Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №747/531/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/531/25

Головуючий у першій інстанції – Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1303/26, № 22-ц/4823/1304/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Мамонової О.Є.,

суддів Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2025 року та на додаткове рішення цього ж суду від 26 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (далі по тексту – ТОВ «Коллект центр», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за договором №12802 від 08.01.2019 у розмірі 44 825,51 грн, а також судові витрати понесені на сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн та на правову допомогу у розмірі 16 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 08.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» (далі по тексту – ТОВ «ФК «Кредіплюс», кредитодавець) та ОСОБА_1 укладено договір №12802, за яким позичальнику надається перший транш у сумі 12 500 грн шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника зі сплатою процентів за ставкою 30%, зі строком кредитування 490 днів.

09.01.2020 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір №09-01/2020, за яким ТОВ «Вердикт капітал» отримало право вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №12802.

29.11.2022 укладено договір №29-11/2022, за яким ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №12802.

Заборгованість за кредитним договором відповідачкою не погашено, проценти за користування кредитними коштами не сплачено, загальний розмір заборгованості за вищевказаним кредитним договором станом на дату складення позовної заяви становить 44 825,51 грн, з яких:

- 12 241,15 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту);

- 25 216,31 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

- 4 275 грн – заборгованість за пенею та/або штрафами;

- 2 311,30 грн – інфляційні збитки;

- 781,75 грн – нараховані 3% річних.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09.03.2025 позов ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором –задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» заборгованість за договором №12802 від 08.01.2019 у розмірі 37 457,46 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» 2 022,71 грн у відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору та 3 340 грн у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, всього – 5 362,71 грн у відшкодування понесених судових витрат по справі.

Додатковим рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26.03.2025 заяву представника відповідача адвоката Предчук Т. В. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 1 644 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення з неї витрат на правничу допомогу у розмірі 3 340 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі. Додаткове рішення суду першої інстанції змінити з урахуванням розподілу судових витрат та стягнути на користь відповідачки витрати на правничу допомогу у повному заявленому розмірі, а саме 2 301,60 грн.

Заявниця не погоджується із вказаними рішеннями суду в частині розподілу судових витрат, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, істотні порушення принципів цивільного судочинства, що призвело до безпідставного стягнення з відповідачки витрат на правничу допомогу позивача, а також необґрунтованого зменшення витрат відповідачки.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у матеріалах справи відсутні належні докази здійснення ФОП Калітіною О. В. представництва інтересів позивача у даній справі саме в якості адвоката, оскільки договір укладено з ФОП ОСОБА_2 . У всіх первинних документах (заявах, актах) в якості додатків до позовної заяви вона виступає саме як фізична особа - підприємець. Водночас, відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою, однак це жодним чином не ототожнюється з діяльністю фізичної особи – підприємця.

Заявниця вказує, що фактичні обставини справи свідчать про відсутність зв`язку між заявленими позивачем витратами та безпосереднім представництвом інтересів позивача у суді. Так, у рішенні суду зазначено, що з позовом звернулась представник позивача Ткаченко М. М., заяви по суті справи підписувала та подавала також ОСОБА_3 як директор товариства, участь у судових засіданнях від імені позивача здійснювала теж безпосередньо ОСОБА_3 . Жодних доказів того, що саме ФОП, з яким укладено договір, здійснював представництво інтересів позивача у судових засіданнях або виконував процесуальні дії, судом не встановлено.

Заявниця вважає, що зазначене свідчить про штучне формування витрат та призводить до безпідставного збагачення позивача за рахунок відповідачки.

Указує, що викладені у додатковому рішенні суду мотиви не відповідають ані змісту поданих відповідачкою доказів, ані фактичним обставинам справи, а відтак ґрунтуються на неправильному встановленні обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат.

Заявниця наголошує, що районний суд фактично погодився з доводами позивача щодо нібито завищеності витрат відповідачки та застосував до них критерії розумності та співмірності, однак не застосував ці самі критерії до витрат самого позивача, хоча останні є більшими за розміром та значно менш обґрунтованими з огляду на відсутність участі відповідної особи у розгляді справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект центр» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду - без змін.

Позивач зазначає, що на підтвердження понесених ним витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано належні документи, факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з акту №12 про надання юридичної допомоги від 29.08.2024, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов`язань виконавцем.

Наголошує, що ОСОБА_2 за даними Єдиного реєстру адвокатів України є діючим адвокатом, який має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, тобто володіє повноваженнями та професійними компетенціями, необхідними для надання правничої допомоги, а тому сумніви щодо її статусу чи здатності надавати кваліфіковані юридичні послуги є безпідставними. Адвокат, який укладає договір у статусі ФОП, продовжує залишатися адвокатом, а надані ним юридичні послуги зберігають статус юридичної допомоги.

Указує, що всі витрати позивача на оплату правничої допомоги є реальними, документально підтвердженими, безпосередньо пов`язаними з розглядом справи та такими, що підлягають компенсації у повному обсязі. Питання співмірності витрат вирішується судом виключно на підставі доказів, а не припущень іншої сторони.

Уважає, що доводи відповідача щодо необхідності відмовити у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу є безпідставними, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду в цій частині.

Наголошує, що стороною позивача було заявлено до стягнення 16 000 грн понесених та документально підтверджених витрат на правову допомогу. Разом з тим, районний суд, керуючись принципами розумності, співмірності та справедливості, здійснив оцінку заявлених витрат та дійшов висновку про доцільність їх часткового зменшення, стягнувши на користь позивача лише 4 000 грн. Тобто, розмір витрат на правову допомогу вже є зменшеним і додаткове зменшення цієї суми призвело б до необґрунтованого обмеження прав позивача на відшкодування фактично понесених судових витрат.

Позивач вважає додаткове рішення суду першої інстанції в частині часткового стягнення витрат на професійну правничу допомогу законним, обґрунтованим і таким, що ухвалене з правильним застосуванням норм процесуального права, посилаючись на те, що відповідачкою не надано жодних актів приймання-передачі наданих послуг, які є основним первинним документом, що підтверджують факт їх виконання, не надано жодних платіжних документів, які б свідчили про реальне понесення витрат, а також відсутній будь-який деталізований опис виконаних робіт, який би дозволяв установити обсяг наданих послуг та співвіднести його із заявленою сумою.

Стверджує, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача з урахуванням характеру спору, його складності, обсягу виконаних робіт і принципу пропорційності.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду від 09.03.2026 в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не оскаржується, та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі №186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення районного суду від 09.03.2026 лише в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30.09.2009 № 23-рп/2009, в якому зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливо виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідною роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2022 у справі №757/36628/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява №19336/04, п. 268).

Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.

У позовній заяві ТОВ «Коллект центр» просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000 грн, зазначаючи, що на їх підтвердження надається договір про надання правничої допомоги, акт про надання юридичної допомоги, яким згідно з умовами договору підтверджується факт надання послуг.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем разом з позовом подано підписані ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Коллект центр» тарифи на послуги ФОП ОСОБА_2 , договір про надання правової допомоги №02-09/2024-8 від 02.09.2024, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №0555480001 від 15.09.2025 на суму 112 000 грн, заявку на надання юридичної допомоги №20 від 01.08.2025, витяг з акту №12 про надання юридичної допомоги від 29.08.2025 (а.с. 11-17).

Відповідно до укладеного між ФОП ОСОБА_2 (виконавець) та ТОВ «Коллект центр» (клієнт) договору про надання правової допомоги №02-09/2024-8 від 02.09.2024 клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Виконавець на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, які є невід`ємними додатками до цього договору (форма заявки зазначена у додатку №1 до договору), приймає на себе зобов`язання з надання допомоги:

надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення;

приймає участь у підготовці та юридичному оформленні різного роду договорів, що укладаються клієнтом з юридичними особами, підприємцями та громадянами, надає допомогу в організації контролю за виконанням зазначених договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, які не виконують договірнізобов`язання;

узагальнює та аналізує: практику розгляду судових та інших справ; практику укладення та виконання договорів; надає клієнту пропозиції щодо усунення виявлених недоліків;

надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у клієнта в процесі здійсненнядіяльності;

інформує клієнта, на його запит, про зміни в законодавстві. (п. 2.1 договору)

Вартість послуг виконавця визначається на підставі тарифів виконавця і зазначається сторонами в акті про надання юридичної допомоги (форма акту про надання юридичної допомоги визначена додатком №2 до договору) (п. 4.1 договору).

Клієнт зобов`язується оплатити надані виконавцем послуги після надання виконавцем клієнту відповідного рахунку для оплати (п. 4.2 договору).

Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги, який готується виконавцем та надсилається клієнту для підписання по факту виконання заявки клієнта на надання юридичної допомоги (п. 4.3 договору).

Відповідно до підписаної ТОВ «Коллект центр» заявки про надання юридичної допомоги №20 від 01.08.2025 останнє замовило надання наступних правових (юридичних) послуг виконавцем клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір №12802:

- усна (з вивченням документів) – 2 год, ціна 4 000 грн (2 000 грн/год.), п. 1.2 тарифів на послуги;

- позовна заява – 4 год., ціна 12 000 грн (3 000 грн/год.), п. 2.1 тарифів на послуги (а.с. 16).

29.08.2025 ТОВ «Коллект центр» та ФОП ОСОБА_2 підписали акт №12 про надання юридичної допомоги, відповідно до витягу з якого виконавцем були проведені наступні роботи (надані наступні послуги) по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , договір №12802:

- п. 1.2, усна (з вивченням документів) – 2 год, ціна 4 000 грн (2 000 грн/год.);

- п. 2.1, позовна заява – 4 год., ціна 12 000 грн (3 000 грн/год.).

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №0555480001 від 15.09.2025 ТОВ «Коллект центр» сплатило ФОП ОСОБА_2 112 000 грн за надання правової допомоги згідно з договором №02-09/2024-8 від 02.09.2024 про надання правової допомоги.

17.11.2025 представник ОСОБА_1 – адвокат Предчук Т. В. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, виклавши заперечення проти клопотання позивача про компенсацію судових витрат на правничу допомогу, просила відмовити у задоволенні вимог позивача про компенсацію витрат на правничу допомогу у повному обсязі.

Також у відзиві на позовну заяву відповідачка просила стягнути на її користь судові витрати, понесені за результатами розгляду справи, повідомивши, що її витрати на правничу допомогу орієнтовно будуть складати 15 000 грн та відповідні докази будуть подані у встановленому порядку.

12.01.2026 адвокат Предчук Т. В. подала до суду заяву про подання доказів про розмір судових витрат, в якій повідомила про намір подати докази, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, протягом п`яти днів з дня ухвалення судом рішення у справі, у порядку та строки, визначені ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Аналогічну заяву було подано адвокатом Предчук Т. В. 11.02.2026.

Рішення у справі ухвалено 09.03.2026, його повний текст виготовлено 16.03.2026.

Вирішуючи питання щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект центр» судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з урахуванням складності даної справи, її типовості для позивача, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, вважав, що зазначені позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 16 000 грн є завищеним та належним чином не обґрунтованим, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат, оскільки позов типовий, аналогічні позови подавались до декількох відповідачів одночасно згідно з актом приймання-передачі.

Керуючись принципами співмірності та розумності судових витрат, критерієм реальності адвокатських витрат, а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідає критерію розумності витрат на професійну правничу допомогу сума у розмірі 4 000 грн, та з урахуванням принципу пропорційності стягнення відповідно до частки задоволеного позову з відповідачки належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 340 грн.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для стягнення з відповідачки витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить із такого.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем подано договір про надання правової допомоги №02-09/2024-8 від 02.09.2024, заявку на надання юридичної допомоги №20 від 01.08.2025, витяг з акта №12 про надання юридичної допомоги від 29.08.2025, тарифи на послуги виконавця, а також платіжну інструкцію від 15.09.2025. Зазначені документи містять відомості про зміст замовлених і наданих послуг, їх обсяг та вартість, а також підтверджують здійснення позивачем оплати за договором про надання правової допомоги.

При цьому сам по собі факт укладення договору про надання юридичної допомоги з фізичною особою - підприємцем не свідчить про неможливість відшкодування відповідних витрат як витрат на професійну правничу допомогу. Визначальним у цьому питанні є встановлення того, чи має особа, яка надавала відповідні послуги, статус адвоката та чи стосуються надані послуги правничої допомоги, пов`язаної з розглядом конкретної справи.

Як убачається з доводів відзиву на апеляційну скаргу та встановлено судом, статус Калітіної О. В. як адвоката підтверджується відомостями Єдиного реєстру адвокатів України. Водночас відповідачкою не наведено переконливих доказів того, що на момент надання відповідних послуг зазначена особа не мала права здійснювати адвокатську діяльність або що зміст договору виключав можливість надання нею професійної правничої допомоги.

Посилання заявниці на те, що позовну заяву та інші процесуальні документи від імені ТОВ «Коллект центр» подавала директор товариства ОСОБА_3 , а адвокат Калітіна О. В. безпосередньої участі в судових засіданнях не брала, не є достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача права на відшкодування відповідних витрат.

Професійна правнича допомога не обмежується виключно представництвом інтересів клієнта безпосередньо в судових засіданнях, а може включати вивчення матеріалів, надання консультацій, аналіз правовідносин, визначення правової позиції та підготовку процесуальних документів. Отже, відсутність адвоката в судових засіданнях сама по собі не спростовує факту надання ним правничої допомоги, пов`язаної з розглядом справи.

При цьому, відповідно до наданих стороною позивача вищевказаних підтверджуючих документів, адвокат відповідно до заявки позивача надала правові (юридичні) послуги щодо усної консультації (з вивченням документів) та складення позовної заяви. Тобто, участь у судових засіданнях ТОВ «Колект центр» та адвокат Калітіна О. В. не погоджували.

Водночас колегія суддів бере до уваги, що предметом оцінки під час розподілу судових витрат є не лише факт укладення договору та оплати послуг, а й безпосередній зв`язок таких послуг із розглядом справи, їх дійсність, необхідність та розумність заявленого розміру.

У цій справі суд першої інстанції не обмежився формальним прийняттям поданих позивачем документів, а надав оцінку змісту заявлених послуг, складності спору, обсягу виконаної роботи, типовості позовних вимог та ціні позову. При цьому суд урахував, що спір виник із кредитних правовідносин, які є типовими для позивача, а підготовка позовної заяви за аналогічними правовідносинами не потребувала значного обсягу індивідуальної юридичної роботи.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16 000 грн не відповідає критеріям співмірності та розумності, а тому підлягає зменшенню до 4 000 грн.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладається обов`язок доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу, а суд здійснює їх зменшення за наявності відповідного клопотання та належного обґрунтування. У цій справі відповідачка заперечувала проти заявленого позивачем розміру витрат, а суд першої інстанції, розглянувши відповідні заперечення, навів мотиви, з яких визнав обґрунтованим відшкодування лише частини заявленої суми.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі не спростовують висновків суду першої інстанції. Наявні у справі докази підтверджують надання послуг, пов`язаних із підготовкою та супроводом позову, а визначений судом розмір компенсації враховує характер спірних правовідносин, складність справи та обсяг фактично виконаної роботи.

Також, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, визначивши обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу позивача у сумі 4 000 грн, застосував положення ч. 2 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційного розподілу судових витрат залежно від розміру задоволених позовних вимог. Унаслідок цього з відповідачки стягнуто 3 340 грн, тобто не всю суму витрат, визнану судом обґрунтованою, а лише її частину, пропорційно результатам розгляду справи.

Такий підхід відповідає вимогам процесуального закону та забезпечує дотримання балансу інтересів сторін, оскільки відшкодування судових витрат не повинно призводити ані до покладення на сторону, яка програла спір частково, надмірного фінансового тягаря, ані до безпідставного позбавлення іншої сторони права на компенсацію обґрунтованих витрат, понесених у зв`язку із судовим розглядом.

Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував критерії розумності та співмірності виключно до витрат відповідачки, не врахувавши аналогічних критеріїв щодо витрат позивача. Як убачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд надав оцінку заявленим ТОВ «Коллект центр» витратам, визнав їх завищеними та зменшив із 16 000 грн до 4 000 грн, після чого визначив суму, що підлягає стягненню з відповідачки, з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог. Отже, твердження заявниці про незастосування до витрат позивача критеріїв розумності та співмірності спростовуються змістом судового рішення.

Щодо оскарження додаткового рішення суду

14.03.2026 через систему Електронний суд ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила ухвалити додаткове рішення та стягнути з ТОВ «Коллект центр» на її користь витрати на професійну правничу допомогу пропорційно частині позовних вимог, у задоволенні позову яких судом відмовлено, у розмірі 2 301,60 грн.

Представництво інтересів ОСОБА_1 у Талалаївському районному суді Чернігівської області здійснювала адвокат Предчук Т. В. згідно із ордером на надання правничої допомоги серії АІ №2014824 від 01.10.2025, виданим на підставі договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.08.2025 (а.с. 77, 178).

Відповідно до витягу з договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.08.2025 (а.с. 187) адвокат зобов`язується за завданням клієнта надавати клієнту правничу допомогу (далі – «послуги»), а клієнт зобов`язується оплатити надання послуг та фактичні витрати адвоката необхідні для виконання цього договору.

У п. 4 договору визначені умови щодо гонорару та порядок його оплати, за умовами якого гонорар - форма винагороди адвоката за надання послуг, передбачених цим договором.

При визначенні розміру гонорару враховується:

- обсяг і час роботи, що потрібний адвокату для належного виконання доручення;

- ступінь складності правових питань, що стосуються доручення;

- вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання;

- необхідність виїзду адвоката у відрядження;

- важливість доручення з точки зору інтересів клієнта;

- особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

- характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом;

- кваліфікація, професійний досвід, науково-теоретична підготовка та репутація адвоката.

Розмір гонорару не залежить від досягнення або недосягнення адвокатом позитивного результату, якого бажає клієнт, якщо сторони додатково не домовляться про інше.

Відповідно до п. 5 договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 21.12.2025 включно, а в частині оплати клієнтом адвокату гонорару та здійснення клієнтом передбачених цим договором компенсацій (відшкодувань) витрат адвоката, пов`язаних з наданням послуг, - до повного виконання таких зобов`язань.

Додатковим договором №1 від 29.12.2025 до договору про надання правничої допомоги №б/н сторони погодили продовжити строк дії основного договору до 31.12.2026 (а.с. 188).

Відповідно до скріншоту з мобільного банкінгу ОСОБА_1 сплатила 9 000 грн за рахунком-фактурою №3 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.08.2025 (а.с. 182).

Згідно з квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №2.437005261.1 від 08.12.2025 ОСОБА_1 сплатила адвокату Предчук Т. В. 2 500 грн за рахунком-фактурою №4 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.08.2025 (а.с. 180, 189).

Згідно з квитанцією АТ КБ «Приватбанк» №1.487414417.1 від 13.01.2026 ОСОБА_1 сплатила адвокату Предчук Т. В. 2 500 грн за рахунком-фактурою №6 до договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.08.2025 (а.с. 179, 181).

03.11.2025 адвокат Предчук Т. В. та ОСОБА_1 підписали додаток №1 (3) до договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.08.2025 щодо справи №747/531/25, яка розглядається Талалаївським районним судом Чернігівської області (у суді першої інстанції), а саме:

1. ознайомлення з матеріалами справи, формулювання правової позиції у справі, складання заяв по суті справи (відзиву на позовну заяву, за необхідності його підписання та подання, заперечення на відповідь на відзив, за необхідності його підписання та подання) – 9 000 грн;

2. участь у судовому засіданні – 2 500 грн за одне судове засідання, у тому числі, якщо воно не відбулось не з ініціативи адвоката;

3. у разі потреби підготовки додаткових процесуальних документів (заяви, клопотання, пояснення тощо), гонорар визначається за домовленістю сторін окремо, на підставі додаткової угоди або письмового погодження;

4. оплата гонорару здійснюється клієнтом у безготівковій формі на банківський рахунок адвоката на підставі виставленого рахунку протягом 3 робочих днів після пред`явлення такого рахунку;

5. цей додаток є невід`ємною частиною договору про надання правничої допомоги №б/н від 12.08.2025 та набирає чинності з моменту його підписання сторонами (а.с. 189 зворот).

23.03.2026 ТОВ «Коллект центр» подало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило дану заяву залишити без задоволення, посилаючись на те, що сума витрат на правничу допомогу адвоката не деталізована, зазначений розмір витрат не відповідає складності розглянутої справи та критерію співрозмірності, розумності та необхідності, підготовка вказаних адвокатом документів не вимагала значного обсягу юридичної й технічної роботи.

З матеріалів справи слідує, що адвокатом Предчук Т. В. під час розгляду справи у суді першої інстанції підготовлено/складено та подано до суду через систему Електронний суд клопотання про відкладення розгляду справи, заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, заяву про продовження строків на подання відзиву, відзив, заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, заперечення проти відповіді на відзив, додаткові пояснення у справі, заяви про подання доказів про розмір судових витрат (т. 1 а.с. 75-81, 84-90, 96-100, 123-132, 143-146, 148, 157-160).

Адвокат Предчук Т. В. брала участь у двох судових засіданнях у режимі відеоконференції загалом 1 год. 54 хв. - 04.12.2025 00:52 хв, 09.03.2026 1 год. 02 хв. (т. 1 а.с. 106-107, 133-134, 161-163).

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена вартість послуг представника відповідачки в Талалаївському районному суді у сумі 14 000 грн є завищеною, такою, що не відповідає критеріям розумності і справедливості, вважав виправданою вартість представництва адвоката Предчук Т. В. суму 10 000 грн. Виходячи з принципу пропорційності, з урахуванням часткового задоволення позову, суд виснував, що відповідно стягненню з позивача на користь відповідачки підлягає сума, що складає 16,44% від встановленої судом виправданої суми понесених відповідачем судових витрат у справі в 10 000 грн, яка становить 1 644 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям розумності, співмірності та необхідності з урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи та фактичного часу, витраченого на її виконання.

Вирішуючи питання про розподіл зазначених витрат, суд першої інстанції врахував обсяг фактично наданої адвокатом правничої допомоги, кількість і зміст підготовлених процесуальних документів, участь представника відповідачки в судових засіданнях, складність справи та характер спірних правовідносин, а також заперечення позивача щодо їх розміру. За результатами оцінки цих обставин суд визначив обґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000 грн, відхиливши вимоги щодо відшкодування решти заявлених витрат як таких, що не відповідають критеріям виправданості та співмірності.

При цьому суд першої інстанції правильно застосував принцип пропорційності розподілу судових витрат, урахувавши результат розгляду позову та частку позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено. Відтак визначена до стягнення з ТОВ «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 сума у розмірі 1 644 грн є результатом застосування відповідного відсотка до встановленого судом обґрунтованого розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків суду першої інстанції та не свідчать про те, що під час визначення розміру компенсації судом не було враховано істотних обставин справи або неправильно застосовано норми процесуального права. Саме по собі посилання заявниці на необхідність стягнення витрат у повному заявленому розмірі не є достатньою підставою для зміни додаткового рішення, оскільки відшкодуванню підлягають не будь-які заявлені витрати, а лише ті, розмір яких є обґрунтованим, необхідним і співмірним із виконаною роботою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив подані докази, надав їм відповідну правову оцінку та обґрунтовано визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню відповідачці. Підстав для переоцінки цих висновків та стягнення більшої суми за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Отже, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надав належну оцінку поданим доказам та застосував відповідні положення статей 137, 141 ЦПК України, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09.03.2026 у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу та додаткове рішення цього ж суду від 26.03.2026 — залишенню без змін.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 09 березня 2026 року- залишити без змін.

Додаткове рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2026 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча О. Є. Мамонова

Судді: Н. В. Висоцька

Н. В.Шитченко