Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №735/609/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 735/609/26

Головуючий у першій інстанції – Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1910/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мамонової О. Є.,

суддів Луговця О. А., Супруна О. П.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі по тексту - ТОВ «Споживчий центр», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 у розмірі 21 600 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21.09.2025-100000595 шляхом підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором пропозиції на укладення кредитного договору (оферти) і заявки на отримання кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит у розмірі 6 000 грн на умовах строковості, платності та поворотності.

Позивач указував, що товариство свої зобов`язання за договором виконало належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі 6 000 грн строком на 140 дні зі сплатою процентів у передбачених договором розмірах.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 21 600 грн, з яких: 6 000 грн – тіло кредиту, 8 400 грн – проценти, 1 200 грн – комісія, 6 000 грн – відсотки, нараховані по ст. 625 ЦК України.

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 07.07.2026 у позові ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр» просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором за тілом, процентами та комісією скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині, судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що між позивачем та відповідачем досягнуто згоди щодо всіх істотних умов правочину (кредитного договору), який укладено в електронній формі відповідно до норм чинного законодавства, всі документи, що є його складовими підписувались відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було направлено останньому на вказаний ним номер телефону.

Заявник указує, що ідентифікація відповідача проведена товариством через систему Bank ID, з якої отримано дані, що однозначно ідентифікують позичальника.

Зазначає, що на підтвердження переказу коштів за кредитним договором позивачем надано лист ТОВ «УПР», який є первинним платіжним документом відповідно до вимог законодавства, кошти перераховано на вказаний позичальником картковий рахунок.

Наголошує, що розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених договором.

Звертає увагу, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу – інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» про стягнення відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України не оскаржується, та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами, заборгованості за комісією.

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» суд першої інстанції виходив з недоведеності факту перерахування відповідачеві кредитних коштів за договором № 21.09.2025-100000595 від 21.09.2025у сумі 6 000 грн.

З таким висновком районного суду не може погодитись апеляційний суд з огляду на наступне.

Судом у справі встановлено, що 21.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21.09.2025-100000595 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора, отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті – Е854 (а.с. 13 - 16).

Відповідно до п. 1.1. пропозиції про укладення кредитного договору (а.с. 13-14) вона є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України.

Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту (п. 1.13. пропозиції про укладення кредитного договору).

За цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п. 3.1. пропозиції про укладення кредитного договору).

Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор (п. 3.2. пропозиції про укладення кредитного договору).

Пунктом 3.3. пропозиції про укладення кредитного договору передбачено, що дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом (проценти) та графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Згідно з п. 4.1. пропозиції про укладення кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5168-75ХХ-ХХХХ-3988.

21.09.2025 о 19:21 ОСОБА_1 підписав заявку кредитного договору № 21.09.2025-100000595, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 21.09.2025 за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 14 зворот - 15), згідно з якою за умовами кредитного договору № 21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:

1. Дата надання/видачі кредиту – 21.09.2025;

2. Сума кредиту - 6 000 грн;

3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання;

4. Дата повернення (виплати) кредиту – 07.02.2026.

Відповідно до п. 6 заявки процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі – «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 200 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 заявки).

Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір, крім продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування та строку виплати кредиту у порядку, передбаченому договором. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(i) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг (п. 8, 9 заявки).

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (7336.39 / 6000)/ 140 х 100% (п. 10 заявки).

Проценти (економічна сутність - плата за користування кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді (п. 11 заявки).

ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 7910,11%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 13336,39 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7336,39 грн (п. 14 заявки).

27.07.2025 відповідно до відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 (кредитної лінії) позичальнику надається кредит на наступних умовах (а.с. 15):

Сума кредиту: 6 000 грн.

Строк, на який надається кредит – 140 днів з дня його надання.

Дата повернення (виплати) кредиту – 07.02.2026.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі – «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 1 200 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (7336.39 / 6000)/ 140 х 100%.

ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 7910,11%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 13 336,39 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7 336,39 грн.

Всі складові кредитного договору № 21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 –пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії)(оферта), заявка, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), інформаційне повідомлення позичальника – підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е854.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.06.2026 №37-0806 між підприємствами ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 (а.с. 20-22), відповідно до зазначеного договору було успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 21.09.2025 19:21:48 на суму 6 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 869990402, призначення платежу: видача за договором кредиту № 21.09.2025-100000595 (а.с. 12 зворот).

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 станом на 28.05.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 21 600 грн, з яких основний борг – 6 000 грн, залишок відсотків – 8 400 грн, залишок відсотків за ст. 625 ЦК України – 6 000 грн, залишок комісії – 1 200 грн (а. с. 16 зворот - 18).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов`язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов`язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до його виконання.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір №21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Його підписано ОСОБА_1 21.09.2025 з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е854.

Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту 6 000 грн, строк кредиту – 140 днів з дати його надання, процентну ставку 1% за 1 день користування.

За вказаних обставин, у справі встановлено факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору №21.09.2025-100000595 від 21.09.2025.

Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 6 000 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.06.2026 №37-0806, який містить основні дані про платіж, такі як дату та час транзакції, суму та валюту операції, номер картки отримувача, призначення платежу та унікальний номер транзакції.

При укладенні кредитного договору відповідач сам надав відомості, які його ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний ним номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідач скористався, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши всі складові кредитного договору. При цьому кошти були перераховано на зазначену позичальником картку.

Отже, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором №21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність факту надання кредитних коштів є необґрунтованими та спростовуються вищезазначеним.

Сама по собі відсутність у матеріалах справи банківських виписок, платіжних доручень або інших документів, які б підтверджували перерахування коштів ОСОБА_1 , не свідчить про те, що кредитні кошти фактично не були перераховані.

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що зазначені кошти фактично не були зараховані, були перераховані іншій особі або що рахунок/платіжний інструмент, на який здійснено перерахування, не був пов`язаний із відповідачем.

Повний номер платіжної картки, її власник та відомості про рух коштів за відповідним рахунком належать до інформації, доступ до якої має, насамперед, власник такого рахунку та яка охороняється режимом банківської таємниці. Тому саме відповідач міг звернутися до відповідної банківської установи та отримати документи або інші відомості щодо належності йому відповідної картки та руху коштів за рахунком.

Отже, після подання позивачем доказу перерахування коштів саме відповідач, маючи доступ до інформації про власні рахунки та картки, мав об`єктивну можливість надати докази, які б цей факт спростовували.

Неповне зазначення номера картки в тексті кредитного договору не спростовує факту здійснення кредитодавцем платежу та не доводить його неналежності відповідачу. Маскування частини номера платіжної картки є звичайним способом відображення платіжних реквізитів з метою захисту платіжної інформації.

На вищезазначене суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитом.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що позов ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 підлягає частковому задоволенню.

За умовами договору ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 6 000 грн.

Відсотки за користування кредитними коштами нараховані позивачем в межах строку та відповідно до умов договору - у період користування кредитом протягом 140 днів з дня його надання з 21.09.2025 по 07.02.2026 за ставкою у розмірі 1%, що відображено у розрахунку заборгованості. Відповідні умови погоджені сторонами під час укладення договору та відображені у заявці, яка є його невід`ємною частиною.

Розмір процентів, заявлений до стягнення, становить 8 400 грн, що відповідає погодженій сторонами процентній ставці у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом установленого договором строку кредитування.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

За таких обставин, з урахуванням погоджених сторонами умов кредитного договору та визначеної в ньому процентної ставки, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 6 000 грн та процентів у сумі 8 400 грн підлягають задоволенню.

Щодо нарахування та стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як убачається з матеріалів справи, умовами кредитного договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 1 200 грн. Відповідна умова зазначена у заявці до кредитного договору, з якою відповідач ознайомився та яку підписав шляхом використання одноразового ідентифікатора.

У постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 Верховний Суд дійшов висновку про помилковість визнання нікчемною умови кредитного договору, якою передбачено одноразову комісію за здійснення операції з видачі кредиту, зазначивши, що встановлення такої комісії узгоджується з положеннями Закону України «Про споживче кредитування».

У справі, що переглядається, комісія передбачена умовами кредитного договору як одноразовий платіж, що нараховується в день видачі кредиту, а її розмір та порядок нарахування зазначені в заявці, підписаній відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора. А тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ТОВ «Споживчий центр» підлягає задоволенню, а Коропського районного суду Чернігівської області від 07.07.2026 – скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 21.09.2025-100000595 від 21.09.2025 в розмірі 15 600 грн, з яких 6 000 грн – заборгованість за кредитом, 8 400 грн – заборгованість за процентами, 1 200 грн – заборгованість за комісією.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову ТОВ «Споживчий центр» на суму 15 600 грн, що становить 72,22% та задоволенням апеляційної скарги, на його користь з відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи судом першої інстанції у сумі 1 922,79 грн (2 662,40 грн х 72,22%) та за апеляційний розгляд у сумі 3 993,60 грн, оплата яких підтверджена квитанціями (а.с. 1, 51).

Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 07 липня 2026 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, за процентами, за комісією - скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, за процентами, за комісією – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №21.09.2025-100000595 від 21 вересня 2025 року у сумі 15 600 грн, з яких: 6 000 грн – заборгованість за кредитом, 8 400 грн – заборгованість за процентами, 1 200 грн – заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 922 грн 79 коп. за розгляд справи судом першої інстанції та 3 993 грн 60 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: О. А. Луговець

О. П. Супрун