Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №728/2954/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/2954/26

Номер провадження 3/728/1008/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, фактично проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за статтею 124, частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), інкримінується, що останній 06 жовтня 2026 року о 06 год 16 хв, керував електроскутером ATLAS EAGIE BOX 2000W, без державного реєстраційного номеру, по вул. Академіка Амосова, буд. 11 в м. Бахмач, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримавався безпечного інтервалу, у результаті чого втратив керування транспортним засобом та допустив падіння із електроскутера на проїзну частину, внаслідок чого електроскутер отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пункту 12.1 Правил дорожнього руху (далі також – ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306.

2. Також Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інкримінується, що останній 06 жовтня 2026 року о 06 год 16 хв, керуючи електроскутером ATLAS EAGIE BOX 2000W, без державного реєстраційного номеру, по вул. Академіка Амосова, буд. 11, м. Бахмач, скоїв дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9.а Правил дорожнього руху (далі також – ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України “Про Правила дорожнього руху” від 10.10.2001 № 1306.

3. Медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у закладі охорони здоров`я, а саме лікарем-наркологом КНП “БАХМАЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ”, та підтверджується висновком медичного закладу № 10 від 06.10.2026

4. У Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, документ посвідчення водія відсутній.

ІІ. Рух справи.

5. Після надходження матеріалів до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), їх розгляд було призначено на 22.10.2026 у судовому засіданні о 14 год 00 хв.

ІІІ. Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

6. У судове засідання з розгляду адміністративних матеріалів, призначене на 22.10.2026 о 14 год 00 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явився, причини неявки не повідомив.

7. За змістом положень статті 268 КУпАП неявка належним чином повідомленої особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

ІV. Досліджені докази.

8. На підтвердження вини Водія у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протоколи про адміністративне правопорушення від 06.10.2026 серії ЕПР1 № 789758, серії ЕПР1 № 789761;

- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції КНП “БАХМАЦЬКА МІСЬКА ЛІКАРНЯ” Бахмацької міської ради |від 06.10.2026 № 10;

довідка від 06.10.2026 № 124708-2026, видана відділенням поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області стосовно відсутності у Особи, яка притягається, документу посвідчення водія;

- схема місця ДТП;

- письмові пояснення ОСОБА_1 від 06.10.2026;

- письмові пояснення ОСОБА_2 від 06.10.2026;

- диск із відеозаписом.

V. Оцінка Суду.

А) Загальні зауваження.

10. Перш за все, стосовно поінформованості Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, Суд відмічає, що після надходження адміністративних матеріалів Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судові засіданні шляхом направлення судової повістки за адресою указаною в протоколі, а також шляхом публікації оголошення про виклик на сайті місцевого суду.

11. Разом з тим, ужиті заходи не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні Особи, що притягається до адміністративної відповідальності, хоча останні прямо та беззаперечно у своїй сукупності указують на те, що Особа, що притягається до адміністративної відповідальності була поінформована про цей процес, який здійснюється, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявила.

12. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

13. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі “Фрідлендер проти Франції”, [GC], № 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).

14. При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

15. Як наслідок, ураховуючи поінформованість ОСОБА_1 про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останньої своїм особистим вільним користуванням власними правами на власний розсуд.

16. Більш того, Суд вважає, що ним виконано процесуальний обов`язок повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду цієї справи.

17. Щодо суті вчиненого правопорушення, оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

18. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

В) Щодо правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

19. Положеннями статті 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, у тому числі, за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

20. Об`єктом зазначеного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки на транспорті.

21. Об`єктивна сторона полягає, серед іншого, у вчиненні будь-яких порушень правил дорожнього руху, за наслідком яких завдається матеріальна шкода.

22. Зокрема, згідно з положеннями пункту 12.1 ПДР водій, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

23. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, є правопорушенням з матеріальним складом і є закінченим з моменту настання наслідку у виді матеріальної шкоди.

24. При цьому Суд, наголошує, що в цілому Кодекс України про адміністративні правопорушення охороняє майно або ж майнові права інших осіб, які набувають відповідного статусу потерпілих, чи окремі спільні інтереси.

25. Тобто, власне майно порушника не може бути предметом правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки відповідна норма спрямована на захист саме чужого (у тому числі й публічного) майна, яке зазнає шкоди.

26. У протоколі про адміністративне правопорушення від 06.10.2025 серії ЕПР1 № 789758 вказано, що пошкодження отримав електроскутер, який належить ОСОБА_1 .

27. Однак протокол про адміністративне правопорушення від 06.10.2025 серії ЕПР1 № 789758 не містить інших відомостей стосовно наявності іншої шкоди, окрім як майну порушника.

28. Відповідно, з урахуванням вказаного вище, а також відповідних мотивів, зазначених у пунктах 26-28 і 30-32 цього рішення, Суд доходить висновку, що у діях Водія відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

С) Щодо правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

29. Суд враховує, що з об`єктивної сторони адміністративне правопорушення, зазначене у частині першій статті 130 КУпАП, може виражатися через три окремі діяння:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

30. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, протоколом про адміністративне правопорушення від 06.10.2026 серії ЕПР1 № 7899761 Водієві висувається “обвинувачення” у порушенні пункту 2.9.а ПДР, що має свої наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

31. При цьому орган Національної поліції правомірно зазначає, що електроскутери, гіроборди, електровелосипеди, моно колеса та сігвеї офіційно визнані транспортними засобами згідно з положеннями Закону України “Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів” від 24.02.2023 № 2956-ІХ.

32. Водночас Суд нагадує, що згідно з пунктом 1.10 ПДР розмежовані поняття “транспортний засіб” та “механічний транспортний засіб” і різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згоряння та/або потужності електродвигуна.

Так механічний транспортний засіб – транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3кВт.

Отже, транспортний засіб, зокрема електроскутер чи електровелосипед з електродвигуном, вважається механічним за умови, що потужність його двигуна перевищує 3 кВт.

33. При цьому Суд звертає увагу, що пункт 2.9.а ПДР, у порушенні вимог якого звинувачується Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, забороняє водієві керувати транспортним засобом, зокрема, у стані алкогольного сп`яніння, і розміщено у розділі другому ПДР, який має назву “Обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів”.

34. У протоколі про адміністративне правопорушення вказано марку електроскутера “Fada”, однак не зазначено його модель та до протоколу не додано доказів того, що електроскутер, яким, як вказано керувала ОСОБА_3 містив електродвигун потужністю понад 3 кВт.

35. Відповідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих,свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

36. Окрім того, Суд враховує, що у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 у справі № 5-рп/2005 міститься наступний висновок “із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі”.

37. У свою чергу, це означає застосування принципу in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), який запозичено з кримінального судочинства, та загальноприйнято розуміти так: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів, або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаєминах із державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

38. Вимога щодо “якості закону” та обов`язок Суду застосувати найбільш сприятливий для особи спосіб тлумачення закону, який не відповідає визначеним критеріям якості закону, ґрунтуються передусім на положеннях частини першої статті 57 Конституції України, яка встановлює, що “кожному гарантується право знати свої права і обов`язки”. Із цієї конституційної норми відомо те, що у випадку встановлення того факту, що закон сформульований у спосіб, який не дозволяє особі знати свої права і обов`язки, застосування (тлумачення) такого закону повинно відбуватися на користь особи, яку позбавили (звузили) на підставі цього закону певного права або встановили (розширили) для неї нові обов`язки.

39. Так, у справі “Вєренцов проти України” (заява № 20372/11, § 52) ЄСПЛ акцентував увагу на тому, що “закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними – за потреби, за відповідної консультації – передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія (рішення у справах “Реквеній проти Угорщини” (Rekvenyi v. Hungary [ВП], § 34); “Ротару проти Румунії” (Rotaru v. Romania [ВП], § 55); “Маестрі проти Італії” (Maestri v. Italy [ВП], § 30).

40. Підсумовуючи зазначене вище, Суд враховує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

41. У справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

42. Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема перекваліфіковувати діяння чи іншим чином змінювати “обвинувачення”.

43. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

44. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

45. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 124, 130, 247, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

1. Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

2. Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович