Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №486/687/26 — Миколаївський апеляційний суд

Справа № 486/687/26

Провадження № 33/812/423/26

Головуючий суддя у першій інстанції Волощук О. О.

Суддя-доповідач Фортуна Т.Ю.

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського апеляційного суду Фортуна Т.Ю., за участю секретаря судового засідання Козир А.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 – адвоката Каратассо Л.Г. на постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Постановою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.09.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Каратассо Л.Г. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.09.2026 у справі № 486/687/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу (апелянта).

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не перевірив дотримання обов`язкового порядку лабораторного дослідження, передбаченого п. 8 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а саме послався на результат токсикологічного дослідження №212 від 19.03.2026, проведеного за допомогою тонкошарової хроматографії, а не методом газової або рідинної хромато-мас-спектрометрії, як це передбачено зазначеною Інструкцією.

Апелянт вважає, що з матеріалів справи не встановлено яке саме лабораторне дослідження було завершено станом на момент складання висновку №22 від 17.03.2026; який метод при цьому використовувався; яка конкретно речовина була ідентифікована.

Крім того захисник зазначила, що суд підмінив доказ фактичного впливу препарату відомостями про його загальні фармакологічні властивості, а саме дійшов висновку що «Гідазепам» може знижувати реакцію. Але твердження про те, що лікарський препарат може мати певний побічний ефект не є тотожнім доведенню того, що такий ефект фактично мав місце у конкретної особи у конкретний момент.

Окремо апелянт зазначає, що висновок №22 містить формулювання «наркотичне сп`яніння (BZO), тоді як протокол про адміністративне правопорушення містить інше фактичне формулювання, а саме «перебування ОСОБА_1 під дією лікарського засобу «Гідазепам». Суд зазначив, що позначення «BZO» означає бензодіазепіни, а далі самостійно пов`язав наявність бензодіазепінів із прийомом «Гідазепаму» та фактичним зниженням уваги й реакції.

Відеозапис, на якому суд сприйняв мову як сповільнену, сам по собі не встановлює медичної паталогічності такої особливості, причини її виникнення, причинного зв`язку саме з прийнятим «Гідазепамом», фактичного зниження уваги та швидкості реакції під час керування транспортним засобом.

Захисник вважає, що проїзд водієм ОСОБА_1 на заборонний сигнал світлофора, який він пояснив тим, що не побачив та не зреагував, не дає достатніх підстав дійти висновку про фактичне зниження уваги й реакції, на яке посилається суд.

Позиції учасників судового провадження.

Учасники судового провадження належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; захисник – адвокат Каратассо Л.Г. подала заяву про розгляд апеляційної скарги у відсутність захисника та особи, в інтересах якої подано апеляційну скаргу; апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи.

Обставини, встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 17.03.2026 о 14:33 за адресою: м. Південноукраїнськ, пр. Незалежності 27, керував транспортним засобом Мітсубіші Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи під дією лікарських засобів, які знижують увагу, а саме під дією лікарського засобу «Гідазепам», що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №22 від 17.03.2026, чим порушив п.2.9.б ПДР України.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при ухваленні постанови, і положення закону, яким керується.

Проаналізувавши доводи апелянта та перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 2.9.а Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на сукупності наявних у справі доказах, які узгоджуються між собою.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №617469 від 17.03.2026, ОСОБА_1 17.03.2026 о 14:33 за адресою: м. Південноукраїнськ, пр. Незалежності 27, керував транспортним засобом Мітсубіші Лансер, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи під дією лікарських засобів, які знижують увагу, а саме під дією лікарського засобу «Гідазепам»; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №22 від 17.03.2026 року; чим порушив п.2.9.б ПДР України.

Згідно з висновком КНП «ЮМБЛ» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №22 від 17.03.2026, ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння (BZO).

Відповідно до результату токсикологічного дослідження від 19.03.2026 №212, зробленого КНП «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я», у ОСОБА_1 виявлено 1,4 – бензодіазепіни – позитивний тест.

Під час дослідження відеозаписів на DVD-R диску з місця події з нагрудних камер працівників поліції суд першої інстанції встановив, що працівники поліції дотримались вимог чинного законодавства щодо порядку освідування водія, який керував транспортним засобом, на стан перебування під дією лікарських засобів, які знижують увагу; під час огляду в медичному закладі ОСОБА_1 повідомляє, що вживає лікарський препарат «Гідазепам» за призначенням лікаря; результат огляду водія позитивний.

Судом першої інстанції також встановлено законність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки стосовно водія було ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №6853584 від 17.03.2026 – порушення правил користування пасками безпеки, не здійснення зупинки на забороняючий (червоний) сигнал світлофору.

Судом першої інстанції досліджено рецепти №141305 та №141306 від 09.03.2026, згідно з якими ОСОБА_1 призначено лікарські препарати, зокрема «Гідазепам»; виписку з медичної картки амбулаторного хворого КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» Первомайської міської ради ОСОБА_1 , якому призначено лікування, зокрема «Гідазепам» симптоматично.

Крім того, судом надано оцінку відповіді лікаря-психіатра на адвокатський запит 17.03.2026 щодо неможливості на підставі результату аналізу сечі зробити категоричного висновок про фактичне зниження уваги та швидкості реакції, для чого необхідна сукупна оцінка клінічних ознак, зафіксованих під час медичного огляду.

Посилання захисника на те, що суд першої інстанції безпідставно не перевірив дотримання обов`язкового порядку лабораторного дослідження та не дав оцінки відповідності медичного огляду вимогам п. 8 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 (далі – Інструкція), оскільки матеріали справи не містять результату жодного дослідження методом газової або рідинної хромато-мас-спектрометрії не є переконливими.

Відповідно п. 8 розділу ІІІ Інструкції огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження – газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Згідно з п. 14 розділу ІІІ Інструкції за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.

Відповідно до п. 15 розділу ІІІ Інструкції висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) видається на підставі акта медичного огляду.

Апеляційний суд не знаходить обґрунтованими посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не встановив, яке саме лабораторне дослідження було завершене станом на момент складання висновку щодо результатів медичного огляду №22 від 17.03.2026.

Сам по собі той факт, що токсикологічне дослідження №212 датоване 19.03.2026, тобто проведене після складення висновку щодо результатів медичного огляду №22 від 17.03.2026, не свідчить про суперечність між цими доказами. Навпаки, зі змісту матеріалів справи вбачається, що висновок медичного огляду був складений за результатами проведеного огляду та наявних на той момент даних, тоді як лабораторне дослідження становило подальшу процедуру об`єктивної ідентифікації виявленої речовини.

Наведена апелянтом хронологія документів сама по собі не спростовує встановленого судом факту перебування ОСОБА_1 під впливом відповідного лікарського препарату.

Не погоджується апеляційний суд і з доводами захисника про те, що суд першої інстанції ототожнив лише потенційну побічну дію препарату «Гідазепам» із фактичним зниженням уваги та швидкості реакції ОСОБА_1 .

Стаття 130 КУпАП передбачає зокрема відповідальність за керування транспортними засобами особами під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

З конструкції зазначеної норми вбачається, що відповідальність настає у разі керування особою транспортним засобом під впливом (тобто стан залежності від певного чинника) лікарських препаратів, що знижують (вказує на постійну або доведену властивість таких препаратів пригнічувати когнітивні та фізичні функції) її увагу (зосередженість) та швидкість реакції (час відгуку нервової системи на подразник).

ОСОБА_1 не заперечував вживання за призначенням лікаря препарату «Гідазепам», що і було підтверджено результатами лабораторного дослідження.

Абревіатура «BZO» в медичних тестах та аналізах розшифровується як бензодіазепіни, що відноситься до класу психоактивних речовин із снодійним, седативним, анксіолітичним (зменшення тривожності), міорелаксуючим та протисудомним ефектами.

Позначення «BZO» у висновку щодо результатів медичного огляду стосується групи бензодіазепінів, до якої належить «Гідазепам». Тому використання у медичній документації відповідного скороченого позначення не змінює встановленого факту виявлення речовини відповідної фармакологічної групи та не свідчить про те, що медичний огляд проведено щодо іншого стану чи іншої речовини.

Гідазепам – медикаментозний засіб за своєю фармакотерапевтичною групою відноситься до психопатичних засобів, похідних бензодіазепіну, який має особливості у застосуванні, а саме у період лікування слід утриматись від діяльності, що потребує підвищеної уваги та швидкої реакції.

Крім того, суд першої інстанції не обмежився посиланням на загальні фармакологічні властивості лікарського засобу, а оцінив їх у сукупності з конкретними обставинами поведінки ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом (проїзд на заборонений сигнал світлофора), результатами медичного огляду, лабораторного дослідження та відеозаписом події.

Щодо доводів апелянта про невідповідність формулювання у висновку щодо результатів медичного огляду №22 від 17.03.2026 («наркотичне сп`яніння (BZO)») формулюванню у протоколі («перебування під дією лікарського засобу «Гідазепам»), то апеляційний суд вважає їх такими, що не свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази, надав їм належну оцінку та дійшов мотивованого висновку про те, що ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом перебував під впливом лікарського препарату, який знижує увагу та швидкість реакції, що відповідає кваліфікації ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом першої інстанції дотримано вимоги ст. 280 КУпАП, а саме було з`ясовано, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд також не встановив істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується належною сукупністю доказів, яким надано належну оцінку.

Ураховуючи викладене вище, апеляційний суд приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 245, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

– у задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Каратассо Л.Г. на постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.09.2026 – відмовити;

– постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 16.09.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Т.Ю. Фортуна