Постанова від 15 жовтня 2026 р. у справі №932/8416/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/8416/26

Провадження № 3/932/1811/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Орчелота А.В., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, разом із доданими до нього матеріалами, які надійшли з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департамента патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, військовослужбовця, проживаючого за адресом: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Дніпро надійшов протокол про адміністративне правопорушення Серії ЕПР1 №675747 від 26 травня 2026 року відносно ОСОБА_1 , за описом встановлених даних якого:

23 березня 2026 року о 21 год. 43 хв. в м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, буд. 50, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом «AUDI F6» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в медичному закладі у лікаря-нарколога зі згоди водія в установленому законом порядку. Стан алкогольного сп`яніння підтверджується висновком лікаря КП «ДБКЛПД» ДОР №768 від 09.04.2026 р., чим порушив вимоги п.2.9аПДР України.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.130КУпАП.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні «Пономарьов проти України» сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом публікації оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Дніпра та направленням судової повістки про виклик до суду. Причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про перенесення та відкладення розгляду справи не надав.

До того ж, суд наголошує, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості участі в розгляді справи в режимі відеоконференції або шляхом забезпечення участі у справі захисника для захисту його інтересів під час даного судового розгляду, як і не був позбавлений можливості подати відповідні письмові пояснення по суті справи у письмовій формі.

Судом було вжито усіх належних заходів щодо повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджується матеріалами виклику останнього.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис, доданий до протоколу, доходжу до висновку, що належних доказів на підтвердження кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130КУпАП, суду надано не було.

Згідно з положенням ст.7КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушення інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст.10КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 1 статті 130КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Підставами для притягнення особи до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130КУпАП, є порушення:

-пункту 2.5ПДР України, який вказує, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

-пункту 2.9аПДР України, який вказує, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин;

Відповідно до ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За висновками Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого звинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Як вбачається з висновків Верховного Суду - наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинна бути обґрунтованою, тобто зроблена на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ст.245КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.2 ст.251КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.

Судовий розгляд проводиться в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Вказані положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП до суду надано:

- інформацію викладену в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №675747 від 26 травня 2026;

- висновок КП «ДБКЛПД» ДОР від 09.04.2026 року (далі Висновок);

- рапорт;

- відеозапис.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст.256КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Тож, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст.251КУпАП є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин справи та правильне її вирішення.

До того ж, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовними та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Відповідно до ст.280КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до офіційного видання Правил дорожнього руху України з коментарями та ілюстраціями (далі за текстом ПДР України), які діяли на час обставин, що мали місце 27 березня 2026 року о 21 год. 43 хв. за адресою м. Дніпро, вул. Святослава Хороброго, 50, за пунктом 2.9 «а» ПДР України передбачено, що водію забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 «а» ПДР України передбачена статтею 130КУпАП.

Законом України від 16.02.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», внесені зміни, зокрема до ст.266КУпАП, що набрали чинності 17.03.2021 року, та з цього часу закон надає можливість поліцейським під час проведення огляду осіб застосовувати технічні засоби відеозапису, та лише в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Згідно ч.ч.1-3 ст.266КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я та Міністерства юстиції України). Якщо водій ухилився від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

За п.п.8,12 Розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 Розділу I цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищезазначених нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я, поліцейський в присутності двох свідків та/або відеофіксації складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, що відповідає вимогам пункту 8 Порядку №1103 та Розділу IX Інструкції №1395.

Однак в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що працівником поліції у встановленому законом порядку не направлявся водій ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того особливостями оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130КУпАП за розділом IX «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 року за №1395(із змінами), встановлено, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).

Відповідно до п.п.6,7 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 р. за №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 11.11.2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція №1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.

За п.7, п.19 та п.20 Розділу III «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року, метою огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи; акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я; висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров`я щодо виявлення стану сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи. Також, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. За результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акту медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.

Крім того, відповідно до п. 1 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу I цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Пунктом 4 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» визначено, що огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Згідно з п.7 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Слід звернути увагу, що Конституція України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Разом з цим, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, передбачено інші правила, ніж ті, що визначено у відповідному акті законодавства України, то згідно з ч.2 ст.19Закону України від 29 червня 2004 року "Про міжнародні договори України", ст.3Закону України від 23 червня 2005 року "Про міжнародне приватне право" застосовуються правила міжнародного договору.

За приписами ст.2 Закону України «Про міжнародний договір» міжнародний договір України - укладений у письмовій формі з іноземною державою або іншим суб`єктом міжнародного права, який регулюється міжнародним правом, незалежно від того, міститься договір в одному чи декількох пов`язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт, протокол тощо);

Відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.68 року, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.74 р., зазначено, що "у національному законодавстві мають бути передбачені спеціальні положення щодо водіння під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається". Тобто, мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп`яніння згідно норм міжнародного права повинна становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, тобто 0,25 проміле.

Враховуючи положення ст.9Конституції України, статті 26 Віденської конвенції, міжнародно-правовий принцип сумлінного виконання міжнародних зобов`язань, при здійсненні правосуддя слід вважати, що існує пріоритет міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, над національним законом та іншими актами законодавства, крім Конституції України.

Тобто, якщо таким міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Як вбачається з інформації з офіційного інтернет-сайту виробника приладу «Drager Alcotest-6810» Saturn® Data International, в технічних характеристиках вказано, що даний прилад має похибку в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі: діапазон вимірювань від 0,00‰ до 0,84 ‰, абсолютна похибка +/- 0,042‰.

Крім того, виробником газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» заявлено похибку при експлуатації в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,84 проміле в межах ± 0,042 проміле, що свідчить про те, що максимальний вміст алкоголю виявлений за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820» за який передбачена відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП повинен перевищувати 0,28 ‰ (проміле)

За матеріалами справи про адміністративне правопорушення знайшов своє підтвердження факт проходження громадянином ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, проте, судом було ретельно вивчено Висновок КП «ДБКЛПД» ДОР від 09.04.2026 року та відеозапис, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я. Із зазначеного відеозапису вбачається, що огляд проводився як за допомогою спеціального технічного засобу, так і шляхом відбору біологічного середовища (сечі та крові) для лабораторного дослідження. Водночас у матеріалах справи відсутній акт медичного огляду, на підставі якого відповідно до вимог Інструкції складається висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння. Крім того, у самому Висновку від 09.04.2026 взагалі відсутній підпис оглянутої особи та не зазначено жодного цифрового показника результатів проведеного дослідження, який би підтверджував встановлений лікарем діагноз щодо перебування особи у стані алкогольного сп`яніння та надавав суду можливість перевірити фактичний вміст алкоголю в організмі особи, зокрема встановити, чи перевищував такий показник межі, визначені національним законодавством та міжнародними договорами України. За таких обставин зміст зазначеного висновку не відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція).

За відсутності акту медичного огляду, до якого вносяться результати огляду та лабораторних досліджень, суд позбавлений можливості перевірити фактичні показники, отримані під час огляду, та надати належну оцінку обґрунтованості висновку про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Пунктом 22 Розділу ІІІ Інструкції передбачено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені в порушення вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

На підставі викладеного, необхідно дійти висновку, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , як підстава для його складання поліцейським, Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №768 від 09.04.2026 року, складений з порушенням вимог Інструкції, а тому суддею на доведення вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності - не приймається.

Загалом, згідно з ч.5 ст.266КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Крім того, при дослідженні відеозапису доданого до матеріалів адміністративної справи суддею встановлено, що він починається з моменту під`їзду поліцейського автомобілю до автомобіля біля якого перебуває ОСОБА_1 та вже спілкується з іншим екіпажем працівників поліції. Далі вбачається намагання проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510» та його направленням на медичний огляд до відповідної установи. Після, він здає біологічний матеріал (сечу та кров). Водночас, відеозапис не містить моменту фактичного керування транспортним засобом особою, щодо якої складено протокол. Відео розпочинається вже зі стадії спілкування поліцейського з ОСОБА_1 та проходження ним вищезазначеного огляду, без фіксації моменту зупинки транспортного засобу чи встановлення особи, як водія. Таким чином, працівники поліції, у складеному протоколі, визначили ОСОБА_1 , як водія який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, ґрунтуючись на своєму внутрішньому переконанні, не підкріпивши сам факт керування належними та допустимими доказами.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. Першочерговим завданням є встановлення саме особи, яка керувала транспортним засобом.

Визначення терміну "керування транспортним засобом" наведено в п.27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Така правова позиція узгоджується з визначенням у п.1.10ПДР України поняття механічний транспортний засіб - як транспортний засіб, що приводиться в рух силою власного двигуна (внутрішнього згоряння, електричного чи іншого), і охоплює автомобілі, мотоцикли, трактори, самохідні машини та навіть тролейбуси.

При наявності відеокамер у поліцейських (відеореєстратора, бодікамер), за відсутності інших транспортних засобів, у відповідний період доби, зафіксувати рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та його зупинку, не було жодних перешкод, чого 27 березня 2026 року, працівниками поліції - не зроблено і такої фіксації, за наданим суду відеозаписом – не надано.

Під керуванням транспортним засобом розуміють виконання функцій водія під час руху такого засобу, що у даному випадку поза розумним сумнівом не підтверджене. Відповідно знаходження водія в автомобілі, чи біля автомобіля не свідчить про виконання ним функцій водія.

Недоведеність факту керування автомобілем ОСОБА_1 свідчить про те, що він не повинен був надавати посвідчення водія на право керування транспортним засобом, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та проходити медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, а тому мав всі підстави на відмову від проходження такого огляду.

В матеріалах справи відсутні в повному обсязі беззаперечні докази, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130КУпАП, а саме те, що він керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху, оскільки жодного підтвердження цього факту суду не надано. Таким чином, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не знайшов свого матеріального закріплення в якості доказу в матеріалах справи.

Суд вважає необхідним звернути увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Яременко проти України», де зазначено наступне:

«…Питання, яке Суд має вирішити, полягає у визначенні, чи було справедливим провадження у справі загалом, включаючи спосіб, у який були отримані докази. При цьому має бути оцінена відповідна "незаконність" і, якщо це стосується порушення іншого конвенційного права, має бути оцінений характер виявленого порушення (рішення "Хан проти Сполученого Королівства" і "Аллан проти Сполученого Королівства"). При цьому має бути врахована якість таких доказів і, зокрема те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності…».

Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Суддею зазначається, що факт вчинення адміністративного правопорушення має бути підтверджений лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», і таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Суд не має права самостійно змінювати кваліфікацію адміністративного правопорушення, інкримінованого особі та/або відшукувати докази на користь обвинувачення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до вимог діючого законодавства докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією України та Законами України, міжнародним договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманої унаслідок істотного порушення прав та свобод людини є недопустимими.

Відповідно до ч.1 ст.17Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Будь-яких інших належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, окрім наданих суду та перевірених відповідно до вимог ст.245КУпАП, матеріали справи не містять. Інші наявні у справі матеріали самі по собі не підтверджують винуватість ОСОБА_1 , оскільки є похідними від відеозапису зафіксованої події та Висновку від 09.04.2026 року, який судом з вище наведених мотивів не визнається, як доказ вини особи.

Частина 1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 , у зв`язку з її недоведеністю у встановленому діючому законом порядку, не може ґрунтуватись на припущеннях та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, а тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,9,130,247,280,284-285КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП, у зв`язку за відсутністю складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 - закрити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Дніпра А.В. Орчелота