Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №199/15680/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/15680/26

(3/199/3771/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

21.10.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Лисенко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має паспорт громадянина України № НОМЕР_1 від 04.08.2021 (орган, що видав 1210), стажера «на моменті», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 23.09.2026 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, зазначено, що: «23.09.2026 близько 14:52 год за адресою: м.Дніпро, пр. Слобожанський, 87 гр. ОСОБА_1 , знаходячись на своєму робочому місці в обмінному пункті валют «НА МОМЕNTI», здійснює господарську діяльність та продаж іноземної валюти без державної ліцензії та без реєстрації суб`єкта господарювання, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

ОСОБА_1 був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою повісткою, яка направлялася поштою, а також через офіційний веб-сайт «Судова влада України», проте до суду не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.

За таких обставин слід зазначити, що ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Приймаючи до уваги неявку особи, яка притягається до відповідальності, до суду, з метою розгляду справи у розумні строки, справа розглянута в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 164 КУпАП відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності,що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Об`єктом правопорушення є суспільні відносини, що регулюються у сфері господарської діяльності.

Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у здійсненні господарської діяльності, що містить ознаки підприємницької, без державної реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності, або здійснення без ліцензії видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Господарською діяльністю відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Проте, до матеріалів справи не долучено інформації про те, чи має ОСОБА_1 реєстрацію як суб`єкт господарювання, який самостійно здійснює господарську діяльність, зареєстрований відповідно до закону як підприємець, чи не має, оскільки такі відомості надають можливість з`ясувати питання щодо суб`єкта адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення, долучені:

-довідка за результатами розгляду гр. ОСОБА_2 від 28.09.2026;

-повідомлення про вчинене адміністративне правопорушення;

-відомості зі служби «102» за зверненням ОСОБА_2 ;

-письмове пояснення ОСОБА_1 , який відмовився надавати пояснення згідно ст. 63 Конституції України;

-копії фотознімків паспорта громадянина України ОСОБА_1 , чоловіка та приміщення пункту обміну валют.

Разом з тим протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей про те, протягом якого часу ОСОБА_1 , начебто, здійснює господарську діяльність та продаж іноземної валюти без державної ліцензії та без реєстрації суб`єкта господарювання (у даному випадку це має бути проміжок часу, а не конкретна дата й час, оскільки господарська діяльність обов`язково має тривалий, а не одноразовий характер), всі встановлені окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку він здійснює, адже ці ознаки є обов`язковими для висновку про здійснення саме господарської діяльності, яка підлягає державній реєстрації та ліцензуванню.

Виходячи із викладеного вважаю, що підстав для оцінки діяльності ОСОБА_1 як систематичної, з метою одержання прибутку, тобто, господарської не має, оскільки належних та допустимих доказів цих обставин суду не надано.

Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП має бланкетну норму.

Бланкетна норма – це різновид правової норми (її диспозиції), яка не визначає конкретних правил поведінки самостійно, а лише називає правило чи заборону та відсилає до інших нормативно-правових актів (інструкцій, правил, положень, стандартів, законів тощо), де ці правила детально розписані.

Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, крім іншого: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно, оскільки ч. 1 ст. 164 КУпАП, є бланкетною нормою, а приписи ч. 1 ст. 256 КУпАП зобов`язують зазначити суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, тому у протоколі про адміністративне правопорушення, яке має бланкетний опис диспозиції порушення, в обов`язковому порядку слід зазначити норми законодавства України, які особою порушені.

Однак, протокол про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 в графі щодо опису суті правопорушення не містить посилання на норми законодавства України, які, начебто, порушив ОСОБА_1 під час здійснення господарської діяльності та продажу іноземної валюти без державної ліцензії та без реєстрації як суб`єкта господарювання.

У зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення не розкриває суть адміністративного правопорушення, оскільки не містить в своєму змісті посилання на норми законодавства України, які було порушено.

Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту здійснення господарської діяльності та продажу іноземної валюти, зважаючи на те, що факт придбання чи продажу іноземної валюти за вказаною у протоколі адресою не зафіксовано; контрольна закупка іноземної валюти здійснена не була; відповідно даних про те, що ОСОБА_1 систематично здійснює купівлю-продаж іноземною валюти без ліцензії та без державної реєстрації не має.

При цьому слід критично оцінювати інформацію про здійснення дзвінка на лінію «102» ОСОБА_2 , оскільки така інформація не підтверджена жодними об`єктивними доказами: фактами купівлі-продажу іноземної валюти за вищевказаною адресою; оглядом та вилученням іноземної валюти; отриманням касового чеку про здійснення валютно-обмінних операцій тощо.

У зв`язку з викладеним слід враховувати приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважити на практику ЄСПЛ у справі «Карелін проти росії» («Karelin v. russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), де ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Таким чином, суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка визначає межі розгляду справи судом, оскільки є викладом обставин вчинення адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді, а не судом; суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, буде порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Як наслідок дані, відображенні поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, не підтверджені належними доказами по справі.

Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що протокол про адміністративне правопорушення обґрунтовано на припущеннях, справа не містить доказів, які в своїй сукупності надавали можливість дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.

Суддя: В.О.Лисенко