Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №739/452/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

22 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Унікальний номер справи № 739/452/26

Головуючий у першій інстанції – Грушко О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1762/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н. В.,

суддів Луговця О. А., Шитченко Н. В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (далі по тексту – ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 у розмірі 59400,00 грн, судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 04.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 04.12.2023-100003500 на суму 3000,00 грн.

Однак відповідач порушив умови кредитного договору і станом на дату подачі позову має заборгованість в сумі 5940,00 грн, яка складається з: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2940,00 грн - заборгованість за відсотками.

Заочним рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 01.06.2026 у позові ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено повністю.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що недоведеним є факт перерахування відповідачеві кредитних коштів 04.12.2023 у сумі 3000,00 грн з боку ТОВ «Споживчий центр», тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом задоволенню не підлягають.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «Споживчий центр» звертається до суду з апеляційною скаргою, в якій просить заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01.06.2026 скасувати та ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на незаконність, необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що позивачем перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу – LiqРay. Згідно договору про надання послуг еквайрингу, порядок здійснення платіжної операції відбувався за умови надання позивачем платіжного доручення через виклики програмного інтерфейсу АРІ ПриватБанку щодо здійснення таких операцій. Відповідні платіжні доручення не є платіжними інструкціями в розумінні закону України «Про платіжні послуги».

Також позивач посилається на постанову НБУ від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Позивач стверджує, що надав на підтвердження переказу коштів квитанцію LiqPay, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», який містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак – належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Зазначає, що відповідачем при оформленні заявки зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача. У разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Сторона позивача вважає, що суд першої інстанції у даній справі встановив незвично високий та заздалегідь недосяжний стандарт доказування, нехтуючи принципами змагальності та рівності сторін, позбавив позивача права на справедливий суд.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» залишити без задоволення, а заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01.06.2026 залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що додана позивачем до матеріалів справи копія квитанції про перерахування коштів не є первинним бухгалтерським документом, оскільки не містить необхідних обов`язкових реквізитів, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Додана довідка-розрахунок є лише внутрішнім одностороннім документом компанії, який констатує наявність заборгованості, але жодним чином не підтверджує рух коштів та факт їх отримання відповідачем.

Стверджує, що належних та достовірних доказів видачі кредиту таких як меморіальний ордер, офіційна банківська виписка по рахунку, платіжне доручення тощо, ТОВ «Споживчий центр» до суду першої інстанції не надало. Крім того, позивач не скористався своїм процесуальним правом подати клопотання про витребування таких доказів судом, отже, факт перерахування коштів відповідачу залишився повністю недоведеним.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктом 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 04.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 04.12.2023-100003500 на суму 3000,00 грн (а.с. 20 зворот - 21).

Умовами заявки кредитного договору № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 передбачено, строк на який надається кредит – 42 дні з дня його надання, дата повернення кредиту – 14/01/2024 (п. 3-4 заявки).

Відповідно до п.5-6 заявки, первинний період користування кредитом – 14 днів з дня його надання. Черговий період користування кредитом – кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.

Також п.7-9 заявки передбачено, що процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховується шляхом множення кредиту (залишку кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Згідно з п. 10 заявки Графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількість періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту у розмірі 3000,00 грн сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит.

Протягом строку дії договору тарифи за фінансовою послугою залишаються незмінними. Комісії договором не встановлені. Кредитодавець не надає супровідних послуг. Неустойка: 75,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 912,50% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку) (п. 11-13 заявки).

Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору містить ідентичні умови, що і в заявці кредитного договору № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023.

Також в акцепті вказані реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 5375-41хх-хххх-8880. Погоджений канал комунікації: смс інформування на фінансовий номер 0631718116.

Підписано одноразовим ідентифікатором: Е145.

Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) від 04.12.2023 ОСОБА_1 підписана одноразовим ідентифікатором: Е145 (а.с. 22-24).

04.12.2023 також ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором: Е145 таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 про споживчий кредит укладеного між ТОМ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , за якою чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 5940,00 грн, з яких: 3000,00 грн – сума кредиту за договором/погашення суми кредиту; 2940,00 грн - проценти за користування кредитом (а.с. 25).

ОСОБА_1 також підписано одноразовим ідентифікатором: Е145 додаток до анкети позичальника (а.с. 25 зворот-26).

За довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором, складеною уповноваженим співробітником ТОВ «Споживчий центр» Іриною Латіною, заборгованість по кредитному договору складає 5940,00 грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2940,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими за період з 04.12.2023 по 14.01.2024 (а.с. 13).

01.11.2020 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір № 4507 про надання послуг в системі LigPay (а.с. 14-19).

Згідно з квитанцією LigPay № 2399729065 від 04.12.2023 за номером платіжного інструменту:537541*80 перераховано 3000,00 грн (а.с. 29).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр», суд першої інстанції дійшов висновку, що не доведено факт перерахування відповідачеві кредитних коштів 04.12.2023 у сумі 3000,00 грн, отже, відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитом.

Проте апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції зазначив, що для стягнення заборгованості по кредиту недостатньо наданого розрахунку заборгованості та квитанції про перерахування коштів. Позивачем не надано доказів видачі кредиту, зокрема меморіального ордеру, виписки по рахунку, заяви на видачу готівки, платіжного доручення, тощо. Крім того, такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», за відсутності вказаних документів у справі наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог через недоведеність наявності заборгованості.

Проте до такого висновку суд першої інстанції прийшов за невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права щодо оцінки доказів та неправильним застосуванням норм матеріального права, враховуючи наступне.

За матеріалами справи, ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором - Е145:

- заявка кредитного договору № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 разом з відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 04.12.2023-100003500;

- пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) від 04.12.2023;

- таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 про споживчий кредит укладеного між ТОМ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 ;

- додаток до анкети позичальника.

Закон України «Про електронну комерцію» називає і визначає такий вид підпису, як електронний підпис одноразовим ідентифікатором, також Закон України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» спеціально передбачає такі види електронних підписів, як кваліфікований електронний підпис (далі - КЕП) та удосконалений електронний підпис (далі - УЕП).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що кредитний договір № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 укладено між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора Е145, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію», тому позивачем доведено факт укладання кредитного договору. Подані товариством докази в їх сукупності є достатніми та переконливими для встановлення наявності між сторонами зобов`язальних правовідносин за кредитним договором № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023.

У справі, що переглядається апеляційним судом, відповідач заперечує факт отримання коштів у сумі 3000,00 грн.

Апеляційний суд вважає доводи відповідача, про те, що товариством не надано доказів отримання коштів безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 3000,00 грн підтверджується квитанцією LigPay № 2399729065 від 04.12.2023 за номером платіжного інструменту: 537541*80, перераховано 3000,00 грн (а.с. 29).

Зазначену операцію здійснено на підставі договору, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Споживчий центр» договору № 4507 про надання послуг в системі LigPay від 01.11.2020 (а.с. 14-19). Саме цей номер карти вказано в кредитному договорі № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 як електронний платіжний засіб для перерахування коштів позичальнику.

Доказів на спростування перерахування коштів в сумі 3000,00 грн ОСОБА_1 не надано, оскільки відповідач не приймав участі у справі у суді першої інстанції, проте заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач не скористався своїм правом та не надав суду апеляційної інстанції доказів відсутності перерахування коштів на рахунок, який зазначений у заявці кредитного договору.

Колегія суддів звертає увагу, що квитанція платіжної системи є належним доказом перерахування коштів, а приховування частини номера карти (відображення частини номера карти у вигляді зірочок) є вимогою безпеки для запобігання розголошенню персональних даних (маскуванням даних для запобігання шахрайству), а не перешкодою для ідентифікації платежу. Це не означає, що платіж є анонімним або його неможливо відстежити. Кожна електронна транзакція має унікальний номер, у даному випадку № 2399729065). Цей номер фіксується в системі та прив`язаний до конкретного отримувача коштів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1 3 ст. 89 ЦПК України).

Крім того, відповідачем не надано виписки з власного рахунку, яка б свідчила, що він не отримував 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Умовами заявки кредитного договору № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 передбачено, строк на який надається кредит – 42 дні з дня його надання, дата повернення кредиту – 14/01/2024 (п. 3-4 заявки).

Відповідно до п.7-9 заявки процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти (економічна сутність – плата за користування кредитом) розраховується шляхом множення кредиту (залишку кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Згідно з п. 10 заявки Графік платежів: проценти, розраховані вищевказаним способом за первинний, черговий періоди, сплачуються в останній день первинного, чергового періоду відповідно; кількість платежів зі сплати процентів дорівнює кількість періодів, за які сплачуються проценти. Сума кредиту у розмірі 3000,00 грн сплачується одним платежем в останній день строку, на який надається кредит.

Отже, сторонами погоджено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами, що наведені в кредитному договорі № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023.

Разом з тим, 04.12.2023 ОСОБА_1 підписано одноразовим ідентифікатором: Е145 таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 про споживчий кредит укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , за якою чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 5940,00 грн, з яких: 3000,00 грн – сума кредиту за договором/погашення суми кредиту; 2940,00 грн - проценти за користування кредитом (а.с. 25).

За таких обставин, у відповідача ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий центр» наявна заборгованість в розмірі 5940,00 грн, з яких: 3000,00 грн – сума кредиту за договором/погашення суми кредиту; 2940,00 грн - проценти за користування кредитом.

Апеляційний суд, належним чином оцінивши надані позивачем докази, вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору в електронному вигляді, фактичну видачу коштів кредитором боржнику та неналежного виконання позичальником свого обов`язку з повернення кредитних коштів.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр».

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється за результатом розгляду справи по суті позовних вимог.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Звертаючись до суду з позовною заявою та апеляційною скаргою ТОВ «Споживчий центр» сплатило судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2662,40 грн (а.с. 31) та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 3993,60 грн (а.с. 63).

Враховуючи, що апеляційний суд задовольняє позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» повністю, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» необхідно стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2662,40 грн та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 3993,60 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3,4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - задовольнити.

Заочне рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2026 року – скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.12.2023-100003500 від 04.12.2023 у розмірі 5940,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 2662,40 грн та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції - 3993,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді