуючись статями 124, 247, 283, 284 КУпАП, а також іншими наведеними положеннями законодавства, суддя,

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за статтею 124 КУпАП — закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях події і складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра.

Суддя Н.М. Юдіна