Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №478/1034/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 478/1034/26

Провадження № 33/812/410/26

Головуючий суддя у першій інстанції Сябренко І. П.

Суддя-доповідач Фортуна Т.Ю.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського апеляційного суду Фортуна Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Козир А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Задерецького В.А. на постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 02.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

встановив:

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Постановою Казанківського районного суду Миколаївської області від 02.09.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Задерецький В.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить: призначити судову автотехнічну (а у разі заявлення клопотання експертами, за необхідності, – транспортно-трасологічну та автотехнічну) експертизу; скасувати постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 02.09.2026 у справі № 478/1034/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (апелянта).

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції фактично поставив ОСОБА_1 у становище звичайного водія та оцінив його дії переважно на підставі вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху, хоча на момент події ОСОБА_1 , будучи працівником поліції, мав право відступати від вимог розділів 10-18 Правил дорожнього руху, оскільки виконував невідкладне службове завдання – переслідування транспортного засобу, що супроводжувалося ввімкненими проблисковими маячками синього, червоного кольорів та звуковим сигналом.

Апелянт вважає, що саме потерпіла ОСОБА_2 була зобов`язана не створювати перешкод автомобілю поліції та забезпечити його безперешкодний проїзд.

Крім того, захисник вважає неправомірною відмову суду у проведенні автотехнічної експертизи для встановлення всіх обставин ДТП та усунення сумнівів, а тому вважає за необхідне призначити саме апеляційним судом таку експертизу.

Окремо апелянт зазначає про порушення права на захист, оскільки після розгляду клопотання про призначення експертизи, суд видалився в нарадчу кімнату для вирішення саме цього питання, а після виходу – оголосив постанову про відмову в призначенні експертизи та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У результаті захист був позбавлений можливості заявляти клопотання, надавати докази та висловлювати заперечення щодо окремих доказів, а тому такі клопотання та докази просить прийняти та дослідити апеляційний суд.

Позиції учасників судового провадження.

Учасники судового провадження належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.

Особа, в інтересах якої подано апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність; вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі; додатково навів обґрунтування вимог, зокрема в частині призначення експертизи.

Потерпіла надала заяву про розгляд апеляційної скарги без її участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до постанови, 24.07.2026 о 15:40 водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «RENAULT DUSTER», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральна, 39, в с. Троїцько-Сафонове Баштанського району Миколаївської області, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не обрав безпечного інтервалу та допустив зіткнення з автомобілем марки «CITROEN», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася у протилежному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.13.1. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при ухваленні постанови, і положення закону, яким керується.

Проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно приписів ст. 1 КУпАП, завданням цього Кодексу, зокрема є охорона прав і свобод громадян, власності, встановленого правопорядку, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна.

Таким чином, для притягнення особи до відповідальності за вказаною нормою необхідним є встановлення факту порушення нею конкретної вимоги Правил дорожнього руху, настання передбачених статтею 124 КУпАП наслідків та причинного зв`язку між допущеним порушенням і такими наслідками.

Об`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності.

Ураховуючи, що стаття 124 КУпАП є бланкетною, то під час розгляду такої категорії справ, необхідно ретельно з`ясовувати і зазначати, у чому саме полягали порушення, норми яких правил, інструкцій інших нормативних актів не додержано, чи є причинний зв`язок між цими порушеннями та наслідками, які настали, на що зокрема було звернуто увагу і в Постанові Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті».

Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» одним із завдань вмотивованого рішення є демонстрація сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Також за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасиу проти Греції», національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

На спростування апеляційної скарги вищевказані вимоги закону суддею першої інстанції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримані, в рішенні суду наявні посилання про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Висновок суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху ґрунтується на сукупності наявних у справі доказів, які узгоджуються між собою та у своїй сукупності підтверджують як обставини дорожньо-транспортної пригоди, так і причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та її наслідками.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП повністю доведена та підтверджується такими дослідженими судом апеляційної інстанції доказами.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №728086 від 24.07.2026, водій ОСОБА_1 24.07.2026 о 15:40, керуючи автомобілем марки «RENAULT DUSTER», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральна, 39 в с. Троїцько-Сафонове Баштанського району Миколаївської області, був неуважний, не стежив за дорожньою обстановкою та її змінами, не обрав безпечного інтервалу допустив зіткнення з автомобілем марки «CITROEN», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , яка рухалося у протилежному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.13.1. Правил дорожнього руху України, що вказує на вчинення ним адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП.

Протокол містить відмітку про роз`яснення ОСОБА_1 положень ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень. При цьому, як вбачається з тексту протоколу, ставлячи свій підпис, ОСОБА_1 погодився з тим, що зі змістом протоколу він ознайомлений, копію протоколу отримав, внесенні про нього дані - правильні.

Виправлень протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №728086 від 24.07.2026 року не містить.

Указаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучена схема місця ДТП, яка складена відповідно до вимог, визначених «Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженій Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 за № 1395 за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відомості, зазначені в ній, засвідчені їх підписами без застережень.

Відповідно до вказаної схеми ДТП на ній зображена ділянка дороги, на якій сталась ДТП (вул. Центральна, 39 в с. Троїцько-Сафонове, Казанківська ОТГ), та зафіксовані дані, які дають можливість визначити організацію дорожнього руху на ній, напрямок руху транспортних засобів, розташування транспортних засобів після ДТП та місце, де відбулося зіткнення, вказані ширина проїзної частини та результати інших вимірів, які мають істотне значення для встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, згідно з вказаною схемою ДТП, яка сталася 24.07.2026, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Автомобіль марки «RENAULT DUSTER» номерний знак НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження: переднього бамперу, лівого переднього та заднього крила, капоту, лівих передніх та задніх дверей, лівого дзеркала заднього виду, лівого переднього та заднього колеса, лівого порогу. Автомобіль марки «CITROEN» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження: переднього бамперу, переднього лівого крила, передніх та задніх лівих дверей, капоту, лобового скла, лівого порогу, лівого дзеркала заднього виду, лівої протитуманної фари, лівого переднього колеса, передньої лівої фари.

У зазначеній схемі зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів, а саме на відстані 4,5 м від узбіччя дороги, якою рухався транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . Ураховуючи, що ширина дорожнього полотна становить 7 м, як зазначено у схемі, зіткнення відбулося на зустрічній смузі для транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Фактичні дані щодо обставин події, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення не є суперечливими та узгоджуються зі схемою місця ДТП.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , наявних в матеріалах справи вбачається, що 24.07.2026 о 05:00 він разом з поліцейським СРПП СПД №1 ВП №1 Баштанського РВП ГУНП України в Миколаївській області капралом поліції Мішурою М.О. та працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 заступили в наряд групи оповіщення. Так, близько 15:00 на службовому автомобілі марки «RENAULT DUSTER», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого був він, виїхали патрулювати автодорогу Т-1512 в бік с. Володимирівка Баштанського району Миколаївської області. Близько 15:30 не доїжджаючи до с. Троїцько-Сафонове ними було помічено автомобіль марки «VOLKSWAGEN Т-4», з причепом без номерного знаку. Після чого, було увімкнено проблискові маячки червоного і синього кольору, та подані звукові сигнали про зупинку сиренною, але водій вказаного автомобіля проігнорував вимогу про зупинку та прискоривши свій автомобіль почав втікати в бік с. Володимирівка. Під час руху за автомобілем марки «VOLKSWAGEN Т-4», по вул. Центральна в с. Троїцько-Сафонове Баштанського району Миколаївської області, по якій проїжджа частина посипана щебнем та піском, через що утруднювало видимість, біля будинку №39 сталося зіткнення службового автомобіля марки «RENAULT DUSTER», номерний знак НОМЕР_1 , під його керування та автомобілем марки «CITROEN» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_2 , яка рухалося у протилежному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначив, що тілесних ушкоджень нікому не завдано.

З письмових пояснень ОСОБА_2 , які є в матеріалах справи вбачається, що вона працює на посаді менеджера ТОВ «КОПІЛКА» та займається контролем маркетів. Так, 24.07.2026 приблизно о 15:00 вона на службовому автомобілі марки «CITROEN», номерний знак НОМЕР_2 , виїхала із с. Володимирівка в сторону с. Казанка, рухаючись по вул. Центральна в с. Троїцько-Сафонове Баштанського району Миколаївської області, по якій проїжджа частина посипана щебнем та піском, побачила як їй на зустріч на великій швидкості рухається автомобіль марки «VOLKSWAGEN Т-4» з причіпною платформою на якій перевозять автомобілі. Швидкість зазначеного автомобіля була не менше 100 км/год., водій якого рухався посередині проїжджої частини дороги, від такої швидкості піднявся густий пил, зрівнявшись з даним автомобілем в бік її автомобіля почали летіти камінці щебня, у зв`язку з чим вона прийняла праворуч максимально притиснувшись до узбіччя дороги, та відразу за лічені секунди помітила службовий автомобіль поліції марки «RENAULT DUSTER», номерний знак НОМЕР_1 , який переслідував автомобіль марки «VOLKSWAGEN Т-4», та відчула різкий удар з лівої сторони свого автомобіля, який в подальшому розвернуло та відкинуло на протилежне узбіччя дороги. Зазначила, що внаслідок ДТП її автомобіль зазнав механічних пошкоджень, особисто вона тілесних пошкоджень не отримала.

З письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які є в матеріалах справи, вбачається, що 24.07.2026 о 05:00 вони заступили в наряд групи оповіщення. Так, близько 15:00 на службовому автомобілі марки «RENAULT DUSTER», номерний знак НОМЕР_1 , за кермом якого був поліцейський РПП СПД №1 ВП №1 Баштанського РВП ГУНП України в Миколаївській області старший сержант поліції Медвєдєв М.М., виїхали патрулювати автодорогу Т-1512 в бік с. Володимирівка Баштанського району Миколаївської області. Близько 15:30 не доїжджаючи до с. Троїцько-Сафонове ними було помічено автомобіль марки «VOLKSWAGEN Т-4», з причепом без номерного знаку. Після чого, було увімкнено проблискові маячки червоного і синього кольору, та подані звукові сигнали про зупинку сиренною, але водій зазначеного автомобіля проігнорував вимогу про зупинку та прискоривши свій автомобіль почав втікати в бік с. Володимирівка. Під час руху за автомобілем марки «VOLKSWAGEN Т-4», по вул. Центральна в с. Троїцько-Сафонове Баштанського району Миколаївської області, по якій проїжджа частина посипана щебнем та піском, через що утруднювало видимість, біля будинку №39 сталося зіткнення службового автомобіля марки «RENAULT DUSTER», номерний знак НОМЕР_1 , та автомобілем марки «CITROEN», номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, який рухався у протилежному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Зазначили, що тілесних ушкоджень нікому не завдано.

Підстав для сумнівів в правдивості та об`єктивності показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у апеляційного суду немає. Свідки були ознайомлені з обов`язками та правами, визначеними ст. 63 Конституції України, їх показання є послідовними та логічними.

Апеляційний суд погоджується з критичним висновком щодо показань свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , наданих суду першої інстанції, оскільки надані ними свідчення спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 та різняться із письмовими поясненнями, які були надані ними під час оформлення адміністративних матеріалів.

З відеозаписів камер вуличного спостереження вбачається, що на службовому автомобілі марки «RENAULT DUSTER», номерний знак НОМЕР_1 , який рухався по населеному пункті Троїцько-Сафонове було ввімкнено проблискові маячки червоного та синього кольору та звукова сирена.

Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно оцінив дії ОСОБА_1 виключно як звичайного учасника дорожнього руху, не врахувавши його статусу працівника поліції та обставин виконання ним службового завдання.

Пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4. ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно з п. 1.5 ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 2.3б ПДР водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 3.2. ПДР визначено, що у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов`язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).

Згідно з пунктом 12.3. ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

У силу п. 3.1 ПДР України водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху.

Системний аналіз вказаного пункту вказує, що існує не лише опосередковане право відступати від ПДР, але й кореспондується обов`язок 1) увімкнути проблискові маячки і спеціальний звуковий сигнал та 2) забезпечити безпеку дорожнього руху.

Наведене положення не може тлумачитися як таке, що надає водієві оперативного транспортного засобу безумовне право вчиняти будь-які маневри незалежно від конкретної дорожньої обстановки та створювати при цьому небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Тобто саме на водіїв оперативних транспортних засобів покладено обов`язок безпеки дорожнього руху, недотримання якого тягне за собою порушення вказаного пункту, що і сталося в цьому випадку, оскільки факт дорожньо-транспортної пригоди апріорі нівелює факт дотримання водієм транспортного засобу ОСОБА_1 зазначеного правила.

Сам факт виконання поліцейським невідкладного службового завдання та використання ним спеціальних світлових і звукових сигналів не означає автоматичного звільнення його від обов`язку забезпечувати безпеку дорожнього руху. Можливість відступу від окремих вимог Правил дорожнього руху є спеціальним правовим механізмом, обумовленим характером службового завдання, однак її реалізація має здійснюватися з урахуванням фактичної дорожньої обстановки та необхідності не допустити створення невиправданої небезпеки для інших учасників дорожнього руху.

У цьому випадку істотним є те, що ОСОБА_1 , здійснюючи переслідування, виїхав на смугу, призначену для зустрічного руху, на якій у цей момент перебував автомобіль потерпілої, що підтверджено схемою місця ДТП. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що дорожня обстановка дозволяла сприймати наявність зустрічного транспортного засобу, а сама дорога була вільною від інших транспортних засобів, які могли б об`єктивно перешкоджати руху.

Наявність у ОСОБА_1 службової необхідності переслідувати автомобіль сама по собі не усувала необхідності враховувати фактичну дорожню обстановку та вживати заходів для запобігання зіткненню.

Не може бути прийнятий і довід апелянта про те, що саме потерпіла була зобов`язана забезпечити безперешкодний проїзд службового автомобіля поліції.

Обов`язок інших учасників дорожнього руху надати перевагу в русі оперативному транспортному засобу, який подає відповідні спеціальні сигнали, не означає, що водій такого транспортного засобу звільняється від необхідності переконатися у безпечності обраного ним напрямку руху та вжити необхідних заходів для запобігання ДТП. Наявність переваги в русі не є тотожною праву на створення небезпеки для інших учасників дорожнього руху.

У цьому випадку зіткнення відбулося саме після того, як керований ОСОБА_1 автомобіль опинився на смузі зустрічного руху, якою рухалася потерпіла. Тому посилання на перевагу оперативного транспортного засобу не спростовує встановленого факту зіткнення та не перериває причинного зв`язку між обраною ОСОБА_1 траєкторією руху та пошкодженням транспортних засобів.

Слід зазначити, що порушення п. 3.2 ПДР України буде лише в тому разі, коли водій об`єктивно бачить наближення оперативного транспортного засобу та усвідомлює, що створює для нього перешкоду.

Доводи апеляційної скарги щодо необхідності призначення автотехнічної експертизи також не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому призначення експертизи не є обов`язковим у кожній справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з дорожньо-транспортною пригодою. Необхідність у проведенні експертного дослідження виникає тоді, коли для встановлення обставин, що мають істотне значення для вирішення справи, необхідні спеціальні знання, а наявні матеріали не дають можливості зробити відповідні висновки.

У цьому випадку питання, поставлені стороною захисту перед експертом, фактично стосуються встановлення обставин, які вже можуть бути з`ясовані судом на підставі наявних у справі доказів, зокрема схеми місця ДТП, пояснень її учасників, характеру пошкоджень транспортних засобів, матеріалів фіксації дорожньої обстановки та інших матеріалів справи.

Зокрема, для вирішення питання про наявність складу адміністративного правопорушення у цій справі не потребує спеціальних знань встановлення того, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 під час руху виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем потерпілої. Так само встановлення факту наявності механічних пошкоджень транспортних засобів та обставин їх утворення підтверджується безпосередньо матеріалами справи.

При цьому захистом не наведено конкретних обставин, які неможливо встановити на підставі вже наявних доказів та які мають істотне значення для вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 .

Саме лише посилання на необхідність «усунення сумнівів» не є достатньою підставою для призначення експертизи, якщо такі сумніви не випливають із суперечностей у доказах або неможливості встановити істотні обставини справи іншим способом.

Апеляційний суд також враховує, що доводи апелянта щодо проведення експертизи фактично спрямовані на встановлення альтернативної оцінки дорожньої ситуації, однак сам по собі такий намір не свідчить про неповноту судового розгляду.

Щодо доводів захисника про порушення права на захист апеляційний суд зазначає таке.

Із матеріалів справи вбачається, що сторона захисту мала можливість брати участь у розгляді справи, заявляти клопотання, подавати докази та висловлювати свою позицію щодо обставин, які були предметом судового розгляду, що у своїй сукупності не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист.

Натомість у апеляційній скарзі не наведено конкретних доказів або клопотань, які суд першої інстанції безпідставно відхилив чи залишив без розгляду та які могли б істотно вплинути на правильність установлених ним обставин.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає доведеним факт порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху, що перебуває у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та пошкодженням транспортних засобів.

При цьому суд першої інстанції належним чином з`ясував фактичні обставини події, дав оцінку доводам ОСОБА_1 та його захисника, дослідив наявні докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та фактично зводяться до іншої оцінки встановлених обставин, посилання на особливий статус водія оперативного транспортного засобу та необхідність проведення експертного дослідження без наведення конкретних обставин, які б свідчили про неможливість правильного вирішення справи на підставі наявних доказів.

За таких обставин підстав для призначення автотехнічної або, за потреби, комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз суд апеляційної інстанції не вбачає.

Під час апеляційного перегляду, не встановлено порушень судом першої інстанції ст. 279, 280 КупАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено.

Таким чином, слід визнати, що судове рішення є законним, обґрунтованим та вмотивованим, порушень вимог законодавства України про адміністративні правопорушення, які б були підставою для його скасування чи зміни не встановлено.

Ураховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 245, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

– у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Задерецького В.А. про призначення автотехнічної експертизи – відмовити;

– у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Задерецького В.А. на постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 02.09.2026 – відмовити;

– постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 02.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.Ю. Фортуна