Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №521/19838/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/5988/26

Справа № 521/19838/25

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Присакара О.Я., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Громовенко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко Альона Леонідівна на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року, постановленого під головуванням судді Маркарової С.В., повний текст рішення складений 26 лютого 2026 року, у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію,-

в с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (далі КП «Теплопостачання міста Одеси») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за теплову енергію в сумі 93800,48 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначало, що Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру АДРЕСА_1 , в якій мешкає ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 , у якого станом на 01.11.2025 року існує заборгованість в сумі 93 800,48 грн., що свідчить про невиконання споживачем комунальної послуги свого зобов`язання по сплаті наданих послуг та порушення прав Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси».

Оскільки, в досудовому порядку отримані послуги відповідачем не сплачені, позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року позов задоволений.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію в розмірі 93 800,48 грн.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко А.Л. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, застосувати позовну давність до вимог позивача, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову, стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не отримав ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження та не був обізнаний про свої права, як сторона у справі та не був повідомлений про встановлений відповідачу строк для подання відзиву з усіма наявними доказами по суті спору.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що заявлені позовні вимоги виходять за межі позовної давності, у зв`язку з чим відповідач заявляє про застосування позовної давності до частини заборгованості, обрахованої позивачем за період з жовтня 2007 до травня 2017 року, та вважає, що загальна сума заборгованості складає 62413,10 грн., з урахуванням також сплаченої відповідачем заборгованості, яку позивач не врахував та не зменшив при пред`явлені суми заборгованості.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги Закону щодо строку позовної давності.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду надано не було.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

В судове засідання, призначене на 20 жовтня 2026 року представник Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» не з`явився, був сповіщений належним чином (а.с. 52 зв.б.).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, явка яких не визнавалась судом обов`язковою.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність осіб, які не з`явилися в судове засідання та які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката Павленко Р.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру АДРЕСА_1 , в якій мешкає ОСОБА_1 за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» свої зобов`язання за надані послуги виконує у повному обсязі, проте ОСОБА_1 не виконує зобов`язання по сплаті наданих послуг, у зв`язку з чим має заборгованість в розмірі 93 800,48 грн.

Задовольняючи позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

В порядку ч. 2 договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Індивідуальний договір вважається укладений зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Текст такого договору було 04.10.2021 року розміщений на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplо.od.ua.

Станом на 05.11.2021 року типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.

Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії - цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу.

Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України.

За приписами ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно ст. ст. 68, 162 ЖК України, ст. 45 п. 5 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затв. ПКМУ України 21.08.2019 року № 830 споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Окрім того, навіть сам по собі факт відсутності договору про надання житлово-комунальної послуги не є підставою звільнення споживача від оплати послуги.

Судом вірно встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем наданих Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» послуг за адресою: АДРЕСА_2 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), який отримував послуги з користування тепловою енергією.

Однак, у ОСОБА_1 , у зв`язку з несплатою, станом на 01.11.2025 року наявна заборгованість за користування тепловою енергією у розмірі 93800,48 грн.

Згідно ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладений певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Оплата за приміщення загального користування визначається «Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлях комунальних послуг», затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018р. № 315.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем до суду був наданий розрахунок заборгованості відповідача, який відповідачем спростований не був.

Судом вірно зазначено про те, що до суду не були надані докази переходу на автономне опалення будинку, в якому мешкає відповідач за дозволом місцевої влади.

Також з матеріалів справи не вбачається, що спірний будинок не відрізаний від централізованого теплопостачання, а договір з компанією-постачальником тепла не розірваний.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за теплову енергію в розмірі 93 800,48 грн.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанції при застосуванні норм права до вказаних правовідносин вірно врахував висновки щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко А.Л. про те, що ОСОБА_1 не отримав ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження та не був обізнаний про свої права як сторона у справі та не був повідомлений про встановлений відповідачу строк для подання відзиву з усіма наявними доказами по суті спору, колегія суддів залишає без задоволення, за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі за позовом КП «Теплопостачання міста Одеси».

Копія ухвали про відкриття провадження була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

Проте, поштове повідомлення було повернуто до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній, що є належним сповіщенням у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 , особисто отримав позовну заяву, про що власноруч написав розписку з зазначенням дати 23.01.2026 року (а.с. 20).

28.01.2026 року ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою, в якій просив не стягувати з нього судовий збір, у зв`язку з тим, що він є інвалідом 2 групи, та на підтвердження чого в якості додатка надав довідку МСЕК (а.с. 21-22).

Доводи про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що заявлені позовні вимоги виходять за межі позовної давності, у зв`язку з чим відповідач заявляє про застосування позовної давності до частини заборгованості, обрахованої позивачем за період з жовтня 2007 до травня 2017 року в суді апеляційної інстанції, та вважає, що загальна сума заборгованості складає 62413,10 грн., з урахуванням також сплаченої відповідачем заборгованості, яку позивач не врахував та не зменшив при пред`явлені суми заборгованості, колегія вважає необґрунтованими.

Колегія суддів, звертає увагу на те, що застосування судом апеляційної інстанції позовної давності допускається лише у випадках, коли відповідач не мав об`єктивної можливості заявити таку вимогу в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідач знав про розгляд справи, а також звертався з заявами, однак заяву про застосування строків позовної давності подав разом з апеляційною скаргою, що в свою чергу позбавляє апеляційний суд застосовувати строк позовної давності заявленої ОСОБА_1 .

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові ВС у справі № 755/8818/23 від 10 грудня 2025 року.

Доводи про те, що відповідач не отримував послуги через відсутність радіаторів опалення, колегія суддів вважає безпідставними за ненаданням до суду доказів демонтажу радіаторів опалення чи оформлення відключення від мережі централізованого теплопостачання у встановленому законом порядку.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того, зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Павленко Альона Леонідівна – залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 23 жовтня 2026 року.

Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева

Судді ______________________________________ О.Я. Присакар

______________________________________ С.М. Сегеда