Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №742/2407/26 — Чернігівський апеляційний суд

Суд: Чернігівський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №742/2407/26

Суддя: Стельмах А. П.

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2407/26

Головуючий у першій інстанції – Коротка А. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2208/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Стельмаха А. П.,

суддів Супруна О. П., Шарапової О. Л.,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 вересня 2026 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 36 258,80 грн заборгованості за договором кредитної лінії № 519059392 від 15 червня 2023 року, з яких 9 000 грн – основна сума кредиту, 27 258,80 грн – проценти за користування кредитом. Крім того, позивач просив відшкодувати 2 662,40 грн судового збору та 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач зазначав, що первісний кредитодавець – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» – перерахував відповідачеві 9 000 грн кількома траншами на його платіжну картку. Вимогу за договором послідовно відступлено ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом позивачеві. Одержаних кредитних коштів та нарахованих процентів у повному обсязі позичальник не повернув.

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 вересня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Суд встановив факт укладення договору кредитної лінії, перерахування позичальникові кредитних коштів, а також існування договорів факторингу і відповідних реєстрів прав вимоги, але вважав недоведеним набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги від первісного кредитора, оскільки позивач не подав платіжного документа на підтвердження фінансування за договором факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

На думку суду першої інстанції, акт звірки розрахунків між сторонами договору факторингу не підтверджує безпосередньо здійснення платежу. З цих підстав суд дійшов висновку, що право вимоги не могло перейти і до наступних кредиторів, а відтак позивач не довів належності йому спірної вимоги.

ТОВ «ФК «ЕЙС» просить скасувати рішення та задовольнити позов у повному обсязі. Апелянт наголошує, що відповідно до пункту 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить у день підписання сторонами реєстру прав вимог; виконання зобов`язання з фінансування не визначено відкладальною умовою переходу права вимоги. Реєстр № 244 підписано 15 серпня 2023 року. Аналогічно подальший перехід прав вимоги підтверджено реєстром № 1 від 27 травня 2024 року та реєстром боржників і актом його приймання-передачі від 15 липня 2025 року.

Апелянт також посилається на надані ним договори факторингу, протоколи узгодження та платіжні документи щодо наступних відступлень, а також на презумпцію правомірності правочинів. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно поставив перехід права вимоги у залежність від подання доказу оплати за першим договором факторингу. В апеляційній скарзі заявлено 3 993,60 грн судового збору та 6 000 грн витрат на правничу допомогу за апеляційний перегляд.

Відзив на апеляційну скаргу не поданий.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 15 червня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір кредитної лінії № 519059392. За пунктами 2.1 і 2.3 договору кредитний ліміт становить 9 000 грн, початковий транш – 3 000 грн. Відомості про оформлення кредиту містять дату і час акцепту та одноразовий ідентифікатор MNV99U6M, використаний 15 червня 2023 року о 13:44:12, що узгоджується з довідкою про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та заявкою на кредит.

Платіжні доручення від 15–16 червня 2023 року, відомості первісного кредитора про перекази та відповідь АТ КБ «ПриватБанк» свідчать про переказ коштів на картку, реквізити якої зазначені у кредитному договорі та заявці. Загальна сума семи траншів становила 9 000 грн: 3 000 грн, 1 000 грн, 1 000 грн, 800 грн, 1 000 грн, 1 500 грн та 700 грн. Повідомлення банку додатково пов`язує відповідну картку з відповідачем. Ці докази в сукупності підтверджують надання кредиту, а відсутність окремого документа, виготовленого саме банком-емітентом за формою виписки за весь період, не спростовує встановленого факту переказу.

Договором передбачено дисконтний період кредитування тривалістю 30 днів до 15 липня 2023 року зі ставкою 1,24 % на день (пункт 8.3.1). Після завершення цього періоду за пунктом 8.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 2,98 % на день від залишку основної суми кредиту. Пункт 7.4.2 договору встановлює обов`язок позичальника сплачувати проценти щоденно після завершення дисконтного періоду.

У розрахунку первісного кредитора відображено сплату відповідачем 5 грн 18 липня 2023 року та 8 000 грн 08 серпня 2023 року. Здійснені платежі зараховані на погашення раніше нарахованих процентів, що узгоджується з передбаченою договором черговістю платежів. Станом на 15 серпня 2023 року залишок заявленої заборгованості складав 12 657,20 грн, із яких 9 000 грн – тіло кредиту, 3 657,20 грн – проценти.

У розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» подальше нарахування процентів здійснювалося за період з 16 серпня до 11 листопада 2023 року по 268,20 грн щодня, що відповідає 2,98 % від 9 000 грн. За цей період нараховано 23 601,60 грн процентів; разом із раніше непогашеними 3 657,20 грн загальна сума процентів становить 27 258,80 грн. Вимоги про стягнення процентів за період після 11 листопада 2023 року у цій справі не заявлено.

Із договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та його додаткових угод убачається, що пункт 4.1 визначає момент переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» днем підписання відповідного реєстру. Витяг з реєстру № 244 від 15 серпня 2023 року індивідуалізує вимогу до ОСОБА_1 за договором № 519059392 та її розмір – 12 657,20 грн. Наступний договір факторингу № 27/0524-01 від 27 травня 2024 року і реєстр № 1 тієї ж дати охоплюють вимогу на 36 258,80 грн, а договір № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, реєстр боржників і акт його приймання-передачі стосуються подальшого переходу цієї вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Згідно з частиною першою статті 626, частиною першою статті 628 та частиною першою статті 638 ЦК України зміст договору визначається погодженими сторонами умовами, а договір є укладеним у разі досягнення згоди щодо всіх його істотних умов у належній формі. За статтями 526, 629 та частиною першою статті 1054 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти і сплатити проценти на визначених договором умовах. Відповідно до статей 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію» договір може бути укладений шляхом акцепту електронної оферти з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; такий договір має юридичну силу договору в письмовій формі.

За пунктом 1 частини першої статті 512, частиною першою статті 514 та частиною першою статті 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений шляхом відступлення права вимоги, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Частина перша статті 1077 та частини перша і друга статті 1078 ЦК України допускають відступлення на підставі договору факторингу як наявних, так і майбутніх грошових вимог. Умови конкретного договору факторингу визначають погоджений сторонами порядок передання права вимоги з урахуванням імперативних вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 12, частини третьої статті 12, частини першої статті 81, статей 76–80, 89, 263 та частин першої, другої статті 367 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, суд оцінює належність, допустимість і достатність доказів у сукупності, а суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість оскарженого рішення у межах доводів і вимог апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про те, що сам факт ненадання доказу оплати за договором факторингу № 28/1118-01 унеможливлює перехід права вимоги, не відповідає погодженому сторонами моменту такого переходу. Пункт 3.1 договору регулює обов`язок фактора надати фінансування у встановлений строк, тоді як пункт 4.1 визначає самостійний юридичний факт переходу права вимоги – підписання сторонами реєстру. Невиконання або неналежне виконання обов`язку з оплати за відсутності спеціально встановленої сторонами відкладальної умови саме по собі не означає, що погоджена передача права вимоги не відбулася.

Такий підхід відповідає постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року у справі № 727/2790/25. У тій справі досліджувалися положення пунктів 3.1 та 4.1 цього самого рамкового договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» та подальші відступлення права вимоги через ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «ФК «ЕЙС». Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про перехід прав вимоги за підписаними реєстрами. Натомість правові висновки щодо обов`язковості документального підтвердження оплати у справах, у яких перехід права вимоги прямо поставлений у залежність від такого платежу, не можуть без урахування відмінних договірних умов застосовуватися до цього спору.

Надані кредитодавцем платіжні документи, довідка про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідь банку узгоджуються щодо особи одержувача, номера договору, карткового рахунку й загальної суми виданого кредиту. Дані розрахунків свідчать, що відповідач отримав 9 000 грн кредитних коштів. Кошти, сплачені 18 липня та 08 серпня 2023 року на загальну суму 8 005 грн, зараховано в рахунок процентів відповідно до передбаченої договором черговості. Доказів повернення основної суми кредиту в розмірі 9 000 грн не надано. З огляду на встановлені обставини надання кредиту, невиконання відповідачем грошових зобов`язань та доведеність переходу права вимоги до позивача колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заявленої суми основного боргу.

Щодо процентів, то пункт 7.4.2 договору передбачає їх щоденну сплату після закінчення дисконтного періоду. За пунктом 8.4 договору сторони погодили ставку 2,98 % на день, що за основної суми 9 000 грн становить 268,20 грн на день. Відступлення права вимоги саме по собі не припинило дії погоджених сторонами умов про проценти. За наданими розрахунками сума несплачених процентів на 15 серпня 2023 року становила 3 657,20 грн, а за 88 днів із 16 серпня до 11 листопада 2023 року нараховано 23 601,60 грн (88 х 268,20 грн). Загальна заборгованість за процентами становить 27 258,80 грн. Нарахування здійснене за погодженою ставкою в межах строку користування кредитом; підтверджень погашення цієї суми немає.

Отже, сукупність належних доказів підтверджує видачу відповідачеві 9 000 грн, відсутність погашення основної суми кредиту, наявність несплачених процентів у розмірі 27 258,80 грн та належність права вимоги позивачу. Висновок суду першої інстанції про недоведеність переходу прав вимоги суперечить змісту укладених правочинів та доказам, які досліджуються у справі. Позовні вимоги про стягнення 36 258,80 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, неправильно визначивши правові наслідки укладених договорів факторингу та не надавши належної оцінки сукупності доказів виникнення й розміру заборгованості, оскаржене рішення відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Задоволено всі заявлені грошові вимоги на суму 36 258,80 грн. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої та частини тринадцятої статті 141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача: за розгляд справи в суді першої інстанції – 2 662,40 грн, за апеляційне оскарження – 3 993,60 грн.

Витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції позивач визначив у розмірі 7 000 грн. На їх підтвердження надано договір про правничу допомогу № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року, додаткову угоду від 01 вересня 2025 року та акт приймання-передачі послуг від 29 грудня 2025 року. В акті зазначено підготовку позову (5 000 грн), опрацювання матеріалів (1 000 грн), підготовку адвокатського запиту (500 грн) і клопотання (500 грн).

Вирішуючи питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції за правилами частини третьої статті 141 ЦПК України, колегія суддів враховує зв`язок послуг із розглядом цієї справи, стандартизований характер кредитного позову, обсяг документів, відносну нескладність процесуальної роботи, ціну позову та співвідношення вартості заявлених послуг із предметом спору. Хоча заявлені 7 000 грн підтверджені договором та актом, повне покладення їх на відповідача було б непропорційним. Розумною та обґрунтованою компенсацією, яка підлягає розподілу між сторонами, є 4 000 грн. Суд не змінює домовленість адвоката з клієнтом про розмір гонорару, а визначає частину таких витрат, яку належить відшкодувати іншій стороні.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «ЕЙС» заявило про компенсацію 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження подано договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 14 вересня 2026 року, підписаний адвокатським бюро «Соломко та партнери» і ТОВ «ФК «ЕЙС». Згідно з актом на складання апеляційної скарги витрачено дві години, вартість послуги становить 6 000 грн. Оцінивши зміст і обсяг апеляційної скарги, необхідність аналізу договорів факторингу, використання вже підготовленої в першій інстанції доказової бази, характер та ціну спору, колегія суддів на підставі частини третьої статті 141 ЦПК України визнає обґрунтованим покладення на відповідача 2 000 грн цих витрат. Решта заявлених витрат на правничу допомогу не покладається на відповідача з огляду на критерії пропорційності та розумної необхідності.

Такий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, а також Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в додатковій постанові від 28 квітня 2026 року у справі № 158/1476/25. На відміну від зменшення витрат за критеріями частини четвертої статті 137 ЦПК України, яке допускається за клопотанням іншої сторони, під час розподілу судових витрат суд може з власної ініціативи застосувати критерії частини третьої статті 141 ЦПК України та не покладати на іншу сторону витрати повністю або частково.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.

Заочне рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 вересня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956; адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13) заборгованість за договором кредитної лінії № 519059392 від 15 червня 2023 року в загальному розмірі 36 258 (тридцять шість тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 80 коп., з яких 9 000 (дев`ять тисяч) грн 00 коп. – заборгованість за основною сумою кредиту та 27 258 (двадцять сім тисяч двісті п`ятдесят вісім) грн 80 коп. – заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп., судовий збір за апеляційний перегляд – 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп., витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції – 4 000 (чотири тисячі) грн та в суді апеляційної інстанції – 2 000 (дві тисячі) грн, усього судових витрат – 12 656 (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua