Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №484/751/26 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №484/751/26

Суддя: Тищук Н. О.

23.10.26

22-ц/812/1683/26

Провадження № 22-ц/812/1683/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 жовтня 2026 року м. Миколаїв

справа № 484/751/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем – Коростієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Фролова Сергія Григорійовича

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 22 червня 2026 року суддею Шикерею І.А., у приміщенні цього ж суду, (повний текст складено того ж дня), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про зобов`язання повернути земельні ділянки,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.

Позивач зазначав, що на підставі державного акту серії МК № 024091, зареєстрованого 07.10.2004 року за № 010402200026 у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю по Кам`янобалківській сільській раді, він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176.

01 січня 2007 року він уклав з ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» договір оренди землі №19КБ строком на 5 років, тобто з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2011 року.

Будь-яких інших договорів чи додаткових угод не укладав.

З відповіді ГУ ДПС у Миколаївській області від 23.09.2024 року довідався, що ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» обробляє належні йому земельні ділянки, про що зазначає у податкових деклараціях платника єдиного податку 4 групи.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.09.2024 року № 29-14-0.140-4210/2-24 його повідомлено, що на підставі запису у Книзі записів держаної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді від 23.12.2010 за № 041048300003, було зареєстровано договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176 терміном оренди до 31.12.2015 року.

Одночасно було повідомлено про неможливість надати копії вказаних договорів у зв`язку з їх вилученням за Протоколом виїмки від 05.04.2012 року складеним оперуповноваженим ВПМ Первомайської ОДПІ.

На його пропозиції звільнити зайняті без належних правових підстав земельні ділянки відповідач листом вих.№ 58/юр від 23.09.2025 року повідомив, що інформація Головного управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області, надана листом від 27.09.2024 року № 29-14-0.140- 4308/2-24, не відповідає дійсності, та/або містить недостовірні відомості або технічні описки в частини строку оренди, а також надав копію завіреного Договору оренди та додаткової угоди, згідно якої, позивач, нібито уклав з відповідачем додаткову угоду до договору оренди землі, зареєстрованого 04.06.2009 року за № 040902200034, відповідно до якої строк оренди земельних ділянок позивача встановлюється до 31.12.2056 року.

Посилаючись на те, що жодних додаткових угод, крім укладеної 01 січня 2007 року, він з ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» не укладав, ОСОБА_1 просив визначити строк дії договору землі №19КБ від 01.01.2007 року - до 31.12.2015 та зобов`язання ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» повернути йому земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176, шляхом складання акту про передачу та прийом земельних ділянок.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на позовну заяву представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» адвокат Іванченко О.О. проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначав, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» обробляє належні ОСОБА_1 земельні ділянки на підставі підписаного ним особисто договору оренди землі з від 01.01.2007 року, зареєстрованого 04.06.2009 року за №040902200034, із внесеними до нього змінами згідно додаткової угоди від 26.08.2010 року, зареєстрованої 23.12.2010 року за № 041048300003, строком до 31.12.2056 року.

Факт державної реєстрації, як Договору оренди землі з Агрофірмою та Додаткової угоди до нього від 26.08.2010 року підтверджується засвідчуваним написом (зокрема, дата та номер державної реєстрації), підписом уповноваженої особи, а також печаткою відповідного відділу Миколаївської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру».

Як вбачається зі змісту Додаткової угоди № 041048300003 до Договору оренди землі з Агрофірмою – термін дії цього договору становить – до 31.12.2056 року. Водночас термін, що проставлений у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, щодо терміну Договору оренди землі з Агрофірмою - до 31.12.2015 року не містить логічного пояснення, оскільки не відповідає ані датам державної реєстрації ані термінам дії цих угод.

Отже, поясненням зазначеної невідповідності може бути тільки допущена реєстратором технічна помилка при заповнені Книги реєстрації щодо терміну дії, при державній реєстрації Додаткової угоди від 26.08.2010 року, яка зареєстрована 23.12.2010 року за № 041048300003.

Крім цього посилався на те, що після 2015 року ОСОБА_1 не порушував питання про закінчення терміну дії Договору оренди, натомість неодноразово отримував орендну плату за договором, чим схвалював його.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю тверджень позивача про те, що будь-яких інших договорів чи додаткових угод із ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» він не укладав, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокрема, відповідями ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, з яких вбачається наявність запису від 23.12.2010 за № 041048300003, яким було зареєстровано договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176; ксерокопією акту прийому-передачі земельної ділянки; ксерокопією додаткової угоди до договору оренди землі, зареєстрованого 04.06.2009 за № 040902200034 від 26.08.2010, якою було продовжено строк дії договору до 31.12.2056 року; відомостями про отримання орендної плати в натурі за 2016-2019; платіжними інструкціями про отримання орендної плати за 2022-2025.

Також незрозумілою є вимога позивача про визначення строку дії договору землі №19КБ від 01.01.2007 року - до 31.12.2015 року з одночасним ствердженням того, що фактично та юридично існує тільки той строк, який був у первісному договорі оренди землі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Фролова С.Г., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не дослідивши зміст реєстраційної дії №041048300003, не встановив належними доказами факт існування технічної помилки, не надав належної оцінки офіційним письмовим доказам, а саме - Листу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.07.2025 року, з якого вбачається, за реєстраційним записом №041048300003 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212 та 4825481800:01:000:0176 строк дії договору оренди визначено - до 31.12.2015 року.

Таким чином, офіційні відомості державного органу та відомості із Книги записів держаної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді, як офіційного реєстру земельних ділянок не містять жодної інформації про державну реєстрацію продовження строку оренди до 31.12.2056 року.

Навпаки, усі офіційні реєстраційні дані підтверджують, що строк дії договору оренди був зареєстрований саме до 31.12.2015 року

Оскільки саме відповідач посилався на існування належним чином зареєстрованої додаткової угоди, якою строк оренди було продовжено до 31.12.2056 року, а тому саме на нього покладався процесуальний обов`язок довести законність державної реєстрації таких змін та достовірність відповідних реєстраційних відомостей. Однак належних доказів цього суду не надано.

Узагальнені доводи інших учасників

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Посилався на те, що доводи апеляційної скарги щодо недоведеності «технічної помилки» не спростовують факту державної реєстрації Додаткової угоди та не є предметом доказування у справі.

Натомість Додаткова угода від 26 серпня 2010 року є чинним правочином, який містить усі реквізити державної реєстрації, а саме: підписи сторін; посвідчувальний напис державного реєстратора; дату державної реєстрації; реєстраційний номер № 041048300003; відбиток печатки органу державної реєстрації.

Тому саме ця угода породжує права та обов`язки сторін.

При цьому презумпція правомірності правочину виключає можливість ігнорування чинної Додаткової угоди.

2.Мотивувальна частина

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Фролова С.Г., представника відповідача ТОВ «Агрофірма Корнацьких» адвоката Іванченка О.О., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії МК № 024091 зареєстрованого 07.10.2004 року за № 010402200026 у Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю по Кам`янобалківській сільській раді, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176.

01 січня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» укладено договір оренди землі №19КБ строком на 5 років, з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2011 року (а.с. 20-23).

Позивач зазначає, що не зважаючи на закінчення строку дії договору оренди, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» продовжує використовувати належні йому земельні ділянки.

Договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176 було зареєстровано 23.12.2010 за № 041048300003, про що свідчить відповідний запис у Книзі записів держаної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді (а.с. 11-12).

З фотокопії Книги записів держаної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді вбачається, що в ній наявний запис від 23.12.2010 за № 041048300003, яким було зареєстровано договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176. Термін оренди зазначено по 31.12.2015 року (а.с. 11,12).

На запит позивача ГУ ДГКУ в Миколаївській області повідомило про неможливість надання йому копії договорів та додаткових угод, що були укладені між ним та ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» у зв`язку з їх вилученням за Протоколом виїмки оперуповноваженого ВПМ Первомайської ОДПІ від 05.04.2012 року, складеним на підставі постанови про проведення виїмки від 17.01.2012 року (а.с.10,11).

Позиція апеляційного суду

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв волі учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Так, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, за положеннями частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання правочину недійсним у силу загальних приписів статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, а також спеціальних правил статей 229-233 цього Кодексу про правочини, вчинені з дефектом волі - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Тобто як у частині першій статті 215 ЦК України, так і в статтях 229-233 цього Кодексу йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує волевиявлення учасника правочину, зафіксоване в належній формі (що підтверджується, зокрема, шляхом вчинення ним підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті 218 ЦК України, не передбачає наслідків у вигляді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством.

Відповідне регулювання міститься і в положеннях ЦК України про договір. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до частини четвертої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Порядок укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначається Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІV «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 161-ХІV).

За змістом статті 13 Закону № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За частиною першою статті 14 Закону № 161-ХІV договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною першою статті 15 Закону № 161-ХІV передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ці умови є обов`язковими, та без досягнення згоди щодо них договір не вважається укладеним.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачається, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У справі, що переглядається, встановлено, що позивач ОСОБА_1 заперечує факт укладення Додаткової угоди від 26.08.2010 року до Договору оренди 01.01.2007 року (зареєстрована відповідачем 04.06.2009 року).

Зазначена Додаткова угода визначає строк дії договору оренди, укладеного 01.01.2007 року – п`ятдесят років, тобто – до 31.12.2056 року.

На спростування доводів позивача представник ТОВ «Агрофірма Корнацьких» посилається на те, що Додаткова угода була зареєстрована 23.12.2010 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за реєстраційним номером 041048300003 (а.с. 81).

Проте, з наявного в матеріалах справи витягу з Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді вбачається, що за реєстраційним номером 041048300003 наявні відомості про реєстрацію за ТОВ «Агрофірма Корнацьких» права оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176, строком до 31.12.2015 року.

Також зазначена інформація підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 23.09.2024 року № 29-14-0.140-4210/2-24 в якому зазначено, що на підставі запису у Книзі записів держаної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді від 23.12.2010 за № 041048300003, було зареєстровано договір оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ «АГРОФІРМА КОРНАЦЬКИХ» на земельні ділянки з кадастровими номерами: 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176 терміном оренди до 31.12.2015 року.

Отже, на укладення договору оренди земельних ділянок строком до 31.12.2015 року посилається позивач та це підтверджується Книгою записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді, а також інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, викладеною в листі від 23.09.2024 року № 29-14-0.140-4210/2-24.

На підтвердження факту укладення Додаткової угоди та її державну реєстрацію, відповідач посилається на її копію, в якій зазначено «Перше речення пункту 8 зазначеного договору оренди землі викласти в наступній редакції: договір укладено на 50 (п`ятдесят) років з 01.01.2007 року по 31.12.2056 року». При цьому копія Додаткової угоди містить посилання на її реєстрацію 23.12.2010 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за реєстраційним номером 041048300003.

Однак, реєстрація такої угоди витягом з Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді не підтверджується.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними доказами є лише ті, які містять інформацію щодо предмета доказування, є допустимими, достовірними та достатніми у своїй сукупності

Жоден доказ не має для суду наперед установленої сили, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок усіх доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Таким чином, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» не доведено належними та допустимими доказами факту укладення з ОСОБА_1 . Додаткової угоди від 26.08.2010 року до Договору оренди від 01.01.2007 року (що був зареєстрований 04.06.2009 року).

Натомість матеріалами справи підтверджується укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договору оренди від 01.01.2007 року, що зареєстрований 23.12.2010 року у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за реєстраційним номером 041048300003 та діяв терміном до 31.12.2015 року.

Також суперечливим є посилання у Додатковій угоді на те, що вона укладена до договору оренди землі, зареєстрованого 04.06.2009 року, оскільки жодних доказів реєстрації будь-якого договору оренди у цю дату матеріали справи не містять.

З огляду на викладене апеляційний суд доходить висновку про відсутність у ТОВ «Агрофірма Корнацьких» підстав для оренди належних ОСОБА_1 земельних ділянок, що вказує на порушення прав позивача ОСОБА_1 , а отже є підставою для задоволення його позовних вимог про повернення земельних ділянок.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.05.2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25).

Отже, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про повернення земельних ділянок.

Проте, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визначення строку дії договору землі №19КБ від 01.01.2007 року до 31.12.2015 року.

З Книги державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді вбачається, що Договір оренди укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 01.01.2007 року діє до 23.12.2015 року.

Отже додаткового визначення терміну дії судовим рішенням зазначений договір не потребує.

Крім того, задоволення зазначеної позовної вимоги не призведе до поновлення порушених прав позивача ОСОБА_1 як власника земельних ділянок, на відміну від позовної вимоги про їх повернення, яка задовольняється судом апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють договірні правовідносини, а тому ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення, яке на підставі пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України слід скасувати, ухваливши нове судове рішення.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана його представником адвокатом Фроловим С.Г., підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог про задоволення позовних вимог в частині повернення земельних ділянок.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, встановлено дискреційне повноваження суду зазначити в резолютивній частині судового рішення про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору при зверненні до суду з позовом та при поданні апеляційної скарги у загальній сумі 6 656 (2 662, 40 + 3 993, 60) грн підлягають стягненню з відповідача ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Фролова Сергія Григорійовича задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 22 червня 2026 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» про повернення земельних ділянок та визначення строку дії договору оренди землі задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (код ЄДРПОУ 31929340) повернути ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ) земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0448, 4825481800:01:000:0317, 4825481800:03:000:0212, 4825481800:01:000:0176 шляхом складання акту про передачу та прийом земельних ділянок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (код ЄДРПОУ 31929340) на користь ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ) 6 656 (шість тисяч шістсот шістдесят шість) гривень судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: В.В.Коломієць

Т.В.Серебрякова

---------------------------------

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2026 року

Оригінал: reyestr.court.gov.ua