Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №486/679/23 — Миколаївський апеляційний суд

23.10.26

22-ц/812/2080/26

Провадження № 22-ц/812/2068/26 Суддя першої інстанції Далматова Г.А.

Провадження № 22-ц/812/2080/26 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 486/679/23

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого – Царюк Л.М.,

суддів – Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання – Соловйову Р.А.,

без участі учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_1 на рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Далматової Г.А., в залі судового засідання в м. Південноукраїнськ, за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

28 квітня 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі – АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 12 березня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг.

Того ж дня, відповідач звернувся до позивача із Анкетою-заявою до договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 , а також своїм підписом повністю та безумовно прийняв пропозицію банку та погоджується з тим, що Анкета-заява разом з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Розмір наданого для позичальника ліміту становить 80 000 грн.

Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед банком, розмір якої Банк протягом розгляду справи неодноразово уточнював та остаточно просив стягнути заборгованість у розмірі 125 934.83 грн.

Посилаючись на викладене, АТ «Універсал Банк» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь цю заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «monobank» від 12 березня 2020 року у розмірі 57 460 грн 74 коп., з яких загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) – 57 460 грн 74 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1 224 грн 71 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що з наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість в розмірі – 125 934,83 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом – 125 934,83 грн.

Виходячи з обсягу заявлених позовних вимог, зокрема, позивач просить стягнути з відповідача саме залишок заборгованості за тілом кредиту, з урахуванням умов кредитного договору, грошові кошти, які зараховані на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за основною сумою заборгованості за кредитом.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що доведена заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» за кредитним договором станом на 14 грудня 2023 року складає 57 460,74 грн (125 934,83 грн – 68 474,09 грн) - заборгованість за наданим кредитом.

Не погодившись з рішенням суду в частині відмовлених позовних вимог, АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити нове, яким вимоги позову задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проєкту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту.

Кредитний договір було укладено між сторонами у встановлений законом спосіб, в тому числі погодження сторонами Умов і правил разом з додатками, які є невід`ємною складовою договору.

Витяг з Умов та Тарифи за карткою Monobank, що наявні у матеріалах справи, враховуючи специфіку надання банківських послуг, неодноразово оновлювались та доповнювались у відповідність вимогам діючого законодавства. Актуальні редакції, згоду на які, були надані відповідачем, шляхом, зокрема та не виключно, проведенням банківських операцій та подальшого користування банківськими послугами були доступні на постійній основі у публічному доступі на офіційному сайті Банку за посиланнями https://www.monobank.ua/terms та/або https://www.monobank.com.ua/terms та/або в Мобільному додатку.

Умови та правила, які знаходяться у публічному доступі, та посилання (https://www.monobank.ua/terms), на які містяться у кожній Анкеті-заяві підписаній Клієнтами є загальновідомим фактом.

Посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку банку, що саме ці Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах Закону України «Про електронну комерцію».

Враховуючи, що у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, на підставі положення підпункту 5.16 пункту 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, та вся заборгованість за кредитом стала простроченою.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано.

Відповідач не надав суду контррозрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити чи інший доказ, наприклад, висновок експертизи, про невірність наданого банком розрахунку, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від відповідача не надходило.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 125 934,83 грн.

Разом із тим, дослідивши виписку по рахунку, суд дійшов висновку, що до зазначеної суми банк фактично включив проценти за користування кредитом у загальному розмірі 68 474,09 грн.

Проте після встановлення цієї обставини суд не відмовив у позові, а самостійно здійснив перерахунок заборгованості та визначив інший розмір основного боргу – 57 460,74 грн.

Суд безпідставно визнав доведеним факт отримання відповідачем саме 57 460,74 грн кредитних коштів.

Суд не встановив: які саме операції сформували цю суму; які платежі були погашенням кредиту; які платежі були погашенням процентів; який порядок черговості зарахування платежів застосовував банк; чи відповідає такий порядок вимогам договору та закону.

Відсутні належні докази погодження істотних умов кредитного договору.

Анкета-заява не містить погоджених сторонами умов щодо: строку кредитування; порядку та строків повернення кредиту; графіка (періодичності) платежів; порядку зміни процентної ставки; порядку погашення простроченої заборгованості; черговості зарахування (списання) платежів у разі недостатності коштів для виконання грошового зобов`язання.

Крім того, Анкета-заява не містить відомостей про конкретний розмір процентної ставки, порядок її застосування, порядок нарахування процентів, відповідальність сторін, а також не містить посилання на конкретні редакції умов і правил обслуговування, тарифів чи інших документів із зазначенням їх реквізитів, що дозволяло б однозначно встановити, які саме документи були запропоновані відповідачу та погоджені ним під час укладення договору.

Суд першої інстанції безпідставно ототожнив Анкету-заяву monobank із кредитним договором, хоча такі документи не є тотожними ні за своєю правовою природою, ні за змістом.

Анкета-заява є документом, з яким особа звертається до банку з метою отримання банківської послуги та висловлює намір приєднатися до запропонованих банком умов.

Сама по собі Анкета-заява не є кредитним договором та не може підтверджувати виникнення у відповідача обов`язків, які не передбачені її змістом.

Банк не надав жодного технічного чи електронного доказу, який би підтверджував, що електронний підпис відповідача був накладений саме на конкретні редакції Умов і правил обслуговування, Тарифів, Паспорта споживчого кредиту чи інших документів, які позивач вважає невід`ємними складовими кредитного договору. Саме по собі посилання в Анкеті-заяві на існування таких документів не є доказом їх підписання, погодження чи включення до змісту кредитного договору.

Наявність договору приєднання не означає презумпції погодження будь-якої редакції внутрішніх документів банку.

Суд безпідставно визнав належними доказами внутрішні документи банку.

Розрахунок заборгованості не є самостійним доказом існування боргу. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку, складеним в односторонньому порядку.

Сам по собі він не є первинним бухгалтерським документом та не підтверджує факту отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, погодження сторонами істотних умов кредитного договору або виникнення заборгованості саме в тому розмірі, який заявлено до стягнення. Крім того, розрахунок не містить відомостей про конкретний алгоритм здійснення нарахувань, порядку формування процентів та інших складових боргу, що унеможливлює перевірку правильності проведених розрахунків.

Виписки по рахунку не підтверджують правильності заявлених вимог.

АТ «Універсал Банк» вимоги ухвали суду про витребування доказів не виконало та не надало витребуваних документів, фактично відмовившись підтвердити належними доказами порядок формування розрахунку заборгованості і виписок по рахунку.

Суд не перевірив правильність здійснених нарахувань.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах.

Суд першої інстанції безпідставно визнав належними та допустимими електронні докази, подані з порушенням вимог статей 76 та 100 ЦПК України.

Суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору та погодження відповідачем його умов за відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Позивач не надав до суду відповідних доказів, що підписаний від імені позичальника електронний підпис належить саме відповідачу. Відповідного договору чи іншого документа, який підтверджував надсилання та отримання позичальником вказаного електронного підпису на номер телефона позичальника у СМС повідомленні, як зазначено у позові та у візуальній формі послідовності дій Клієнта, після його верифікації та ідентифікації - матеріали справи не містять.

Надані позивачем довідки про здійснення переказів не є належними та допустимими доказами перерахунку кредитних коштів від кредитора до позичальника, оскільки вони не відповідають вимогам до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень особи, яка від імені Банку підписувала та/або засвідчувала подані до суду фінансові документи, зокрема розрахунок заборгованості. Матеріали справи не містять належного підтвердження надання такій особі права підписувати відповідні документи від імені Банку, засвідчувати їх копії та використовувати відповідні реквізити Банку для засвідчення власного підпису.

Позивачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналів відповідних письмових доказів, копії яких були подані до суду. У матеріалах справи також відсутнє належне підтвердження направлення (надання) ОСОБА_1 копій відповідних доказів, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог.

На день розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили. Ураховуючи приписи частини 2 статті 372 ЦПК України, апеляційний суд розглянув справу без участі учасників справи.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 12 березня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 12 березня 2020 року, в якій просив відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився з актуальною (чинною) редакцією Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, що розміщені за посиланням wwwww.monobank.ua/rates та їх отримав примірники у мобільному додатку (пункт 3). Погодився, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (пункт 3). Відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним д для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій з Договором. Визнав, що удосконалений електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладання має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у банку, без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань перед банком.

Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідача, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором від 12 березня 2020 року вбачається, що станом на 13 березня 2023 року за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за наданим кредитом у розмірі 134 399.83 грн грн, що складається з тіла кредиту.

До позовної заяви Банком долучено Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів monobank / UniversalBank, затверджені Протоколом Правління № 5 від 12 лютого 2020 року, що набувають чинності з 14 лютого 2020 року (надалі Умови), Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank ( надалі Паспорт), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Згідно довідки про наявність рахунку від 22 вересня 2023 року на ім`я ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_2 Чорна картка, строк дії картки активна до 10/24.

Відповідно до довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 22 вересня 2023 року 12 березня 2020 року за карткою № НОМЕР_3 13 березня 2020 року було встановлено кредитний ліміт на суму 30 000 грн, який в подальшому збільшувався, 30 травня 2020 року до 50 000 грн, а 07 грудня 2020 року до 80 000 грн.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1 статті 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини 1 та 2 статті 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступлено від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року та зроблено висновок, що

«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 18 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред`явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, кредитор має право вимагати виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

У постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 зазначено, що:

«в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту.

Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19)».

У справі, що переглядається, в Анкеті-заяві від 12 березня 2020 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку, а строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, банк не пред`явив.

Оскільки в Анкеті-заяві від 12 березня 2020 року строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірним та безпідставним списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення процентів за користування кредитом та зарахував ці кошти на погашення тіла кредиту, зменшивши суму заборгованості за тілом кредиту за рахунок протиправно списаних банком процентів з 125 934.83 грн до 57 460.74 грн.

З урахуванням того, що в Анкеті-заяві від 12 березня 2020 року процентна ставка не зазначена, то суд першої інстанції правомірно відрахував списані позивачем проценти від суми боргу за кредитом, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги Банку про те, що суд безпідставно послався на недоведеність з боку Банку, що саме надані Умови і правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними у публічному доступі на офіційному сайті Банку, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що АТ «Універсал Банк» не довело належними та допустимими доказами саме підписання відповідачем Умов і правил надання банківських послуг. Тож апеляційний суд не може констатувати, що АТ «Універсал Банк» діяло у передбачений кредитним договором між ними спосіб, спрямувавши частину сплачених відповідачем коштів на погашення нарахованих ним процентів за користування кредитом. Відповідно апеляційний суд не може констатувати, що АТ «Універсал Банк» правильно визначило розмір спірної заборгованості за кредитом.

Фактичне використання кредитної картки позичальником, що свідчить про визнання ним наявності між сторонами справи відповідних правовідносин, не дає суду можливість дійти висновку, що нарахування процентів за користування запозиченими коштами є підставним, оскільки такі проценти не передбачені в Анкеті-заяві від 12 березня 2020 року та не узгоджені сторонами. При цьому наявність правовідносин між сторонами під сумнів судом не ставиться, що й призвело до часткового задоволення позовних вимог у справі в частині стягнення боргу неповернутих коштів.

Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд, визнавши нарахування процентів за користування позиченими коштами безпідставним, повинен був відмовити в задоволенні вимог Банку, не заслуговують на увагу, оскільки суд розглянув вимоги Банку в межах заявлених ним вимог.

Посилання відповідача в апеляційний скарзі на незгоду з визначеним судом розміром заборгованості відхиляються апеляційним судом, з огляду на те, що така сума боргу визначена судом на підставі наданих Банком розрахунків та виписки по картковому рахунку, що є належними доказами у справі, оскільки відображають рух запозичених коштів. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц.

Будь-яких доказів суду першої інстанції щодо спростування таких обрахувань відповідачем не надано.

Доводи апеляційної скарги відповідача, що суд першої інстанції помилково визнав наявність між ним та Банком кредитних відносин не заслуговують на увагу, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку Банку не повернуті, то кредитор має право вимагати виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Доказів, які б свідчили, що відповідач не отримував від Банка коштів та не користувався ними, суду не надано. Більш того, про обставини отримання відповідачем запозичених коштів свідчить і той факт, що ОСОБА_1 вносив на свій банківській рахунок платежі на погашення заборгованості.

Інші доводи апеляційних скарг правильних висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Акціонерного товариства «Універсал Банк» та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 15 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.