Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №505/4712/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/618/26

Справа № 505/4712/24

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О. С.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, на рішення Окнянського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Бурдинюк О.С. 12 серпня 2025 року у с-щі Окни Одеської області, -

встановила:

У грудні 2024 року ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» звернулося до суду першої інстанції із позовом до ОСОБА_1 про стягнення процентів за кредитним договором №1871 від 16.12.2023 року у розмірі 57750,00 грн., що нараховані відповідно до п.1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5% за кожен день користування кредитом (1277,5% річних).

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до укладеного Кредитного договору № 1871 від 16.12.2023 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , остання отримала кредит у розмірі 5000 грн., строком на 365 днів (до 15.12.2024 року), шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредит кожен день користування (1277,5% річних). Кредитний договір укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідачки на веб-сайт мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/ та підписання Кредитного договору електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 963065, що направлявся відповідачу 16.12.2023 року о 11:03:09 год. шляхом надсилання повідомлення на мобільний номер НОМЕР_2 ?, який зазначений Кредитному договорі та ГТС. Відповідно до умов Кредитного договору, кошти були перераховані на платіжну карту відповідачки, яка була верифікована відповідно до правил міжнародних платіжних систем, на належну їй платіжну картку НОМЕР_3 після укладення Кредитного договору. Кредитні кошти у сумі 5000 грн. були відправлені відповідачу 16.12.2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». Згідно п.1.2. Кредитного договору, позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (3,5% річних). Строк надання кредиту відповідно до п.1.3. Кредитного договору становить 30 днів. Відповідно до п.1.3. періодичність платежів зі сплати процентів ставлять кожні 30 днів, що відображено в Додатку №№1 до Кредитного договору (далі по тексту Графік платежів). Таким чином, у межах строку кредитування відповідач зобов`язаний сплачувати позивачу проценти періодичними платежами кожні 30 днів. Починаючи з 15.01.2024 року, відповідач має обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, однак в порушення зобов`язань не сплачує її. Відповідач своєчасно не сплатила нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, в зв`язку з чим виникла заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом, починаючи з 16.12.2023 року, що має відображення у Розрахунку заборгованості, порушує умови Кредитного договору, не виконує взятих на себе зобов`язань. У зв`язку із викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення виключно прострочених до оплати процентів за користування кредитом за період з 16.12.2023 року по 10.11.2024 року.????

Рішенням Окнянського районного суду Одеської області від 12.08.2025 року позов ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» заборгованість за кредитним договором №1871 від 16.12.2023 року по нарахованим та несплаченим відсоткам у розмірі 57750,00 грн. за період з 16.12.2023 року по 10.11.2024 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» судовий збір у розмірі 3028 грн. та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що матеріали справи не містять первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Крім того, на думку апелянта, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 57750 грн. не є співрозмірною із сумою кредиту у розмірі 5000 грн., що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів, а відтак, розмір процентів підлягає зменшенню.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З матеріалів справи вбачається, що 16.12.2023 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1871, згідно умов якого Товариство зобов`язалось надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом строки, визначені цим Договором.

Процентна ставка за користування Кредитом становить 3,5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування Кредитом.

Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Строк надання Кредиту становить 365 днів, з сплатою Кредиту кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Крім того, невід`ємною частиною Договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу інтернет ТОВ «КЛТ КРЕДИТ», які розміщені на Сайті https://kltcredit.com.ua.

Згідно п.1.7. Договору, товариство здійснило переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_3 , що належить позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснений Товариством через платіжний сервіс FONDY (TOB «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб-сайт https://fondy.ua) або іншим способом.

Згідно п.3.3. Договору, у випадку порушення строків повернення Кредиту, встановлених цим Договором, сторони погодили, що Позичальнику встановлюється відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Позичальник сплачує Товариству проценти за неправомірне користування грошовими коштами за процентною ставкою 3,5% (річна процентна ставка становить 1277,50%) від суми несвоєчасно повернутих грошових коштів, переданих позичальнику за цим Договором (суми кредиту) за кожний день користування. Інформація про суму нарахованих процентів за неправомірне користування грошовими коштами згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, повідомляється позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника та сплачується позичальником одночасно з заборгованістю за Кредитом та нарахованим процентами за фактичну кількість днів користування Кредитом (а.с.7-12).

Наявними у матеріалах справи доказами встановленим є той факт, що підставі укладеного договору та згідно квитанції 705232050 від 16.12.2023 року, ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» перерахувало на належну ОСОБА_1 карту НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 5000,00 грн. за договором 1871 від 16.12.2023 року на умовах фінансового кредиту (а.с.13).

З детального розрахунку заборгованості за договором №1871 від 16.12.2023 року вбачається, що станом на 10.11.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 62750 грн., в тому числі 5000 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 57750,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.14-17).

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, а відтак, колегія суддів доходить висновку про те, що ОСОБА_1 , акцептуючи пропозицію ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» власним електронним цифровим підписом, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора у договорі про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1871 від 16.12.2023 року, приєдналась до Правил надання коштів у позику, визнала та погодилась на запропоновані кредитором умови користування та порядок надання грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ст. 11 Закону).

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем ОСОБА_1 та кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18 та інших.

Договір кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорювала кредитний договір в частині або в цілому, кредитор надав відповідачу усі документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що зазначений вище кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитора підтверджує волю сторін, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, колегія суддів вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник ОСОБА_1 всі умови договору цілком розуміла, та своїм підписом письмово підтвердила та погодилась із тим, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні такого договору, вільні у виборі контрагента та його умов.

Доказів того, що ОСОБА_1 здійснювались платежі на погашення заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1871 від 23.12.2023 року, матеріали справи не містять.

Матеріали справи містять належний та достовірний доказ перерахування кредитних коштів відповідачу - квитанція від 16.12.2023 року, згідно якої сума коштів у розмірі 5000,00 грн. була перерахована на картку № НОМЕР_4 (а.с.13).

З наданої на запит суду АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , було емітовано платіжну карту НОМЕР_5 , за даною картою був закріплений фінансовий номер телефону - НОМЕР_2 , а згідно довідки про рух коштів по карті НОМЕР_5 , 16.12.2023 року об 11.03 год. було зараховано на рахунок ОСОБА_1 5000,00 грн. (а.с.88-90, 92-95).

Вказані обставини у повному обсязі спростовують доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те, що матеріали справи не містять первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Щодо стягнення з відповідача 57750 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1871 від 16.12.2023 року вбачається, що станом на 10.11.2024 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становила 62750 грн., в тому числі 5000 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 57750,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, які просив стягнути позивач.

ОСОБА_1 не спростовано факт отримання кредитних коштів, а також факт неналежного виконання зобов`язань перед ТОВ «КЛТ КРЕДИТ».

Колегія суддів приймає до уваги, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24.12.2023 року:

доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%;

доповнено Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» п. 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%;

у п. 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Парламент при конструюванні імперативної приватно-правової норми про максимальний розмір денної процентної ставки здійснив еx ante контроль щодо розміру процентів. Тобто сторонам заздалегідь відомо про те, що умову, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, не можна включати в договір.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.01.2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Нікчемний правочин (ч. 2 ст. 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.02.2023 року у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23), постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Оскільки для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки законодавець передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит, то споживач під час розгляду справи може заперечувати про перевищення розміру денної процентної ставки шляхом заперечення ipso iure. Втім, його відсутність не позбавляє суд можливості застосувати нікчемність умови правочину, адже він має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 року зазначив, що:

норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення ipso iure. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою) незалежно від того, чи було заявлене заперечення ipso iure;

за загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24.12.2023 року. Для того, щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24.12.2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24.12.2023 року. Парламент мав на увазі строк кредитування чи строк, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова;

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24.12.2023 року по 21.04.2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5%. Другий етап (з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5%. Третій етап (з 20.08.2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0%.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку кредитний договір був укладений між кредитором та відповідачем 16.12.2023 року строком на 365 днів, тобто, строк дії такого договору продовжувався після 24.12.2023 року, то колегія суддів доходить висновку, що при вирішенні цього спору підлягають застосуванню правила Закону від 22.11.2023 року № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки.

Як вже вказувалось вище, 16.12.2023 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 на підставі Заявки-анкети № 3256155 було укладено кредитний договір № 1871. Згідно умов договору, процентна ставка за користування Кредитом становить 3,5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою. Строк надання Кредиту становить 365 днів, з сплатою Кредиту кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору.

З урахуванням положень Закону України від 22.11.2023 року № 3498-IX, сума процентів за договором має бути розрахована наступним чином:

У період з 16.12.2023 року по 14.01.2024 року проценти позичальником не нараховувались, що є його правом.

У період з 15.01.2024 року по 22.04.2024 року максимальна денна процентна ставка становила 2,5% в день, тобто, сума процентів за вказаний період становить: 2,5% від 5000 грн. = 125 грн.; 125 грн. х 99 днів = 12375 грн.

У період з 23.04.2024 року по 20.08.2024 року максимальна денна процентна ставка становила 1,5% в день, тобто, сума процентів за вказаний період становить: 1,5% від 5000 грн. = 75 грн.; 75 грн. х 120 днів = 9000 грн.

У період з 21.08.2024 року по 24.12.2024 року максимальна денна процентна ставка становила 1% в день, тобто, сума процентів за вказаний період становить: 1% від 5000 грн. = 50 грн.; 50 грн. х 82 дні = 4100 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за простроченими процентами за договором споживчого кредиту № 1871 від 16.12.2023 року, укладеного між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та відповідачем, складає 25475 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості за процентами за кредитним договором, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч. 3 ст. 141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. та 3028 грн. судового збору.

Представником позивача, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, надано наступні докази: копію договору №16/09/2024 про надання правової допомоги, укладеного 16.09.2024 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» та ФОП ОСОБА_2 » (а.с. 30-31); акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору №16/09/2024 (а.с. 34); витяг з реєстру №1 від 23.09.2024 року; платіжну інструкцію №554 від 27.09.2024 року про перерахування 100000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно договору (а.с.36).

Судом першої інстанції стягнуто на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» з ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу, однак колегія суддів доходить висновку, що сума витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, є значно завищеною, оскільки вид правової допомоги та невелика складність справи, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи та значних витрат часу на виконання даних робіт адвокатом.

Враховуючи незначну складність справи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, а також приймаючи до уваги факт часткового задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 3000,00 грн.

Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за подачу позову ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» було сплачено судовий збір в сумі 3028 грн.

ОСОБА_1 за подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір в сумі 3633, 60 грн.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції позовні вимоги ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» задоволено, у пропорційному вираженні, на 43,5% (25150х100/57750=34,6%), то з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 1317,18 грн. (3028х43,5%=1317,18).

Одночасно, оскільки вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволені судом апеляційної інстанції, у пропорційному вираженні, на 56,6%, то з ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 2052,98 грн. (3633,60х56,5%= 2376,37).

Згідно ч. 10 ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно, з ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати за подачу апеляційної скарги в сумі 738,80 грн. (2052,98-1317,18=738,80).

При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв`язку із чим мотивувальна та резолютивна частини рішення Окнянського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року підлягають зміні із викладенням їх у редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окнянського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року - змінити.

Викласти мотивувальну частину судового рішення у редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення Окнянського районного суду Одеської області від 12 серпня 2025 року викласти у наступній редакції:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, прим. 04, код ЄДРПОУ 40076206) заборгованість за кредитним договором №1871 від 16.12.2023 року по нарахованим та несплаченим відсоткам у розмірі 25475 гривень (двадцять п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень) за період з 16.12.2023 року по 10.11.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, прим. 04, код ЄДРПОУ 40076206) 3000 гривень (три тисячі гривень) витрат на правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (місцезнаходження: 03035, м. Київ, площа Солом`янська, буд. 2, прим. 04, код ЄДРПОУ 40076206) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 738,80 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 22 жовтня 2026 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе