Рішення від 20 жовтня 2026 р. у справі №740/4914/26 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4914/26

Провадження № 2-а/740/49/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Роздайбіді О.В.,

при секретарі Дьоміній Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

встановив:

03 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Позовна заява мотивована тим, що вона керувала автомобілем CHEVROLET SPARK EV, р.н. НОМЕР_1 . Після закінчення руху вона заїхала та припаркувалася і стала на аварійку. Після зупинки до її транспортного засобу підійшла інспектор Іваницька Т.В., яка повідомила, що на автівку відсутня страховка. На запитання про підставу перевірки, поліцейська повідомила, що перевірила авто по базі під час руху. У подальшому винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення правил дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА 07778507 від 25 серпня 2026 року.

Також винесла постанову від напарника про перевезення дитини 6 років на передньому сидінні автомобіля без автокрісла серії ЕНА 07778575 від 25 серпня 2026 року.

Вважає вказані постанови незаконними з огляду на те, що відсутній факт вчинення порушення ПДР або ДТП, як того вимагає Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому відсутні законні підстави для перевірки наявності страхового поліса. Щодо постанови перевезення дитини без автокрісла зауважила, що на той момент автомобіль був припаркований і стояв у нерухомому стані на паркомісці. Поліцейськими не надано доказів руху автомобіля, зросту дитини не міряли, а тому це порушення процедури розгляду справи та упередженість інспектора. Крім того, інспектор погрожувала винесенням другої постанови за фактом порушення правил перевезення дітей під час тієї ж зупинки. Такі дії та погрози є прямим порушенням ст. 36 КУпАП, яка зобов`язує службову особу в разі одних і тих же обставин та одночасного розгляду справ про кілька правопорушень накладати одне стягнення в межах санкції за більш серйозне порушення. На думку позивачки, виписана 2-га постанова свідчить про грубе порушення процедури розгляду справи. Крім цього зауважила, що під час спілкування інспектор поводилася вкрай зверхньо та грубо, виправляла слова позивачки, у присутності 6-річної дитини безпідставно звинуватила її в перебуванні в стані алкогольного сп`яніння та повідомила, що дасть проходити «Драгер». На висловлювання про повну готовність пройти огляд, у підсумку тестування не проводилося. Зазначила, що інспектор чинила психологічний тиск та налякала дитину. На зауваження стосовно втрати близьких висловила хамську та цинічну фразу: «Якби вони були нормальні, то за руль би не сіли». Вважає так дії виявом цинізму, морального знущання, грубого порушення правил етичної поведінки поліцейських та навмисним заподіянням їй та її дитині моральної травми.

Просить скасувати вказані постанови та закрити провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Ухвалою суду від 04 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 16 год 30 хв 21 вересня 2026 року.

Ухвалою суду від 21 вересня 2026 року первісного відповідача Ніжинський РУП ГУНП в Чернігівській області замінено на належного – ГУНП в Чернігівській області.

Від представника відповідача – Зеляка А. надійшов відзив, в якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Пояснив, що екіпаже патрульної поліції під час патрулювання було візуально виявлено автомобіль під керуванням водія ОСОБА_1 . На вказаному транспортному засобі було зафіксовано видимі механічні пошкодження, що мають ознаки дорожньо-транспортної пригоди (ДТП). З метою перевірки законності експлуатації ТЗ та встановлення факту причетності авто до незафіксованих ДТП поліцейськими за допомогою інформаційно-комунікаційної системи ІПНП «Цунамі» було проведено перевірку, яка виявила відсутність чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на вказаний автомобіль. Поліцейські розпочали слідування за автомобілем. Зазначив, що ОСОБА_1 самостійно завершила рух та припаркувала автомобіль, увімкнувши аварійну світлову сигналізацію, підійшовши до автомобіля, інспектор поліції представилася, повідомила про здійснення відеофіксації на нагрудну бодікамеру та озвучила підстави звернення.

Зазначив, що позивачці роз`яснено права, жодних усних чи письмових заяв, скарг чи клопотань від ОСОБА_1 не надійшло, суть правопорушення нею не оспорювалося. Постанови було винесено на місці двома різними офіцерами поліції з одного екіпажу під своїми логінами та паролями, від отримання паперових копій постанов позивачка відмовилася.

У задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив вважала доводи відповідача безпідставними, оскільки на автівці були відсутні ознаки ДТП і єдиною оголошеною інспекторами причиною була ніби-то «перевірка полісу ОСЦПВ за базою даних під час руху». Жодних претензій щодо технічного стану авто, пошкоджень чи причетності до ДТП їй не висувалося. Огляду транспортного засобу не проводилося. Автомобіль перебував у стані планового кузовного ремонту на ліве переднє крило та двері було нанесено білу автомобільну шпаклівку та ґрунт під фарбування. Свіжих пошкоджень, деформації чи ознак недавнього дтп авто не мало. Зміна естетичного вигляду авто через ремонт не є правопорушенням і не дає права на безпідставну перевірку документів. Зауважила, що на момент підходу патрульних автомобіль вже стояв на парковці і перебування на передньому сидінні дитини в припаркованому автомобілі не заборонено законом. Жодних доказів того, що дитина перебувала попереду, відповідач не надав. Зазначила, що оскаржувані постанови мають ознаки підробки та винесені з порушенням принципу особистої відповідальності посадової особи, зважаючи на те, що процес розгляду обох справ , включаючи технічні проблеми з планшетом, передачу бланків від одного інспектора іншому та безпосереднє заповнення документів однією рукою, мав бути безперервно зафіксований на нагрудні камери (бодікамери) обох інспекторів. Відсутність такого запису у матеріалах справи або ж фіксація на ньому факту передачу повноважень іншій собі є додатковим беззаперечним підтвердження протиправності дій поліції. Звернула увагу, що відповідач не надіслав на її адресу копію відеозапису (диска), на який посилається у відзиві, чим грубо обмежив її право на захист та підтвердив відсутність реальних відеопоказів своїх слів. Просила позовні вимоги задовольнити, скасувати постанови.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, керуючись законом і своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Так, відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення факту адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частина ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

За змістом п.п. 21.11 б) ПДР України забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 150 см, у транспортних засобах без використання дитячих утримуючих систем, що дають змогу пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу; на задньому сидінні мотоцикла та мопеда.

Згідно з ч. 10 ст. 121 КУпАП відповідальність передбачено за порушення правил перевезення дітей.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією з основних засад судочинства є забезпечення доведеності вини. Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7778575, 25.08.2026 о 17 год 19 хв у м. Ніжин по вул. Покровська, 8, водій ОСОБА_1 керувала тз CHEVROLET Spark еven, н. з. НОМЕР_1 , та перевозила дитину віком 6 років на передньому сидінні без автомобільного спеціального крісла або ременя безпеки, чим порушила п. 21.11 б ПДР – Порушення правил перевезення дітей, що не досягли 12-років без ременя безпеки. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 10 ст. 121 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу 510 грн.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7778507, 25.08.2026 о 17 год 06 хв у м. Ніжин по вул. Покровська, 8, водій керував тз без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1. ґ ПДР – Відсутність у водія поліса обов. страх. цив. від-сті власників наземних ТЗ. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу 425 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з постановою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 зазначено, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Суд вважає, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08 липня 2020 року в справі № 463/1352/16-а.

Закон України «Про національну поліцію» надає працівникам поліції повноваження зупинити транспортний засіб у випадках, перелік яких є вичерпний та міститься у статті 35 цього Закону. Відповідної до вказаної статті поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Частиною 3 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» встановлений обов`язок для поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Із аналізу зазначених вимог закону випливає, що поліцейський не має права використовувати сам факт зупинки як безпідставний привід для виявлення правопорушень та складання адміністративних матеріалів, якщо водій не вчинив очевидного порушення Правил дорожнього руху.

Таким чином, якщо водій безпосередньо вчинив правопорушення, поліцейський має право і зобов`язаний зафіксувати це правопорушення та скласти адміністративні матеріали на місці. Якщо ж автомобіль був зупинений без законної підстави і поліцейський вимагає водійські права чи страховку з метою знайти порушення, то такі дії є протиправними.

За наведених обставин суд вважає, що працівник поліції під час безпричинної зупинки транспортного засобу не мав законних підстав вимагати в ОСОБА_1 пред`явити страховий поліс, а тому така вимога визнається як незаконною, так само як і всі зібрані під час такої безпідставної перевірки докази, а прийняте щодо позивача рішення є протиправним.

Судовим розглядом установлено, що позивачці було оголошено інспектором причину зупинки: відсутність чинного страхового полісу, а згодом і перевезення дитини віком 6 років на передньому сидінні без автомобільного спеціального крісла або ременя безпеки.

За наведених обставин суд вважає, що працівники поліції не мали законних підстав (зважаючи на відстутність правових підстав зупиняти водія) вимагати в ОСОБА_1 пред`явити страховий поліс, а тому така вимога визнається як незаконною, так само як і всі зібрані під час такої безпідставної перевірки докази, а прийняті щодо позивачки рішення про притягнення до адміністративної відповідальності є протиправними.

Відповідач до відзиву долучив ряд відеозаписів, які не містять зафіксованого факту зупинки транспортного засобу - автомобіля марки "CHEVROLET Spark еven", н. з. НОМЕР_1 .

Із долученого представником відповідача відеозапису з бодікамери поліцейського неможливо встановити факт перевезення позивачкою дитини на передньому сидінні без автомобільного спеціального крісла або ременя безпеки, оскільки даний факт зафіксований на бодікамеру вже після зупинки транспортного засобу. Крім того, відповідачем також не надані докази перевезення дитини зростом менш ніж 150 см, оскільки візуально з відеозаписів неможливо встановити зріст та вік дитини, яка перебуває в салоні автомобіля.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також, у справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

Таким чином, на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, керуючись принципами презумпції невинуватості, поваги до людської гідності, загальними принципами здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури, суд вважає, що наявність в діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 10 ст. 121 КУпАП, не доведено належними, допустимими та беззаперечними доказами.

При цьому, згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, правомірності рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 10 ст. 121 КУпАП не довів.

За таких обставин, спірні постанови серії ЕНА № 7778575 та серії ЕНА №7778507 від 25.08.2026 підлягають скасуванню, а провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 10 ст. 126 КУпАП - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 1, 77, 132, 134, 139, 242, 246, 271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 121, 126, 251, 276, 279-3, 288, 289- 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7778507 від 25 серпня 2026 року, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7778575 від 25 серпня 2026 року, скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 10 ст. 121 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , з 30 травня 1996 року народження, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Відповідач: Головне Управління Національної поліції в Чернігівській області, код ЄДРПОУ 40108651, адреса місцезнаходження: пр-т Перемоги, 74, м. Чернігів, 14000.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя О. В. Роздайбіда