Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №468/321/26 — Миколаївський апеляційний суд

19.10.26

22-ц/812/2153/26

Провадження №22-ц/812/2153/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Справа № 468/321/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання – Повертайленко Ю.В.

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Янчук С.В., 05 серпня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 05 серпня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Баштанка Баштанського району Миколаївської області.

Однак, 08 серпня 1958 року в книзі реєстрації актів про народження було зроблено запис № 76 згідно якого вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В подальшому при видачі їй паспорту та при укладенні нею шлюбу дата її народження помилково була зазначена « ІНФОРМАЦІЯ_2 » замість « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У травні 1998 році вона виявила вказану помилку у своєму свідоцтві про народження. У зв`язку із цим вимушена була звернутися до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баштанського районного управління юстиції у Миколаївській області із заявою про виправлення даної помилки.

ОСОБА_2 ( працівником даного Відділу державної реєстрації актів цивільного стану) було вчинено виправлення назви її народження з «июль» на «июнь», не шляхом видачі нового свідоцтва про народження, а шляхом написання зверху літери «л» літеру «н». В подальшому на її прохання видати нове свідоцтво, відповідачкою було відмовлено.

26 квітня 2016 року вона звернулася до Баштанського відділу поліції із заявою щодо підробки посадовими особами відділу ДРАЦС Баштанського районного управління юстиції свідоцтва про її народження шляхом внесення недостовірних даних про назву календарного місяця народження. Відомості за вказаним фактом було внесено 26 квітня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016150140000329 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12016150140000329 триває до цих пір.

У зв`язку із тривалістю здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12016150140000329 від 26 квітня 2016 року по сьогоднішній день (майже 10 років), а також, зважаючи на неможливість отримання свідоцтва про народження, позивач вважає, що вона зазнала значних психологічних страждань.

Посилаючись на викладене, просила стягнути з ОСОБА_2 1 000 000 гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначала, що відсутність обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 не свідчить про відсутність самого факту заподіяння їй моральної шкоди.

Зазначала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність позовної вимоги, не надав належної оцінки наданим доказам, у зв`язку з чим ухвалив незаконне рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання відповідачка не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У зв`язку з цим, суд розглядав справу у відсутність відповідачки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження ухвалення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили, який би підтверджував факт вчинення відповідачем відносно позивача кримінального правопорушення, передбаченого КК України.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 посилалась на те, що внаслідок неправомірних дій відповідачки. яка була працівником Відділу державної реєстрації актів цивільного стану, вона позбавлена можливості отримати повторне свідоцтво про народження, чим їй завдано моральну шкоду, яку вона просила стягнути з ОСОБА_2 , як працівника Відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 23 ЦК України закріплює загальні положення про відшкодування моральної шкоди як способу захисту суб`єктивних цивільних прав і визначає, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальною нормою права, яка визначає особливості відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, є стаття 1173 ЦК України.

У тих випадках, коли є відомою конкретна посадова або службова особа органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, незаконними рішеннями, діями або бездіяльностю якої завдано шкоди фізичній або юридичній особі, підлягає застосуванню стаття 1174 ЦК України.

Виходячи зі змісту наведених правових норм цивільного законодавства України, відшкодування шкоди здійснюється незалежно від вини посадової або службової особи, і для виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди є необхідною наявність трьох елементів складу цивільного правопорушення: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою.

Відповідно до статей 1173, 1174 ЦК України суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування або посадовою чи службовою особою цих органів, є держава, Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування.

Аналізуючи зміст спірних правовідносин у цій справі, слід дійти висновку, що відповідно до приписів статті 1174 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових або службових осіб органу в даному випадку - відділ державної реєстрації актів цивільного стану, реєстраційної служби управління юстиції в Баштанському районі, покладається саме на відповідний орган як юридичну особу публічного права. Іншого порядку відповідальності посадових або службових осіб цього органу не існує.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Відповідно до частин першої, другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Однак, позивачка, під час розгляду справи не заявляла клопотань ні про заміну первісного визначеного неналежним відповідачем на належного, ні про залучення відділу державної реєстрації актів цивільного стану, реєстраційної служби управління юстиції в Баштанському районі у якості співвідповідача. Відсутність таких процесуальних дій з боку позивача унеможливлює вирішення питання відповідальності належного суб`єкта та є самостійною підставою для відмови у позові.

Оскільки суд першої інстанції вирішуючи спір, не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального і процесуального законодавства, та помилково розглянув спір , не звернувши увагу на встановлення належності відповідачів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови, задовольнивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково.

Рішення суду в частині остаточного висновку суду про відмову у задоволенні позову слід залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2026 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.М.Базовкіна

Л.М.Царюк

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2026 року.