Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №484/2213/26 — Миколаївський апеляційний суд

23.10.26

22-ц/812/1681/26

Провадження № 22-ц/812/1681/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/2213/26

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником – адвокатом Горбенко Вікторією Олександрівною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 26 травня 2026 року під головуванням судді Маржиної Т.В., повне судове рішення складено цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач зазначав, що 28 серпня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №899120929, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у сумі 3000 грн.

Право вимоги за вказаним договором відповідно до укладених договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН» від 28 листопада 2018 року за №28/1118-01, між ТОВ «ТАЛІОН» та ТОВ « ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» від 10 жовтня 2024 року за № 10/01024-01, між ТОВ « ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» від 15 липня 2015 року за № 15/07/25-Е- перейшло до позивача.

В зв`язку із порушенням відповідачем своїх обов`язків за договором утворилась заборгованість: за кредитом - 7800 грн.; за процентами за користування кредитом - 28 891,56 грн., а всього в загальному розмірі 36 691,56 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь. Також ТОВ «ФК «ЕЙС» просило стягнути з відповідача 7 000 коп. витрат на правову допомогу.

У відзиві на позовну заяву відповідачка позовні вимоги вважала необґрунтованими, оскільки вона не була повідомлена про відступлення права вимоги до позивача. Стверджувала, що позивачем не доведено факт укладення нею кредитного договору, отримання кредитних коштів, законність переходу права вимоги, обґрунтованість та правильність розрахунку заборгованості. Вважала заявлену суму необґрунтованою та такою, що може містить надмірно нараховані проценти, штрафи, пеню.

У відповіді на відзив позивач вважав відзив відповідачки необґрунтованим. Так, в заявці на кредит ОСОБА_1 особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Кредитний договір було підписано відповідачкою одноразовим персональним ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та платіжним дорученням ініціювало переказ коштів в загальній сумі 7 800 грн. на картковий рахунок відповідачки. Отже, факт отримання кредитних коштів відповідачкою є підтвердженням дійсності укладеного кредитного договору між сторонами. Також вказав, що проценти за договором нараховані відповідно до погоджених умов договору. Твердження відповідачки про неповідомлення її про відступлення права грошової вимоги не є підставою звільнення її від виконання свого зобов`язання за кредитним договором.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 899120929 від 28.08.2023 в сумі 36 691 грн 56 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 7 800 грн., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 28 891грн 56 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» 2 662 грн 40 коп. судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 000 грн., а всього 3 662 грн. 40 коп.

Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за наданим кредитом, що підлягає стягненню. Витрати на правничу допомогу з урахуванням складності справи, обсягу фактично наданих послуг було зменшено до 1000 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Горбенко В.О. – посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Горбенко В.О. зазначала, що судом не було перевірено обґрунтованість розрахунку заборгованості, відповідність заявлених до стягнення процентів вимогам законодавства про споживче кредитування. Так, сума нарахованих процентів у чотири рази перевищує суму отриманих кредитних коштів. Крім того апелянт вказує, що суд також не перевірив, чи відповідає розмір заявлених до стягнення процентів принципам добросовісності, справедливості та розумності, закріпленим у ст. 3, 13, 509 ЦК України. Крім суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, чим порушив її право на участь у судовому розгляді. Внаслідок цього вона була позбавлена можливості надати свої заперечення, заявити клопотання про витребування доказів, поставити під сумнів наданий позивачем розрахунок та реалізувати інші процесуальні права, передбачені ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЕЙС» просило відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначало, що нарахування процентів відповідає умовам договору, який укладено добровільно та з дотриманням принципу добросовісності. Відповідач відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» мала право протягом 14 днів відкликати свою згоду на укладення договору без пояснення причин, однак таким правом не скористалась, з роз`ясненням умов не зверталась, що свідчить про усвідомлене прийняття нею умов кредитування. Твердження ОСОБА_1 про порушення її права на участь у судовому розгляді є безпідставними, оскільки розгляд справи без виклику сторін не позбавляв її права подавати заперечення, пояснення, клопотання та інші процесуальні документи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ч.1 ст.1048 кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом першої інстанції установлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 28 серпня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №899120929 (Електронна форма), підписаний відповідачкою у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с.49-58). Крім того 11 вересня 2023 року ОСОБА_1 було підписано Додаткову угоду до Договору № 899120929 від 28.08.2023 в якій сторони погодили, що з моменту укладення додаткової угоди кредитодавець може ініціювати безготівковий перерахунок нових траншів за Договором також за реквізитами платіжної картки позичальника 44441-11ХХ-ХХХХ-1298. Також може здійснювати надання траншів за Договором за реквізитами платіжної картки вказаної в п. 5.1 Договору чи реквізитами платіжних карток вказаних в інших додаткових угодах до цього Договору. Усі інші умови Договору залишилися незмінними.

Згідно п. 2.1 Договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 20 000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

Згідно пункту 3.1 Позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого Траншу.

Згідно п. 3.3. для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 648 грн 00 коп.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що на момент укладання Договору та отримання першого траншу за цим Договором базова процентна ставка складає 2,50% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що становить 912,50 % річних.

В пункті 8.4 Договору передбачено, що після закінчення Дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за процентною ставкою 1087,700 % річних, що на день укладення Договору становить 2,980 % в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

В п. 12.4 сторони погодили, що за користування грошовими коштами після закінчення строку дії Договору чи його Дострокового розірвання позичальник зобов`язаний сплачувати на користь кредитодавця проценти за користування чужими грошовими коштами за ставкою 1087, 700 % річних. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього Договору є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало своє зобов`язання за кредитним договором, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 20 000 грн 00 коп., шляхом переказу на платіжні картки № 4441-11ХХ-ХХХХ-4384 та № 44441-11ХХ-ХХХХ-1298, що підтверджено платіжними дорученнями від 28.08.2023, від 31.08.2023, від 01.09.2023, від 02.09.2023, від 03.09.2023, від 04.09.2023, від 05.09.2023, від 06.09.2023, від 07.09.202, від 11.09.2023, від 12.09.2023, від 14.09.2023, від 15.09.2023, від 17.09.2023, від 18.09.2023, від 19.09.2023, від 29.09.2023 (а.с. 96-108)

Згідно з копією договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт), було укладено договір про те, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до копії додаткової угоди № 19 від 28 листопада 2019 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2020 року включно.

31 грудня 2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, що продовжила строк договору до 31.12.2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року викладено у новій редакції.

Відповідно до додаткової угоди № 27 від 31 грудня 2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.

Відповідно до додаткової угоди № 31 від 31 грудня 2022 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31 грудня 2023 року включно, а згідно з додатковою угодою № 32 від 31 грудня 2023 року строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2024 року.

Згідно копії реєстру прав вимоги № 257 від 07.11.2023 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (яка вказана в реєстрі за № 202) за кредитним договором № 899120929 від 28 серпня 2023 року, укладеним між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

За договором факторингу № 10/1024-01 від 10 жовтня 2024 року, укладеному між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт), Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно реєстру права вимоги № 2 від 10 жовтня 2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 (яка вказана в реєстрі за № 123) за кредитним договором № 899120929 від 28 серпня 2023 року, укладеним між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».

За договором факторингу № 15/07/25-Е від 15 липня 2025 року, між позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» (Клієнт), укладено договір про те, що Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до реєстру боржників до вказаного договору факторингу, право вимоги до ОСОБА_1 (яка вказана в реєстрі за № 50072) за кредитним договором №899120929 від 28 серпня 2023 року, укладеним між нею та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», перейшло до позивача. Загальна заборгованість відповідачки за даним кредитним договором зазначена у розмірі 36 691 грн 56 коп., з яких: 7800 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 28 891 грн 56 коп. - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України ( в редакції на час укладення договорів факторингів) передбачено, що за договором факторингу фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти клієнту шляхом сплати ціни права грошової вимоги за плату (винагороду) (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити фактору своє право грошової вимоги до боржника.

З огляду на викладені вимоги закону та встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» у передбаченому законом порядку набуло право вимоги до відповідачки за укладеним нею із ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» кредитним договором №899120929 від 28 серпня 2023 року.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Позивачем доведено отримання відповідачкою від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» коштів в розмірі 20 000 грн. на підставі кредитного договору №899120929 від 28 серпня 2023 року.

Доказів повернення відповідачкою вказаних кредитних коштів чи сплати процентів за користування ними матеріали справи не містять і на таке ОСОБА_1 не посилається.

Встановивши, що ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання апеляційної скарги на порушення процесуальних прав відповідача в зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що позбавило права надати заперечення, заявити клопотання, поставити під сумнів наданий позивачем розрахунок та реалізувати інші процесуальні права, передбачені ЦПК України.

Так, розгляд судом першої інстанції даної справи в порядку спрощеного провадження відповідає вимогам статті 274 ЦПК України. Згідно ч.5 ст. 279 цього Кодексу Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі та її призначення за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін від 28 квітня 2026 року була отримана відповідачкою ОСОБА_1 07 травня 2026 року (а.с. 195, 195 зв.).

Правом на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відповідач не скористалась. За такого судом першої інстанції розглянуто справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідачкою було реалізовано право на подання відзиву на позовну заяву, в якому було детально висловлена позиція щодо позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС».

Щодо посилань апелянта на те, що умови кредитного договору щодо розміру відсотків є несправедливими у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», порушують принцип розумності та добросовісності, що є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг фінансової установи, то слід зазначити наступне.

Так, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 ЦК України виокремлює два випадка недійсності правочинів: оспорюваний та нікчемний правочин.

Так, відповідно до наведеної норми права підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною п`ятою статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку про те, що для визнання несправедливими певних умов правочину зі споживачем, він повинен звернутися до суду з відповідними позовними вимогами, наприклад, про кабальні (завідомо невигідні, несправедливі) умови договору тощо. Наведеними вище правовими нормами не встановлено можливість суду вважати такі умови нікчемними.

Статтею 13 ЦПК України встановлено принцип диспозитивності цивільного судочинства, а саме, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не має права давати оцінку справедливості тим чи іншим умовам кредитного договору та змінювати на цій підставі розмір нарахованих процентів без заявлення відповідних позовних вимог стороною договору, інакше порушується загальна засада цивільного законодавства - принцип свободи договору, передбачений пунктом 3 частини першої статті 3, статтею 627 ЦК України.

Так, у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважав за необхідне відступити від висновків, як сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 (провадження 61-92св24), та зокрема зазначив, що оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

За такого, оскільки відповідачкою зустрічних позовних вимог щодо оспорювання встановленого кредитним договором розміру процентів не було заявлено, то доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними

Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами не повною мірою відповідають вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка. Також Законом № 3498-ІХ розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17, яким було встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: перші 120 днів 2,5 %, протягом наступних днів 1,5 %.

Отже, нарахування відповідачем процентів за ставкою 2,980 % в день, починаючи з 24.12.2023 року суперечить вищевикладеним вимогам Закону. За такого за період з 24.12.2023 року по 24.01.2024 року проценти за користування відповідачкою кредитними коштами повинні розраховуватись за ставкою 2,5 % в день. Враховуючи умови договору та період, за який позивач нараховує вказані проценти, загальний розмір розрахованих процентів складає 27 693 грн 48 коп.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за тілом кредиту, процентами за кредитним договором №899120929 від 28.08.2023 року, проте при визначенні розміру заборгованості за процентами не врахував вимог Закону України «Про споживче кредитування», то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України судове рішення підлягає зміні шляхом стягнення заборгованості за договором №899120929 від 28.08.2023 року в сумі: 35 493 грн 48 коп. (тридцять пять тисяч чотириста дев`яносто три гривні сорок вісім копійок), яка складається з : заборгованість за тілом кредиту – 7800 грн 00 коп., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 27 693 грн 48 коп..

Таким чином апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням позову рішення суду в частині стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору за позовну заяву та витрат на професійну правничу допомогу підлягає зміні, шляхом зменшення суми таких витрат з 3662 грн 40 коп. до 3575 грн 30 коп. ( 2575 грн 30 коп. судовий збір, 1000 грн. витрати на професійну правничу допомогу)

Крім того, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 130 грн 60 коп. судового збору, сплаченого за апеляційну скаргу.

Згідно частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повна постанова складена 23 жовтня 2026 року.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником – адвокатом Горбенко Вікторією Олександрівною – задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2026 року змінити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №899120929 від 28.08.2023 року в сумі: 35 493 грн 48 коп. (тридцять п`ять тисяч чотириста дев`яносто три гривні сорок вісім копійок), яка складається з: заборгованості за тілом кредиту – 7800 грн 00 коп., заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом – 27 693 грн 48 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в сумі 2575 грн 30 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн 00 коп., а всього 3575 грн 30 коп. ( три тисячі п`ятсот сімдесят п`ять гривень тридцять копійок)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_1 судовий збір за апеляційну скаргу в розмірі 130 грн 60 коп. (сто тридцять гривень шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.